Антоніна Євтодюк: Якщо ми на землі вбиваємо янголів, то таким чином звільняємо місце для якихось інших – темних сутностей…

1:48 AM 0 Comments

 Антоніна Євтодюк: Якщо ми на землі вбиваємо янголів, то таким чином звільняємо місце для якихось інших – темних сутностей…В українській традиції прийнято не лише співчувати, а й співпереживати з тими, хто втрачає близьких людей. Наша ментальна особливість часто проявляється у гірких сльозах і не завжди в усвідомленій молитві. Наша жорстока реальність в тому, що ми байдужі до тих, чиї душі ідуть в потойбічний світ не відплаканими і не відспіваними. А може нам просто зручно про це мовчати і вважати себе толерантними, а саму тему делікатними?Волинське обласне громадське об'єднання «Християнський рух за життя», яке очолює пані Антоніна Євтодюк – перша у цій області організація, яка сміливо і голосно заговорила про небезпеку абортів, яскраво ілюструючи суспільний, моральний та фізіологічний аспекти цієї проблеми.


– Пані Антоніно, розкажіть, будь ласка, як виникло громадське об'єднання «Християнський рух за життя»? Чи підтримує Вас якась конкретна релігійна конфесія?

– Історія створення цього об'єднання почалась всього три з половиною роки тому. Одного разу мене запросили на лекції в монастир василіан, який діє на вулиці Карпенка-Карого в Луцьку. Там було дві черниці з Новояворівська. Вони розповіли дивну для мене річ: в Новояворівську жінки не роблять абортів. Для того, щоб у цьому місті перестали вбивати ні в чому не винних немовлят стало достатньо роботи двох цих жінок. Після цього й зібралася група однодумців, які належать до різних конфесій в Луцьку. Ми поставили перед собою дві мети: поширення правди про контрацепцію та аборти, а також запровадження уроків християнської етики та моралі в освітніх закладах. Організація – позаконфесійна, до неї долучаються всі люди доброї волі, християни, які вважають, що життя людини розпочинається з моменту запліднення.

Життя дається людині Богом і людина не в праві його забирати. За роки незалежності в Україні абортовано більше 30 мільйонів дітей.

– Чи доводилося Вам особисто вдаватися до аборту? Що саме сталося у Вашому житті таке, що спонукало Вас долучитися до руху проти абортів?

– Я ніколи у своєму особистому житті не задумувалася над тим, чим є аборт. Мені не доводилося цих речей робити. Але прийшов час, коли я усвідомила, що лікарі обдурюють жінок, переконуючи, що плід стає людиною з якогось певного етапу. Жінка вдається до аборту, а потім дізнається від мене чи від моїх колег, що, насправді, вона вбила людину і не будь-кого – власну дитину.

Здавалося б, на початку 21 століття важко знайти місце для героїзму. Але сьогодні важко бути чесним перед собою, важко бути відвертим і важко рухатися проти течії, проти встановлених суспільних стандартів.

В Україні, згідно з останніми даними Інституту стратегічних досліджень, основним чинником негативного демографічного приросту є саме аборти. Вони є підставою для різноманітних захворювань. Поки ми на законодавчому рівні не заборонимо абортів, говорити про якусь незалежність чи цивілізованість ми не можемо.

– Втім, ми всі знаємо, що життєві ситуації є різні. Буває ж так, що день народження дитини може стати днем смерті жінки. Як чинити їй у такому випадку, і що робити родичам? Смиренно чекати народження нового життя, свідомо готуючись до останньої години другого?

– Вся справа в тому, що життя людині дає Бог. Було дуже багато випадків, які, зрештою, підтверджені в науковій літературі, що жінці ставили діагноз і попереджували, що вона помре, якщо виносить дитину. В результаті, коли жінка вирішувала зберегти життя дитини, вона сама дивним чином оздоровлювалася і народжувала абсолютно здорову дитину.

В нашій родині три роки тому була ситуація, коли моя, вже покійна, двоюрідна сестра під час вагітності захворіла туберкульозом і вирішила відмовитися від сильних антибіотиків. Через три місці після народження дитини моєї сестри не стало. Можна по-різному ставитися до цього факту, але жінці Бог дав унікальний шанс бути продовжувачкою роду. Материнське лоно – це місце, де життя має зароджуватися, а не закінчуватися. Я і мої однодумці стоїмо на позиціях християнської концепції. Бог дає людині життя і тільки Він має право його забирати. Суспільство чомусь втратило віру і вважає, що здатне регулювати плідність, народжуваність. Якщо хтось думає, що не матиме за що прогодувати другу чи п'яту дитину, то варто нагадати, що в українських родинах було традицією мати багато дітей. Бог дасть дитину, і Бог дасть на дитину.

Був період в історії, коли аборти були заборонені. Це було в часи правління Сталіна, а потім в «хрущовську відлигу» ця процедура знову стала доступною. Ті духовні проблеми, які почали сипатися на Україну пов'язані з проблемою аборту.

Хочу розповісти одну історію. Її я почула від очевидця однієї події – поляка, який працював в системі сантехнічної очистки. Якось, коли він чергував, надійшов сигнал, що забилася міська каналізація. Коли троє дорослих чоловіків приїхали на виклик, то побачили, що каналізація забита трупами абортованих дітей. Ці чоловіки почали збиратися на молитви, пізніше до них долучилися інші люди. Настав момент заборони абортів у Польщі.

Прибічники абортів, апелюючи до нас, кажуть, що полячки роблять так звані тури вихідного дня і здійснюють вбивство своїх ненароджених дітей в наших прикордонних клініках. Мені пригадується історія язичницького стародавнього Риму, де на центральних майданах міст стояли так звані «молохи» – величезні залізні фігури. Під ними розпалювали багаття, і на ті розжарені руки клалося немовля, щоб більша частина населення жила щасливо без дощів і повеней… Ми кажемо, що це був страшний занепад в Римі. А чим же відрізняємося ми сьогодні? Можливо та ж сама жертва здійснюється, але в умовах лікарні? Суспільство не може виконувати Конституції, якщо воно не виконує заповідей Божих. Це страшно насправді. Та система цінностей, яка сьогодні нав'язується молоді, спрямована на те, щоб сформувати суспільство споживачів. Сьогодні основана битва – за душу людей. Цю битву українці програють на всіх фронтах. В нас зростає кількість церков та вірян, але до того часу, поки в Україні не будуть заборонені аборти, ми не можемо називати себе християнами і розвиненим суспільством.

Мої знайомі, дізнавшись, чим я займаюся, почали розповідати мені страшні історії. Мені кажуть: «Якби в той момент, коли йшла здійснювати цю страшну операцію, мене хтось взяв за руку і сказав, що я йду вбивати людину, то я б цього ніколи не зробила». За душу людини постійно йде боротьба між добром і злом, але Бог створив людину таким чином, що вона має свою волю, і коли каже: «Я хочу це зробити», – Бог не противиться. А бувають і такі моменти в житті, коли Бог допускає якийсь вчинок, щоб людина могла прийти і покаятися. Людина, яка вірить в Бога, яка свої помисли не віддає на відкуп нечистим силам ніколи не наважиться зробити аборт і сказати, що друга, третя чи сьома дитина буде зайва. Ми маємо зворотній процес – це сиротинці, клініки штучного запліднення.

– Ми повернемося до теми, яку Ви щойно згадали. Але скажіть Вашу точку зору на таку реальну життєву ситуацію, яку доводилося спостерігати мені особисто, коли відвідувала родичку в лікарні. В одній лікарняній палаті опинилися три жінки з різними проблемами: одна з післяродовою патологією, друга лежала на збереженні, а третій жінці на п'ятому місяці вагітності стимулювали роди, бо за результатами обстеження передбачалося, що вона народить неповносправну дитину. Ніколи не забуду крику від болю тієї жінки, яка очікувала цих передчасних родів і, разом з тим, чітко пам'ятається переляк в очах молодиці, яка очікувала первістка… З цієї ситуації виникає кілька запитань. Але, скажіть, з Вашої точки зору, жінка, якій стимулювали роди, мала моральне право на своє рішення, адже дитина, повторюю, була б не здоровою?

– Найперше хочу сказати, що лікарі не мали морального права покласти цих жінок з такими різними діагнозами і проблемами до однієї палати. Але, на жаль, в нас в одному і тому ж приміщенні борються за чиєсь життя, а поруч – вбивають. Це – жахливо!

А тепер по суті вашого питання. Ви знаєте, найчастіше це питання задають журналісти, мовляв, чи варто народжувати нездорову дитину. Одній моїй знайомій, яка народила трьох здорових дітей і завагітніла вчетверте, запропонували перервати вагітність, бо дитина не набирала достатньої ваги. Мою знайому попередили, що дитина буде неповноцінною. Через якийсь час дитину абортували. Пізніше почали відбуватися страшні речі (хоча я не беруся стверджувати, що це пов'язано). В цієї жінки на цукровий діабет захворів батько, чоловік втратив бізнес, старший син травмувався і не вступив до вишу, про який мріяв. Сім'я мусила переборювати проблеми…

Чи варто було йти на аборт? Наша сучасна медицина є гуманною, але вона – не християнська. Дбають про людину, але не думають про її душу. Цар Давид говорив, що «коли я зачався, були пораховані дні мої, коли я був в утробі матері моєї, були пораховані кістки мої». Можливо, цитата не дослівна, але суть в тому, що медицина наша бере собі роль очищувача нації. Але чому ж ми тоді стільки уваги приділяємо людям, які стали інвалідами не з народження, а, скажімо, після аварії? Ми ж рятуємо цих людей, понад усе бажаємо, щоб їх життя продовжилося. Ми всі засуджуємо звірства і злодіяння Гітлера, який вбивав євреїв і вважав, що право на життя має надлюдина і надраса. Бог нас створив такими, як ми є. В кожного своє призначення в цьому житті. Може ті діти, яких лікарі вважають неповносправними зробили би цей світ кращим?..

Мені пригадується одна з праць християнського письменника Генрі Ноуена «Возлюблений Богом Адам». Він описував ситуацію, яку спостерігав в одній зі спільнот Ля Рош, де проживали інваліди. Йому доручили доглядати за Адамом. Ноумен обурився, бо Адам міг тільки те й робити, що ковтати їжу. Але Ноуену сказали: «Або доглядаєш за Адамом, або перестаєш тут бути». Письменник погодився. А після смерті Адама якось усвідомив, що коли доглядав за ним, то відчував якесь дивне заспокоєння і неймовірний спокій. «Такої любові, яку я бачив в очах цієї людини, я не бачив у жодних інших очах», – писав Ноуен. Діти до семи років – янголи. Якщо ми на землі вбиваємо янголів, то таким чином звільняємо місце для якихось інших темних сутностей… Доведено, що дитина в момент зачаття успадковує не тільки біологічний стан батьків, а й духовний. Треба готуватися до зачаття. І варто задуматися над тим, що ми на світі є завдяки Богу і тому, що нам батьки сказали: «Так». А чи маємо право ми комусь казати : «Ні»?

– Чи є серед Ваших однодумців лікарі?

– Так. Пані Лариса Матвієнко – акушер-гінеколог Луцької районної лікарні. В неї є своя історія. Після одного випадку вона відмовилася від проведення абортів, але вона краще може про це розповісти. Вона зараз каже, якщо мені вдасться зберегти життя хоча б однієї дитини, то Бог простить мене за все, що доводилося робити в житті. Багато гінекологів апелюючи до мене, переконують, що у випадку заборони абортів буде багато неконтрольованих. Жінки почнуть помирати. Але чому ж ми тоді не дозволяємо наркотиків? Адже наркомани також помирають. Проблема аборту – лакмусовий папірець суджень людей.

Свого часу ми збирали підписи до президента та прем'єра. Наші люди стояли в неділю поблизу собору. Люди йшли до храму і обурювалися, що ми займаємось дурницями, як вони вважали. В суспільстві ми маємо багато колізій, в тому числі і правових. Скажімо, дитина в утробі матері може бути спадкоємцем майна батька, який загинув чи помер. Але ця дитина не має права на життя. Сьогодні татові чи мамі захотілося щось змінити, і вони легко і не вимушено переривають вагітність. Юридичних наслідків немає. Якби Україна дотримувалася християнських цінностей, у нас було би все набагато чіткіше, і порядку було би більше.

– Ви розповідали про випадок з трьома польськими чоловіками, які побачили рештки абортованих дітей в каналізації. Чи дізнавалися Ви , куди дівають тільця тих діток в Україні, зокрема, в Луцьку?

– Я намагалася спитати в лікарів. Вони мовчать. Але я випадково дізналася, що трупики тих дітей хоронять в нас в Гаразджі. Одна жінка бачила як їх привозять. Це – заморожений куб з цих маленьких тілець. Їх ховають біля паркану. Горбиків з такими тільцями невинно убієнних младенців з кожним роком більшає. Вони не можуть бути відспівані, бо вони не хрещені. Сьогодні ми переймаємося тим, що в Луцьку вбивають дворових песиків, котиків, але ніхто не каже, що кожного дня в той чи інший спосіб Україна втрачає сотні, а то й тисячі ні в чому не винних діток. Їхня вина тільки в тому, що вони стали на перешкоді планам чи амбіціям своїх батьків.

– Що відбувається з душами тих діток? Якою є Ваша думка як філософа та науковця?

– Церква вчить, що ці діти не можуть потрапити ні до раю, ні до пекла, вони знаходяться у вічних сутінках. Вони не страждають, але їхні душі і не радіють, бо не бачать слави Божої. В судний день батьки зустрінуть своїх дітей і подивляться їм і в очі. Наука ж про душу говорить дуже обережно. Слава Богу, що з 1997 року на Всесвітньому з'їзді філософів було сказано, що сучасна філософія має вибачитися перед європейською спільнотою, що так довго не визнавала Бога.

Ми сьогодні спостерігаємо багато агресії. Сьогодні психологи стверджують, що діти, які народилися від матерів, що попередньо робили аборти, несуть на собі негативний вплив. Вони несвідомо відчувають страх, що можуть бути знищеними. Те ж саме стосується дітей, які в утробі матері відчували загрозу, що можуть бути знищені.

– Ну, про аборти зрозуміло. Але скажіть, будь ласка, чому Ви виступаєте проти контрацепції? Що поганого в тому, що сім'я, яка не планує дітей і не має бажання вдаватися до аборту, захищається контрацепцією?

– Ми не виступаємо проти. Ми розповідаємо людям правду про те, що вона собою являє. Зараз є поширеною гормональна спіраль «Мірена». Її намагаються нав'язати як панацею від усіх бід: вагу контролює, болісні моменти в організмі жінки – також. Будь-яка спіраль – фізичне грубе втручання в організм та відчинені ворота до інфекції. Але найстрашніше, що штучні гормони, які потрапляють в організм жінки, провокують посилення тривоги та агресії. Крім цього, вони спричиняють підвищення тромбоутворень.

Сьогодні в суспільстві знівельовано репродуктивну функцію шлюбу. Але здатність до репродукції є благом, дарованим Богом. Якщо ж жінка довіряє чоловікові, а чоловік жінці, то вони ведуть певні графіки. А якщо вже так відбулося, що дитина була зачата, то зберігають їй життя.

В одній із країн третього світу, де високий рівень захворюваності на СНІД, провели експеримент. Частині людей дали велику кількість презервативів та контрацептивів, а частині – почали проповідувати Євангеліє. Та, що користувалася контрацепцією, далі хворіла і помирала. І навпаки, серед тих, кому було проповідуване Євангеліє, розпусти та смертей поменшало. Контрацептиви руйнують здоров'я жінки, провокують онкологічні захворювання. Про це просто ніхто не говорить

– Як Ви ставитеся до запровадження Центрів планування сім'ї? Відомо, що така структура є вже й на Волині.

– Я люблю повторювати приказку «Хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани». Я не є людиною, яка своїм світоглядом зупинилася десь у середньовіччі, а всі новітні технології мене не цікавлять. Центр планування сім'ї на Волині очолює моя добра товаришка Лариса Шендебило. Вона – хороший лікар. Але, як християнка, я з нею маю полеміку. Людина у бажанні вдосконалити свою природу зрештою руйнує сама себе. Можна багато дискутувати щодо зародження життя в пробірці. На скільки це етично? Звичайно, душу цій дитині дає Бог. Душа – це те, як казав один філософ, що робить траву – травою, а не сіном, дерево – деревом, а не дровами, а людину – людиною, а не тілом.

Я читала, що в Англії вже створили штучну сперму. В світі клонують овець, відбуваються різні досліди з людьми. В 60-х роках в СРСР відбувалися експерименти схрещення людини і тварини, проводилися операції заміни людських органів органами тварин. Пригадаймо і «славнозвісного» Шарикова з книги «Собаче серце» Булгакова. Уявіть собі вічну людну з безсмертною душею, їй властиво пізнати добро і зло. А моральні регулятори всього цього? Ми сьогодні живемо в світі, де чітко впроваджується план Даласа, запроваджений в 60-х роках в Америці. Він передбачав, що достатньо, аби в світі жив один мільярд благополучних людей, а ще два мільярди – обслуговуючого персоналу. Та політика, яка спостерігається в країнах третього світу, до яких, на жаль, належить Україна, підтверджує, що план Даласа спрацьовує. В чому це проявляється? В розбещенні людини, в пропагуванні вседозволеності, підігрівання так званих природних інстинктів в людини, які чомусь зводяться до інтимних стосунків або насилля. Ми знову повертаємося до теми абортів.

– Пані Антоніно, не можу не задати Вам ще одного питання, хоча воно не стосується теми цього інтерв'ю. Я перечитала Ваші блоги, де Ви критикуєте ідею вакцинування. Ваш скептис полягає в тому, що, насправді, жодна вакцина не може захистити від хвороби. Нещодавно вся країна жила в паніці від інформації про численні смерті від грипу. Лікарі наполягають, що кращого захисту, аніж щеплення, наука не придумала. В той же час, нами зараз обговорюється тема, що Україні Всесвітня організація охрони здоров'я рекомендує взяти нам вакцину від грипу без попередніх досліджень в Україні. Чи не змінили Ви позиції щодо вакцинування під час епідемії?

– Більше того, я в правоті своїх суджень укріпилася. ВОЗ для мене є організацією, яка має підмочену репутацію. Вакцинування українців – це спосіб планомірного зменшення їх кількості. Свого часу мені потрапило до рук одне дослідження. Його автор провів аналогію. Беремо до рук здорову дитину, яка щойно народилася, і вливаємо в неї отруту. Перша вакцина, яка вводиться в перші години життя – це вірус гепатиту. Чекаємо, чи та дитина виживе чи не виживе. В результаті та дитина вже є інфікованою. Бо ж гепатит – це ураження печінки. В певні моменти відбуваються якість мутації крові, і ми хочемо, щоб та дитина була потім здоровою. Потім робимо ще кілька щеплень і в результаті не маємо в Україні жодної здорової дитини. Дуже шкодую, що ця інформація не потрапила до мене 18 років тому, коли народився мій син. Я маю знайомих, які мають алергічну дитину після одного єдиного щеплення в пологовому будинку. Я маю знайомих, в сім'ї яких діти, які були інфіковані посередництвом вакцини в пологовому будинку, і сьогодні їм не можна хворіти на будь-що, бо вони не сприймають антибіотиків.

Хлопчик, який помер в Краматорську, був щеплений такою вакциною, яку виготовили з абортативного матеріалу індійських жінок. Є відчуття, що хтось у світі взяв карту і вирішив, що йому було би краще, щоб на тій чи іншій території було менше людей і винищує планомірно населення. Українців не вбив Чорнобиль, нас продовжують вбивати різними хімікатами. Коли спілкуєшся з академіками, то дізнаєшся, що своїм дітям вони не роблять ніяких щеплень, але при цьому за них агітують інших. Я вважаю, що цьому має бути громадський спротив.

Треба пам'тати, що нічого людина не може робити без волі Божої. Тому я не вірю тому, хто каже, що вакцина врятує від епідемії. В нашій каїні багато чого працює на формі відкату.

– Чи зрозумілою з цими своїми поглядами Ви є для свого чоловіка, свого сина, для своїх студентів?

– Багато тем я маю можливість обговорити зі своїм чоловіком та сином. Син був на всіх молебнях, які ми проводили за заборону абортів. Іноді чоловік запитує, навіщо це мені. Він –старший, він каже, що можна було би зайнятися чимось іншим, але він мене не засуджує, бо знає, що я роблю все від чистого серця і не можу цього не робити. Право на існування має та ідея, за яку людина здатна покласти своє життя. Якби я знала, що моє життя можна поставити на противагу абортам, то не задумувалася б.

Маю добру підтримку в студентів. Я є не тільки викладачем філософії, а й основ християнської етики та моралі. В приватних бесідах діти розказують страшні історії. Студентка першого курсу пише мені записку: «А чому нам про аборти кажуть так пізно?» Є діти, які відверто не сприймають того, що я кажу. Але я не переконую, що моя думка є істиною в останній інстанції. Я прошу вслухатися. Життя не можна прожити спочатку. Можна лише покаятися і почати жити по-іншому, але помилки залишаться на завжди. Людині мало заборонити і сказати, що це – гріх. Їй треба пояснити. Маємо справу не просто з механічним процесом, а з перешкоджанням життю.

– Що б Ви сказали жінці, яка прочитала це інтерв'ю, але не переконалася у Вашій правоті і назавтра збирається йти на аборт?..

– Якщо ви все ж хочете вбити, то будьте готові до того, що не зможете пройти повз очі немовлят на вулиці. Це відбуватиметься все життя… Є сотні тисяч жінок, які відмовилися від аборту і ніколи про це не пошкодували…

Історія на завершення. На одному зібранні я звернула увагу на дівчину, яка йшла на милицях. У неї були неймовірно блакитні очі і відкрита посмішка. Я дізналася про її долю. Коли мама була вагітна, то їй сказали зробити аборт, а мама вирішила зберегти життя дитині. До 12 років дівчинка не могла ходити. Мама народила ще братика і сестричку – здорових діток. Так сталося, що батьки цих дітей померли. Спритні родичі виселили сиріт з помешкання. Їх всиновив священик і почав молитися за цю дівчинку і вона стала ходити, але з милицями. Вона мені казала : «Я неймовірна щаслива, що мама мені подарувала життя, і я маю змогу бачити цей світ».

І на останок. Проблема аборту – це не лише проблема вибору самої жінки. Це проблема стосунків між чоловіком і жінкою. Хочу побажати всім Божого благословення та мудрості.

Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

..

0 comments:

Косметика смерті

12:28 AM 0 Comments

Захисники життя попереджають: фірма „Neocutis” - біо-фармацевтична спілка, що виробляє дерматологічні косметичні засоби - використовує зародкові клітини для виробництва кількох своїх кремів „проти старіння”.

„Гідним співчуття є, що „Neocutis” використовує у виробничому процесі рештки абортованих дітей” - сказала Дебі Віннедж, виконавчий директор організації „Children of God for Life “. Найбільш вражає, що фірма робить це для марнославства одних і для фінансових прибутків інших. „ Цього ніяк не можна виправдати” - підкреслила Дебі Віннедж.

Ключовий складник найновіших препаратів фірми „Neocutis”, відомий як „Processed Skin Cell Proteins” (білки, що походять з клітин шкіри), був розроблений у лабораторіях Університету в Лозанні (Швейцарія) з шкірної тканини 14- тижневого абортованого плоду. Рештки дитини подарував університетський госпіталь.

Науковці заклали клітинну лінію, яка досягла вже кількості декількох мільярдів клітин. Крім „Neocutis”, цією лінією користуються такі виробники косметичних засобів: Bio-Gel, Journee, Bio-Serum, Prevedem, Bio Restorative Skin Cream i Lumiere.

Захисники життя взивають до бойкоту усієї продукції фірм, що використовують у виробничому процесі клітини і тканини, вбитих під час аборту дітей.

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris

..

0 comments:

США: обмеження для вашингтонського маршу життя

12:09 AM 0 Comments

Національний „Марш за життя” у Вашингтоні передуватиме в цьому році спеціальному мітингу. Подія, підготовлена організацією pro-life, отримала, однак, „обмеження безпеки”. До мінімуму обмежена кількість учасників мітингу і їм заборонено палити свічки, що символізують ненароджених дітей. Мітинг відбудеться 21 січня, напередодні річниці узаконення абортів в США.

Вперше в історії „Маршу за життя” організатори запланували мітинг на протилежній стороні вулиці від Білого Дому. Таке рішення прийняли не тому, що Барак Обама є першим президентом в історії Сполучених Штатів, що підтримує аборти, але для того, щоб демонстрацію могли бачити з Білого Дому. Першим місцем проведення маршу був майдан між Білим Домом та обеліском Вашингтона, який видно з вікон президента. Протягом років, з огляду на ремонти вулиць, місце маршу було змінене, так, що його не видно з вікон Білого Дому.

„За часів Джоржа Буша нас запрошували до Білого Дому на сніданок перед початком маршу” - сказала Неллі Грей, одна з головних ініціаторів. Вона також повідомила, що й досі не підтверджено, чи президент перебуватиме у Вашингтоні під час маршу.

Хоча, подібно до минулих років до столиці країни приїдуть десятки тисяч протестуючих, кількість осіб, що візьмуть участь в мітингу становитиме 3 тисячі, оскільки лише таку кількість дозволила влада. Учасникам також заборонено запалювати на місці мітингу свічки. Як стверджує влада - це загрожує безпеці, а капаючий віск може спричинити забруднення. Тому мітингуючі триматимуть в руках запалені ліхтарики. Неллі Грей сказала: „Ми потребуємо світла, щоб бачити один одного, але ми вважаємо також, що президент повинен побачити світло з вікон свого дому”.

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

В Нью-Джерсі відхилили законопроект про одностатеві «шлюби»

12:08 AM 0 Comments

Виступаючи від імені американських єпископів, голова Єпископської комісії з питань шлюбу монс

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Волинь:«Християнський рух за життя» – Якщо ми на землі вбиваємо янголів…

12:06 AM 0 Comments

В українській традиції прийнято не лише співчувати, а й співпереживати з тими, хто втрачає близьких людей. Наша ментальна особливість часто проявляється у гірких сльозах і не завжди в усвідомленій молитві. Наша жорстока реальність в тому, що ми байдужі до тих, чиї душі ідуть в потойбічний світ не відплаканими і не відспіваними. А може нам просто зручно про це мовчати і вважати себе толерантними, а саму тему делікатними?…

Антоніна Євтодюк: Якщо ми на землі вбиваємо янголів, то таким чином звільняємо місце для якихось інших – темних сутностей…

Волинське обласне громадське об'єднання «Християнський рух за життя», яке очолює пані Антоніна Євтодюк – перша у нашій області організація, яка сміливо і голосно заговорила про небезпеку абортів, яскраво ілюструючи суспільний, моральний та фізіологічний аспекти цієї проблеми.

– Пані Антоніно, розкажіть, будь ласка, як виникло громадське об'єднання «Християнський рух за життя»? Чи підтримує Вас якась конкретна релігійна конфесія?

– Історія створення цього об'єднання почалась всього три з половиною роки тому. Одного разу мене запросили на лекції в монастир василіан, який діє на вулиці Карпенка-Карого в Луцьку. Там було дві черниці з Новояворівська. Вони розповіли дивну для мене річ: в Новояворівську жінки не роблять абортів. Для того, щоб у цьому місті перестали вбивати ні в чому не винних немовлят стало достатньо роботи двох цих жінок. Після цього й зібралася група однодумців, які належать до різних конфесій в Луцьку. Ми поставили перед собою дві мети: поширення правди про контрацепцію та аборти, а також запровадження уроків християнської етики та моралі в освітніх закладах. Організація – позаконфесійна, до неї долучаються всі люди доброї волі, християни, які вважають, що життя людини розпочинається з моменту запліднення.

Життя дається людині Богом і людина не в праві його забирати. За роки незалежності в Україні абортовано більше 30 мільйонів дітей.

– Чи доводилося Вам особисто вдаватися до аборту? Що саме сталося у Вашому житті таке, що спонукало Вас долучитися до руху проти абортів?

– Я ніколи у своєму особистому житті не задумувалася над тим, чим є аборт. Мені не доводилося цих речей робити. Але прийшов час, коли я усвідомила, що лікарі обдурюють жінок, переконуючи, що плід стає людиною з якогось певного етапу. Жінка вдається до аборту, а потім дізнається від мене чи від моїх колег, що, насправді, вона вбила людину і не будь-кого – власну дитину.

Здавалося б, на початку 21 століття важко знайти місце для героїзму. Але сьогодні важко бути чесним перед собою, важко бути відвертим і важко рухатися проти течії, проти встановлених суспільних стандартів.

В Україні, згідно з останніми даними Інституту стратегічних досліджень, основним чинником негативного демографічного приросту є саме аборти. Вони є підставою для різноманітних захворювань. Поки ми на законодавчому рівні не заборонимо абортів, говорити про якусь незалежність чи цивілізованість ми не можемо.

– Втім, ми всі знаємо, що життєві ситуації є різні. Буває ж так, що день народження дитини може стати днем смерті жінки. Як чинити їй у такому випадку, і що робити родичам? Смиренно чекати народження нового життя, свідомо готуючись до останньої години другого?

– Вся справа в тому, що життя людині дає Бог. Було дуже багато випадків, які, зрештою, підтверджені в науковій літературі, що жінці ставили діагноз і попереджували, що вона помре, якщо виносить дитину. В результаті, коли жінка вирішувала зберегти життя дитини, вона сама дивним чином оздоровлювалася і народжувала абсолютно здорову дитину.

В нашій родині три роки тому була ситуація, коли моя, вже покійна, двоюрідна сестра під час вагітності захворіла туберкульозом і вирішила відмовитися від сильних антибіотиків. Через три місці після народження дитини моєї сестри не стало. Можна по-різному ставитися до цього факту, але жінці Бог дав унікальний шанс бути продовжувачкою роду. Материнське лоно – це місце, де життя має зароджуватися, а не закінчуватися. Я і мої однодумці стоїмо на позиціях християнської концепції. Бог дає людині життя і тільки Він має право його забирати. Суспільство чомусь втратило віру і вважає, що здатне регулювати плідність, народжуваність. Якщо хтось думає, що не матиме за що прогодувати другу чи п'яту дитину, то варто нагадати, що в українських родинах було традицією мати багато дітей. Бог дасть дитину, і Бог дасть на дитину.

Був період в історії, коли аборти були заборонені. Це було в часи правління Сталіна, а потім в «хрущовську відлигу» ця процедура знову стала доступною. Ті духовні проблеми, які почали сипатися на Україну пов'язані з проблемою аборту.

Хочу розповісти одну історію. Її я почула від очевидця однієї події – поляка, який працював в системі сантехнічної очистки. Якось, коли він чергував, надійшов сигнал, що забилася міська каналізація. Коли троє дорослих чоловіків приїхали на виклик, то побачили, що каналізація забита трупами абортованих дітей. Ці чоловіки почали збиратися на молитви, пізніше до них долучилися інші люди. Настав момент заборони абортів у Польщі.

Прибічники абортів, апелюючи до нас, кажуть, що полячки роблять так звані тури вихідного дня і здійснюють вбивство своїх ненароджених дітей в наших прикордонних клініках. Мені пригадується історія язичницького стародавнього Риму, де на центральних майданах міст стояли так звані «молохи» – величезні залізні фігури. Під ними розпалювали багаття, і на ті розжарені руки клалося немовля, щоб більша частина населення жила щасливо без дощів і повеней… Ми кажемо, що це був страшний занепад в Римі. А чим же відрізняємося ми сьогодні? Можливо та ж сама жертва здійснюється, але в умовах лікарні? Суспільство не може виконувати Конституції, якщо воно не виконує заповідей Божих. Це страшно насправді. Та система цінностей, яка сьогодні нав'язується молоді, спрямована на те, щоб сформувати суспільство споживачів. Сьогодні основана битва – за душу людей. Цю битву українці програють на всіх фронтах. В нас зростає кількість церков та вірян, але до того часу, поки в Україні не будуть заборонені аборти, ми не можемо називати себе християнами і розвиненим суспільством.

Мої знайомі, дізнавшись, чим я займаюся, почали розповідати мені страшні історії. Мені кажуть: «Якби в той момент, коли йшла здійснювати цю страшну операцію, мене хтось взяв за руку і сказав, що я йду вбивати людину, то я б цього ніколи не зробила». За душу людини постійно йде боротьба між добром і злом, але Бог створив людину таким чином, що вона має свою волю, і коли каже: «Я хочу це зробити», – Бог не противиться. А бувають і такі моменти в житті, коли Бог допускає якийсь вчинок, щоб людина могла прийти і покаятися. Людина, яка вірить в Бога, яка свої помисли не віддає на відкуп нечистим силам ніколи не наважиться зробити аборт і сказати, що друга, третя чи сьома дитина буде зайва. Ми маємо зворотній процес – це сиротинці, клініки штучного запліднення.

– Ми повернемося до теми, яку Ви щойно згадали. Але скажіть Вашу точку зору на таку реальну життєву ситуацію, яку доводилося спостерігати мені особисто, коли відвідувала родичку в лікарні. В одній лікарняній палаті опинилися три жінки з різними проблемами: одна з післяродовою патологією, друга лежала на збереженні, а третій жінці на п'ятому місяці вагітності стимулювали роди, бо за результатами обстеження передбачалося, що вона народить неповносправну дитину. Ніколи не забуду крику від болю тієї жінки, яка очікувала цих передчасних родів і, разом з тим, чітко пам'ятається переляк в очах молодиці, яка очікувала первістка… З цієї ситуації виникає кілька запитань. Але, скажіть, з Вашої точки зору, жінка, якій стимулювали роди, мала моральне право на своє рішення, адже дитина, повторюю, була б не здоровою?

– Найперше хочу сказати, що лікарі не мали морального права покласти цих жінок з такими різними діагнозами і проблемами до однієї палати. Але, на жаль, в нас в одному і тому ж приміщенні борються за чиєсь життя, а поруч – вбивають. Це – жахливо!

А тепер по суті вашого питання. Ви знаєте, найчастіше це питання задають журналісти, мовляв, чи варто народжувати нездорову дитину. Одній моїй знайомій, яка народила трьох здорових дітей і завагітніла вчетверте, запропонували перервати вагітність, бо дитина не набирала достатньої ваги. Мою знайому попередили, що дитина буде неповноцінною. Через якийсь час дитину абортували. Пізніше почали відбуватися страшні речі (хоча я не беруся стверджувати, що це пов'язано). В цієї жінки на цукровий діабет захворів батько, чоловік втратив бізнес, старший син травмувався і не вступив до вишу, про який мріяв. Сім'я мусила переборювати проблеми…

Чи варто було йти на аборт? Наша сучасна медицина є гуманною, але вона – не християнська. Дбають про людину, але не думають про її душу. Цар Давид говорив, що «коли я зачався, були пораховані дні мої, коли я був в утробі матері моєї, були пораховані кістки мої». Можливо, цитата не дослівна, але суть в тому, що медицина наша бере собі роль очищувача нації. Але чому ж ми тоді стільки уваги приділяємо людям, які стали інвалідами не з народження, а, скажімо, після аварії? Ми ж рятуємо цих людей, понад усе бажаємо, щоб їх життя продовжилося. Ми всі засуджуємо звірства і злодіяння Гітлера, який вбивав євреїв і вважав, що право на життя має надлюдина і надраса. Бог нас створив такими, як ми є. В кожного своє призначення в цьому житті. Може ті діти, яких лікарі вважають неповносправними зробили би цей світ кращим?..

Мені пригадується одна з праць християнського письменника Генрі Ноуена «Возлюблений Богом Адам». Він описував ситуацію, яку спостерігав в одній зі спільнот Ля Рош, де проживали інваліди. Йому доручили доглядати за Адамом. Ноумен обурився, бо Адам міг тільки те й робити, що ковтати їжу. Але Ноуену сказали: «Або доглядаєш за Адамом, або перестаєш тут бути». Письменник погодився. А після смерті Адама якось усвідомив, що коли доглядав за ним, то відчував якесь дивне заспокоєння і неймовірний спокій. «Такої любові, яку я бачив в очах цієї людини, я не бачив у жодних інших очах», – писав Ноуен. Діти до семи років – янголи. Якщо ми на землі вбиваємо янголів, то таким чином звільняємо місце для якихось інших темних сутностей… Доведено, що дитина в момент зачаття успадковує не тільки біологічний стан батьків, а й духовний. Треба готуватися до зачаття. І варто задуматися над тим, що ми на світі є завдяки Богу і тому, що нам батьки сказали: «Так». А чи маємо право ми комусь казати : «Ні»?

– Чи є серед Ваших однодумців лікарі?

– Так. Пані Лариса Матвієнко – акушер-гінеколог Луцької районної лікарні. В неї є своя історія. Після одного випадку вона відмовилася від проведення абортів, але вона краще може про це розповісти. Вона зараз каже, якщо мені вдасться зберегти життя хоча б однієї дитини, то Бог простить мене за все, що доводилося робити в житті. Багато гінекологів апелюючи до мене, переконують, що у випадку заборони абортів буде багато неконтрольованих. Жінки почнуть помирати. Але чому ж ми тоді не дозволяємо наркотиків? Адже наркомани також помирають. Проблема аборту – лакмусовий папірець суджень людей.

Свого часу ми збирали підписи до президента та прем'єра. Наші люди стояли в неділю поблизу собору. Люди йшли до храму і обурювалися, що ми займаємось дурницями, як вони вважали. В суспільстві ми маємо багато колізій, в тому числі і правових. Скажімо, дитина в утробі матері може бути спадкоємцем майна батька, який загинув чи помер. Але ця дитина не має права на життя. Сьогодні татові чи мамі захотілося щось змінити, і вони легко і не вимушено переривають вагітність. Юридичних наслідків немає. Якби Україна дотримувалася християнських цінностей, у нас було би все набагато чіткіше, і порядку було би більше.

– Ви розповідали про випадок з трьома польськими чоловіками, які побачили рештки абортованих дітей в каналізації. Чи дізнавалися Ви , куди дівають тільця тих діток в Україні, зокрема, в Луцьку?

– Я намагалася спитати в лікарів. Вони мовчать. Але я випадково дізналася, що трупики тих дітей хоронять в нас в Гаразджі. Одна жінка бачила як їх привозять. Це – заморожений куб з цих маленьких тілець. Їх ховають біля паркану. Горбиків з такими тільцями невинно убієнних младенців з кожним роком більшає. Вони не можуть бути відспівані, бо вони не хрещені. Сьогодні ми переймаємося тим, що в Луцьку вбивають дворових песиків, котиків, але ніхто не каже, що кожного дня в той чи інший спосіб Україна втрачає сотні, а то й тисячі ні в чому не винних діток. Їхня вина тільки в тому, що вони стали на перешкоді планам чи амбіціям своїх батьків.

– Що відбувається з душами тих діток? Якою є Ваша думка як філософа та науковця?

– Церква вчить, що ці діти не можуть потрапити ні до раю, ні до пекла, вони знаходяться у вічних сутінках. Вони не страждають, але їхні душі і не радіють, бо не бачать слави Божої. В судний день батьки зустрінуть своїх дітей і подивляться їм і в очі. Наука ж про душу говорить дуже обережно. Слава Богу, що з 1997 року на Всесвітньому з'їзді філософів було сказано, що сучасна філософія має вибачитися перед європейською спільнотою, що так довго не визнавала Бога.

Ми сьогодні спостерігаємо багато агресії. Сьогодні психологи стверджують, що діти, які народилися від матерів, що попередньо робили аборти, несуть на собі негативний вплив. Вони несвідомо відчувають страх, що можуть бути знищеними. Те ж саме стосується дітей, які в утробі матері відчували загрозу, що можуть бути знищені.

– Ну, про аборти зрозуміло. Але скажіть, будь ласка, чому Ви виступаєте проти контрацепції? Що поганого в тому, що сім'я, яка не планує дітей і не має бажання вдаватися до аборту, захищається контрацепцією?

– Ми не виступаємо проти. Ми розповідаємо людям правду про те, що вона собою являє. Зараз є поширеною гормональна спіраль «Мірена». Її намагаються нав'язати як панацею від усіх бід: вагу контролює, болісні моменти в організмі жінки – також. Будь-яка спіраль – фізичне грубе втручання в організм та відчинені ворота до інфекції. Але найстрашніше, що штучні гормони, які потрапляють в організм жінки, провокують посилення тривоги та агресії. Крім цього, вони спричиняють підвищення тромбоутворень.

Сьогодні в суспільстві знівельовано репродуктивну функцію шлюбу. Але здатність до репродукції є благом, дарованим Богом. Якщо ж жінка довіряє чоловікові, а чоловік жінці, то вони ведуть певні графіки. А якщо вже так відбулося, що дитина була зачата, то зберігають їй життя.

В одній із країн третього світу, де високий рівень захворюваності на СНІД, провели експеримент. Частині людей дали велику кількість презервативів та контрацептивів, а частині – почали проповідувати Євангеліє. Та, що користувалася контрацепцією, далі хворіла і помирала. І навпаки, серед тих, кому було проповідуване Євангеліє, розпусти та смертей поменшало. Контрацептиви руйнують здоров'я жінки, провокують онкологічні захворювання. Про це просто ніхто не говорить

– Як Ви ставитеся до запровадження Центрів планування сім'ї? Відомо, що така структура є вже й на Волині.

– Я люблю повторювати приказку «Хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани». Я не є людиною, яка своїм світоглядом зупинилася десь у середньовіччі, а всі новітні технології мене не цікавлять. Центр планування сім'ї на Волині очолює моя добра товаришка Лариса Шендебило. Вона – хороший лікар. Але, як християнка, я з нею маю полеміку. Людина у бажанні вдосконалити свою природу зрештою руйнує сама себе. Можна багато дискутувати щодо зародження життя в пробірці. На скільки це етично? Звичайно, душу цій дитині дає Бог. Душа – це те, як казав один філософ, що робить траву – травою, а не сіном, дерево – деревом, а не дровами, а людину – людиною, а не тілом.

Я читала, що в Англії вже створили штучну сперму. В світі клонують овець, відбуваються різні досліди з людьми. В 60-х роках в СРСР відбувалися експерименти схрещення людини і тварини, проводилися операції заміни людських органів органами тварин. Пригадаймо і «славнозвісного» Шарикова з книги «Собаче серце» Булгакова. Уявіть собі вічну людну з безсмертною душею, їй властиво пізнати добро і зло. А моральні регулятори всього цього? Ми сьогодні живемо в світі, де чітко впроваджується план Даласа, запроваджений в 60-х роках в Америці. Він передбачав, що достатньо, аби в світі жив один мільярд благополучних людей, а ще два мільярди – обслуговуючого персоналу. Та політика, яка спостерігається в країнах третього світу, до яких, на жаль, належить Україна, підтверджує, що план Даласа спрацьовує. В чому це проявляється? В розбещенні людини, в пропагуванні вседозволеності, підігрівання так званих природних інстинктів в людини, які чомусь зводяться до інтимних стосунків або насилля. Ми знову повертаємося до теми абортів.

– Пані Антоніно, не можу не задати Вам ще одного питання, хоча воно не стосується теми цього інтерв'ю. Я перечитала Ваші блоги, де Ви критикуєте ідею вакцинування. Ваш скептис полягає в тому, що, насправді, жодна вакцина не може захистити від хвороби. Нещодавно вся країна жила в паніці від інформації про численні смерті від грипу. Лікарі наполягають, що кращого захисту, аніж щеплення, наука не придумала. В той же час, нами зараз обговорюється тема, що Україні Всесвітня організація охрони здоров'я рекомендує взяти нам вакцину від грипу без попередніх досліджень в Україні. Чи не змінили Ви позиції щодо вакцинування під час епідемії?

– Більше того, я в правоті своїх суджень укріпилася. ВОЗ для мене є організацією, яка має підмочену репутацію. Вакцинування українців – це спосіб планомірного зменшення їх кількості. Свого часу мені потрапило до рук одне дослідження. Його автор провів аналогію. Беремо до рук здорову дитину, яка щойно народилася, і вливаємо в неї отруту. Перша вакцина, яка вводиться в перші години життя – це вірус гепатиту. Чекаємо, чи та дитина виживе чи не виживе. В результаті та дитина вже є інфікованою. Бо ж гепатит – це ураження печінки. В певні моменти відбуваються якість мутації крові, і ми хочемо, щоб та дитина була потім здоровою. Потім робимо ще кілька щеплень і в результаті не маємо в Україні жодної здорової дитини. Дуже шкодую, що ця інформація не потрапила до мене 18 років тому, коли народився мій син. Я маю знайомих, які мають алергічну дитину після одного єдиного щеплення в пологовому будинку. Я маю знайомих, в сім'ї яких діти, які були інфіковані посередництвом вакцини в пологовому будинку, і сьогодні їм не можна хворіти на будь-що, бо вони не сприймають антибіотиків.

Хлопчик, який помер в Краматорську, був щеплений такою вакциною, яку виготовили з абортативного матеріалу індійських жінок. Є відчуття, що хтось у світі взяв карту і вирішив, що йому було би краще, щоб на тій чи іншій території було менше людей і винищує планомірно населення. Українців не вбив Чорнобиль, нас продовжують вбивати різними хімікатами. Коли спілкуєшся з академіками, то дізнаєшся, що своїм дітям вони не роблять ніяких щеплень, але при цьому за них агітують інших. Я вважаю, що цьому має бути громадський спротив.

Треба пам'тати, що нічого людина не може робити без волі Божої. Тому я не вірю тому, хто каже, що вакцина врятує від епідемії. В нашій каїні багато чого працює на формі відкату.

– Чи зрозумілою з цими своїми поглядами Ви є для свого чоловіка, свого сина, для своїх студентів?

– Багато тем я маю можливість обговорити зі своїм чоловіком та сином. Син був на всіх молебнях, які ми проводили за заборону абортів. Іноді чоловік запитує, навіщо це мені. Він –старший, він каже, що можна було би зайнятися чимось іншим, але він мене не засуджує, бо знає, що я роблю все від чистого серця і не можу цього не робити. Право на існування має та ідея, за яку людина здатна покласти своє життя. Якби я знала, що моє життя можна поставити на противагу абортам, то не задумувалася б.

Маю добру підтримку в студентів. Я є не тільки викладачем філософії, а й основ християнської етики та моралі. В приватних бесідах діти розказують страшні історії. Студентка першого курсу пише мені записку: «А чому нам про аборти кажуть так пізно?» Є діти, які відверто не сприймають того, що я кажу. Але я не переконую, що моя думка є істиною в останній інстанції. Я прошу вслухатися. Життя не можна прожити спочатку. Можна лише покаятися і почати жити по-іншому, але помилки залишаться на завжди. Людині мало заборонити і сказати, що це – гріх. Їй треба пояснити. Маємо справу не просто з механічним процесом, а з перешкоджанням життю.

– Що б Ви сказали жінці, яка прочитала це інтерв'ю, але не переконалася у Вашій правоті і назавтра збирається йти на аборт?..

– Якщо ви все ж хочете вбити, то будьте готові до того, що не зможете пройти повз очі немовлят на вулиці. Це відбуватиметься все життя… Є сотні тисяч жінок, які відмовилися від аборту і ніколи про це не пошкодували…

Історія на завершення. На одному зібранні я звернула увагу на дівчину, яка йшла на милицях. У неї були неймовірно блакитні очі і відкрита посмішка. Я дізналася про її долю. Коли мама була вагітна, то їй сказали зробити аборт, а мама вирішила зберегти життя дитині. До 12 років дівчинка не могла ходити. Мама народила ще братика і сестричку – здорових діток. Так сталося, що батьки цих дітей померли. Спритні родичі виселили сиріт з помешкання. Їх всиновив священик і почав молитися за цю дівчинку і вона стала ходити, але з милицями. Вона мені казала : «Я неймовірна щаслива, що мама мені подарувала життя, і я маю змогу бачити цей світ».

І на останок. Проблема аборту – це не лише проблема вибору самої жінки. Це проблема стосунків між чоловіком і жінкою. Хочу побажати всім Божого благословення та мудрості.
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Запліднення іn vitro шкідливе для дітей

8:59 AM 0 Comments

На думку американських науковців, штучне запліднення методом in vitro ризикованіше, аніж вважали досі. Діти, зачаті цим методом, з  більшою вірогідністю можуть захворіти на серйозні хвороби з ускладненнями.

На думку американських дослідників, на яких посилається газета «Польща», ДНК дітей зачатих методом in vitro відрізняється від ДНК інших дітей, через що їх відносять до групи з більшим ризиком захворіти на ожиріння чи діабет. Відповідно до рапорту «діти з пробірки» частіше мають вади серця і проблеми шлунково-кишкового тракту. Серед хвороб, на які наражаються ці діти, є також хвороба Англемана, що призводить до відставання в розвитку, а також хвороба Беквіта-Відеманна, тобто генетичне захворювання, яке характеризується гіпертрофією мови і грижею.

Відповідно до досліджень лікарів з США, зміни, які є побічним наслідком застосування штучного методу зачаття, відбуваються в так званих епігенетичних механізмах. Вони не мають зв’язку з генетичними мутаціями, але полягають в “загасанні експресії деяких генів”. У дослідників існує побоювання, що діти, зачаті методом in vitro, можуть передавати вади своєму потомству.

Дослідження провели американські лікарі за дорученням британської організації Human Fertilisation and Embryology Authority.

 

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris

..

0 comments:

У день невинно убієнних немовлят в Петербурзі пройшло стояння проти абортів

2:48 AM 0 Comments

 Тригодинне молитовне стояння «Православні проти абортів» пройшло у Казанського кафедрального собору в Санкт-Петербурзі 10 січня. Акція відбулася з ініціативи Центру соціальних програм за участю петербурзького відділення медико-просвітницького центру «Життя».

На площі біля собору було відслужено молебень перед іконою святих мучеників немовлят Вифлеємський від Ірода убієнних, день пам’яті яких відзначається 11 січня.

Богослужіння очолив ієрей Василь Степіч, клірик церкви святого великомученика Георгія Побідоносця при Георгіївській лікарні, повідомляє «Седмиця».
Незважаючи на морозний день, багато перехожих підходили до учасників стояння і, ознайомившись зі змістом супровідних стендів, ставили свічки. Деякі затримувалися, щоб помолитися.

За даними Центру соціальних програм, у Росії щодня гине від абортів 4 тис. немовлят.
Молитовне стояння - це спроба духовної допомоги тим, хто роздумує, чи зберегти життя ненародженої дитини. Головною практичною справою центру «Життя» є робота з вагітними в жіночих консультаціях. Волонтери спілкуються з жінками, що вже отримали направлення на аборт.

«У багатьох країнах, перш ніж піти на аборт, жінка зобов’язана отримати повну інформацію про перебіг операції та її наслідки. Ми ж стикаємося з тим, що багато хто не має достатніх знань з цього питання. Ми даємо їх, і в результаті сім з десяти вагітних відмовляються від вбивства », - розповіла керівник центру Валентина Ятманова.

В арсеналі працівників протиабортну руху - агітаційні фільми, брошури та експозиція пересувної виставки «Шкода аборту для душі і здоров’я».

http://www.regions.ru/news/2263246/

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Індія готується обігнати Китай за чисельністю населення

2:44 AM 0 Comments

 Кількість населення Землі до 2011 року досягне 7 млрд людей.

Як запевняють дослідники Population Reference Bureau, приріст населення забезпечать здебільшого бідні країни і ті, що розвиваються, передає Infox.

Також вчені підрахували, що в найближчі 40 років 97% приросту населення Землі відбудеться в Азії, Африці, Латинській Америці і країнах Карибського басейну. Згідно з прогнозом, до 2050 року Індія обжене Китай за чисельністю населення, а кількість мешканців Африканського континенту, що перевищив цього року мільярд чоловік, до середини нинішнього століття подвоїться.

Серед країн з розвиненою економікою лідером темпів народжуваності будуть США, де індекс народжуваності в середньому вдвічі випереджає аналогічний показник старіючої Європи. До 2050 року населення США, згідно з прогнозом, досягне 439 млн осіб проти нинішніх 307 млн при середній тривалості життя 78 років.

Експерти прогнозують, що в розвинених країнах народжуваність складе приблизно 2 дитини на сім’ю, тобто збережеться нинішня тенденція. Найбільша народжуваність зараз спостерігається в Нігері. Так, на одну нігерскую жінку в середньому припадає більше 7 дітей. Найменша народжуваність у світі - в Таїланді, де на кожну жінку припадає лише по одній дитині.

Тим часом, у Росії справи йдуть інакше. Дослідники прогнозують зниження чисельності населення Росії до 2050 року до 110,1 млн осіб (у середині 2008 року чисельність становила 141,9 млн).

Відповідно до доповіді, Росія, Молдова і Україна знаходяться в списку 45 держав, які понесуть серйозні демографічні втрати: в період з 2010 до 2050 чисельність їх населення скоротиться щонайменше на 10%.

http://www.rosbalt.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Вчені скоротили населення Росії на 22%

2:42 AM 0 Comments

  Чисельність населення Росії до 2050 року знизиться до 110,1 млн чоловік. Як повідомляє ІТАР-ТАРС, до такого висновку прийшли фахівці дослідницької організації Population Reference Bureau.

Згідно з даними доповіді, в середині 2008 року чисельність населення Росії становила 141,9 млн чоловік. При цьому кількість новонароджених на 1 тис. осіб становила 12, а число померлих - 15, що, як відзначають вчені, дає в результаті показник приросту населення в мінус 0,3%. «Якщо ситуація з народжуваністю і смертністю не зміниться, то вже до 2025 року кількість жителів Росії скоротиться до 129,3 млн чоловік, а до 2050 року цей показник складе 110,1 млн чоловік», - вважають експерти. Таким чином, зазначають вони, у проміжку з 2008 по 2050 роки зниження чисельності населення Росії складе 22%.

Найбільша природний спад населення буде спостерігатися в Болгарії, де вона складе 35%. На другому і третьому місцях з показниками в 33% і 28% - Свазіленд і Грузія. Також на 28% зменшиться чисельність населення України. П’яте і шосте місця займуть Японія і Молдова, де кількість жителів скоротиться на 25% і 23% відповідно.

Нагадаємо, на початку березня Організація об’єднаних націй (ООН) помістила Україну, Молдову та Росію до списку країн, які зіткнуться з серйозними демографічними втратами. У цих країнах відзначені найнижчі показники тривалості життя серед промислово розвинених держав. Такі дані наводяться в доповіді «Перспективи світового народонаселення, 2008», підготовленому відділом ООН з питань народонаселення.

Відповідно до доповіді, Росія, Молдова і Україна знаходяться в списку 45 держав, які понесуть серйозні демографічні втрати.

У доповіді наголошується, що середня тривалість життя у світі за останні десятиріччя збільшилася, однак у країнах Східної Європи вона скорочується - з 69,6 років у 1965-1970 роках до 69,2 років у 2005-2010 роках.

«Незважаючи на деяке поліпшення показників після кінця 90-х років, в Молдові, Росії і на Україні в даний час найнижчі показники очікуваної тривалості життя серед розвинених країн - нижче 70 років», - говориться в доповіді.

У ньому наголошується, що середня тривалість життя людей в сусідніх західноєвропейських державах майже на 10 років вище.

У доповіді повідомляється, що в 45 державах світу, серед яких Білорусь, Болгарія, Грузія, Німеччина, Латвія, Литва, Молдова, Польща, Росія, Румунія та Україна, в період з 2010 до 2050 чисельність населення скоротиться щонайменше на 10%.

Автори доповіді пропонують цим країнам рятувати ситуацію за рахунок мігрантів.
http://www.rosbalt.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

ЄС: в 2008 році в Литві - бум народжуваності

2:41 AM 0 Comments

 За даними на 1 січня 2009 року, в Європейському союзі (ЄС) проживали 499,8 млн чоловік - в порівнянні з 497,7 млн за даними на 1 січня 2008 року. Число жителів ЄС збільшилася на 2,1 млн чоловік, або на 0,4%, повідомляє penki.lt.

Число жителів збільшилася завдяки натуральному приросту (0,6 млн жителів) і чистої міграції (1,5 млн жителів), повідомляє статистичне агентство ЄС Eurostat.

Натуральний приріст жителів ЄС спостерігається з 2004 року. Показник чистої міграції щорічно досягав 1,5-2 млн осіб.

За даними на 1 січня 2009 року, в країнах зони євро проживали 328,7 млн чоловік. Рік тому кількість жителів досягало 327,1 млн чоловік. Число жителів зони євро зросла на 1,6 млн або на 0,55. Найбільше на це вплинув натуральний приріст мешканців (0,4 млн чоловік) і чиста міграція (1,2 млн чоловік).

У 2008 році в ЄС народилося 5,4 млн дітей. На 1 000 жителів припадало 10,9 новонароджених. У порівнянні з 2007 роком, цей показник збільшився на 0,3%. У 2007-2008 рр.. рівень народжуваності став вищим у всіх країнах-членах ЄС, окрім Німеччини. У 2009 році самого високого рівня народжуваність досягла в Литві (з 9,6 до 10,4 новонароджених на 1000 жителів). За Литвою стоїть Ірландія (з 16,2 до 16,9), Кіпр (з 10,9 до 11,6) і Польща (з 10,2 до 10,9).

У 2008 році в країнах ЄС померло 4,8 млн. чоловік. Показник смертності не змінився і досягав 9,7 померлих на 1 000 жителів. Найбільше рівень смертності збільшився у Німеччині (з 10,1 до 10,3 померлих на 1 000 жителів). За Німеччиною слід Мальта (з 13 до 13,2) і Франція (з 8,3 до 8,5).

Найбільше рівень смертності знизився в Латвії (з 14,5 до 13,7), Люксембурзі (з 8,1 до 7,4) та Естонії (з 13 до 12,4).

http://www.rosbalt.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Аборти приносять прибуток

2:39 AM 0 Comments

  Міжнародна федерація планованого батьківства (МФПО) - найбільша проабортна організація у світі - оприлюднила подробиці своєї діяльності за останні роки.

Доповідь показує, що в 2008 році проведено абортів більше, ніж у попередньому році - 428 тисяч зроблено тільки молодим матерями. У цілому організація здійснила 1 134 549 абортів. Це майже в два рази більше, ніж у 2007 році.

У 2008 МФПО заробила 119,7 мільйонів доларів. При цьому МФПО не вважає досягнуті успіхи задовільними і організація обіцяє активізувати зусилля, повідомляє католицький портал “Milites Christi Imperatoris”.

Засновниця планованого батьківства, Маргарет Хіггінс Зангер - колишня медсестра і соціальний працівник з Нью-Йорка. Перше установа з контролю народжуваності створила в 1916 році в районі Нью-Йорка, заселеному в основному євреями і італійцями. До цього дня абортивні клініки організації, як правило, розташовані в районах, де значну частину населення становлять меншини.
Зангер була пов’язана з американським євгенічних рухом. Вона часто говорила про необхідність збереження чистоти білої раси. Після Другої світової війни стала однією з провідних пропагандісток “сексуальної революції”. Вона першою впровадила такі поняття, як “планування сім’ї”, “бажана дитина” та гасло “жінка має право на своє черево”.
Зазвичай діяльність МФПО зосереджена на “забезпечення прав жінок на вибір і доступ до безпечного аборту, а також на скорочення кількості небезпечних абортів.” Важливою частиною цієї діяльності є промоція протизаплідних засобів та статевого виховання серед молоді.

http://www.regions.ru/news/2263101/

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Запліднення іn vitro шкідливе для дітей

2:36 AM 0 Comments

  На думку американських науковців, штучне запліднення методом in vitro ризикованіше, аніж вважали досі. Діти, зачаті цим методом, з  більшою вірогідністю можуть захворіти на серйозні хвороби з ускладненнями.

На думку американських дослідників, на яких посилається газета «Польща», ДНК дітей зачатих методом in vitro відрізняється від ДНК інших дітей, через що їх відносять до групи з більшим ризиком захворіти на ожиріння чи діабет. Відповідно до рапорту «діти з пробірки» частіше мають вади серця і проблеми шлунково-кишкового тракту. Серед хвороб, на які наражаються ці діти, є також хвороба Англемана, що призводить до відставання в розвитку, а також хвороба Беквіта-Відеманна, тобто генетичне захворювання, яке характеризується гіпертрофією мови і грижею.

Відповідно до досліджень лікарів з США, зміни, які є побічним наслідком застосування штучного методу зачаття, відбуваються в так званих епігенетичних механізмах. Вони не мають зв’язку з генетичними мутаціями, але полягають в “загасанні експресії деяких генів”. У дослідників існує побоювання, що діти, зачаті методом in vitro, можуть передавати вади своєму потомству.

Дослідження провели американські лікарі за дорученням британської організації Human Fertilisation and Embryology Authority.

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Понад 6,5 тис. німецьких дітей ростуть у «веселкових сім’ях»

2:35 AM 0 Comments

Понад 6,5 тис. дітей у ФРН ростуть у так званих « веселкових сім’ях». При цьому, як пише DW-WORLD

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Штат Монтана легалізував евтаназію

2:31 AM 0 Comments

  Американський штат Монтана став третім штатом, який легалізував евтаназію після того, як 31 грудня Верховний Суд ухвалив, що “в прецеденті Верховного Суду штату Монтана та в Статуті штату ми не знаходимо нічого, що б вказувало на те, що фізична допомога при смерті противиться державній політиці”.

“Що, власне, суд зробив, так це повернув цю справу назад до рук законодавства, де вона і має бути” - заявив Джеф Лашлоффі із Фундації сімей Монтани. “Вони сказали, що в статуті зараз немає нічого, що б забороняло цю практику. І тепер ми маємо увійти в наступну сесію законодавчих зборів повністю підготовленими, щоб видати нормативну постанову, яка раз і назавжди визначить, що фізична допомога при самовбивстві є нелегальною в Монтані.”

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Дітей на Землі скоро стане менше, ніж людей похилого віку

2:30 AM 0 Comments

  Найближчим часом світ досягне важливою демографічної віхи. Відповідно до нової доповіді Бюро перепису населення США, вперше в історії людства люди похилого віку старше 65 років чисельно перевершать дітей до п’яти років, передає Inopressa з посиланням на The Guardian.

У доповіді відзначається значна тенденція «старіння» населення і вказуються відчутні наслідки, з якими в результаті цього явища можуть зіткнутися як розвинені, так і країни, що розвиваються. Виклики виникають як на приватному рівні (як піклуватися про одиноких літніх родичів), так і на державному (як містити безпрецедентне число пенсіонерів).

Очікується, що до 2040 року кількість людей на державній пенсії досягне одного мільярда.

Також в документі, що отримав назву «Старіючий світ: 2008», показано, що протягом найближчих десяти років літніх людей вперше стане більше, ніж дітей. Згідно із прогнозами бюро, за наступні 30 років кількість людей, старших 65 років подвоїться, так само як і їх частка у світовому населенні - з 7% до 14%.

Серед причин цього явища називаються різні фактори, у тому числі демографічне відлуння післявоєнного бебі-буму п’ятдесятих та значний розвиток медицини в останні роки.

Європа названа в доповіді найстаршим регіоном - цей же титул вона збереже і в майбутньому. До 2040 року, як очікується, кожен четвертий європеєць буде старше 65 років.

Найвища тривалість життя зараз в Японії - 82 роки, стільки ж і в Сінгапурі. Слідом за ними йдуть Франція, Швеція і Італія, де цей показник становить 80 років, а сумним «антирекордсменом» стало Зімбабве, де тривалість життя всього 40 років.

Розрив між розвиненими і країнами, що розвиваються в цілому складає 14 років.

http://www.rosbalt.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Народжуваність в Китаї впала втричі

2:27 AM 0 Comments

  Загальний коефіцієнт народжуваності в Китаї знизився з 5,8 на 1000 населення у 1970 році до приблизно 1,8 на 1000 в даний час. Про це заявив голова Державного комітету у справах планового дітонародження КНР Чжан Вейцін, відкриваючи нараді за участю голів провінційних товариств планового дітонародження у місті Шеньян гори до східній провінції Ляонін.

Вейцін заявив, що «протягом більше 30 років Китай досяг великих успіхів у роботі з народонаселення і планового дітонародження, що приковує погляд усього світу. У результаті невпинних зусиль Китай змінив основні традиційні концепції розвитку народонаселення, здійснив «два чуда» - швидкий розвиток економіки і ефективне стримування зростання населення », передає газета« Женьмінь Жибао ».

http://www.rosbalt.ru/2007/08/23/408210.html

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Українці вимирають найшвидше в Європі

2:26 AM 0 Comments

 Світовий банк стурбований демографічною ситуацією і ситуацією у сфері охорони здоров’я в Україні. Як передає радіо «Свобода», про це сказано у проведеному фахівцями Світового банку дослідженні «Подолання на Україні кризи здоров’я людини».

Згідно з результатами дослідження, близько половини смертей у віці до 75 років на Україні можна було б уникнути при адекватної профілактики і лікування.

«У порівнянні з громадянами інших європейських країн, українці ведуть менш здоровий спосіб життя і одержують гірші послуги у сфері охорони здоров’я», - відзначив старший економіст Банку Рекха Менон.

За даними Світового банку, в Україні найвищі темпи скорочення населення в Європі.

«Вірогідність досягнення похилого віку для громадян України нижче в порівнянні з країнами Центральної Європи. Це особливо стосується українських чоловіків », - відзначає Банк.

Рівень смертності чоловіків на Україні, за даними Світового банку, відповідає показникам тих країн, де ВВП на душу населення в п’ять разів менше, ніж на Україні.

Крім того, близько 13% життя українців проходить в умовах незадовільного стану здоров’я (аналогічний показник у Чехії та Словаччині - 9%, у Польщі - 8%).

Переважно причиною смертності в Україні є неінфекційні захворювання і хронічні стани, хоча деякі інфекційні захворювання (СНІД, туберкульоз) досягли в країні масштабів епідемії.

За даними Світового банку, 94% смертей обумовлені трьома основними факторами ризику: куріння, вживання алкоголю та порушення правил безпеки.

Світовий банк підкреслює, що за умови лікування на ранніх етапах можна було б запобігти 80% смертей серед працездатних чоловіків і 30% - серед працездатних жінок.

Тільки за квітень 2009 року чисельність населення України скоротилася на 19,1 тис. осіб, або на 0,04%, і на 1 травня року складала трохи більше 46 млн чоловік.
http://www.rosbalt.ru/

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

14000 жертв в Вифлеємі, нині ж – мільйони…

2:24 AM 0 Comments

   Незабаром ми з вами, разом з усією повнотою Православної Церкви, будемо вшановувати пам'ять чотирнадцятьох тисяч святих мучеників немовлят, у Вифлеємі вбитих, перших страждальців за Христа. Вони самі не знали, за що страждають, але їх вже вбили за Нього, вбили замість Нього: Ірод сподівався, що серед цих дітей опиниться Христос.

   Пам'ять Вифлеємських немовлят має особливо шануватися усіма людьми, що населяють нашу країну, тому що ніде в світі не гине в утробі матері немовлят стільки, скільки у нас. Кожна четверта вбитий дитина припадає на Росію, Білорусь, Україну. Вбивають найбеззахисніших – ще не народжених, що перебувають в утробі матері, тих, хто не може навіть пискнути на знак протесту.

Бували й раніше на Русі всілякі бузувірства: старообрядці окремих напрямків, які, наприклад, топили немовлят. Охрестять, а потім втоплять – мовляв, хрещений, ангельська душечка, до Бога піде і мамку виблагає. Але таких випадків відомі навіть не тисячі – десятки, а нині ж рахунок йде на мільйони. Наша земля буквально просочена дитячою кров'ю.

І страшне навіть не тільки вбивство саме по. собі, а те, що воно зробилося звичною справою, до якої всі звикли. Деякі медичні кооперативи таким чином просто заробляють гроші: вбити немовля коштує стільки-то. В одні і ті ж двері жіночої консультації йдуть і щоб зберегти, і щоб потім вбити дитину. Притому це чиниться людьми часто з вищою освітою, які, можливо, вважають себе дуже і дуже освіченими. Страшно те, що колишня свята Русь перетворилася на країну вбивць, до того ж вбивць, що не усвідомлюють, що вони роблять.

Люди стали гіршими за звірів. Тому що звірі зазвичай вбивають не собі подібних, а інших: ведмідь роздирає кабана, олень може пришпилити вовка до сосни, а ось ворон воронові ока не видзьобає. В людей же здавна, з часів Адама, є звичаєм вбивати один одного. Каїн вбив Авеля. Це сталося в першому поколінні людей. Але ось до вбивства своєї власної дитини треба було ще дійти. І над тим, щоб виховати людину, яка вважає, що вбивство немовляти – справа не тільки не жахлива, але потрібна і корисна, попрацювали багато: і філософи, і лікарі, і вчителі, і політики, і мами, і тати. Скільки аргументів проти дитини: адже потрібно спочатку інститут (тепер часто школу) закінчити, або заміж вийти, або дисертацію захистити, або просто життєві умови такі, що, мовляв, не можна мати дітей. Логічніше за все, звичайно, їх убити.

В чому причина тих труднощів, які ми як народ тепер відчуваємо? Чому найбагатша в світі країна перебуває майже на межі бідності? Ґорбачов, Сталін чи Лєнін винен? Ні, це кара Божа. Земля вже не витримує тих жахливих беззаконь, які на ній чиняться. Тепер багато говорять про відродження Росії. З чого його починати? Для того щоб почати відроджувати економіку, культуру, моральність, треба припинити чинити найстрашніші гріхи. Страшнішого за дітовбивство немає нічого. Ми повинні припинити вбивати власних дітей!

При цьому начебто їдців з'явиться більше. Звісно, але ж їжу вирощує не колгоспник і не фермер, а Господь. Селянин лише сіє і жне і намагається якось зберегти врожай. А дає його, вирощує – Господь. Люди розраховують так: одного народжу, а сімох не буду – і житиму краще. Тому що якби я народив восьмеро дітей, то в мене було б увосьмеро менше їжі й одягу. На ділі виходить інакше. Кров убитих немовлят падає на весь рід вбивці. Дитина народжується, а над нею вже тяжіє злочин батьків – і від цього гріха діти зазвичай робляться некерованими.
Тому з цією одною дитиною, яку залишили жити, в сім'ї намучаться більше, аніж намучилися б з вісьмома. Сталіна давно немає, а в'язниці переповнені так самісінько. Але якщо раніше можна було сісти "ні за що", то тепер справді чиняться страшні злочини. В наш час все стало жахливішим, цинічнішим.

Вже школярі вбивають один одного якимись звірячими способами. І причина не в поганому вихованні. Зазвичай же батьки взагалі не виховують дітей. Дитина формується під впливом свого оточення. Раніше люди були морально здоровішими, а хто оточує дитину нині? Батько й мати – вбивці братика, сестрички. І приходять в гості тьотя – тьотя також убивця. Є бабуся – і бабуся вбивця. Всі вбивці. Які виростуть діти?

Що ж робити? Тобто, все втрачено? Ні, виявляється, завжди можна покаятися, виправитися, переосмислити своє життя, почати жахатися власних вчинків і намагатися якось відійти від цього зла, хоч когось від нього стримати. Адже доти, поки воно не припиниться, нічого доброго на нашій землі й бути не може. І ніякі економісти не допоможуть. Тому що Бог нашу землю не благословить. Господь покликав людину до праці, закликав Адама плодитися, розмножуватися і наповнювати землю. А в нас все йде проти Бога: ніхто не хоче, нехай все економлять за рахунок вбивства власних дітей.

Майже немає такої родини, де б ця проблема колись не поставала і не вирішувалася б шляхом убивства. Цих маленьких людей в нас вбивають теж за Христа. Їх вбивають, щоб не виконувати заповідь Божу. Кожна дитина, окрім радості – а дитинка завжди радість, – це ще і праця, і відповідальність. А ніхто не хоче працювати і нести відповідальність, тому, звичайно, простіше вбити. Так виникає ворожнеча людини проти самої себе – ворожнеча проти Христа, тому що все створено Ним. І ми створені Богом істотами двостатевими, здатними до дітонародження, для того щоб наповнювати землю радістю, творчою і плідною працею.

У книзі грецького митрополита Мелетія "Аборти" наводяться слова італійського адвоката, сказані ще сто років тому: "Найпевнішим доказом повного морального падіння народу буде те, що аборт стане вважатися справою звичайною і абсолютно прийнятною". І з нами це сталося. Якщо в Америці, принаймні, половина населення активно виступає проти цього злочину, то в нас ніхто ніколи про нього навіть не говорить. Ось в чому жах.

Ми повинні кожен на своєму місці перешкоджати злу; по можливості намагатися відмовити кожного, хто задумав його вчинити; завжди про це пам'ятати, розмірковувати, оголювати свою совість і тримати своє серце відкритим для цього діяння. І Господь покриє безліч наших гріхів. Ми можемо врятувати не одне життя. Тому не треба втомлюватися говорити всім і кожному, особливо якщо у кого є знайомі лікарі, бо багато хто з них у власному божевіллі не розуміють, що вони працюють катами. Треба молитися, щоб знайти потрібні слова, як би то людині пояснити і, якщо можливо, зупинити її.

Адже ось приходить п'ятнадцятирічна дівчинка в консультацію, і лікар тут же, ні слова не кажучи, дає їй направлення на вбивство дитини. А якщо вона заперечує: "Та ні, я не хочу", з нею починають сперечатися. У нас в парафії, слава Богу, багато жінок, які мають по кілька дітей, і кожній доводиться витримувати цілу битву з цими лікарями, коли вони буквально впрошують, змушують, погрожують, наполягають, щоб мати вбила свою дитину тільки з тієї причини, що їх у неї вже двоє чи троє.

Багатодітних ненавидять! Якщо жінка, якій дано таке право, підходить в магазині без черги, то вся ця юрба убивць починає кричати: "Ні, не давайте їй! Народили!" Треба було і тобі вбивати так, як ми! Ставлення народу до того, хто цим злочином не грішить, вороже. Як же далеко можна зайти!

Від чого відбувається таке затьмарення? На кожну людину впливає атмосфера суспільства, його виховання – а в нас все просякнуте, заражене гріхом дітовбивства. Тому треба йти зі світу – до Церкви. Тільки вона може врятувати, в ній як і раніше, те життя, якого навчив людей Господь і апостоли. Тільки тут можна протистояти цьому злу, спочатку в своєму серці, потім і в родині. Щоправда, в нас дуже мало сил. Взагалі віруючих в нашій країні, справжніх віруючих, зовсім небагато. Вважається, що їх мільйони, але це не так.

Більшість – це люди, які "в душі" вірують, а на ділі вбивають дітей і взагалі роблять що хочуть. Тому нам дуже важко, ми самотні проти всього цього величезного світу, котрий живе за законами гріха. Але нас може зміцнювати благодать Божа. І ми маємо день і ніч молити Бога, щоб Він дарував віру, вирвав нас з цього пекла, показав шлях і дав Собі послужити – хоча б одного, двох, трьох дітей, братів наших по крові і, можливо, надалі за духом, врятувати від неминучої загибелі. Допоможи нам у цьому Премудрий Господи за молитвами Пречистої Своєї Матері і невинних чотирнадцяти тисяч немовлят, Іродом у Віфлеємі вбитих. Амінь.

http://uaoc.net/2010/01/09/rahunok-zhertv/3/

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Антун Лісець: «Українські жінки не знають, що більшість контрацептивів – це вбивство»

7:41 AM 0 Comments

Антун Лісець

Минулого тижня до Івано-Франківська завітав неординарний лікар. Лікар, який говорить, що медицина має співпрацювати з церквою і діяти на засадах християнської етики. Професор, доктор медицини Антун Лісець із Хорватії є провідним спеціалістом всесвітнього руху «За життя». Антун Лісець читав лекції про діалог між церквою та медициною у пологовому будинку та медичному коледжі, розповідав студентам Прикарпатського національного університету про повагу до життя, здоров’я, дошлюбної чистоти, шлюбу і Божого дару плідності. Але пан Лісець не обмежується теорією - його особистою гордістю є життя кількох франківських підлітків. 16 років тому, під час першого візиту до нашого міста, він спілкувався з жінками, які стояли в черзі на аборт, і відмовив їх убивати своїх ще не народжених дітей.

- Пане Антуне, то чого не знають франківські лікарі?

Почнемо з того, що в Україні медицина хвора, бо людей, які хотіли стати медпрацівниками, виховували проти Божих заповідей. Фактично, їх виховували так, щоб вони працювали як проститутки, робили те, що хочуть інші. Більшість українських лікарів, на жаль, чинять так, як їх просять. Одна жінка заходить у кабінет і каже: «В мене загроза викидня, збережіть життя моєї дитини». І вони стараються, щоб дитину врятувати. Інша заходить і каже: «Я хочу зробити аборт» і вони допомагають їй вбити ненароджену дитину. То яка це людина, якщо вона робить будь-що, якщо платять? Ще язичник Гіппократ написав у клятві, яку всі лікарі складають, що треба поважати життя людини з моменту її зачаття.

Мета руху «За життя» - сказати людям правду, що не можна брати участь у гріху, треба поважати життя, здоров’я та сімейні цінності. Медицина не може

самотужки вирішити всі проблеми, які стосуються здоров’я та життя, бо просто не існує ліків від усіх хвороб. До того ж, багато лікарів насправді працюють проти життя та здоров’я. Якщо вести спосіб життя згідно з Божими заповідями, не буде багатьох непотрібних хвороб.

- Яких гріхів медикам та їх пацієнтам треба уникати, щоб зберегти здоров’я та життя?

Гріхами є: контрацепція, стерилізація, аборти, штучне запліднення, розпуста, перелюб, порнографія, уникання чи відкладання шлюбу через невиправдані причини, аморальне виховання, при якому людську сексуальність намагаються відлучити від подружжя, зачаття і народження, евтаназія, участь у таких діагностичних процедурах, коли шукають хворих дітей з метою вбивства. Гріхом вважається також аморальна освіта, скажімо, обманювати людей, що існує гумовий засіб - презерватив, який врятує від усіх венеричних хвороб.

- Хіба ж презервативи не захищають від більшості венеричних інфекцій?

У 1991 році на конференції з представниками МОЗ ми вперше говорили, що неправильно підтримувати кампанію з пропаганди презерватива як захисного засобу від СНІДу. Я тоді мав враження, що говорив до стіни, бо в Україні проводилася така реклама презервативів, як у жодній іншій країні Європи. А результат? Україна стала найбільш інфікованою СНІДом країною Європи.

Чим більше рекламують презервативи, тим більше людей інфікуються. Дані досліджень, отримані з державних медичних закладів США, підтверджують, що такі захворювання, як СНІД, герпес генітальний, гепатит, сифіліс, хламідіоз, людський вірус папіломи (HPV), що спричинює рак матки, вагінальний трихомоніаз та багато інших, переносяться з презервативом так само, як і без нього. Це політика, бізнес, у якому задіяні великі гроші. Багато медиків навіть не знали, що вони обманюють. З іншого боку, використання презервативів суперечить християнській етиці.

- Які методи контрацепції не суперечать християнській етиці?

З моральної точки зору, вчинки і засоби, які суперечать зачаттю, є гріхом. У церковному шлюбі подружжя має право на сексуальну любов, але без засобів, які забороняють зачаття, в тому числі презервативів. Ця шлюбна любов має бути відкритою до нового життя, яке хоче дати Господь. Тому кожен статевий акт, який намірено позбавлений здатності продовження роду, є гріхом.

Церква дозволяє утримання - в ті дні циклу, коли жінка плідна, пара може відмовитись від сексуальних стосунків. Якщо є виправдані причини для уникнення зачаття, стриманість не вважається гріхом. Сьогодні плідні і неплідні періоди можна дуже просто і точно визначити навіть при неправильних чи нерегулярних циклах за допомогою методів Біллінгса та симптотермічного.

На жаль, українські жінки часто не знають, що більшість контрацептивів є вбивством, бо при їх використанні зачаття все-таки відбувається. Незважаючи на будь-який вид спіралі, зачаття відбувається в середньому 3-4 рази на рік, але спіраль не дозволяє дитині імплантуватися в матку, і дитина гине в перші дні життя. Під час прийняття всіх видів протизаплідних таблеток також нерідко відбувається овуляція і зачаття. Тоді дитина найчастіше вмирає від голоду, бо таблетки сушать залози і зменшують кількість їжі (глікогену) у слизовій оболонці матки.

Спіраль часто викликає запалення і нагноєння у матці, яйцеводах, черевній порожнині, кровотечі, болі, недокрів’я. А жінки, які приймають таблетки, частіше хворіють на рак грудей, шкіри і матки, схильні до інсультів та інфарктів, запалення вен з тромбами, що можуть викликати емболію.

- Забрати життя в будь-який спосіб - це гріх. А подарувати життя? Чому церква проти штучних запліднень?

У службових церковних документах написано, що дитина має право бути зачатою у гідності специфічного акту шлюбної любові. А всі штучні види запліднення - пробірки, інсемінації, клонування - передбачають зачаття без цього специфічного акту. Знаєте, що таке пробірка? Нам говорять, що лише 5% дітей, зачатих у пробірці, народжуються. Знайомий гінеколог, який потім покаявся, розповідав, що насправді криється за цією статистикою. Одного разу він взяв у однієї жінки 70 яйцеклітин. Всіх їх запліднили, але жодної дитини не народилося. Де ці діти? Деяких викинуть на смітник, деяких продадуть на міжнародному ринку. Я навіть у Хорватії читав про чоловіка, який вивозив з України у валізі живих заморожених дітей. Україна стала відомою на весь світ не лише тим, що продає живих заморожених дітей, але й мертвих, абортованих для косметичної індустрії.

- В Україні дуже високий відсоток розлучень, багато дітей народжуються до або поза шлюбом, невже вони є «гіршими» в очах Бога?

Якщо не було церковного шлюбу, то і розлучення не вважається розлученням. Те, що Господь благословить, - на ціле життя. Можна розлучитися формально, не жити разом, але шлюб залишається. Католицька церква не дозволяє ніяких церковних розлучень, але є церковний суд, який може встановити, що це не був взагалі шлюб, що пара обманювала одне одного і вони не хотіли жити у шлюбі. Тоді шлюб може визнатися неважним з самого початку. Зараз подружні пари дуже малою мірою усвідомлюють свої подружні обов’язки, не розуміють, з якою реальністю стикаються, і внаслідок цього не можуть прийняти ті виклики, які походять від цього зв’язку. Це є дуже поважна причина, щоб розірвати шлюб.

Звичайно, якщо людина зачалася без специфічного подружнього акту, до шлюбу, поза шлюбом, від зґвалтування чи штучним способом, вона має право на життя та на те, щоб її поважали. Дитина не винна в тому, як її зачали. Якщо вже Бог покликав до життя, то ніхто не може бути відкинутий. Бог любить кожну дитину.

Наталка ГОЛОМІДОВА

http://www.gk-press.if.ua

..

0 comments:

Самый счастливый день

2:36 AM 0 Comments

Это была третья беременность. Мы предохранялись - отношения с мужем были, казалось, в самый безопасный день цикла. Но беременность наступила. Второму ребенку было только полтора года, и мне страшно было подумать, что все придется пережить снова: непростая беременность (мне казалось, я еще не успела отдохнуть от огромного живота), младенец, неспокойные ночи, проблемы с грудью… Тогда я ее очень не хотела. Мое малодушие дошло до того, что я мысленно (очень горячо, со слезами на глазах!) попросила Бога, чтобы беременности не было. Но Бог мудр и милостив, Он не послушал безумную, ослепленную страхом и эгоизмом мать. И я не устаю благодарить Его за это и каяться за ту просьбу, за то мое нежелание рожать этого ребенка. Эту замечательную мою дочку, которой теперь уже 13 лет, и которая так беззаветно любит меня, всех нас и весь этот мир. Такой светлый, добрый человечек родился!

Но я хочу рассказать историю этой беременности, чтобы женщины знали, что бывают минуты слабости, и даже не минуты, а долгие, невыносимые дни. И очень важно, а главное - стоит их пережить, не поддаться. И тогда мы будем вознаграждены. Получим даже больше, чем заслуживаем. Во сто крат.

Этой беременности не хотела я. Ее не хотел никто. Двое детей есть. Денег едва хватает. Малыш с рук не слезает. Тяжело. Долги за квартиру, двухкомнатную, только недавно отдали, не успели еще вздохнуть. А тут - третий ребенок. Снова тесно, снова затягивать пояса…

Наверное, от всех этих мыслей у меня начались боли в низу живота, и я стала надеяться, что это не беременность, что просто задержка. Пошли как-то в гости, и там, чтобы уверить саму себя, что не беременна, “маханула” рюмку водки. Вот после этого, когда вернулась домой, и плакла, и просила о том, о чем теперь раскаиваюсь, и надеюсь на прощение.

Живот и поясница ныли, я ждала, и быть может пошла бы уже в поликлиннику (с малышом на руках это не так просто), если бы не парализовало мою бабушку, и в связи с этим не возникла срочная необходимость лететь к ней и маме за 2 тысячи км. Я садилась в самолет и плакала, потому что мне было страшно, но не из-за бабушки, а из-за возможной беременности. Я брала давольно тяжелого сына на одну руку и чемодан - в другую, чтобы ускорить то, чего я ждала. Когда я прилетела к маме, то продолжала таскать тяжести: по два ведра каши для поросят. Потом устроила себе такую горячую ванну, что с сердцем стало плохо. Наконец-то, казалось, я добилась своего: началось кровотечение. Радостно сообщила по телефону мужу, известила о “нездоровье” маму… Но на второй день кровотечение остановилось. Мама заподозрила неладное и заварила мне на всякий случай какую-то травку, которая “восстанавливает цикл”. Поехать к врачу мы тотчас не могли, так как были выходные дни, продленные праздниками. А когда я попала к врачу, то на УЗИ подтвердили: 6 недель беременности, начинающийся выкидыш, сгустки крови в матке, частичное отслоение плаценты, сердцебиение ребенка… “+”. Так было написано в заключении. Вот этот “+” и сыграл тогда главную роль. Я представила себе этого кроху, которого так усердно последние две недели я же и пыталась убить: тяжести, ведра, водка, слезы, абортивное зелье, ванная… А он, этот кроха, держится там за последнюю ниточку, и сердце его (какого же оно размера?!) бьется. Каким же оно должно быть сильным, это сердце! Как же ему хочется жить! Этому малышу, размером в половину моего мизинца!

Врач УЗИ сказала: вам лучше почиститься, так как если в таком состоянии сохранять ребенка, навряд ли он будет нормальным. Врач-гинеколог даже не српашивал, сказал прийти на следущий день с паспортом и халатом. Я спросила его: “А что будет, если ребенка сохранить?”, на что врач только пожал плечами: “Зачем он тебе?”. Но я тогда уже приняла решение. Я не могла лечь на сохранение: на руках у меня была парализованная бабушка и малыш, мама после сложной операции, котрой нельзя поднимать тяжести, к тому же я знала: никто меня с этой беременностью не поддержит. Значит, ни про какое сохранение в стационаре не могло быть речи. Но откуда-то внутри меня родилась уверенность, что все будет хорошо и без стационара. Мне вдруг страшно захотелось, чтобы не было никакого выкидаша, чтобы этот малыш, у которого сердцебиение “+”, обязательно вышел победителем. И я почувствовала, что теперь, вдвоем с ним, мы - сила. Мы все преодолеем, все сможем. Мы с моей крошечной тогда дочушкой стали поддерживать друг друга.

А нам было нелегко. Мама, волевая и энергичная женщина, как только ни старалась “ради моего же благополучия” давить на меня. Были уговоры и скандалы, оскорбления и даже угрозы, - мол, не буду пить лекарство, назначенное после операции, и умру, если ты не послушаешь меня. Моя милая, дорогая, любящая меня мамочка даже вставала передо мной на колени. Как же мы все можем ошибаться и думать при этом, что правы! Муж, тоже очень любящий, узнав о нашем жестком с мамой противостоянии, сказал по телефону (нас разделяли тогда 2 тысячи километров): “Если надо выбирать между мамой и этим ребенком, то выбирай маму”. И откуда у меня, человека в общем-то давольно легкомысленного, была тогда уверенность, что он тоже ошибается, что выбор этот - ложный? Что на самом деле я выбираю только между собой теперешней и другой женщиной, которая, пойдя на аборт, уже не будет мной, это будет чужой мне человек, не я. Откуда это было у меня? Разве не от Бога? Разве не от ангела-хранителя? Разве не свыше?

Был еще момент, который может удивить. Бабушка, моя любимая, дорогая моя бабушка. .. Она думала тогда, что умирает. И она сказала, что последнее ее желание, чтобы я послушалась мать и сделала аборт. Бог дал бабушке пожить еще 5 лет, и я думаю, Он простил ее. Ведь она, видя, какая из-за моей беременности жуткая атмосфера в доме, решила взять грех на себя. Но во мне уже было Знание и спокойствие. Я плакала, конечно, но вечерами, когда ложилась спать со своим полуторагодовалым сынишкой, я ложила руку на живот и мыслено разговаривала с тем, у кого сердцебиение было “+”. Что все эти ссоры и споры рядом с этим маленьким сердцем, которое бьется несморя ни на что, и которое бьется внутри меня, и сейчас только от меня зависит, будет ли оно биться дальше?

И мы выстояли. Тогда я впервые мысленно обратилась за помощью к Богородице. Я попросила Ее помочь мне сохранить этого ребенка.

В 6 месяцев я вторично прошла УЗИ. Я, конечно, боялась и за ребенка, и за последствия моих попыток “восстановить цикл”. Но оказалось, что все хорошо: плацента нормальная, ребенок тоже; вся кровь, котороя была в матке, рассосалась видимо. В декабре я родила дочку. Я помню этот день, - он один из самых счастливых в моей жизни. Она родилась ночью. А утро было таким красивым: в нашу палату влетали искрящиеся на солнце снежинки (мы открыли окно, чтобы проветрить). И все это было похоже на сказку. Но язнала, что это мир встречает мою дочушку. Салютом встречает маленькую победительницу, ангелочка, который победил все страхи своей любовью.

В нашей семье трое детей. Бог все нам дал. У нас четырёхкомнатная квартира, и еще две однокомнатные, две машины, хороший ремонт… Главное, конечно, не в этом. Деньги… ну их всегда не хватает. Как и времени. Чтобы готовить, убираться, успевать все делать на работе. Я устаю, может, не очень хорошо слежу за собой, может, не очень хорошо одеваюсь (все это, правда, навряд ли зависит от количества детей). Нельзя сказать, что мне очень спокойно (вот сейчас, например, я переживаю за своего младшего сына-подростка: замкнулся, не делится тем, что у него на душе). Но я так рада, так бесконечно благодарна судьбе за то, что тогда сделала правильный выбор. За то, что тогда мы с моей дочушкой устояли и все смогли.

Девочки, женщины, не бойтесь. Ничего не бойтесь. Ребенок - это трудно, это страшно, это неспокойно. Неважно - первый, второй или третий. Думаю, что вообще неважно, какой по счету. Потому что он уникален и неповторим. Но он стоит всего. И все преодолимо. Потому что никто нас так не любит, как наш ребенок. И ничто не сравнимо с той радостью, которую он дает. Тихой и светлой.

Ольга

http://www.noabort.net

..

0 comments:

В Україні діє напівкорумпована машина абортів

5:04 AM 0 Comments

Львівська обласна рада виступає за заборону абортів в Україні і звернулась до перших осіб держави з проханням внести зміни і доповнення до чинного законодавства України, щоб заборонити штучно переривати вагітність і таким чином захисти право на людське життя.

Місцеві депутати пропонують ухвалити статтю 27 Конституції України у дещо іншій редакції, а саме: «Кожна людина має невід’ємне право на життя від моменту зачаття і до природної смерті», а ще у своєму зверненні просять переглянути чинне законодавство, внести зміни до Цивільного та Кримінального кодексів, щоб посилити відповідальність за проведення абортів. Оскільки діюче українське законодавство дозволяє штучно переривати вагітність до 12 тижня і від 12 до 22 тижня у випадку, якщо є певні соціальні чи медичні застереження.

За майже 55 років Україна втратила через аборти приблизно 34 мільйони людей

Тема заборони абортів у Львові звучить не вперше. Адже на цьому питанні зосереджена діяльність Інституту родини, що діє при Українському Католицькому Університеті. Саме пропозиції цієї інституції, яка уже зверталась до перших осіб держави, стали основою депутатського звернення.

Доктор філософії, керівник наукових програм «Інституту родини і подружнього життя» Петро Гусак вважає, що в Україні уже давно на часі заборонити аборти. Науковець позитивно оцінив звернення львівських депутатів і зауважив, що подібний крок мали б зробити інші обласні ради. Адже Україна, за числом абортів, по суті, себе винищує.

Від 1955 року, коли Микита Хрущов вдруге легалізував аборти в країнах СРСР, і до нині українська держава втратила внаслідок проведення абортів приблизно 34 мільйони людей.

Сьогодні на тисячу жінок в державі припадає 20-30 переривань вагітності, коли немає жодних застережень ані щодо здоров’я дитини, ані мами.

Лідером за кількістю абортів є Східні області, це науковці пояснюють історичною причиною, оскільки в ленінські часи там було дозволено аборти, також регіон вирізняється високим рівнем алкоголізму та наркоманії. В Галичині кількість позбавлення ненароджених дітей щороку зменшується і це є вислідом впливу Церкви, дотриманням моральних засад, у свідомості жінок панує страх вбити ненароджене дитя. Однак протягом року тільки на Львівщині від 3 до 5 тисяч жінок йдуть на аборт. Переважно віком від 20 до 34 років.

У Києві на 1 народжену дитину припадає 2 аборти. Тому заборона таких операцій мала б ефект, на цьому наголошує Церква, громадські інституції.

Аборти дають фінансовий зиск лікарям

Торік за ініціативи Глави УГКЦ кардинала Любомира Гузара і Патріарха УПЦ КП Філарета і підтримки Всеукраїнської ради Церков Міністерство Охорони здоров’я створило робочу групу, яка напрацювала низку пропозицій щодо зміни українського законодавства, щоб заборонити в Україні аборти. Однак робоча група різко припинила роботу через закулісні ігри з боку зацікавлених осіб з Інституту акушерства та гінекології, який контролює усю систему абортів в державі. Не виключено, що головна причина - гроші. Адже ні для кого не є таємницею, що аборти - це живі гроші для лікарів. Проста, швидка операція дає постійний прибуток. До того ж молоді люди, здобувши вищу медичну освіту за гроші, отримавши диплом акушера-гінеколога, можуть швидко повернути затрачені на освіту гроші, роблячи аборти.

За словами Петра Гусака, у державі давно налагодилась ціла напівкорумпована і тіньова система розподілу коштів з абортів, тут слід врахувати, яким цінним і дороговартісним є абортований матеріал, який використовується в косметології та медицині.

Машина з проведення абортів не дасть себе легко зупинити, на це потрібна політична воля, припускає науковець. Але настрій віруючих людей в Україні свідчить про те, що люди підтримують заборону штучного переривання вагітності.

У Львові процвітає так званий «абортовий туризм»

Половина країн у світі заборонили аборти. В тому числі і Польща ще в 1989 році аборт прирівняли до вбивства людини. У сусідній державі дозволено переривати вагітність у випадку зґвалтування або ж через серйозні медичні причини. Покарання передбачене тільки для людини, яка безпосередньо проводить операцію, а це від двох до п’яти років позбавлення волі. Жінка, яка вдалась до аборту, не вважається злочинцем.

За часів комуністичної Польщі у рік польки робили, за різними даними від 300 до 500 тисяч абортів. Нині 14-15 тисяч завдяки нелегальним туристичним поїздкам на аборт у Львів. Так званий «медичний» туризм або ж як його називають «абортовий» у Львові процвітає. Польки спеціально приїжджають мікроавтобусами у приватні клініки або ж до конкретних лікарів.

Звісно, якщо в Україні заборонять аборти, тоді й українки поїдуть в інші держави. Однак, як каже Петро Гусак, навіть при такому «медичному» туризмі, в державі у 10-15 разів зменшиться кількість переривання вагітності.

Постабортовим синдромом страждають лікарі, жінки і їхні чоловіки

Згідно досліджень психологів і медиків, якщо жінка зробила аборт, то інші діти, які народились в родині, не мають довіри до батьків, вони не почуваються безпечно, такий стан називається синдромом уцілілої від аборту дитини. Такі діти намагаються якомога швидше вирватись від батьків.

Постабортовим синдромом страждають і лікарі, які проводять аборти, і жінки, які вдаються до такої операції, і чоловіки, які підштовхують жінку до переривання вагітності.

За спостереженнями як науковців, так і священиків, медики, які роблять аборти, мають проблеми у спілкуванні з власними дітьми, у багатьох розбиті сім’ї, хтось в родині страждає на алкоголізм. Словом, зароблені гроші на позбавлені ненародженої дитини життя, кажуть духовні особи, щастя і спокою не приносять. Чимало львівських лікарів після сповіді відмовляються робити аборти.

Галина Терещук
http://www.radiosvoboda.org

..

0 comments: