Демидівські та млинівські старшокласники дізналися про захист дітей у лонах матерів

 

Про занепад духовних цінностей, причини, що штовхають батьків на убивство дітей в утробі матері, та про те як уникнути аборту, спілкувалися з учнями представники рівненського руху «За життя».

 Захисники життя відвідали 2 березня млинівську школу №3, а в Демидівці – вище професійне училище №25 та школу-ліцей. Зустрічі відвідало близько трьохсот старшокласників та студентів.
Життя починається не з моменту народження, а з самого зачаття. Цей доведений науковцями факт по всьому світу доносять до людей активісти руху «За життя». Адже й цінувати життя потрібно саме з цього часу. Саме в цей момент з'являється нова людина, яка важить якусь часточку грама, але вже запрограмована стати такою, якою її побачать при народженні. Протягом всього подальшого внутрішньоутробного розвитку нічого не додається, відбувається лише шалений розвиток завдяки підтримці материнським організмом.

- Лише момент зачаття явно відділяє кожного з нас від небуття, - розповідає старшокласникам координатор руху «За життя» на Рівненщині Антоніна Торбіч. - Жоден подальший етап розвитку в лоні матері не може претендувати на якусь граничність: мовляв то ще не людина, а це вже людина. Ще в на початку нашої ери римський богослов Тертуліан стверджував, що той хто буде людиною – вже людина.

На жаль, попри наукову доведеність початку життя з зачаття, в минулому столітті люди вирішили, що вони можуть вбивати дітей у лонах матерів і узаконили це під терміном «аборт». Попри жахливі кадри страждань дитини і її безмовний крик, зняті під час аборту за допомогою УЗД, машина убивств продовжує працювати. Як вважають захисники життя, через падіння духовних цінностей та розмитість моралі.

- Це як літак, котрий летить, орієнтуючись лише за приборами, - порівнює голова Рівненського Православного молодіжного Свято-Софіївського братства Тарас Рябчевський. – Якщо ж у нього збилися прибори і висота показується всього на кілька метрів нижче від реальної, то пілот може думати, що він ще на висоті, а насправді за мить його вже розмаже по землі. Те ж стосується й моралі, яка без чіткого ідеалу, яким є Євангеліє, може призвести до падіння. Євангеліє дає нам чіткі критерії істини, моральності, які можна умовно назвати початком відліку координат, нулем.
Відкидання перевірених тисячоліттями євангельських настанов, підтримка споживацького ставлення до оточуючих, збайдужіння суспільства до жертовності, благодійності, схиляння до обрядовості замість діяльності навіть серед віруючих людей – такі причини призводять до духовного занепаду суспільства.

Щоб запалити в молоді бажання захищати найбеззахисніших, якими є діти у лонах матерів, активісти руху «За життя!» також демонстрували учасникам зустрічей макети дітей на різних етапах внутрішньоутробного розвитку та показали фільм «Нехай він побачить сонце».
- Такі зустрічі дуже потрібні, - ділиться заступник директора з навчально-виховної роботи Демидівського ВПУ №25 Ольга Тимощук. – Діти та викладачі, присутні на заході, дуже тепло сприйняли інформацію про захист дітей. Сподіваємося, що такі зустрічі продовжуватимуться і в менших колах учнів (на цій зустрічі були присутні близько 200 чоловік - ред), під час яких вони зможуть відвертіше поділитися власними переконаннями.

www.ruh-za-zhyttia.org.ua

 

..

Диякона Віталія Поровчука рукопоклали в сан священика

6 лютого 2011 року диякон незалежної православної парафії преподобного Іова Почаївського, керівник благодійної місії «Православне діло», співкоординатор руху “За життя” на Рівненщині  Віталій Поровчук був рукопокладений у сан священика.

Хіротонію (рукопокладення) здійснив єпископ Ліонський і Західноєвропейський Російської Православної Церкви Закордоном (Агафангела) (РПЦЗ(а)) Іриней (Кліпенштейн). Владику Іринея у свій час рукопоклав відомий серед православних діячів, переслідуваний радянською владою та Московським патріархатом архієпископ Російської Катакомбної Істинно-Православної Церкви Лазарь (Журбенко), (1931-2005).

Як повідомили активні члени релігійної громади, Парафія преподобного Іова Почаївського є незалежною і адміністративно не входить до юрисдикції РПЦЗ, але перебуває під духовною опікою владики Іринея до вирішення питання рукопокладення українських єпископів і створення єпархій Істинно-Православної Церкви в Україні.

Парафіяльне життя будується за традиціями українського православ'я, богослужбова мова –українська. Парафія преподобного Іова Почаївського офіційно зареєстрована у відділі у справах релігії Рівненської ОДА. Владика Іриней підтримує право українського православного народу мати свою Помісну Православну Церкву та зберігати і розвивати традицію давньої Київської митрополії. Таким чином, через владику Іринея парафія преподобного Іова Почаївського в Рівному перебуває у євхаристичному і молитовному єднанні зі старостильними Істино-Православними Церквами у Греції, Росії, Болгарії, Румунії, США, Західній Європі та всюди де існують єпархії, очолювані єпископами, які не прислуговують світській владі заради грошей і слави, що запанували серед ієрархії так званих офіційних Церков.

Нагадаємо, що у лютому 2009 року троє священнослужителів та два десятки вірних УПЦ КП у Рівному виступили проти хабарництва (продажу парафій та рукопокладення за гроші) та інших зловживань (гомосексуалізм, пияцтво, грошолюбство, політизацію, байдужість до благодійності серед духовенства) у Рівненській єпархії. За це, зокрема диякона Віталія Поровчука, протоієрея Юрія Велігурського, колишнього семінариста Тараса Рябчевського, одного з меценатів Свято-Покровського собору підприємця Богдана Лимаря виключили з Київського патріархату. На протест проти того, що патріарх Філарет зігнорував аргументи отців та вірян, священик Юрій Велігурський відмовився від церковного ордену Христа Спасителя, який отримав від Філарета у 2000 році.
– Перш за все, я маю більше молитися, перебувати в пості, в постійному навчанні, щоб Бог давав дари Духа Святого, аби я міг бути духовним пастирем для інших, – відповідає священик Віталій Поровчук після першого місяця служіння у новому сані на запитання, наскільки тепер зросли його обов'язки. – Щоб я міг людей наставляти, вести до покаяння, відкривати очі духовні, давати поради в складних життєвих ситуаціях. Це дуже важко. Якщо люди називають мене отцем, значить я маю бути для ним батьком духовним. Бо я тепер більше відповідальний за кожного члена громади, ніж коли я був дияконом. Чи готовий я до цього? Молитиму Бога, щоб дав мені сил і дарів Духа Святого, щоб я, недостойний, міг з Божою поміччю це служіння своє здійснювати для Слави Божої і для добра людей.

Володимир Торбіч

 

 

..