Народжувати не можна аборт

Уявіть хвору на сифіліс жінку. В неї було шестеро дітей, з них двоє померли, троє народилися глухими, один – сліпим. Вона завагітніла всьоме. Чи зберегти їй вагітність? Чи робити аборт?

Це класична загадка-тест. Порадити жінці піти на аборт - означає вбити Людвіга ван Бетховена. Саме в таких умовах у 1685 році народився видатний Композитор.

Питання абортів неоднозначне для людства. Діапазон коливання думки громадськості широкий. Від відлучення від церкви італійських лікарів і жінок, що зробили аборт, до 13 мільйонів легально зареєстрованих абортів на рік у Китаї - там 50% “зальотів” відбувається через низьку культуру контрацепції.

Українське законодавство в цьому сенсі - одне з найбільш ліберальних. З 1955 року аборт на території України легалізували. Стаття 281 Цивільного кодексу України визначає право будь-якої жінки на штучне переривання вагітності терміном до 12 тижнів. Якщо є медичні показання через загрозу здоров’ю та життю вагітної - право на аборт подовжують до терміну 22 тижні - це визначає Постанова “Про реалізацію статті 281 Цивільного кодексу України” від 15 лютого 2006 року.

На жаль, немає можливості говорити про актуальну ситуацію з абортами в Україні. Зазвичай медичну статистику підбивають двічі на рік - ще на початку вересня редакція “Української правди. Життя” запросила в МОЗ дані по кількості абортів за перше півріччя 2009 року. Знадобилося 2 місяці чекань, регулярних дзвінків та електронних листів у МОЗ, щоб дізнатися -статистика саме по абортах підбивається лише раз  на рік.

Загалом за останні 19 років кількість абортів зменшилася: якщо у 1990 році українки робили 1 млн. 19 тисяч 38 абортів на рік, то у 2008 їх зроблено майже в 5 разів менше - 217 тисяч 413.

Динаміка кількості абортів в Україні на період з 1990 по 2008 виглядає так:

Рік                    Кількість абортів (дані Міністерства охорони здоров’я)

1990                1 млн. 19 тис. 38

1992                903 тис. 507

1995               715 тис. 692

2000              408 тис. 865

2001               346 тис. 432

2002              323 тис 343

2003              292 тис. 616

2004              264 тис. 74

2005             242 тис. 343

2006             229 тис. 618

2007            210 тис. 454

2008            201 тис. 87
Зменшення кількості абортів зазвичай пов’язують із вдосконаленням статевого виховання та підвищенням культури планування сім’ї та контрацепції. Щоправда, невідомо, чи кризовий 2009 та спричинені ним фінансові проблеми вплинули на бажання українок зберегти вагітність.

Попри все, показник України залишається дуже високим - 13 операцій на 1000 жінок дітородного віку. У розвинутих країнах цей показник становить лише 5 абортів на 1000 жінок. Менше абортів - менше ускладнень і менше проблем із репродуктивним здоров’ям молодих жінок.

“Лікар-гінеколог має розповісти про всі небезпеки, що можуть виникнути внаслідок аборту. Також він повинен дізнатися, чому вона прийняла це рішення. Не треба залякувати, але треба про все розказати. Лікар має переконатися, що жінка дає поінформовану згоду на аборт. Не знаю, які офіційні дані, але з власного досвіду можу сказати, що кожна десята жінка відмовляється від аборту після бесіди з лікарем”, - пояснив “УП.Життя” деталі процедури В’ячеслав Камінський, головний акушер-гінеколог України.

Сила слова міняє смисловий відтінок, якщо згадати про закордонний досвід. У місті Чайковському Пермського краю (Російська Федерація) лікарі поліклініки відправляють пацієнток послухати проповідь місцевого священика.

Після проповіді для більш інтенсивного перебігу порятунку заблукалих душ жінкам пропонують заповнити специфічну анкету.

“Прежде, чем сделать аборт, ответьте на вопросы анкеты:

1. Вы уверены, что сделав аборт, избавитесь от трудностей?

2. Вы знаете, что аборт на любом сроке является убийством?

3. Если бы вы сами были гинекологом, вы бы стали делать аборты?

4. Если у вас уже есть ребенок, и вы узнаете, что он утопил котенка, вы его накажете?

5. Придя домой после аборта, имеет ли право мать наказывать своего ребенка за детские шалости?

6. Какую нужно иметь зарплату, чтобы не делать абортов?

7. За какую сумму вы согласились бы не делать аборт?

8. Если бы вы знали точно, что этот ребенок свою первую зарплату принесет вам, и вообще будет очень послушным ребенком, тогда бы вы согласились не делать аборта?

9. Как бы вы назвали ребенка, если родится девочка _____ , мальчик ______?

10. Как вы думаете, человек после смерти будет отвечать за убийство своих нерожденных детей?

11. Если преступник на суде скажет, что он убил потому, что у него маленькая квартира, его оправдают?

12. Вы готовы к посмертной встрече с душой вашего ребенка?

13. После аборта вы смогли бы посмотреть на то, что из вас вырезали?

14. Что вас может остановить в желании сделать аборт?

15. Знаете ли вы, что совершаете один из тягчайших грехов, который осуждён всеми вероисповеданиями?

16. Хотите ли вы сделать аборт, просмотрев весь материал?

17. Изменилось ли ваше мнение об аборте?”

Бесіда як бесіда, але… Родзинка нововведення: відмовитися від зустрічі з отцем Ігорем означає не отримати направлення на аборт. Незалежно він того, яку віру сповідує пацієнтка.

В Україні ж зробити аборт у державній поліклініці - не надто складне і не дуже дороге задоволення.

У деяких містах є центри, де роблять аборти безкоштовно - наприклад, у Хмельницькому перинатальному центрі лікарі вимагатимуть лише здати деякі аналізи та попросять взяти з собою на процедуру власні засоби гігієни.

Така рекламна кампанія мала з’явитись на вулицях України минулого року, але так і не була вивішена на біллбордах
В пересічній поліклініці можна вкластися в 600 гривень - колишні пацієнтки радять “поплакатися”, щоб лікар взяв менше грошей.

У приватній клініці це коштуватиме дорожче - від 1500-2000 гривень. Щоправда, не всі приватні клініки проводять такі процедури.

В Україні більше 80% абортів роблять у віці 20-35 років. В’ячеслав Камінський назвав аборт “явищем, яке відображає жінку-українку - описати типову пацієнтку - це те ж саме, що описати типову українку”.

Цю соціальну рекламу проти абортів розробило агенство Liberty
Але хай “типові українки” опишуть самі себе. “Українська правда. Життя” поспілкувалася з пацієнтками пересічних жіночих консультацій та почула декілька цікавих історій.

Я хочу зробити аборт, бо не хочу дитини від цього чоловіка.

Я хочу зробити аборт, бо не маю заощаджень.

Я хочу зробити аборт, бо не маю власної квартири.

Я хочу зробити аборт, бо мій хлопець мене не підтримав.

Чоловікам легко говорити. Їм не доводиться кардинально міняти своє життя. А що робити одинокій жінці з дитиною? Для няні потрібно хоча б 400 доларів на місяць. А у дитячий садок дитину візьмуть лише з 3 років.

Я не можу дозволити собі сісти на шию мамі. Якби в мене була матеріальна підтримка хоча б у перші 8 місяців після народження дитини, я би прорвалася. Але такої підтримки немає.

Рекламна кампанія організації по захисту абортів IPAS. Напис на малюнку ліворуч гласить: “Мій син вивчатиме англійську, ходитиме у басейн, вчитиметься у кращих школах і отримує медичну освіту у США. Він буде успішним лікарем, буде читати лекції і заробляти багато грошей”. Напис праворуч: “Моєму синові навряд чи вистачатиме не їжу”

Це трапилося з моєю родичкою. В юності вона вийшла заміж і завагітніла, але чоловік сказав, що рано, тому зробила аборт. А потім вже більше ніколи не могла мати дітей. Згодом чоловік завів коханку, та народила йому дитину. Після смерті чоловіка всі таємниці розкрилися - спадщина відійшла до його доньки, а моя родичка залишилася сама.

Жіночці було 33 роки, доньці 12, розлучена. Велике кохання, яке, проте, не доводить до шлюбу. Неочікувана вагітність - і всі навколо вмовляють зробити аборт, в тому числі її батьки та батько потенційної жертви аборту. Жіночка чомусь нікого не слухає, лягає в лікарню при загрозі зриву, при цьому на неї продовжують тиснути. Потім якось все минається, дитина народжується здорова, найбільше її люблять ті самі бабуся і дідусь… Жіночка, аби прогодувати двох своїх доньок, кидає викладання в музичній школі та піднімає власний бізнес.

Рекламна кампанія організації по захисту абортів IPAS. Напис на малюнку ліворуч гласить: “Мені 29 років, у мене успішна кар’єра і люблячий чоловік. Я живу у будинку моєї мріїі. У мене є все, чого я бажала і через 9 місяців у мене з’явиться моя перша дитина . праворуч написано: “Мені 12 років і за 9 місяців у мене буде дитина”
Незапланована вагітність і соціальні проблеми - це найпоширеніші мотиви абортів. Згідно з інформацією МОЗ України, у 80% юних жінок вагітність була незапланованою і народження дитини супроводжувалося складністю соціальної адаптації юної матері у суспільстві

“На аборт наважується жінка, для якої думка оточення дуже багато важить. Вона вразлива, не приймає самостійних рішень, чекає, поки за неї вирішать. Такі жінки бояться розголосу, засудження батьками, особливо матір’ю, бояться пліток і негативного ставлення друзів і колег. Вони справді психологічно незрілі і неготові до створення власної родини”, - такою бачить мотивацію українських жінок психолог і психоаналітик Олексій Шевцов.

“Від аборту відмовиться лише самостійна та цілеспрямована жінка. Її психологічний вік - 25-30 років. Думка соціуму зазвичай для неї - дрібниці. Така жінка здатна об’єктивно усвідомити небезпеку аборту і потенційну можливість безпліддя в майбутньому.

Якщо захоче народжувати, вона буде готова змінити роботу, наприклад, на користь фрі-лансу - для неї народження дитини не перепона, а можливість спробувати нове… Така зрілість є результатом виховання дівчинки в психологічно здоровій родині”,  - пояснює Шевцов.

Чи проблема небажаної вагітності впирається лише у вибір “робити \ не робити аборт”? Крім нього, відкритим залишається питання культури контрацепції - якби вона була, то і показники України по абортам не були б такими високими.

Почитайте жіночі форуми. Виявляється, досі є жінки, що вірять у ефективність перерваного статевого акту або спринцювання соком лимона. Досі юні дівчата шукають анонімних інтернет-консультацій з гінекологом, сподіваючись на адекватний діагноз по фотографії, замість того, щоб піти на прийом до справжнього лікаря.

Чи є альтернативи? Одна ЖЖ-юзерка колись розповіла історію про іноземний досвід охорони здоров’я та планування сім’ї.

У 2002 році я провела 3 тижні у США, стажування для громадських організацій. Як водиться у таких програмах, поселили нас у сім’ях. Ми з колегою потрапили до Моніки, 42-річної розлученої мами трьох дівчаток. Старша - школярка-старшокласниця - от-от мала народити.

Одразу ж нам повідомили, що дитину віддадуть на всиновлення, бо тато малюка - теж старшокласник, та ще й наркоман. В тому ж місті неподалік жили тітка, бабуся і дідусь цієї дитини. Невже вони не могли взяти над малям опіку?

На той момент родина вже бачились із прийомними батьками. Усім родичам дозволили брати участь у житті дитини, бувати на днях народження і т.д. Справжня Санта-Барбара, ось як ми назвали цю сім’ю.

Фото adme.ru, а також надані Асоціацією зовнішньої реклами України

http://life.pravda.com.ua/problem/4adce899e8afa/

Свої зауваження можете залиши тут.