Міф про чарівну операцію

Ох, как же любят защитники абортов этот пример! "А вот вы представьте себе 12-летнюю девочку, ставшую жертвой изнасилования!!! Что же, вы прикажете и ей рожать??? В чем ее вина???" – все это произносится обычно очень эмоционально, с нажимом, с патетикой в голосе… И невольно теряешься, подавленный этими эмоциями и напором. Действительно, изнасилование – тяжелая и трагичная ситуация, сопряженная чаще всего не только с физической, но и с глубокой душевной травмой. Жертва насилия вызывает сочувствие – это естественно и очевидно. Так что же, противники правы и аборт в этом случае оправдан?

Но прежде, чем делать выводы, давайте попробуем отвлечься от НАВЯЗАННЫХ НАМ эмоций и взглянуть на ситуацию со всех сторон.

И самый первый вопрос, который возникнет: а что говорят САМИ ЖЕНЩИНЫ, подвергнувшиеся насилию, а не их "защитнички"? А то получается, что вопрос ставится изначально таким образом, что жертвы изнасилования желают аборта, который призван помочь им "оправиться", и вся дискуссия сводится к тому, ПОЗВОЛЯТЬ или НЕ ПОЗВОЛЯТЬ им делать аборт? Налицо классическая подмена тезисов!

Понять защитников аборта в этом случае несложно. Далеко не каждый человек способен действительно грамотно и аргументированно отстаивать свою жизненную позицию, а потому он предпочтет выводы, сделанные кем-то до него.

Антонио Грамши, “Тюремные тетради”.
“Впрочем, представим себе интеллектуальную позицию человека из народа; она сформирована из мнений, убеждений, различительных критериев и норм поведения. Всякий, придерживающийся иной точки зрения и обладающий более высоким интеллектом, умеет аргументировать свои доводы лучше, чем он, логически “припирает его к стенке” и т. д. Должен ли из-за этого человек из народа изменить свои убеждения, изменить только потому, что в непосредственной дискуссии он не может доказать их правоту? Но тогда ему пришлось бы менять их каждый день, то есть всякий раз, как ему встретится идеологический противник, интеллектуально стоящий выше его. Итак, на каких элементах зиждется его философия, и в особенности та его философия, которая облечена в самую существенную для него форму нормы поведения? Самым значительным является, несомненно, элемент нерационального характера, элемент веры. Но веры в кого и во что? Прежде всего в социальную группу, к которой принадлежит он сам, поскольку она мыслит в общем и целом так же, как он: человек из народа думает, что много людей вместе не могут ошибаться, ошибаться целиком и полностью, как это пытается внушить ему его противник в споре; верно, сам он не способен так хорошо поддержать и развить свои доводы, как его противник, но в его собственной группе есть кое-кто, кто наверняка сумел бы это сделать даже лучше, чем этот его противник; и он вспоминает, что в самом деле когда-то слышал убедившее его обстоятельное, логичное изложение оснований этой его веры. Он не помнит данных конкретных оснований и не смог бы их повторить, но знает, что они существуют, потому что слышал, как их излагали, и был ими убежден. И если эта твердая убежденность была однажды внушена ему, она сама начинает поддерживать себя, даже если потом человек не может найти аргументы в ее защиту.”

От себя добавлю, что есть такое волшебное слово: "общеизвестно". О, как его любят недобросовестные исследователи, публицисты и ораторы! Расчет очень прост. Я слышу, что навязываемая мне идея якобы опирается на некоторые "общеизвестные" или "очевидные" представления. Я, правда, об этих "очевидных" вещах в лучшем случае где-то слышала краем уха, и то, что слышала, было косвенным и неоднозначным. Но… ведь очевидно же, всем известно, все знают, а я нет. Стыдно признаться даже самому себе, что не знаешь "очевидного". И мозг автоматически "пропускает" этот аргумент, полагаясь только на его диктуемую "общеизвестность".

Получается, что люди рассуждают о том, чего не знают, о чем лишь имеют свое представление. Зачастую в таких обсуждениях высказываются мнения либо вообще людей, не сталкивавшихся с подобной ситуацией, либо женщин, переживших изнасилование, но НЕ ЗАБЕРЕМЕНЕВШИХ (должна заметить, что далеко не каждое изнасилование заканчивается беременностью – стоит помнить о травматичности насильственного полового акта) о том, как это МОГЛО БЫ БЫТЬ. Но ведь это уже ближе к фантазиям, нежели к фактам. Многие боятся вообще любой беременности, не хотят ее, но, забеременев, резко меняют свое мнение. Так было со мной: я в свое время категорично заявляла, что не желаю детей раньше 30 лет, что я намерена "нагуляться" и "пожить для себя", пеленки, соски и плачущий младенец в кроватке представлялись мне сосредоточением самых худших кошмаров… Однако, обстоятельства сложились по другому, я забеременела в 21 год (к счастью, не по насилию), родила прекрасного сына и нисколько не чувствую себя несчастной. Реальная ситуация и наше ее ВОСПРИЯТИЕ со стороны (пусть даже с "примеркой" на себя) – разные вещи!

В единственном когда-либо проводившемся исследовании беременных жертв насилия, осуществленном доктором Сандрой Махкорн приводятся вполне реальные цифры: 75 - 85 процентов жертв СОХРАНИЛИ жизнь своего ребенка! Согласитесь, это даже БОЛЬШЕ, чем процент сохраненных беременностей в целом!

Парадоксально? Ложь, подтасовка? Вовсе нет. И если вы дадите себе труд вдуматься в суть ситуации "насилие+беременность", то поймете – никакого парадокса нет.

Около 70% опрошенных мотивируют свой выбор очень просто: АБОРТ БЫЛ БЫ ЕЩЕ ОДНИМ АКТОМ НАСИЛИЯ над их телами и их детьми. Женщине, пережившей насилие, куда легче понять своего нерожденного ребенка – уж она-то ооочень хорошо помнит, что это такое: беспомощность, невозможность сопротивляться, собственная невиновность в происходящем, боль… Никто не видит параллели?…

Самый распространенный миф, сформировавшийся вокруг изнасилования – это то, что мать всегда будет видеть в ребенке черты насильника и не сможет его принять и полюбить. Не стану говорить, что это совершенно не так (хотя такое восприятие свойственно, но во всяком случае, далеко не всем матерям-жертвам насилия). Но это – лишь одно из проявлений такой действительно серьезной проблемы, как психологическая травма при изнасиловании. А проявлений – МНОГО. В частности, к ним относится страх и неприязнь к мужчинам в принципе. Но, однако, ни один из психологов, помогающих женщине справиться с последствиями изнасилования, не предлагает решать проблему истреблением мужчин, попадающихся на пути пациентки!!! Да даже насильник, если уж на то пошло, по современным законам подвергается всего лишь тюремному заключению, а отнюдь не смертной казни! Речь не ставится и об изоляции женщины навсегда от мужского общества. Нет, психологическая помощь как раз направлена на то, чтобы восстановить ее нормальную жизнь в нормальном обществе. А в случае с ребенком проблему предлагается "лечить ампутацией", вместо того, чтобы помочь разобраться в себе и полюбить ни в чем не повинного малыша. Это можно сделать, и именно ЭТО нужно делать – всем, кто находится рядом с жертвой, всем, от кого она ждет помощи и поддержки: родителям, подруге, возлюбленному, психологу. Это может быть сложно, но не сложнее, чем справиться с последствиями изнасилования вообще.

Ну, а теперь рассмотрим такой вопрос: а что же, собственно, аборт? Он-то хоть выполняет свою функцию "лекарства" от последствий насилия?

Почему-то все аккуратно "забывают" о том, что аборт – это не какая-то волшебная операция, способная стирать прошлое. Раз – и ты не беременна, но ведь это не означает, что ты НЕ БЫЛА беременна, и не было всего того страшного, что предшествовало твоей беременности. И, ко всему прочему, "доброхоты" также "забывают" о процессе аборта, который сам по себе – операция, акт напряженный, часто травмирующий, почти всегда болезненный (несмотря на воспеваемую ныне анестезию) или, как минимум, сопряженный с неприятными физическими ощущениями. Причем – с ощущениями именно в той области женского тела, которая совсем недавно подверглась унизительному и болезненному акту изнасилования! Задумайтесь… Незнакомое и неуютное место, неудобная, неестественная и унизительная поза в кресле с раздвинутыми ногами, незнакомый человек в маске (часто мужчина), что-то делающий с тобой ТАМ… А у наркоза свои минусы – женщина теряет контроль над происходящим и становится совершенно беспомощной. Как только операция начата, от женщины, ее желания/нежелания уже ничего не зависит, и если вдруг она занервничает, попросит остановиться, скажет, что передумала, что не хочет – что она услышит? Правильно, что думать нужно было раньше, а теперь уже поздно и что нужно закончить процедуру.

Это чисто физические аспекты. А если смотреть с точки зрения бессознательного: и в первом, и во втором случае женщина ощущает, что ее чего-то лишают. В первом случае – чистоты (не обязательно девственности, но, скажем так, половой неприкосновенности, хотя эта формулировка не идеальна), во втором случае – материнства, ребенка как частички ее тела. Эта основанная на опыте ассоциация между абортом и сексуальным нападением имеет большое значение для многих женщин. Поэтому, как показывает опрос, жертвы изнасилования переживают аборт гораздо тяжелее, чем другие женщины.

Нельзя забыть и еще вот о каком аспекте аборта. Часто после него женщина в большей или меньшей степени испытывает определенный набор чувств: вины, ощущения себя "грязной", ей кажется, что окружающие втайне осуждают ее, неприязни к мужчинам (вот, это все из-за него, конечно, ему-то что!)… Опять же, ничего не напоминает?… И как вы думаете, КАКИМ ОБРАЗОМ УСИЛЕНИЕ ОДНОГО ОТРИЦАТЕЛЬНОГО ПЕРЕЖИВАНИЯ ДРУГИМ (АНАЛОГИЧНЫМ!!!) МОЖЕТ ПОМОЧЬ ЖЕНЩИНЕ???

А что же беременность? Ведь не будем же мы отрицать, что она напоминает о случившемся, являясь его прямым следствием. Да и жизнь жертвы с рождением ребенка изменится, часто не в лучшую сторону, ведь она же ни в чем не виновата…

Опять же, спросим у жертв. И большинство вам ответит - я лучше, чем насильник! И я докажу это - вам, ему, себе… Он шел на поводу инстинктов и эгоизма - я буду самоотверженной и щедрой. Он отнимал - я подарю (жизнь). Он был груб и жесток - я буду нежной и любящей. Я - ЛУЧШЕ! Я - НЕ ТАКАЯ!!!

Это и есть - лечение тяжелой психологической травмы. А вовсе не попытка все забыть и жить как прежде. Любой психолог вам скажет, как опасны вытесненные, задавленные воспоминания. Забыть - не значит вылечиться. Вылечиться - значит ПРЕОДОЛЕТЬ.

Так что задумайтесь. Почему те, кто должен помогать вам преодолевать беду, так охотно толкают вас на аборт? Я не хочу никого конкретно обвинять… но мне все чаще кажется - кому-то просто невыгодно, чтобы мы становились лучше и сильней. Куда как проще - доломать окончательно, а потом лицемерно развести руками - ну что ж, травма от изнасилования оказалась слишком сильна, ДАЖЕ аборт не помог все забыть и вернуться к нормальной жизни… Кто знает… не лежит ли где-то в глубине этой ситуации хорошо замаскированное изначальное предубеждение против жертв насилия, мол “сами виноваты”. Это может объяснить желание “решить” проблему “проще и быстрее”, вместо того, чтобы действительно помогать, в том числе материально, социально и психологически, будущей матери.

А может быть, вас просто приносят в жертву те, кому так важно доказать любой ценой правомерность и полезность аборта вообще? Доказанное "благо" аборта после изнасилования – маленькая трещина в плотине. Потом через эту брешь-послабление просочится больше и больше ситуаций (уже не столь критических), в которых аборт будет считаться необходимым, а там – дойдет и до необходимости сделать аборт, если беременность вызывает у вас меланхолию. Вам предлагают сделать ЧУЖОЙ аборт! Аборт, который оправдает другого человека!

Милые женщины, которым выпало такое испытание! Прежде, чем прислушиваться к словам “доброхотов”, прислушайтесь к себе. Ну неужели маленькое существо внутри вас чем-то напоминает того подонка? От него у малыша - одна-единственная клетка, все же остальное даете ему Вы. Половина генов его - ваши, и не надо верить в страшные истории о дурной наследственности: ваше дитя вырастет похожим на вас и будет таким, каким Вы его воспитаете. Ваш малыш уже сейчас любит вас больше всего на свете!

Удачи вам и сил!

Юлия Лифантьева (при содействии Лифантьева С.С.)

http://www.noabort.net/node/241

..

Гірка пілюля Міфегин

 Багато людей думають, що препарат Міфегин, більш відомий як «Абортивна пілюля», це просте вирішення проблеми небажаної вагітності. Він доступний кожній вагітній жінці на терміні до 7 тижнів. Він схвалений в США Управлінням по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів як «безпечний і ефективний». Препарат рекламують як аборт, який можна зробити таємно, «наодинці у своїй ванній кімнаті» зі всіма зручностями домашньої обстановки.

«Абортивна пілюля» звучить відносно безпечно. Багато хто вважає її просто ще одним засобом «екстреної, пожежної контрацепції», різновидом «пілюль на наступний ранок». Врешті-решт, ти всього лише кидаєш її в рот, так? Так. Але з урахуванням двох-трьох візитів до лікаря, ультразвукового дослідження і можливості подальшого хірургічного видалення мертвого плоду – це ніяк не таємниця. Це не просто контрацепція, і вже звісно не нешкідливо.

Препарат Міфегин (Міфепрістон) – це насправді дві пілюлі. Міфепрістон приймають, щоб убити крихітну дитину, а потім, через декілька днів, місопростол викликає перейми, щоб видалити останки. Ви можете уявити собі, наскільки сильні ці препарати. Вони повинні пересилити, «задавити» власні гормони організму, що виробляються, щоб підтримувати, живити, захищати і дати життя дитині, що росте. Коли ти вагітна, твій організм налаштований на підтримку дитини за всяку ціну. Отже, препарат Міфегин повинен бути дуже могутнім, щоб примусити тебе не доносити дитини.

Насторожує і лякає те, що ніхто не знає точно механізму дії цих пілюль. З 2000 року, коли препарат був схвалений, з його використанням зв’язують десять смертей жінок. Відомі десятки випадків бактерійних інфекцій і рясної черевної кровотечі. Препарат, можливо, ефективний, але він точно небезпечний. Перше питання для розгляду: чи варто накачувати свій організм препаратами такої сили?

Міфепрістон і місопростол роблять організм уразливим для небезпечних бактерій. Піхва – будинок для значного числа бактерійних культур, що живуть в гармонії з організмом. Деякі з них, такі як с. сорделлії, потенційно небезпечні, але організм створює власні бар’єри, які не дозволяють цим бактеріям проникати в більш уразливі зони. Що відбувається, коли ці бар’єри порушуються? Дослідження, проведене доктором медичних наук Ральфом Мічем, характеризує зв’язок між цими препаратами і згаданими десятьма випадками летального результату. Перший препарат, міфепрістон, блокує вироблення прогестерону, гормону, який відповідає за те, щоб плацента забезпечувала дитину киснем і живильними речовинами. Це блокування викликає зміни шийки матки, які дозволяють бактеріям с. сорделлії проникати в шийковий канал. С. сорделлії швидко розмножуються в середовищі з низьким змістом кисню і отримують живильні речовини з відмираючих тканин дитини. В той же час підривається імунна система жінки, так що її організм стає уразливим для бактерійної дії. Її організм не може боротися з бактеріями, і с. сорделлії і їх токсичні продукти життєдіяльності розповсюджуються по всьому організму, викликаючи токсичний шок і, в деяких випадках, смерть.

Це можлива причина смерті шести жінок в США, двох у Великобританії, однієї в Канаді і однієї в Швеції. Ці жінки не тільки слідували всім інструкціям, деякі з них брали добровільну участь у випробуваннях на безпеку препарату! Абортивний препарат, який може відібрати життя і дитини, і матері дуже сильний і страшний.

 «Danco», провідний американський дистриб’ютор Міфегину, заявляє, що смертельні випадки унаслідок септичного шоку могли бути викликані не тільки використанням препарату, але і через інші обставини, такі як народження дитини і менструація, тому не можна стверджувати, що ці препарати стали безпосередньою причиною цих смертей.

В деякому розумінні, це справедливо. Токсичний шок був викликаний не самим препаратом. Причиною інфекцій є мертві людські ембріони або їх частини, які залишаються гнити в матці. Препарат справився із завданням убити дитину, але не зміг видалити його з тіла матері. Тому технічно не можна покласти провину за смерті на абортивні пілюлі.

Але хіба це зразок безпеки? Як би ти себе відчувала, якби лікар дав тобі ліки і сказав: «Тримай. Це може викликати кровотечу, інфекцію і можливо токсичний шок. Це не безпечне на 100%, але не хвилюйся. За останні роки померли всього десять чоловік. Упевнений, що ти не будеш однією з них». Ти відчувала б себе в безпеці? Чи варто його приймати?

Я могла би прийняти ризик, якби ці ліки були від смертельної хвороби, але вагітність – не хвороба, тим більше смертельна. Менструація, вагітність і народження дітей природні. Матір Природа поклопоталася про гормони, свої власні «ліки», що діють в організмі. Вона дає здатність виношувати дитину протягом 9 місяців і народжувати. Навіть у разі викидня організм готується, отримавши «гормональний сигнал», видалити дитину з матки у відповідний час. Міфегин перебиває нормальні сигнали і діє проти здорового організму, утримуючого дитину. Але можливо, найгіршою є психологічна дія Міфегину. Міфегин збільшує показник самогубств жінок, що знаходяться в депресії, і жінок з розумовими розладами. Коли мертвий плід виводиться назовні, він може бути непошкодженим, не розчленованим як при медичному аборті. Жінка може опинитися в 2 години ночі, сидячи на підлозі у ванні, тримаючи у скривавлених пальцях свою крихітну дитину. Цей страшний образ переслідує мене з тих пір, як я прочитала про це. У разі аборту за допомогою пілюлі нікому витерти кров. Когось винуватити. Ти сама робиш аборт. Тобі жити з цим дні, а можливо тижні, поки пілюля смерті робить свою справу. Це описують як кошмар наяву.

Навпаки, вагітність і природні пологи – це здорова, життєдайна альтернатива. Життя врешті-решт коштує дев’яти місяців виношування.

http://www.aborti.ru/articles/gpm

..

Мы - кузнецы своей судьбы

Мне сегодня опять не дают спать горькие мысли. Решила написать свою историю, может она хоть кого-то убережёт от того кошмара, который пришлось пережить мне. Моя история может быть длинной, но я не могу говорить об этом вкратце.

Мне было 16. Он был старше на 8 лет. Так получилось. Банально, но это так. Многие меня осудят, но изменить ничего невозможно. Наши родители были знакомы, он неплохо ухаживал… А что мне, дурочке, надо было? Ведь он такой сильный, взрослый, самостоятельный… Я прекрасно знала, что он разведен, что у него есть маленький ребенок, что он любит погулять, но я ведь замуж не собиралась! Наших встреч было не много. Он уехал в другой город, и связь постепенно оборвалась. Когда задержка была полтора месяца, я ему позвонила, но он заверил меня в том, что «там ничего быть не могло, можешь спать спокойно». Вот я, наивная, и думала, что просто простуда или какое-то нарушение. Ждала дальше. Когда месячных не было больше двух месяцев, подруга потащила меня к врачу. Сказали, что срок – 12 недель.

Из больницы я выходила, ничего не видя перед собой. Что я скажу маме? Что обо мне скажут в школе? Это же позор! Мы приехали ко мне домой и позвонили ему. Но ответ был прост и заранее ясен: «У тебя уже такой срок, что если бы ты была беременна от меня, ты бы раньше мне об этом сообщила». И как я ни пыталась ему объяснить, что у меня никого кроме него не было, что я не хочу его на себе женить, и что мне просто нужны деньги и хорошая клиника, чтоб об этом больше никто не узнал, он был непреклонен. Я проплакала весь день. Подруга советовала признаться родителям, но я боялась. Какие ужасные вещи я с собой делала! Пусть простит меня Господь Бог, но я всей душой не желала этого ребенка. Я даже била себя тяжелыми предметами в живот, пытаясь вызвать выкидыш, но все напрасно. Когда этот маленький человечек зашевелился во мне, моей ненависти не было предела. Мама заподозрила неладное, но я ей, конечно же, не призналась. Срок перевалил уже за 5 месяцев, когда я наконец-то призналась маме. Мы долго плакали вместе. Потом она сказала: «Я приму любое твое решение. Если хочешь – рожай. Будем растить вместе. Но если ты не хочешь этого ребенка, говори сейчас, ведь потом будет поздно». И я сказала это роковое слово, которое никогда себе не прощу. Я успокаивала себя тем, что мне надо закончить школу, что родителям будет трудно мне помогать, отчим может вообще устроить Армагеддон, а главное – что я могла тяжело покалечить малыша, и он родится нездоровый.

Когда мама обратилась в больницу, за меня никто не хотел браться, ведь это первая беременность, мне было всего 16, и такой большой срок. Но в итоге один врач согласился нам помочь. Мы поехали в больницу. Я в первый раз в жизни была на УЗИ. Сказали – мальчик, хорошо развитый. Но назад пути не было, ведь машина смерти уже была запущена. Мне прописали уколы за неделю до того, как ложиться в больницу, и убедили, что они для того, чтоб умертвить плод, ведь уже большой срок, аборт делать нельзя. Я послушно выполняла все назначения врачей, но ребенок почему-то не хотел умирать, он активно бился внутри. Мне уже его хотелось, я представляла себе маленькие пальчики, беззубую улыбку… Я просто гнала от себя прочь мысли о том, что я - детоубийца. Потом я легла в больницу. С меня спустили воды, но ребенок даже не пытался покинуть лоно. Тогда мне поставили капельницу и стали вызывать роды. Схватки переносила очень трудно. Было очень больно, временами я становилась как будто невменяемой. И вот… ребенок пошел. Я его чувствовала, понимаете? Когда он вышел, его сразу же забрали от меня и спрятали, но краем глаза я успела увидеть клочок черных волос…

С тех пор прошло два года. Жизнь повернула так, что я уехала в другой город. На данный момент живу с молодым человеком. Он понимает, любит, бережет. Но все равно такая пустота внутри, будто я одна-одинешенька, ведь все меня осуждают за это, я знаю. Я стараюсь никому не показывать свои слезы и страдания, я все такая же веселая, но временами просто сил нет терпеть.

А знаете, что самое обидное? Что уже после родов я узнала, что ребенок родился живым и еще пару часов жил, пока просто не умер, ведь на таком сроке плод еще не может жить самостоятельно. А ведь мне сказали, что он умрет еще до родов…

Сколько ночей я рыдала во сне, когда мне снился тот маленький черный клочок…

Пожалуйста, не судите меня строго, ведь если бы я могла хоть что-то изменить, я бы не задумываясь пожертвовала всеми привилегиями этого мира, но дала бы жизнь моему сыну. Я осознаю свою большую ошибку, но к сожалению, изменить ничего нельзя. Я всю жизнь буду просить у Бога прощения за содеянный грех, и никогда не забуду тот маленький клочок…

Девушки, которые попали в подобную ситуацию, умоляю вас, ради всего святого, не повторяйте моих ошибок, ведь простить себе потом очень трудно. А жить с этой мыслью просто невыносимо. Рожайте и любите своих детей, ведь они тоже вас любят, даже если еще и не родились. Помните об этом…

Я - ребенок, не родившейся на свет,
Я - безродная душа по кличке “нет”.
Все равно я вас люблю сильнее всех,
Даже если вы забыли этот грех…

Наташа

http://www.noabort.net/my-kuznetsy-svoei-sudby

..

У Москві збуджена кримінальна справа за фактом смерті пацієнтки після аборту

Слідче управління Слідчого комітету при прокуратурі РФ в місті Москва порушило кримінальну справу відносно головного лікаря приватного медичного центру ТОВ «Інвест-альянс», повідомляється в прес-релізі відомства. Приводом для початку кримінального переслідування стала смерть молодої жінки після переривання вагітності на пізньому терміні, проведеного їй в центрі.

За даними СКП, переривання вагітності було порушуючи закон проведено пацієнтці на 16-17 тижні вагітності (за винятком випадків, коли продовження вагітності загрожує здоров’ю жінки, в Росії дозволено проводити аборти на термінах до 12 тижнів). Крім того, за оцінкою слідства, жінці протягом п’яти годин не надали належної медичної допомоги, хоча її стан різко погіршав після операції. Смерть потерпілої настала наступного дня в ГКБ ім. Боткіна.

Як наголошується в повідомленні СКП, Департамент охорони здоров’я м. Москви, який також провів власне розслідування інциденту, не виключає, що лікар підробила медичні документи пацієнтки.
Нагадаємо, що за останній місяць це друга справа відносно співробітників приватних московських клінік, що спеціалізуються на перериванні вагітності. 2 березня слідче управління СКП повідомило про порушення кримінальної справи за фактом «неякісного проведення абортів» в одній з філій ТОВ «Медклінік». Втім, адвокат цієї медичної установи Сергій Китаєв виклав в інтерв’ю МедНовостям власну версію подій, яка істотно розходилася з інформацією, опублікованою СКП.
26 березня МедНовостям dдалося зв’язатися з адміністратором медичного центру ТОВ «Інвест-альянс». За його словами, з Нового року в центрі змінився персонал, а що працювали там раніше фахівці були звільнені у повному складі.

http://orthomed.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНУ ПОЧАТКУ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

Останнім часом явище початку життя людини і перших етапів його розвитку фокусує на собі загострену увагу з одного боку вчених-медиків, та біологів, а з іншого - філософів та моралістів. Досягнення в галузі пренатальної медицини, генетики та імунології та їх технічні застосування мають безсумнівну користь для суспільства в царині покращення здоров’я (Europian Commission - DG Research).

Тим не менше, слід відзначити, що під час такого бурхливого розвитку наук про життя, ми впритул наближаємося да галузів, де межі і напрямки діяльності вченого, а також межі застосування отриманих їм результатів безпосредньо залежать від етичного вибору. Людина, яка є обїєктом наших досліджень, зменшується до розмірів однієї клітини, і в цих умовах необхідні технічні зусилля, і значно більшою мірою філософські пошуки, аби зберегти її гідність, не перетворити в об’єкт маніпуляції.
Часто доводиться чути точку зору, що в умовах вибору між збереженням етичної норми ціною призупинення прогресу в царині знання або технології, слід відмовитися від етики. Така позиція аргументується певною корисністю, покращенням життя людей (Hukudai Sakamoto). Небезпечність утилітарного підходу полягає в тому, що в процесі підкорення людиною світу речей, вона може втратити суттєві компоненти домінування над речами. Людина у різні способи підкорює речам свою людську сутність, і сама стає об’єктом маніпуляції.
Таким чином, в полі нашої уваги опинилися такі технології, пов’язані з початком життя, як запліднення in vivo та in vitro, клонування, зниження плідності за допомогою штучних контрацептивів. Розглянемо припустимість таких методів з позиції персоналізму. Ключем до розв’язання може стати право кожної людини на життя, на щастя, на використання всіх досягнень цивілізації. Виходячи з цього положення, кожна людина має право розпочати своє життя, бути зачатим в найкращих умовах, пов”заних з найменшим ризиком. Таким середовищем, як це підтверджує багатовікова історія людства, є материнське лоно, в якому відбувається взаємодія гамет внаслідок статевого акту, захищенного таїною подружнього життя.
Таким чином, якщо мі, йдучи на поступки бажанням деяких осіб, котрі страждають на безпліддя або не перебувають у шлюбі, наважуємося застосувати штучні технології запліднення, ми позбавляємо майбутню дитину цього права. Навіть якщо, за умови застосування технології, плід імплантується і народиться,він заздалегідь не отримає усієї повноти компонентів фізичного і психічного здоров’я.Хоча ми й досягли певного рівня знань в галузі фізіології початку життя, проте нам айже нічого не відомо про психологію зародка. Ми не знаємо, якою мірою близкість між батьками, а також гармонія між ними впливають на здоров’я дитини.
Таким чином, в процесі розв’язання питання про застосування технології штучного запліднення з’являється негативна відповідь, що базується на твердженні, що саме особистість є мірою і критерієм добра і зла в будь-якому людському вчинку.

Зоя Серебровська, канд. біол. наук.- Всеукраїнський Благодійний Фонд “За Гідність Людини!”

http://www.dignity.org.ua

..

Чому вони не хочуть мати дитину “з пробірки”?

Бездітне подружжя - це дуже часто сумне подружжя. Я маю таких знайомих. Десять років подружнього життя. Хороша праця, квартира, друзі. Кожної неділі - Свята месса в костелі. Щоденна молитва. Допомога бідним та хворим - всі елементи нормального католицького життя. Але по півгодинній розмові стає ясно: сум і біль в кожному русі, в кожній фразі. І відчуття невпевненості та почуття вини. Пустка, яка нічим не може заповнитися. Так. Немає дітей.

Жінка, пані Г. , перенесла хворобу, після якої вже неможливе зачаття нормальним шляхом. Чоловік, пан Т. є вірним католиком і не хоче покинути своєї дружини. Любить він її і боїться Бога. Так и живуть, страждаючи.
Що ж,- скажете Ви,- але існують зараз новочесні технології, які допомагають жінці, та й взагалі родині в такій ситуації. Про це часто бувають передачі по телебаченню. Я домашня господарка, не вчена і то про це знаю.

Багато сімей стає перед безплідністю - хрестом особливо важким. Вони повинні завжди протистояти спокусі дивитися на дитину як на право.

Тепер все дуже легко: беруть якимсь чином у жінки з черева статеву клітину, здається вона має назву “яйцеклітина”, потім шляхом мастурбації (не дуже приємно, але що зробиш?) отримують від чоловіка сперму, після цього все це змішують в особливо створених, дуже дорогих умовах, і ось, на шклі, з’являється дитина, маленький зародок, який залишається тільки підселити в матицю жінки. Потім - дев’ять місяців, і готово! Тепер вже, слава Богу, не часи Авраама, коли він бідний мусив чекати до ста років, поки Сара розродиться сином. Не мусимо чекати дитини як обітниці від Бога. Зараз все простіше: заплатив гроші і отримуй дар від науки. Запропонуйте вашим знайомим звернутися до такої кліники. Адресу можна знайти навіть на рекламі в метро.
Але те, що ви почуєте у відповідь буде тиша, яка народилася від страждання, від солодкого відчуття пережитої жертви, від послуху, від любові. Якщо вам вдасться завоювати довіру моїх знайомих, то ви зможете почути історію їхнього вибору. Звичайно, вони чули про можливості новітньої медицини. Лікарі не одного разу радили їм звернутися в клініку запліднення In Vitro (на склі, лат.). Релігійна інтуіція підказувала пані Г., що в пропозиції штучного запліднення є щось дуже негідне. Але вона не знала що, і дуже хотіла мати дитину. Її чоловік вирішив просто: треба піти до ксьондза. Якщо він дозволить, то скористаємося цим “новітнім” методом. Візит до ксьондза приніс категоричну, однозначну відповідь: Католицька Церква не благословляє і не дозволяє вірним користатися з будь-яких методів штучного запліднення. Висновок з цього зробили такий: до кліники “In Vitro” не підуть, будуть молитися та уповати на Бога, і може з часом знайдуть сміливість, щоб адоптувати дитину.
“Це ж жорстокість!”-Закричите Ви. “Як можна позбавити жінку права мати дитину, якщо це можливо з технологічної точки зору? Чи ви знаєте, як страждає жінка, коли вона не має дітей? Що це діється в Католицькій Церкві?”
Так, на світі є багато страждань, і не у всіх винні ми самі. Ісус - Син Божий - безгрішний, та постраждав за всіх нас, щоб ми мали вічне життя. Католицька Церква охороняє гідність та право на життя кожної людини. І власне тому вона забороняє штучне запліднення. Під час процесу штучного запліднення, який рекламується по телебаченню, далеко не всі людські зародки, а точніше - ембріони приживаються. Тому для гарантії успіху їх “утворюють” багато - десяток чи два. Пізніше декілька з них, знову -таки, для гарантії, підсажують в матицю. І дуже часто трапляється, що приживається більше, ніж один. Часто буває четверо, п’ятеро, або навіть восьмеро. Тоді лікарі абортують всіх, виключаючи тільки одного, якому пощастило. А ми з вами знаємо, що людське життя починається в молменті запладнення, коли чоловіча та жіноча статеві клітини зливаються в одну, зливаються їх нуклеоси - ядра, і утворюється абсолютно новий генетичний код, унікальна біологічна істота, яка ніколи ще не існувала, і ніколи не повториться.В цей момент це нове створіння отримує безсмертну душу, і стає людиною, дорогоцінною в очах Божих, однією з тих, за кого Господь Ісус помер на хресті. Але абортування “зайвих” людських ембріонів - це не єдина проблема, яка існує при застосуванні технології In Vitro. Багато з утворених ембріонів залишається “невикористаними”. Вони зберігаються в холоді, їх набагато більше, ніж потрібно, і їх використовують для медичних дослідів, виготовлення ліків, а простіше кажучи, іх вбивають. У багатьох країнах світу існують закони, які захищають права емріонів, але ці закони недосконалі, а в Україні вони взагалі відсутні.
“Але,- скажете Ви, - технологія йде вперед, і може скоро вже непотрібно буде вбивати “зайві” ембріони. Чи може тоді Церква змінить своє ставлення до In Vitro?”
Ні, бо ніхто не знає, що переживає дитина під час перших годин, днів та тижнів розвитку. Науці зараз відомо тільки небагато про те, як важливими є умови початку життя. Але і того, що відомо, достатньо для того, щоб розглядати материнське лоно як єдине відповідне і достойне місце розвитку нової людини. Бог, який є всемогутній і стоворив всесвіт і людину, коли послав Свого Сина на землю не знайшов нічого кращого як лоно жінки, Діви Марії, для Його зачаття.
Ця проблема дуже тісно пов’язана ще з однією - з чистотою иа святістю подружнього життя. Тільки поєднання в любові, в інтимному зв’язку подружнього статевого акту є гідним людини виразом своєї плідності. Якщо цей статевий акт не супроводжується дітородством, не можемо запросити в нього третьої, або четвертої особи для допомоги, навіть якщо ці особи носять назву та дипломи лікарів. Мусимо як вірні католики дякувати за все і чекати на милість від Бога.
Мої знайомі ще не адоптували дитину, але знайшли себе в служінні ближнім. Ціле їх життя є знаком страждання і, одночасно, глибокого почуття власної гідності. Ісус навнює їх життя, якби кажучи: “Чи я не краще для тебе багатьох синів?” (1Сам). Побажаємо їм щастя в Господі, повноти життя в Ньому, а для нас самих більш глибокого переживання нашої гідності згідно стану, в якому ми знаходимось.

Зоя Серебровська, канд. біол. наук.- Всеукраїнський Благодійний Фонд “За Гідність Людини!”

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНУ ПОЧАТКУ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ
Останнім часом явище початку життя людини і перших етапів його розвитку фокусує на собі загострену увагу з одного боку вчених-медиків, та біологів, а з іншого - філософів та моралістів. Досягнення в галузі пренатальної медицини, генетики та імунології та їх технічні застосування мають безсумнівну користь для суспільства в царині покращення здоров’я (Europian Commission - DG Research).
Тим не менше, слід відзначити, що під час такого бурхливого розвитку наук про життя, ми впритул наближаємося да галузів, де межі і напрямки діяльності вченого, а також межі застосування отриманих їм результатів безпосредньо залежать від етичного вибору. Людина, яка є обїєктом наших досліджень, зменшується до розмірів однієї клітини, і в цих умовах необхідні технічні зусилля, і значно більшою мірою філософські пошуки, аби зберегти її гідність, не перетворити в об’єкт маніпуляції.
Часто доводиться чути точку зору, що в умовах вибору між збереженням етичної норми ціною призупинення прогресу в царині знання або технології, слід відмовитися від етики. Така позиція аргументується певною корисністю, покращенням життя людей (Hukudai Sakamoto). Небезпечність утилітарного підходу полягає в тому, що в процесі підкорення людиною світу речей, вона може втратити суттєві компоненти домінування над речами. Людина у різні способи підкорює речам свою людську сутність, і сама стає об’єктом маніпуляції.
Таким чином, в полі нашої уваги опинилися такі технології, пов’язані з початком життя, як запліднення in vivo та in vitro, клонування, зниження плідності за допомогою штучних контрацептивів. Розглянемо припустимість таких методів з позиції персоналізму. Ключем до розв’язання може стати право кожної людини на життя, на щастя, на використання всіх досягнень цивілізації. Виходячи з цього положення, кожна людина має право розпочати своє життя, бути зачатим в найкращих умовах, пов”заних з найменшим ризиком. Таким середовищем, як це підтверджує багатовікова історія людства, є материнське лоно, в якому відбувається взаємодія гамет внаслідок статевого акту, захищенного таїною подружнього життя.
Таким чином, якщо мі, йдучи на поступки бажанням деяких осіб, котрі страждають на безпліддя або не перебувають у шлюбі, наважуємося застосувати штучні технології запліднення, ми позбавляємо майбутню дитину цього права. Навіть якщо, за умови застосування технології, плід імплантується і народиться,він заздалегідь не отримає усієї повноти компонентів фізичного і психічного здоров’я.Хоча ми й досягли певного рівня знань в галузі фізіології початку життя, проте нам айже нічого не відомо про психологію зародка. Ми не знаємо, якою мірою близкість між батьками, а також гармонія між ними впливають на здоров’я дитини.
Таким чином, в процесі розв’язання питання про застосування технології штучного запліднення з’являється негативна відповідь, що базується на твердженні, що саме особистість є мірою і критерієм добра і зла в будь-якому людському вчинку.

Зоя Серебровська, канд. біол. наук.- Всеукраїнський Благодійний Фонд “За Гідність Людини!”

http://www.dignity.org.ua

..

Чому при прийомі контрацептивних пілюль проривається овуляція?

До чого це приводить: статистично 162150 нових життів може бути хімічно знищені кожного місяця.

Оральна контрацепція (ОК) за своєю природою є абортивною. Для того, щоб не допустити зачаття дитини в утробі, ОК діє за трьома принципами. Перші два принципи дії – для недопущення зачаття як такого, але в основі третього принципу лежить знищення вже зачатої дитини:

   1. Перший принцип, за яким діє пілюля, – використання гормону естрогену (що міститься в комбінованих пілюлях) для придушення овуляції. Проте, щоб гарантувати придушення овуляції, ОК повинна містити 400mcg естрогену. Через підвищений ризик для здоров’я FDA (Адміністрація Харчування і Медикаментів) забороняє вміст таких високих гормональних доз в препаратах. Тому виробники ОК випускають пігулки, що містять не більше ніж 50mcg естрогену. Таким чином, відсоток овуляцій, що прорвалися, складає 4,7% місячних періодів.

2. Найефективнішою функцією оральної контрацепції є потовщення слизу навколо шийки матки для того, щоб запобігти попаданню сперми в матку.

3. Третя функція ОК – абортивна. Гормон прогестін, що міститься в пілюлях, використовується для того, щоб викликати подразнення внутрішньої оболонки матки. В результаті цього матка стає негостинною для дитини. Впровадження (імплантація) щойно зачатої людини в матку стає неможливим і дитина вмирає.

У США 13,8 млн. жінок, що приймають оральну контрацепцію як протизаплідний засіб. В середньому, можливість завагітніти для активних пар (не приймаючих ОК) складає 25% на цикл. Враховуючи, що відсоток овуляцій, що прорвалися, складає 4,7%, відбувається близько 648000 овуляцій за місяць. Якщо четверта частина (25%) з них приведе до зачаття, то приблизно 162150 нових життів може бути хімічно знищені кожного місяця. Статистично, близько 2 мільйонів дітей вбивають абортивною, у своєму роді, комбінованою пілюлею щороку в одних тільки США.

Так звані міні-пілюлі (такі як Micronor, NOR-Q.D і Ovrette) не містять естрогену і є чистими абортуючими хімікатами.

Джерела:

1.       Pharmaceutical Companies: "The New Abortionists", Bogomir M. Kuhar, P.D.,
2. "We are closest to the lowest dosage in the Pill" a report on the work of Dr. Nine van der Vange, News and Views, excerpts from the Second Annual Meeting for the Advancement of Contraception in Jakarta, Indonesia
3. "The Arithmetic of Abortifacient Birth Control", John F. Kippler.

http://www.noabort.net/node/80

..

Ребенок - счастье и смысл жизни!

Моя беременность не была запланированной, я только заканчивала институт, тяжело болела мама после предательства отца, мой будущий муж не имел стабильной работы, у нас не было своего жилья, но СЛАВА БОГУ я как огня боялась даже мысли об аборте…

Читая письма на вашем сайте, просматривая ролики, сейчас я понимаю, что должна всю жизнь благодарить Бога за ДАННУЮ МНЕ силу воли, правильное отношение к жизни, верное и вовремя принятое мудрое решение в то не простое для моей семьи время! Ничего не досталось мне даром: был период непонимания и даже унизительного отношения со стороны близких родственнников, узнавших о ранней беременности, непростых отношений с мужем, бесконечные финансовые неприятности; все это наша семья сумела преодолеть, а проблемы по мере их поступления решались, так как ежедневно мы искали и находили “ответы” на “вопросы” нашего ГЛАВНОГО ЧЕЛОВЕКА.

Сейчас мой четырехлетний Алексей спит в своей кроватке, у меня замечательный муж и нежный отец ребенка, хороший достаток, позволяющий мне не работать, и посвятить свое время сыну! Я обращаюсь к женщинам, душу которых терзают сомнения: НЕ УБИВАЙТЕ СВОИХ МАЛЫШЕЙ! Все, что сделано руками человека, в случае потери можно вернуть, но все, что дает Господь - дается один раз. Нам не дано измерить нашими мелочными житейским проблемами степень правильности принимаемого решения - оставлять или нет ЖИЗНЬ РЕБЕНКА. Как не дано разуму человека понять весь глубинный смысл таких великих явлений, как начало новой жизни и смерть. Так направьте свои силы на преодоление трудностей ради РЕБЕНКА, а не на лживую жалость к себе!

Анна

http://www.noabort.net

..

Запитання лікарю: До якого лікаря звертатися???

Жінки роблять спроби покінчити життя самогубством, калічать своє тіло і життя, життя своєї сім"ї, своїх дітей, якщо вони не народжуються… Якщо б ми могли помічати той біль в очах жінок, які зазнали аборту, ми б усі задумувалися, як урятувати її від цього, бо насправді ці стаждання великі і рано чи пізно жінка приходить до цього. Хоч може комусь здаватися, що такі наслідки не в усіх жінок, це не правда - хтось лише може їх замаскувати до пори до часу.

Аборт зроблять у кожній лікарні - легально чи нелегально, бо ця процедура коштує й не багато - в районі 200 гривень, десь більше, десь менше.

Але й інше питання чи порадили б Ви якійсь жінці заплатити такі смішні гроші за вбивство її дитини, через яке вона потім страждатиме усе своє життя, а саме не спати ночами, в неї будуть галюцинації, кошмарні сновидіння, вона буде до смерті звинувачувати людей які її до цього спонукали, вона зіпсує свої стосунки з оточуючими, в тому числі сильно зненавидить свого чоловіка і лікаря, який зробить аборт.

До якого лікаря звертатися в лікарні, щоб зробити аборт? Крім приватних закладів, де це можна зробити? Яка ціна цієї операції? Дякую

Відповідь:

Якщо б Ви , дорогий Олексію поцікавилися, то знали б що аборт це не зовсім операція, а вбивство малої, проте людини. Коли не вірите, то згадайте про виставку в ДЗИЗІ, де демонстрували фото дітей, які уже переживають щось, рухаються, навіть коли мати ще й не чує цього, усміхається. Невже Вам би хотілося навіть уявляти, як цю дитину вбивають?

…

Вона перетворить усе своє життя на кошмар. Люди! Опам'ятайтеся!!! Про аборт не можна говорити як про операцію! Це не операція і це не правда, що жінка має право зробити з дитиною що захоче, дитина не є частиною її тіла, ані її власністю! Те, що наш закон і дозволяє такі дії, не означає, що закон зніме з людини відповідальність за вбивство власної дитини, ніхто не відмінити наслідків аборту - а вони становлять серйозну проблему у нашому і в багатьох суспільствах!

Навіть з точки зору здоров'я - це не опрація, бо вона ні від чого не лікує! Вона ще в 100 разів погіршує здоров"я жінки - а зокрема це серйозгий ризик раку молочної залози - бо організм налаштований на вагітність і коли цей процес так по-варварськи припиняється, наслідки непоправимі. А звідси пізніше й безпліддя, від якого лікуються стільки жінок у наш час.

То коли потім у сім'ї побажають народити дитину, виявиться, що та, яку абортували, була єдиною, і лише її могла мати ця жінка. Звичайно, багатьом людям важко усвідомити свою відповідальність за зачаття дитини і народити її. Тому виглядає, що аборт - "найкращі ліки". Проте, ми усі повинні усвідомити, що ліків від наслідків аборт не придумали - це дуже складна проблема психотерапії - антидепресанити і транквілізатори тут вже не допомагають!

…

А коли аборт було зроблено ще до 20, то усвідомлення приходить в 25, і це залежить від здатності мозку до аналізу інформації. Більшість жінок шкодують відразу ще на операції, бажать відмовитися, але нема вже кроку назад.

Тому, намагаймося зустрівши в нашому оточенні жінку, яка хоче зробити аборт, відмовити її від цього, бо вона шукає найперше людини, яка би відрадила її робити аборт. Жінка шукає підтримки, а не поштовху до таких нищівних дій. Врешті ми на шою порадою до аборту також стаємо за нього відповідальними і також несемо подібний тягар жалю і тривоги за знищене життя. Тому добре зважаймо на наслідки!

http://www.hli.org.pl/

..

Зародок починає рухатися вже у віці 12 тижнів, вслухується в голос матері і плаче, коли мама палить…

Британські учені зняли на плівку поведінку плоду на найраніших стадіях вагітності. Виявляється, зародок починає рухатися вже у віці 12 тижнів, вслухується в голос матері і плаче, коли майбутня мама палить...

Унікальна ультразвукова апаратура, за допомогою якої були отримані ці відеозаписи, дозволяє не тільки отримувати всілякі фотографії плоду, але і спостерігати за ним в реальному часі. ..

Творець цієї системи професор Стюарт Кемпбелл, один з провідних акушерів Сполученого Королівства, став знаменитістю в світі медицини завдяки знімкам, на яких зародок посміхається (раніше вважалося, що ця здатність з'являється лише після народження)…

Але головне не це. Головне те, що доктор Кемпбелл довів, що "справжньою людиною" ембріон стає вже в 10-11 тижнів…

Книга професора вразила учених. Зокрема, в ній учений стверджує, що дитина ворушиться вже в 12 тижнів, задовго до того, як мати починає відчувати його рухи…


Маленька людина уміє спати…
Потягується…

Позіхає…

Вона сердиться, коли мама їсть щось несмачне…

І плаче, коли вона курить чи п'є надто міцні, на його сприйняття, алкогольні напої …

А розплющення очей у ембріона відбувається не в 26 тижнів, як вважали раніше, а вже в 14…

А до 6 місяців його поведінка вже мало відрізняється від новонародженого – зародок може здійснювати складні рухи, ковтати і навіть посміхатися, коли йому тепло і зручно. І навпаки, якщо дитину трохи підштовхнути, на його крихітному обличчі з'являється виразний вираз незадоволеності…

Дані, які отримав Стюарт Кемпбелл, розпалили нову суперечку про гуманність абортів. Сам професор був вражений, вперше побачивши, як рано розвиваються діти, і перейшов до лав противників переривання вагітності

А ще в своїх книгах сер Кемпбелл час від часу публікує такі ось страшні фотографії… Перед вами абортний матеріал. 7-тижневі ембріони…

Він вважає, що якби майбутні мами уявляли собі, що саме відбувається з їх ненародженими дітьми, вони ніколи не зважилися б на цей крок…

Але ніхто не показує молодим жінкам подібних фотографій… А дарма, вважає професор. Половина б з них відмовилася від операції…

http://iratta.com

..

Запитання лікарю: До якого лікаря звертатися???

Жінки роблять спроби покінчити життя самогубством, калічать своє тіло і життя, життя своєї сім"ї, своїх дітей, якщо вони не народжуються… Якщо б ми могли помічати той біль в очах жінок, які зазнали аборту, ми б усі задумувалися, як урятувати її від цього, бо насправді ці стаждання великі і рано чи пізно жінка приходить до цього. Хоч може комусь здаватися, що такі наслідки не в усіх жінок, це не правда - хтось лише може їх замаскувати до пори до часу.

   Аборт зроблять у кожній лікарні - легально чи нелегально, бо ця процедура коштує й не багато - в районі 200 гривень, десь більше, десь менше.

Але й інше питання чи порадили б Ви якійсь жінці заплатити такі смішні гроші за вбивство її дитини, через яке вона потім страждатиме усе своє життя, а саме не спати ночами, в неї будуть галюцинації, кошмарні сновидіння, вона буде до смерті звинувачувати людей які її до цього спонукали, вона зіпсує свої стосунки з оточуючими, в тому числі сильно зненавидить свого чоловіка і лікаря, який зробить аборт.

До якого лікаря звертатися в лікарні, щоб зробити аборт? Крім приватних закладів, де це можна зробити? Яка ціна цієї операції? Дякую

Відповідь:

Якщо б Ви , дорогий Олексію поцікавилися, то знали б що аборт це не зовсім операція, а вбивство малої, проте людини. Коли не вірите, то згадайте про виставку в ДЗИЗІ, де демонстрували фото дітей, які уже переживають щось, рухаються, навіть коли мати ще й не чує цього, усміхається. Невже Вам би хотілося навіть уявляти, як цю дитину вбивають?

…

Вона перетворить усе своє життя на кошмар. Люди! Опам'ятайтеся!!! Про аборт не можна говорити як про операцію! Це не операція і це не правда, що жінка має право зробити з дитиною що захоче, дитина не є частиною її тіла, ані її власністю! Те, що наш закон і дозволяє такі дії, не означає, що закон зніме з людини відповідальність за вбивство власної дитини, ніхто не відмінити наслідків аборту - а вони становлять серйозну проблему у нашому і в багатьох суспільствах!

Навіть з точки зору здоров'я - це не опрація, бо вона ні від чого не лікує! Вона ще в 100 разів погіршує здоров"я жінки - а зокрема це серйозгий ризик раку молочної залози - бо організм налаштований на вагітність і коли цей процес так по-варварськи припиняється, наслідки непоправимі. А звідси пізніше й безпліддя, від якого лікуються стільки жінок у наш час.

То коли потім у сім'ї побажають народити дитину, виявиться, що та, яку абортували, була єдиною, і лише її могла мати ця жінка. Звичайно, багатьом людям важко усвідомити свою відповідальність за зачаття дитини і народити її. Тому виглядає, що аборт - "найкращі ліки". Проте, ми усі повинні усвідомити, що ліків від наслідків аборт не придумали - це дуже складна проблема психотерапії - антидепресанити і транквілізатори тут вже не допомагають!

…

А коли аборт було зроблено ще до 20, то усвідомлення приходить в 25, і це залежить від здатності мозку до аналізу інформації. Більшість жінок шкодують відразу ще на операції, бажать відмовитися, але нема вже кроку назад.

Тому, намагаймося зустрівши в нашому оточенні жінку, яка хоче зробити аборт, відмовити її від цього, бо вона шукає найперше людини, яка би відрадила її робити аборт. Жінка шукає підтримки, а не поштовху до таких нищівних дій. Врешті ми на шою порадою до аборту також стаємо за нього відповідальними і також несемо подібний тягар жалю і тривоги за знищене життя. Тому добре зважаймо на наслідки!

http://www.hli.org.pl

Свої зауваження можете залиши тут.

Відеозапис аборту

Якщо ви хочете піти на аборт, обовязково передивіться цей відеозапис аборту. Тут показано весь процес аборту від початку і до кінця

..

Важкі запитання

Зустрічаючись з різними людьми і зачіпаючи проблему абортів, доводиться стикатися з типовою ситуацією: співрозмовник вислухав ваші доводи і погодився з тим, що аборт справжнє вбивство. Але тут же йому на пам’ять приходять обставини, при яких це вбивство здається допустимим або навіть єдино можливим рішенням ситуації. Набір запитань, які задаються в таких випадках, як правило, незмінний.

Всі ці питання для людини із здоровою психікою і що уміє логічно думати, власне кажучи, абсурдні, і відповісти на більшість з них можна, виявивши цей закамуфльований абсурд. Як в математиці, для того, щоб довести невірність якогось твердження, іноді використовується метод приведення до абсурду. Здається, що це найрадикальніший спосіб відповіді на подібні питання.

Почнемо з найпоширенішого: навіщо плодити убогість? Тобто навіщо народжувати дітей, коли ми не зможемо дати їм гідне, як ми вважаємо, виховання внаслідок того, що у нас немає достатніх засобів?

Уявимо собі таку ситуацію: людина, ситно пообідавши, встала з-за столу, а йому говорять: “Давай пообідаємо”. Якщо він якимсь механічним способом видалить все зі шлунку і поїсть знову, ми скажемо, що це абсурд. Тому що хоч і всі люди об’їдаються або їдять зайве, але таким чином потішатися їжею безглуздо. Так само і з цим питанням. Тіло людини, чоловіка і жінки, всі органи спеціально влаштовані для того, щоб здійснювався процес дітонародження. Якщо люди з’єднуються в шлюбі, то передбачається, що природним, абсолютно нормальним наслідком цього буде народження дітей. Значить, якщо людина не хоче плодити убогість, він не повинен одружуватися.

Тоді ніякої убогості не буде. А людина бажає в що б це не стало здійснювати всі чисто фізіологічні відносини в шлюбі і отримувати від цього природну радість. Як, наприклад, він отримує задоволення від їжі або від теплої води, стоячи під душем. Але не хоче нести батьківський подвиг, який є наслідком шлюбного життя. Якщо людина не хоче плодити убогість - не треба. Він повинен припинити родове життя. Тоді вчинок буде логічним.

Як прогодувати дітей у наш час? Як бути бідному подружжю, що має багато дітей?

Відповідь напрошується сама собою: чоловікові треба працювати на трьох роботах, або дружині почати шити, тому що тоді буде дешевше одягнути дітей, і так далі. При цьому необхідно багато в чому себе обмежувати (бо якщо люди не можуть обмежувати себе в родовому житті, то їм доведеться терпіти недолік в іншому: у дозвіллі, засобах), а не намагатися влаштувати все іншим, протиприродним шляхом, вбиваючи власних дітей, оскільки від цього вони самі будуть нещасні, хворітимуть або страждатимуть від своїх залишених живими дітей, бо які у вбивць можуть народитися діти. Як вони можуть їх виховати? Адже, вбиваючи власне дитя, батьки переступають певний поріг моральності. Як любити одну дитину, коли іншого ти убив? Навіть якщо людина не розуміє цього, в його підсвідомості це все присутнє. Якщо людина не згідна на добровільні обмеження, вона терпітиме обмеження проти своєї волі. Вона хоче бути матеріально забезпеченішою за рахунок вбивства власного дитя? Але ж сума його щастя від цього не збільшиться. Не можна досягти щастя, вбиваючи своїх дітей!

Що робити, якщо вагітність наступила в результаті зґвалтування?

При зґвалтуванні вагітність зазвичай не наступає. Це випадки одиничні, унікальні. Але допустимо, що ми розглядаємо таку ситуацію. По-перше, дитя все одно не винне в тому, що воно ніким не передбачалося. По-друге, часто в зґвалтуванні буває винна сама потерпіла із-за нескромного одягу, поведінки, необережності, неслухняність старшим і так далі. Багато всяких передумов зливаються в одну, трагічну ситуацію, і виходить такий результат. Так чому ж за провину дорослого повинна страждати безневинна дитина?

Якщо дитина небажана, можна народити і здати його в дитячий будинок. Держава виховає, знайдуться люди, які захочуть цього дитинчати усиновити. Таких охочих маса, величезні черги. Отже, немає ніякої причини дитини вбивати.

Дівчина не одружена, а батьки проти дитини. Або чоловік говорить, що піде, якщо дитину залишать. Що робити?

Що ж, розглянемо… Наприклад: я жінка, у мене двоє дітей, і один з цих дітей так довів мою маму, свою бабусю, що вона говорить: “Ти повинна вибрати, або я, або він. Або ти зараз же скидаєш його з балкона, або ти мені вже не дочка”. Чому скидати з балкона неслухняну дитину, що народилася, не можна, хоча в гніві здається, що він цілком цього заслужив, а ні в чому не повинного, можливо, дуже хорошого, розумного, майбутнього Ломоносова - убити можна, внаслідок того, що він тимчасово знаходиться в утробі матері. Можливо, краще почекати, народити і подивитися, який буде? Якщо буде поганий і неслухняний, то убити. Всі відразу з жаху вигукують: “Ах, як же можна!” Але якщо можна ТОГО, чому не можна ЦЬОГО? Ми знову приводимо твердження до абсурду. І що означає батьки проти? А якщо хтось буде проти нас самих? Що ж нам тепер, вмирати? Хіба мало хто проти чого заперечує. Це не є аргументом. Людина, яка заявляє, що він проти життя іншої людини, - вбивця.

Як бути, якщо вагітна дванадцятирічна дівчинка?

Якщо дівчинка так розпущена і так поводиться, вона, природно, повинна нести свій хрест, як наслідок своєї поведінки. Допустимо, ми дізнаємося, що дванадцятирічний хлопчик скоїв якийсь страшний злочин. Зовсім недавно (недалеко від нашого храму) відбувся та який випадок правда, не дванадцятирічні, а тринадцятирічні хлопчики у дворі забили палицею на смерть дев’ятирічного хлопчика. Адже наше відчуття справедливості говорить нам, що до них треба застосувати якісь заходи, треба якось присікти це зло. То ж і тут. Дівчинка напустувала, поступила необережно, безглуздо, поступила як дівчинка вулична. Чому за це повина бути убита ні в чому не повинна дитина?

Якщо заміжня жінка хвора, і їй не можна народжувати?

Якщо їй не можна народжувати, значить, коли вона з’єднується з своїм чоловіком, вона скоює злочин. Існує поняття недієздатна людина. Такій людині заборонено реєструвати шлюб. Якщо з якихось причин, не розумовим, а чисто фізіологічним, жінці не можна народжувати - значить, їй не можна виходити заміж, тому що в шлюбі природно передбачається народження дітей. Якщо не можна народжувати, треба нести це як хрест. Хоче дитинча - будь ласка, є дитячі будинки, багатодітні сім’ї. Можна узяти на виховання, допомогти. Так бувало завжди: наприклад, в сім’ї три дочки виходили заміж, а одна немає - і вона була нянькою для інших.Не всім же нести хрест заміжжя і народжувати дітей. Хтось і іншим шляхом йде.

А якщо мати може померти під час пологів?

З тих випадків, про які мені відомо, - а в храм часто приходять жінки від лікарів і говорять: “Мені народжувати не можна, тому що я помру”, я не знаю жодного випадку, що дійсно закінчився смертю. Лікарі зазвичай просто припускають, але життям і смертю розпоряджається не лікар, а Бог. І Господь завжди може дати сили тим, що просить. Але допустимо, що жінці дійсно загрожує смерть. Добре і благородно, коли доросла людина, захищаючи життя іншого, віддає свою. Ми зазвичай прославляємо таких людей як героїв, під час війни таким дають ордени. Це, власне, і є людський вчинок. Адже продовжити собі життя ціною вбивства власної дитини рівносильно тому, щоб матері з’їсти свого немовляти - такі випадки були, наприклад, в оточеному Ленінграді. Коли мати хоче зберегти своє життя за рахунок дитя - це канібалізм. Краще їй покластися на Бога і сподіватися залишитися в живих. Крім того, виникає таке питання: якщо жінці загрожує смертельна небезпека при пологах, значить, родове життя їй протипоказане? Не можна, адже вбивати власних дітей і такою ціною приносити собі радість статевого спілкування? Це злочинно так само, як ради того, щоб доставити собі радість володіння майном, почати грабувати.

Якщо відомо, що народиться хвора дитина?

Логічніше в цьому випадку народити і подивитися. Якщо народиться хворий - тоді його убити, власноручно, не вдаючись до якихось препаратів, не займаючи лікарняне ліжко. Чим це гірше вбивства ненародженої дитини? І що це взагалі за проблема: народиться хворий? Хворі люди потрібні суспільству. Вони викликають у нас милосердя, співчуття, учать любові. Якщо не буде хворих, людей похилого віку, збиткових, ми станемо набагато жорстокіші. Присутність таких людей необхідна. І Господь обирає, кому дати цей хрест - хворого дитяти. Адже може бути і так: народилася здорова дитина і потім захворів. Що ж, і його убити? Ні, ми його рятуємо, виходжуємо, піднімаємо на ноги лікарів, платимо гроші, шукаємо ліків. Яка ж тут принципова різниця? Чому ми повинні вбивати хворого дитяти, що знаходиться в утробі матері?

Батьки алкоголіки - навіщо народжувати хворих, нікому не потрібних дітей?

Тут підміняється одне поняття іншим. Чому б не убити цих батьків? Батьки алкоголіки, соціально небезпечні люди. Вони шкодять суспільству. Чому за них повинні страждати діти? Можна видати закон, накладати штрафи, можна цих людей якимсь чином ізолювати. Хоча, звичайно, краще б було алкоголікам кинути пити і жити нормальним життям. Це було б взагалі чудово. На ділі ж чомусь вибирається зло найбільше. Держава повинна знайти якийсь інший спосіб, чим просто вбивство дитини.

Тепер поговоримо про не потрібних дітей. Це у нас вони нікому не потрібні. Але в багатих країнах є тисячі і тисячі людей, які готові усиновити навіть хвору дитину. І якщо цим реально зайнятися, то цілком можна все організувати на державному рівні.

Як же народжувати всіх дітей, якщо учені підрахували, що скоро Земля не зможе прогодувати своє населення?

Так, цілком вірно, Земля не зможе прогодувати населення. Але тоді давайте вбивати тих, хто багато їсть. Вбивши одного такого, ми дамо можливість жити іншим. Або давайте вбивати товстих. Знову, як бачите, питання абсолютно абсурдне.

Отже, розглянувши всі доводи на користь аборту, ми переконалися, що не існує жодної причини, що дозволяє убити дитину в утробі матері.

Розберемо, нарешті, останнє питання: чому Церква не благословляє користуватися протизаплідними засобами?

Річ у тому, що - якщо повернутися до початку нашої розмови - застосування протизаплідного засобу є те ж саме, що механічне звільнення шлунку для прийняття ще раз непотрібної їжі. Це якийсь самообман, перетворення родового життя на безглузду фізіологічну експлуатацію організму людини без реалізації пологової діяльності. Людина уподібнюється мавпі, яка сидить в клітці і бешкетує. У людей все повинно відбуватися по законному єству. Якщо Бог благословляє дітей, значить, треба їх народжувати.

Застосування протизаплідних засобів стимулює безвідповідальність до великого таїнства браку - цього божественного, таємничого встановлення, великого за своїм значенням. У шлюбі дві людини з’єднуються в любові і з двох клітин, що об’єднуються в одну, з’являється нова людина, якої ніколи на Землі не було, з своїми здібностями, особливостями, що несе в собі весь генетичний ряд своїх предків. Це унікальна справа, і підходити до нього треба з найбільшим благоговінням і відповідальністю, а не перетворювати все на якийсь цирк. Протизаплідні засоби - це засоби Протиприродні, їх використання рівносильне тому, щоб перегородити собі стравохід. Вони порушують загальний лад людського життя. А всяке порушення, наприклад поворот річок в інший бік, аморально, оскільки обов’язково принесе горе. Будь-яке зло, навіть незначне, завжди діє руйнівно для того, хто його здійснює. Тому з погляду моральності такі засоби застосовувати не можна. Церква не може це благословити, як збочення людської природи, створеної Богом. Церква учить тому, що людина повинна приборкувати свої пристрасті, причому не тільки пов’язані з родовим життям. Треба приборкувати і шлунок - не об’їдатися, треба боротися із засудженням, гнівом, сріблолюбством. Блудна пристрасть - одна з пристрастей. У людей, залежних від неї, вона гіпертрофована і не приносить їм ніякої радості, в деякому розумінні це хвороба, як алкоголізм. Адже у самому вині немає нічого поганого, але, коли людина п’є, зрозуміло, що воно вже діє руйнівно. Або пристрасть сріблолюбства. Чоловік має достатньо засобів, щоб їсти, одягатися, а йому хочеться все більше і більше; він витрачає своє життя, відмовляє собі багато в чому. І все тільки гроші, гроші, гроші - це ж безумство. Так само і статева пристрасть. Можна її постійно намагатися реалізовувати, не знаючи ні термінів, ні часу, безперервно, постійно себе руйнувати. Але це ж абсолютно неправильно, це хвороба, яка руйнує, спустошує душу, зношує організм. Буває, у людини навіть і природна потреба пропадає, але він починає лікуватися, щоб якось зміцнити своє здоров’я і мати можливість ще більше себе таким чином експлуатувати. Здавалося б, не можеш - і слава богу, пора заспокоїтися. Так ні, все виходить навпаки.

Пристрасті настільки сильні, що люди, залежні від них, будуть приводити тисячу аргументів для свого виправдання, бо ними керують не здоровий глузд і не міркування моральності, а пристрасть. Коли дитина хоче гуляти, а мама його не пускає, він кричатиме, вивертатиметься, говоритиме неправду - на все піде лише б йому вирватися. Суперечка з тим, хто одержимий блудною пристрастю, безглузда. Він говорить: “Я не можу без цього жити”. І ради цього він готовий і дітей вбивати, і зношувати свій організм. Все поставить на карту. Адже причому відомо, наскільки шкідливі протизаплідні засоби. Цікаво, коли йдеться про те, убити дитину чи ні, люди думають про своє здоров’я - їм шкідливо народжувати. А коли йдеться про протизаплідні засоби, вони свідомо шкодять своєму тілу.

Значить, справа не в здоров’ї, а в пристрасті. Тому людина повинна визнати: я розпусник і не можу собою керувати. Отже, треба лікуватися від розпусти, а не від дітей.

Протоієрей Дмитро Смірнов

orthomed.ru

Свої зауваження можете залиши тут.