.png "Menu")
Про найтяжчий після самогубства гріх
Аборт — це страшний гріх. Аборт — це убивство, і не лише вбивство, а вбивство дуже тяжке, тому що вбивають нехрещених дітей»
/старець Паїсій Святогорець/.
Батьки мають усвідомити, що життя людини починається з моменту її зачаття…
Одного разу вночі за зволенням Божим мені довелося пережити страшне видіння. Після цього я зрозумів, що таке аборти! Була ніч на вівторок Світлої Седмиці.
Як завжди, я запалив дві свічки… за тих, що страждають душевно і тілесно — і за живих, і за померлих. І ось о дванадцятій ночі, промовляючи Ісусову молитву, я побачив велике поле, огороджене муром. Поле було засіяне пшеницею, паростки ледве сходили. Стоячи за муром, я запалював свічки за померлих і ставив їх на кам'яну загорожу. Ліворуч від мене була безводна, безплідна пустеля — самі скелі й кам'янисті провалля. Ця місцина безперервно трусилася від стугону, в якому зливалися тисячі жахливих криків, що роздирали серце…
Страждаючи від цих криків і не розуміючи, що відбувається, я почув голос, що казав мені: „Поле, засіяне пшеницею, яка не заврунилася, — це усипальниця душ померлих, котрі воскреснуть. У місці, що здригається й труситься від жахливих криків, перебувають душі дітей, убитих абортами". Переживши таке, я вже не міг заспокоїтися від великого болю, що відчував за душі цих дітей. І лягти спати теж не міг, незважаючи на те, що був дуже стомлений…
Аборт — це страшний гріх. Аборт — це убивство, і не лише вбивство, а вбивство дуже тяжке, тому що вбивають нехрещених дітей»
/старець Паїсій Святогорець/.
Гріх дітовбивства позбавляє батьків благодаті Божої. У давнину за такий злочин відлучали від Церкви на 20 років.
Гріх дітовбивства волає до Бога про помсту і є гіршим за смертний гріх.
Оскільки ненароджена людина, як і доросла, має свою безсмертну душу, то після смерті відбудеться зустріч батьків з душами убитих ними дітей.
Аборт, крім усього, обов'язково відгукнеться на здоров'ї жінки та майбутніх дітей, на всьому житті як матері, так і батька-убивці. Зазвичай наслідками аборту є розлучення, тяжка хвороба чи інше нещастя. Добробут людини не може бути збудовано на крові.
«Навіть якщо все життя наше буде добрим, то ми все одно матимем суворе покарання, якщо не потурбуємося про спасіння дітей. Діти — не випадкове надбання. Ми відповідаємо за їхнє спасіння»
/свт. Іоан Золотоустий/.
«Є такі матері, котрі, дізнавшись, що їхня дитина народиться калікою чи з вадами розуму, роблять аборти і вбивають своє дитя. Вони не думають, що в цієї дитини теж є душа. Деякі батьки приходять і кажуть мені: „Моя дитина буде калікою? Чому Бог так учинив? Я не можу цього винести". Яка ж безсоромність у такому ставленні до Бога, яка впертість, який егоїзм!..»
/старець Паїсій Святогорець/.
«Святий апостол Павло стверджує, що жінка спасеться „дітородженням, якщо перебуватиме у вірі й любові та у святості зі скромністю" /1Тим.2:15/. Тобто за умови благочестивого життя, дітородження для неї стає шляхом спасіння…
Православна Церква ніколи не вважала акт зачаття чимось нечестивим або гріховним. Звичайно, що тут мова йде не про блудливі дошлюбні чи позашлюбні стосунки. Слід, зокрема, згадати про те, що створивши перших людей, Бог поблагословив їх і заповідав: „Плодіться і розмножуйтесь, і наповнюйте землю" /Бут.1:28/. Церквою встановлені навіть свята на честь зачаття Предтечі Господнього Іоана – 6 жовтня (н. ст.) та зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці – 22 грудня (н. ст.)… Світська традиція рахує відлік життя людини з моменту народження. Однак Церква завжди стверджувала, що життя людини починається з моменту зачаття, коли вона отримує від батьків тіло (в цей час складається з декількох клітин), а від Бога – душу. Отже, дитина, яку з пологового будинку принесли додому, має вже не кілька днів, а близько дев'яти місяців»
/прот. Андрій Горобець/.
«А я ж, окаянна, немилосердно позбавила дітей своїх не лише чуттєвого, а найголовніше – істинного Світла, Господа нашого Ісуса Христа, що в Таїнстві Хрещення осяває…» /з Акафісту покаянного жінок, що загубили немовлят в утробі своїй/.
* * *
«Немає гріха непрощенного, крім гріха нерозкаяного» – кажуть святі Отці.
Якщо жінка або чоловік стали причиною смерті власної дитини чи не доклали зусиль, щоб зберегти Богом дане цій дитині життя, їм необхідно примиритися з Богом покаянням та сповідати свій гріх. Щире покаяння змінює життя людини, а таїнство сповіді незбагненно лікує душу, допомагає їй відродитися, дає сили спокутувати гріх (подвигом служіння ближнім, допомоги знедоленим, молитвою за свою ненароджену дитину, за всіх дітей, чиї душі страждають, подвигом доброго християнського життя), дає надію на те, що зустріч батьків з убитою ними дитиною буде не вічним соромом і жахом нестерпної провини, а невимовною радістю Божого помилування.
Молитва побожної матері до милосердного Господа
за погублені душі ненароджених дітей
Пом'яни, Чоловіколюбче Господи, душі рабів Твоїх, що відійшли, – немовлят, які від випадкових дій, або від важкого народження, або від якоїсь необережності, чи свідомо загублені, і через те не прийняли Святого Хрещення. Охрести їх, Господи, в морі щедрот Твоїх і спаси невимовною Твоєю благодаттю, а мене, грішну (ім'я), що вчинила вбивство дитини в утробі моїй, прости і не позбав Твого милосердя. Амінь.
Боже, милостивий будь до мене, грішної (доземний поклін).
Господи, помилуй дітей моїх, що померли в утробі моїй, за віру і сльози мої, ради милосердя Твого, Господи, не позбав їх Світла Твого Божественного. (Молитися все життя).
http://www.parafia.org.ua
..
