Ірод вимагає нових жертв

12:53 PM 0 Comments

Знищенням дітей в Росії займеться держава. Пріоритетний національний проект «Здоров'я»

З 2005-2006 рр. в Росії ввели нову форму загальнодержавних соціальних заходів – пріоритетні національні проекти, які мають свою ідеологію й за задумом, ні мало ні багато, повинні перерости в національну ідею. Одним з таких проектів є пріоритетний національний проект «Здоров'я».

Завдання, поставлені в цьому проекті, а також в Концепції демографічної політики Росії на період до 2025 року, сприймаються з надією, серед них: «скорочення рівня… смертності дітей, … створення умов та формування мотивації для ведення здорового способу життя, … покращення якості життя… інвалідів».
Водночас, в документах загального характеру не згадується, яким чином мають розв'язуватися ці завдання, і чи засноване їх виконання на беззастережній повазі до будь-чийого людського життя. Враховуючи ключове значення цього питання, спробуємо в ньому розібратися.
В посібнику для акушерів і гінекологів, виданому під грифом «Національний проект «Здоров'я», крім медичної допомоги, докладно розбираються методи проведення аборту й варіанти контрацепції, до яких зараховано також стерилізацію.
В рамках проекту «Здоров'я» за пологовими сертифікатами передбачено матеріальну винагороду медичних працівників жіночих консультацій. Існує список критеріїв, за якими винагорода може бути зменшена, проте кількість абортів до цього списку не включили.
Не входить кількість абортів і до звітних показників національних проектів «Здоров'я» та «Демографія».
Але зате і аборти, й контрацепція, й стерилізація зазначені серед основних завдань перинатальних центрів, які розгортаються по всій країні у відповідності з національним проектом «Здоров'я».
Особливу увагу слід приділити абортам, передбаченим для жінок, які збираються стати матерями. Цілеспрямоване збільшення кількості таких абортів, як буде показано нижче, дозволяє покращити один із стратегічних показників добробуту нації.
Ця сфера діяльності вважається профілактичною медициною та входить під назвою пренатальна діагностика до складу «перинатальних технологій, які зменшують», як декларується в програмних документах, «ризик неблагополучного результату вагітності й пологів», або, за іншим формулюванням, - до складу «високотехнологічних методів діагностики й профілактики спадкових захворювань й вроджених вад розвитку дітей». Відділення пренатальної (допологової) діагностики в перинатальних центрах вважаються обов'язковими за штатним розкладом.

Пренатальна діагностика: плід як пацієнт

Пренатальна діагностика складається з двох напрямків, які на практиці застосовуються у складі єдиного алгоритму обстеження вагітної жінки, але переслідують діаметрально протилежні цілі.
Один із них полягає у виявленні у ненародженої дитини тих захворювань, які піддаються лікуванню, і служить для проведення в подальшому самого лікування. Але в переважній більшості випадків під пренатальною діагностикою розуміють інший напрямок.
Основою цього напрямку, розробленого медичними генетиками, за їхнім власним визначенням, «є рання діагностика й попередження народження дітей з важкими вродженими й спадковими захворюваннями, які не піддаються коригуванню». Для цього роблять «штучний внутрішньоутробний відбір (елімінацію) генетично дефектних плодів».
У даній статті мова піде саме про другий напрямок пренатальної діагностики. Заходи з пренатальної діагностики, згідно з наказом МОЗ РФ №457 від 28.12.2000, мають бути масовими й здійснюватися наступним чином.
Спочатку всіх вагітних жінок піддають ультразвуковому обстеженню й аналізу крові на біохімічні маркери; цей етап називається скринінгом.  За його результатами частину жінок виділяють у групу ризику за наявністю у дитини вродженої й спадкової патології ( в першу чергу – синдрому Дауна). У жінок із групи ризику шляхом інвазивних процедур (прокол стінки матки, плаценти, оболонок плода або пуповини) отримують проби, в яких аналізують генетичний апарат дитини.

Пренатальна діагностика: знищення пацієнта

Залучаючи вагітних до обов'язкового скринінгу, зазвичай не питають їхньої згоди та не повідомляють про його мету. Проте процес вишукування невиліковних хвороб у дитини дуже шкідливий для її розвитку, тому що розриває її нерушимий зв’язок  з матір'ю і формує стан психологічного стресу.
Інвазивні процедури, які призначають після скринінгу жінкам з групи ризику й всім жінкам, старшим за 35 років, є оперативним втручанням і самі по собі можуть призвести до виникнення вад розвитку в дитини або навіть до її загибелі.
Вказують, що ризик викидня становить 0,5-2%, але реально він може досягати навіть 10%. В широкомасштабному дослідженні за участі 9 європейських країн підтверджено чіткий зв’язок генетичного амніоцентезу (аналіз навколоплідних вод – одна із інвазивних процедур) з передчасними пологами, після яких, як відомо, у новонародженого різко зростає вірогідність мозкових порушень, зокрема й ДЦП. Іншими словами, якщо лікар на скринінгу лише запідозрив щось, наприклад, якесь не таке обличчя в дитини («найдрібніші лицьові дизморфії») або профіль («зміна лицьового профілю») – жінку направляють на небезпечну хірургічну процедуру (інвазивну діагностику), в результаті якої дитина може загинути або стати тяжким інвалідом.
В тих випадках, коли інвазивні процедури або УЗД підтверджують побоювання про наявність у ненародженої дитини хромосомної аномалії або важкої вади розвитку, жінці пропонують зробити аборт, тобто нав'язують абсолютно протиприродний, страшний вибір: погодитися на вбивство своєї дитини або ні. Важливо підкреслити, що такий аборт (за так званими «медичними показаннями») дозволяють проводити на будь-якому строку вагітності, зазвичай – у другому триместрі, коли дитина вже достатньо добре розвинута й може бути життєздатна навіть поза материнською утробою.
Формально право приймати рішення про аборт належить самій жінці. Проте низка фактів (див. нижче) свідчить про те, що в дійсності відмова вагітної жінки від даного варіанта аборту не передбачена.
В бланку інформованої добровільної згоди  на проведення інвазивної пренатальної діагностики ні слова не сказано про те, що її метою є не лікування, а аборт, причому аборт пізній, тобто найнебезпечніший.
Безпліддя, невиношування наступних вагітностей, рак молочної залози, порушення психіки, спроби самовбивства і навіть загибель – це цілком реальні перспективи для жінок, які погодилися на аборт за результатами пренатальної діагностики.
Однак нормативів, які зобов'язують попереджати жінок про це, не існує. Не повідомляють матерів і про те, в яких страшних муках буде гинути їхня беззахисна дитина, коли їй внутрішньоутробно розтрощуватимуть голівку спеціальними щипцями (абортцангом), спостерігаючи, як починає витікати мозкова тканина (метод дилатації та евакуації). Або, якщо її витягнуть живою після аборту, що імітує пологи, - як залишать вмирати, не надаючи допомоги (права новонародженого й дії медичного персоналу в такій ситуації наказами ніяк не регламентовані, а у відділенні, де переривають вагітність, найімовірніше, може не бути засобів для реанімації).
Більшість жінок, які потерпають від наслідків колишніх абортів, свідчать про те, що хотіли б, аби їх сповістили про всі факти перш, ніж вони пішли на аборт.
Однак в існуючій практиці замість формування у матерів позитивних настановлень на доношування вагітності жінок зумисне консультують так, щоб зменшити їхню тривожність з приводу аборту. Такі настановлення навіть зафіксовані в «Посібнику для практикуючих лікарів та організаторів охорони здоров'я».

«Рентабельність» абортів

Розрахунки фінансових вигод від вбивства хворих немовлят публікуються в монографіях і навіть в навчальних і методичних посібниках «для підвищення кваліфікації» лікарів та «виховання» студентів-медиків: «Вважається, що пренатальна діагностика належить до високорентабельних напрямків профілактичної медицини, де віддача за кожний витрачений рубль становить не менше ніж 9-10 рублів».
Члени президіуму РАМН (Російської академії медичних наук) на черговому засіданні із зацікавленістю вислуховують кредо прихильників абортів у доповіді директора НДІ акушерства та гінекології ім. Д. О. Отта РАМН (Санкт-Петербург) академіка РАМН Е. Айламазяна: «…сучасну пренатальну діагностику спадкової та вродженої патології й елімінацію хворого зародка та плода вважаю актом гуманним і тому обов'язковим… в нашому інституті ми запобігли народженню 356 плодів…»

Євгеніка, включена до державних програм

Служба пренатальної діагностики спочатку фінансувалася в рамках федеральної цільової програми «Діти-інваліди», спрямованої на «покращення становища дітей Росії» та «створення умов для їх повноцінного життя». Щоб контролювати, наскільки в результаті пренатальної діагностики «покращилося становище дітей», і в якій мірі для них «створено умови», був обраний зовсім несподіваний показник – «зменшення на 20-25% випадків народження дітей з вродженими й спадковими захворюваннями, вадами розвитку, які призводять до інвалідності», тобто кількість абортів.
Про перші результати цієї програми звітував у 1999 році на ІІІ Пироговському з'їзді лікарів міністр охорони здоров'я  Ю. Л. Шевченко. Адресуючи свою доповідь тим, у кого, за словами М. І. Пирогова, «не охололо ще серце для високого й святого», міністр спочатку нагадав, що «немає нічого дорожчого за життя». Проте озвучені ним результати показують, що до дітей-інвалідів ці принципи не прикладаються: «За рахунок використання цитогенетичних і пренатальних досліджень вдалося запобігти народженню 14200 дітей з генетичними та вродженими захворюваннями».
Характерно, що результат першого етапу підтримуваних державою заходів з пренатальної діагностики практично співпав за змістом і масштабом зі злодіянням царя Ірода (14 тисяч вбитих у Вифлеємі  дітей). Посилаючись на такі «успіхи», медичні генетики тепер вимагають від уряду затвердження власної федеральної цільової медико-соціальної програми для розширення фронту своєї діяльності, «з одночасним збільшенням зарплати співробітників федеральних лабораторій і центрів, зайнятих пренатальною діагностикою».
Ідея «рентабельності» внутрішньоутробного знищення дітей-інвалідів справила таке враження на організаторів охорони здоров'я, що вони надали заходам з пренатальної діагностики статус державного пріоритету й обов'язково включають їх в президентську програму «Діти Росії». Згідно з «логікою» цієї державної програми, чим більше дітей буде абортовано, тим кращими стануть умови існування й турбота про здоров'я народжених дітей. Це називають «комплексним підходом».

Аборти як спосіб «зменшення» дитячої смертності

Одним із головних показників, які характеризують добробут й міжнародний статус нації, є дитяча смертність. Тому даний показник включено до всіх державних програм – національних проектів «Здоров'я» і «Демографія», президентської програми «Діти Росії» тощо, а його зниження контролюється на вищому державному рівні. У відповідності з цим підходом, немовлят, які могли б померти природною смертю від своєї аномалії (та «зіпсувати» статистику), знищують шляхом абортів. Такі аборти не фігурують як показник неблагополучності в жодних звітах і тому служать такою собі «чорною дірою», дуже зручною для бюрократичних підтасувань.
Слід зазначити, що за наявності у дітей, що розвиваються, летальних аномалій, вони в більшості випадків не доживають до народження, а гинуть в результаті мимовільного викидня на різних строках внутрішньоутробного розвитку. Чому лікарі не застосовують «очікувальну» тактику, а піддають беззахисну дитину жорстокому, болісному вбивству шляхом аборту, а жінці калічать репродуктивну систему? Можна здогадуватися, що причин тут декілька. Це, по-перше, названі вище звітні показники смертності, які начальство вимагає покращувати, по-друге, стереотипи у свідомості лікарів і, нарешті, по-третє, фактор їхньої матеріальної зацікавленості, доданий національним проектом «Здоров'я».
Розглянемо таку ситуацію. Лікар не виявив (випадково чи навмисне) вроджені аномалії розвитку в дитини вагітної жінки (або виявив, а жінка відмовилася від аборту), а потім дитина вмерла природною смертю в результаті викидня (антенатальна загибель) або після 7-го дня в пологовому будинку. Згідно з пологовим сертифікатом, у першому випадку доплату буде знижено гінекологові жіночої консультації (одразу за двома критеріями: невиявлені аномалії та антенатальна загибель), а в другому – і гінекологові, і акушеру пологового будинку.
Якщо ж вагітну направлять на аборт, (пізній, тобто найбільш варварський!) – доплату в цьому разі нікому зменшено не буде.
Підвищенню кількості пізніх абортів сприяє також кримінальний бізнес – постачання так званого ембріонального матеріалу для фармацевтичної та косметичної промисловості та використання абортованих дітей для науки.

Ослаблення мотивації лікувати хворих дітей

І закордонні, і наші вітчизняні спеціалісти підкреслюють, що розвиток пренатальної діагностики як технології призводить до ослаблення мотивації лікування ненароджених дітей.
Так, згідно з оцінкою в монографії «Новонароджені високого ризику», «… близько 40-50% вроджених вад плода піддаються успішній корекції у разі вчасного її проведення. Водночас, … нині досить часто за порадою районного акушера-гінеколога чинять невиправдане переривання вагітності за наявності вади розвитку у плода».
У «чудовому новому світі» дослідників цілком слушно слід боятися, що не буде допускатися існування будь-якої людини, яка чим-небудь відрізняється від інших.

Чи не час бити на сполох?

Для просування у суспільстві діяльності, яка не продукує нічого, окрім страху у вагітних жінок та подальших абортів, медичним генетикам, звісно, доводиться багато працювати. Зусилля їхні спрямовано на штучне формування у населення потреби в пренатальній діагностиці, якої насправді немає.
Згідно з повідомленням В. Л. Іжевської, «проведення генетичного скринінгу захворювань, які нині не піддаються лікуванню, у багатьох країнах заборонено законодавчо». Власне, проводиться маніпулювання свідомістю майбутніх батьків, яке має на меті привести їхні оцінки й поведінку до наперед наміченого результату. Ця пропагандистська кампанія вже іде. Жінок усіляко залякують перспективою стати матір'ю хворої дитини. У суспільстві посилено поширюють страхітливу й неадекватну інформацію про інвалідів та батьків дітей-інвалідів, яку самі вони називають страхами, міфами й хибними стереотипами, що не мають нічого спільного з їхнім реальним життям.

Вагітним жінкам нав'язано вибір із запланованим результатом

Практично всі впливи на вагітну жінку підчас пренатальної діагностики спрямовані на те, щоб схилити її до аборту.
До «потрібного» рішення підштовхує саме по собі проведення цієї діагностики як цілеспрямованої дії, а також специфічна термінологія: слово «ризик» (а не шанс).
Крім того, фахівці з пренатальної діагностики у своїх методичних рекомендаціях та монографіях радять застосовувати й прямий психологічний тиск на жінок у консультаціях.
Згідно зі спеціально проведеним опитуванням медичних генетиків, значна їх частина  (від 24% до 87% - залежно від патології, що підозрюється в плода) віддають перевагу наданню «негативної» поради (тобто радять зробити аборт) в директивному стилі.
Служба пренатальної діагностики в Росії, за задумом її організаторів, очолюваних Е. К. Айламазяном і В. С. Барановим, має соціальний і навіть управлінський характер. Максимальне охоплення вагітних скринінгом з наступними абортами потрібні і для згаданого вище «зниження» дитячої смертності – щоб за цим показником «не впасти лицем у багно» на міжнародній арені. Форсують ці заходи за допомогою пологових сертифікатів, державних програм та наказів (із позначкою «забезпечити неухильне виконання»). А тепер уявімо  розташування сил: з одного боку – розгублена вагітна жінка (одна чи з чоловіком), з другого – члени «авторитетного» консиліуму з абортивним мисленням, яких, до того ж, матеріальне заохочення, показники й накази роблять вкрай зацікавленими у перериванні її «неправильної» вагітності. Якщо жінка не «стоїть як скеля», вирок її дитині цілком очевидний.
Можна уявити, що відчуття у «репродуктивно неблагонадійної» вагітної (яка не збирається позбавлятися дитини з відхиленнями) перед трійцею консиліуму схожі на те, що відчували «політично неблагонадійні» перед трійцею чекістів.

Війна проти беззахисних

Серед повідомлень про недавні події  в Південній Осетії особливо всіх вразили свідчення, як озброєні до зубів агресори закидали гранатами беззахисних жінок і дітей, які ховалися в підвалі. Здавалося, що більшого зла просто не може бути! Але такі звірства й сприймалися всім світом як звірства, а не як норма, і це дало можливість придушити геноцид. Водночас, організоване знищення беззахисних дітей, які перебувають в материнській утробі, через «неправильні» гени, вади чи просто свої особливості, тобто аналогічний геноцид, проводиться у нас в Росії систематично як пріоритетний захід загальнодержавного значення.
В Росії в ситуації демографічної катастрофи форсується «профілактика народження» дітей. Під різними назвами як пріоритет її включено до державної та всіх регіональних програм, і регіони змагаються між собою у кількості перерваних вагітностей.

Який результат війни під назвою «пренатальна діагностика»?

В цьому геноциді гинуть і діти з відхиленнями, і здорові малюки (як ускладнення й помилки методу), а матерів калічать найбільш звірськими пізніми абортами, після яких багато з них вже ніколи не народять. Молодих лікарів, яких навчають робити такі аборти, фактично вчать коїти вбивство з особливою жорстокістю. Аборт підносять з рангу особистих вчинків окремих жінок, які досі відкрито не заохочувалися державою, в ранг державно важливої соціальної політики. Існують, вочевидь, духовні причини нездійсненності цілей пренатальної діагностики. Ця діяльність сприяє зростанню у суспільстві жорстокості й цинізму, і тому хворі діти будуть знову й знову посилатися нам, щоб ми стали добрішими, чуйнішими й жертовнішими… За прогнозами західних вчених, наступним кроком після прийняття суспільством євгенічних абортів буде законодавче виправдання евтаназії  хворих дітей, які встигли з'явитися на світ. Вже й зараз практика таких абортів відображається на ставленні до новонароджених з патологією. Відомо багато випадків, коли лікарі «змушували помирати» новонароджених з аномаліями (або тільки зі схильністю до них), які не гинули самі.
Примушування вагітних до діагностики невиліковних хвороб у їхніх дітей і практика абортів, а також невиправдані випадки кесарева розтину, поряд із брутальним, цинічним ставленням, відштовхують деяких жінок від консультацій і пологових будинків, і вони йдуть до приватних шкіл підготовки до пологів, що зазвичай закінчується пологами вдома, і найчастіше – у воді. Цей рух несе у собі значну небезпеку і в медичному, і в духовному планах. В першому аспекті – через підвищену інвалідизацію та смертність новонароджених і матерів у зв'язку із неможливістю надання невідкладної допомоги в екстрених випадках. У другому аспекті – через долучення родин до шаманства й окультизму під виглядом звичайних психотренінгів  в таких школах. Цим шляхом зайшли вже дуже далеко. Яскравий приклад – цинізм, з яким генетики люблять згадувати святого царевича Олексія Романова, що хворів на спадкову гемофілію. Появу його на світ, на честь чого його родина царствених страстотерпців пожертвувала повивальному інституту (нині – «колиска» пренатальної діагностики – НДІ акушерства та гінекології ім. Д. О. Отта) велику суму, вони розцінюють як подію, яка послужила створенню служби знищення ненароджених дітей з таким само, як у царевича (гемофілія), та з іншими захворюваннями. При цьому вони по-блюзнірському натякають, що нашим сучасникам пощастило набагато більше і шляхом їхньої методики народженню таких дітей, як царевич, тепер можуть запобігати!
Отже пренатальна діагностика – це і обґрунтування застосування скотарської селекції до таємниці приходу в світ нової людини, і фашистська ідеологія, яка викликає зловісні зміни в громадській свідомості, медицину зобов'язала проводити геноцид та підточує основи нашої державності.

Ще не пізно: всією громадою становище можна виправити!

Глибокий аналіз пріоритетних національних проектів (з акцентом на нацпроекті «Здоров'я») проведено архієпископом Єкатеринбурзьким і Верхотурським Вікентієм. Ним зазначено, зокрема, що нинішні проблеми Росії не можуть бути розв'язані одним підвищенням фінансування й організаційними заходами, тому що вони мають духовно-моральну основу. Владика навів слова Святішого Патріарха Алексія ІІ:
«Росія не відродиться, якщо духовно-моральні цінності не стануть наріжними…»
У сфері дітонародження владика запропонував оцінювати роботу акушерсько-гінекологічних служб за збільшенням співвідношення кількості народжених до кількості абортованих дітей, а також терміново провести ревізію та подальшу реорганізацію діяльності всіх центрів планування родини із забороною проведення там абортів, пропаганди контрацепції й стерилізації та з переорієнтацією пренатальної діагностики з аборту на лікування патологій вагітності.
«Головним критерієм ефективності діяльності таких центрів має бути кількість новонароджених дітей, яким надано медичну допомогу ще в пренатальному періоді розвитку». За виконанням цієї вимоги владика запропонував встановити державно-громадський контроль.
Наведені заходи хотілося б доповнити наступними:
1.    Розсекретити дані по Росії про аборти й замінити демагогічну термінологію: «профілактика дитячої інвалідності», «запобігання народженню дітей із вродженими вадами», «створення умов для народження здорових дітей», «заходи, спрямовані на народження тільки здорової дитини» тощо – на слово «аборт».
2.    Скасувати передбачене пологовими сертифікатами зменшення матеріальної винагороди лікарям жіночих консультацій й пологових будинків за невиявлення ними невиліковних вроджених і спадкових аномалій у ненароджених дітей, за антенатальну загибель дітей з аномаліями та за загибель новонароджених з аномаліями з 7-го до 27-го дня життя.
3.    Переглянути існуючі показники діяльності акушерів-гінекологів та ввести таку систему  показників, щоб лікарям було невигідно робити аборти.
4.    Виключити з переліку медичних показань для аборту вроджені й спадкові аномалії дитини (плода).
5.    Ревізії також слід піддати нацпроекти «Здоров'я» та «Демографія», президентську програму «Діти Росії» та діяльність перинатальних центрів, щоб видалити з проектів і програм нормативні положення, які стосуються абортів, а з діяльності перинатальних центрів – і саму практику абортів.
6.    Відмовитися від практики «зниження» показників дитячої смертності за рахунок абортів (за так званими «медичними показаннями») й вийти із відповідною пропозицією на міжнародний рівень. Змагання за показники не може бути важливіше за людські життя.
7.    Пренатальну діагностику переорієнтувати повністю на виявлення тих захворювань у дітей, які піддаються лікуванню. Спрямовану на аборти пренатальну діагностику зняти з державного фінансування й обов'язкового медичного страхування й перевести її в сектор приватних послуг. Кошти, що звільняються, переадресувати на допомогу батькам дітей з аномаліями, яких стане більше після скасування програм їхнього пренатального знищення, та на  інші форми допомоги інвалідам.
8.    Вжити заходів, щоб у засобах масової інформації не проводилася кампанія з дискредитації образу інваліда, щоб були вилучені із вжитку та не видавалися посібники й монографії для медпрацівників з розрахунками рентабельності допологового знищення інвалідів. Притягувати до судової відповідальності осіб, які застосовують на адресу інвалідів вислови, що принижують їхню людську гідність, як-то: «безперспективні із соціального та медичного погляду», «генетичний тягар», «соціальний тягар» тощо.
Відродження у суспільній свідомості безумовної цінності життя кожної людини, незалежно від стану її здоров'я, прийняття з любов'ю кожної дитини, яка приходить у світ, та формування милосердного, християнського ставлення до інвалідів – ось ті заходи, що сприятимуть духовному зміцненню нашого народу, а через це – і життєствердному розв'язанню соціальних та економічних проблем. Державні ж програми знищення ненароджених хворих дітей – це війна, в якій ми завдаємо поразки самі собі та якою можемо перекреслити всі здорові заходи держави в інших галузях. Подолати демографічну кризу можуть такі прості та ясні дії, як пропаганда цнотливості, зміцнення родини, відновлення в суспільстві традиційних моральних ідеалів з одночасним розвінчанням гедонізму, боротьба на державному рівні з абортами, алкоголізмом, курінням, наркотиками тощо. Саме такі програми, що встановлюють духовно-моральні орієнтири, можуть ослабити вплив найбільш значних шкідливих факторів на здоров'я  нинішнього та майбутнього поколінь, знизити частоту народження хворих дітей (без їх знищення) й забезпечити стабільний приріст населення.
Через засоби масової інформації слід формувати позитивні образи материнства, багатодітності й служіння ближньому, включаючи догляд за інвалідами, а також розповідати про життя інвалідів, про те, що в них – особливий, дорогоцінний шлях в цьому світі, своє, насичене життя. Треба показати, що проблема захисту слабких, хворих, безпомічних – це проблема самого сенсу, самої мети життя кожної людини.

Демографія.ру

Соколова Ніна Олександрівна,
кандидат  біологічних наук, старший науковий співробітник ВІНІТІ РАН, відповідальний редактор наукових журналів: «Фізіологія людини та тварин», «Клінічна ендокринологія»

Массіно Юлія Сергіївна,
кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту вищої нервової діяльності й нейрофізіології РАН

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

ПОЗИЦІЯ: відмова від контрацептивів

5:36 AM 0 Comments

 Австралійський аптекар відмовився від продажу гормональних контрацептиві.

Аптекар з Австралії  припинив продаж гормональних контрацептивів в своїй аптеці, оскільки доведено, що вони мають абортивний механізм дії.

Фармацевт Trevor Dal Broi замість цього пояснює пацієнткам про їх шкоду і можливість вбивства ненародженого дитяти при прийомі гормональних контрацептивів. Брой повісив листівку з поясненнями і відмовився коментувати що відбувається.

Місцевий міністр охорони здоров’я прокоментував подію таким чином, що закон не може заставляти фармацевта щось продавати або не продавати, тобто жоден закон не порушується. Хто захоче - купить все що хоче у іншому місці.

http://miloserdie.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

У Польщі оштрафований священик, що порівняв аборти з Холокостом

5:29 AM 0 Comments

   Суд в Польщі зобов’язав священика Марека Ганцарчика, головного редактора найбільшого в країні католицького тижневика “Gosc Niedzielny”, опублікувати вибачення і виплатити штраф у розмірі $11 тис. за порівняння абортів з Холокостом, передає ІНТЕРФАКС. 

У одному з номерів своєї газети в жовтні 2007 року священик засудив вирішення Європейського суду з прав людини, згідно з якою уряд Польщі повинен був виплатити 25 тис. євро одній жінці як компенсація за “небажані пологи” дочки. Жінка в 2000 році хотіла зробити аборт, але лікарки відмовили їй в цьому.  Батько Марек порівняв жінку з нацистами, відзначивши, що, маючи намір зробити аборт, вона бажала, по суті, убити власного дитяти.
Тим часом польський епіськопат і духівництво, політики, журналісти, учені, телеведучі і громадські діячі різко засудили вирішення суду у справі священика і виразили повну солідарність з батьком Мареком, повідомляють американські ЗМІ.  “Прочитавши вердикт, я засмутився і не повірив своїм очам. Це просто протіворечит логіці і здоровому глузду. Це означає тріумф цивілізації смерті”, - заявив колишній особистий секретар Іоана Павла II, а нині архієпископ Кракова кардинал Станіслав Дзівіш, додавши, що виражає повну згоду з позицією батька Марека і його турботою про захист людського життя.
Офіційну заяву зробила і Конференція католицьких єпископів Польщі, розцінивши вирок суду “як спробу ущемити свободу слова і позбавити Церкву права давати етичну оцінку поведінці людини”.  “Вбивці ненароджених дітей (як матері, так і лікарки) - справжні людиновбивства, і жодні вироки не заборонять католицьким ЗМІ говорити і писати правду про це”, - заявила зі свого боку Асоціація католицьких журналістів Польщі Як показало опитування громадської думки, проведене одним з телеканалів країни, 80% жителів Польщі вважають, що даний вердикт суду обмежує право католиків на свободу слова.
http://www.pravoslavie.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

НЕПРОБАЧНИЙ гріх…

7:26 AM 0 Comments

Щорічно в нашій країні винищують мільйони ні в чому не винних новонароджених дітей. Убиті немовлята сповнюють наше життя прокляттям. Цей злочин згубно відгукується у долях тих, хто його вчинив: не омита покаянням душа дітовбивці мертвіє ще за життя. Так серед нас з'являються люди  зі спаленою совістю, здатні на будь-яке беззаконня, на будь-яку підлість.

Мало хто знає, що на Русі, у богоспасенному Вятському краї існував піший хресний хід до місця трагічної загибелі трьох малолітніх братів. Віруючі йшли до села Подгорєно із Вятки, Слобідського, Білої Ходуниці через Климківку, тому раніше хресний хід називався Климківським.
Історія загибелі трьох малолітніх братів така. 2/15 лютого 1883 року в поселенні Подгорському Петропавлівської парафії (центр – село Єлєво) батько багатодітної родини Георгій Воронін, не витерпівши голодного плачу дітей, у потьмаренні розуму зарубав у підвалі сокирою, а потім кинув у вогонь своїх молодших синів: Димитрія 7-ми років, Ілька 4-х років і дворічного Василя.
Жахливе видовище! Але не менш страхітливими вбивцями є й ми, коли позбуваємося своїх дітей, що б'ються під серцем! Старожили розповідають, що в момент спалення дитячих тіл з печі вилетіли три голуби, вказуючи на знамення Боже. Убитих хлопчиків стали вшановувати як святих мучеників.
Хресний хід до «Полум'яних дитяток» накладатиметься як єпитимія на жінок, які зробили аборт, та на порадників до цього богопротивного вчинку: чоловіків, лікарів та інших «доброзичливців», чиїми «благими» порадами вимощено дорогу до пекла. А також на тих, хто вживав контрацептивні таблетки, бо це також дітовбивство, тільки в перші години вагітності.
Наша провина перед ненародженими немовлятами величезна, цей злочин волає до Небес про помсту. У видінні святого праведного Іоана Кронштадтського преподобний Серафим Саровський показав йому сонми мучеників і сповідників, які постраждали за Христа. Серед них були й дитятка. Старець сказав, що це 14 тисяч віфлеємських дітей, які постраждали від Ірода, «а також і ті немовлята отримали вінці від Царя Небесного, які винищені в утробі матері та безіменні». «Я перехрестився: який гріх великий і страшний матері буде – непробачний», - пише святий праведний Іоан Кронштадтський.
Святий старець Серафим відкрив кронштадтському праведникові, що убиті в утробі діти матимуть вінці мучеників, як віфлеємські дитятка, які першими на світі постраждали за Христа. Але якщо євангельським малятам їхні матері все-таки встигли дати дещицю любові й ласки, то ми не дали своїм ненародженим дітям нічого. Ми навіть не допустили їх у життя. Ми жодного разу не тримали їх на руках, не цілували, не підносили до Чаші Христової.
За такий гріх треба багато молитися, і покаяння має бути не лише на словах, а й на ділі. Початок покладено – відновлено хресних хід до «Полум'яних дитяток», який рятує матерів-убивць від геєни вогненної.

Дні пам'яті «Полум'яних дитяток» - 2/15 лютого (день загибелі) та 20 липня/2 серпня, коли Свята Церква святкує Пророка Іллі (за іменем одного з дітей). Починаючи з 2001 року, хресний хід, як в колишні часи, виходить у путь не в Петрів, а в Іллін день.

Молитва
Святі угодники Божі Василію Великий, Димитрію Солунський, Ілле Пророче, погляньте милостиво на залишок людей християнських. Не погребуйте нашими недугами, нашим слабким волінням, нашим маловір'ям. Ми, слабкодухі, просимо вашого заступництва; хай врятуємося не нашими подвигами, а вашими молитвами. О світильники Царя Небесного, освітіть нам похмурий шлях нашого гріховного життя. Без ваших молитов нам не врятуватися. Якщо це ще можливо, якщо чиясь любов ще може стати заступництвом за нас, що переступили всі заповіді, не карай нас, Чоловіколюбче Господи, даруй ще трохи часу на покаяння.

Молитва матері до «Полум'яних дитяток»
О блаженні дитятка «Полум'яні», що постраждали у вогні безумства батьківського, агнці непорочні Димитрію, Ілле, Василію, жертва Богові чиста за гріхи наші. Виблагайте через угодників Божих Димитрія Солунського, Василія Великого та Іллю Пророка слізного покаяння та сердечного жалю до кінця днів наших нам, що ми подібно до отця вашого за бісівською намовою дітей своїх в утробі вбиваємо й виправдання злочинам своїм творимо. Пом'яніть перед Престолом Божим ви, тріє, які є знаменням Пресвятая Тройці, невинних молодших братів і сестер у Христі ваших стражденних, через жорстокосердість материнську Світла Божия в царстві мороку позбавлених. Хай спасіння отримаємо вашими молитвами та предстанемо на Суді помилуваними, ми й діти наші. Амінь, амінь, амінь.

http://www.liveinternet.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

ОК для довгої й тихої смерти

7:24 AM 0 Comments

Яким є механізм дії оральних контрацептивів?

Ефект таблеток зумовлений кількома механізмами:
1.    Пригнічення овуляції.
2.    Зменшення рухливості сімені.
3.    Абортивний ефект, який полягає в порушенні здатності внутрішньої стінки матки сприймати запліднену яйцеклітину, що призводить до загибелі вже зачатого ембріона (те саме стосується й внутрішньоматкової спіралі).
Абортивний ефект буває приблизно в 10% випадків (у разі спіралі – 100%).

За використання гормональних контрацептивів з низьким вмістом гормонів вірогідність аборту зростає.
Механізм дії гормональних таблеток базується на тому, що в організм посилається хибний сигнал про те, що жінка постійно вагітна, протягом 12 місяців на рік. Природно, що організм до цього не пристосований, і в результаті такої потужної гормональної атаки наноситься удар по всіх життєво важливих органах. При вживанні цих гормонів всі органи стають мішенню для їхньої дії.
Наприклад, анотація до препарату «Мерсілон»:
Фармакологічна дія:
Комбінований контрацептивний пероральний препарат. Механізм дії заснований на пригніченні гонадотропної функції гіпофіза (тобто препарат діє в першу чергу на мозок – прим. автора), пригніченні розвитку фолікула й порушенні процесу овуляції.
Контрацептивний ефект посилюється за рахунок дії на цервікальний слиз, що ускладнює проникнення сперматозоїдів в матку (тобто зародок вмирає, тому що не може потрапити в матку – прим. автора), а також змін в ендометрії, що перешкоджає нідації яйцеклітини (оте висушування стінки матки, при якому зародок не може на ній закріпитися й гине – прим. автора).
Препарат викликає регулярні кровотечі, що імітують нормальні менструації.

Побічні дії та ускладнення:
1.    Атрофія слизистої оболонки матки й безплідність
2.    Запальні захворювання органів малого таза
3.    Підвищення згортання крові, що призводить до утворення тромбів і тромбоемболії. (Тромбоемболія – стан, коли в крові з'являються невеликі згустки  крові, які розносяться по організму й спричиняють закупорювання кровоносних судин. Найчастіше страждають ноги, але якщо згусток закупорює судину в серці, виникає інфаркт міокарда, якщо судину мозку – інсульт. Тромбоемболія – часта причина смерті).
4.    Позаматкова вагітність
5.    Рак матки й молочної залози
6.    Зниження імунітету
7.    Цукровий діабет
8.    Жовтяниця
9.    Збільшення ваги
10.    Мігрень
11.    Депресія
12.    Безсоння
13.    Гіпертонія
14.    Невиліковні плями на обличчі
15.    Підвищення рівня холестерину в крові й атеросклероз
16.    Сліпота
17.    Вродженні каліцтва у дітей
18.    Алергічні реакції
Крім того, гормональні контрацептиви вступають у взаємодію з більшістю існуючих медикаментів за одночасного вживання, що призводить до наслідків, які важко прогнозувати: зниження ефекту, посилення побічної дії. За одночасного куріння негативна дія посилюється в кілька разів.
Слід додати, що вживання гормональних контрацептивів в поєднанні з перебуванням на сонці й у солярії провокує розвиток раку шкіри.

Чи бувають безпечні контрацептиви?
Не буває.
Будь-які ліки завжди мають побічний ефект. Цей ефект може бути прихований, проявитися зовні через багато часу. Якщо звичайні ліки застосовують впродовж порівняно короткого часу, то гормональні контрацептиви вживають роками. В такому разі ускладнення будуть обов'язково.

Чому інформація про побічну дію гормональних таблеток маловідома?
За даними ВООЗ, оральну контрацепцію використовують 80-100 мільйонів жінок, що приносить прибуток у мільярди доларів США. Фармацевтичні компанії – виробники оральних контрацептивів – зацікавлені в приховуванні правдивих відомостей про шкідливість своєї продукції.

Які справи з розповсюдженням цих засобів у Росії?
В усьому світі існує потужний опір громадськості продажу гормональних абортивних засобів, аж до бойкоту, тож фармацевтичні компанії вбачають в Росії величезний ринок збуту своєї продукції.

http://www.liveinternet.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Від абортів жінки вмирають втричі частіше, ніж після пологів

7:22 AM 0 Comments

Зазначте собі – від легальних абортів!
Спеціальне дослідження, результати якого опубліковано в останньому числі «Американського журналу акушерства та гінекології» свідчить про те, що рівень материнської смертності через аборт втричі вище, ніж рівень смертності жінок, пов’язаний з пологами.

Дослідження, яке проводилося з 1987 до 2000 року, охоплювало все жіноче населення Фінляндії у віці від 15 до 49 років. В процесі вивчення, яке провели співробітники Національного дослідницького центру у Фінляндії на чолі з Міком Гісслером, цифри про народжуваність і аборти зіставлялися зі свідоцтвами про смерть. З'ясувалося, що середньорічний рівень смертності жінок, які раніше зазнали аборту, був на 46% вищий, ніж рівень смертності жінок, які ніколи не вагітніли. Дослідники також встановили, що жінки, які народили дитину, набагато рідше вмирають у порівнянні з жінками, що ніколи не народжували. Так, серед жінок, що не народжували, на кожні 100 000 припадає 75 смертей. Цей показник для жінок, які народили в строк, становить лише 28.2 смертей. Для тих, у кого стався викидень, - 51.9, для тих, хто скоїв аборт, - 83.1. Тож, було встановлено що вагітність благотворно впливає на здоров'я жінки.

http://www.liveinternet.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Моя історія ницості

7:20 AM 0 Comments

Закохавшись вдруге у житті й віддавшись людині цілком, у 16-річному віці я не думала про наслідки свого сексуального життя.
Ось ми з ним зустрічаємося вже рік, і тут затримка. У подруги роблю тест (руки тремтять), дві смужки… наступний, дві смужки… дзвоню тітці, крізь сльози й ридання кажу, що вагітна. Вона втішає, каже, щоб їхала додому й заспокоювалася… Дзвоню Антонові:
-    Привіт, любий… Я вагітна…

-    - Це точно?
-    Так!
-    У нас немає грошей на виховання цієї дитини. Ти ще не довчилася, а я… Ну, не час нам… Розумієш?
-    Розумію…
-    Я дам грошей на аборт, так що…
-    Гаразд, я все зрозуміла!

Того ж дня я повідомила маму, що чекаю дитину. Похитавши головою, вона відповідає мені похмурим тоном:
-    В неслушний момент ти залетіла – грошей немає й не буде у найближчий рік або й два.
-    Антон сказав, що дістане грошей на аборт.
-    Зрозуміло… Це добре, що він усвідомлює свою помилку… і добре, що ти в мене не дурна зовсім.

Вночі лежу в ліжку, кручуся, думаю: хто ця дитина – хлопчик чи дівчинка… Думаю, що дівчинка і назвала б я її Софією. Дуже гарне ім'я, але цей плід ніколи не перетвориться на немовлятко, і тому я намагаюся про це не думати…
За тиждень з'явилися гроші. Антон мені їх віддав. Він ще хотів зайнятися зі мною сексом, кажучи, що потім як мінімум тиждень ми не зможемо це робити, я віддалася… Спокійно, без емоцій, в душі порожнеча… Я пішла, попросивши мене не проводжати…
Сіла на лавочці та стала розмірковувати не серцем, а головою. Він рік тому приїхав з Єкатеринбурга. Не має своєї квартири, скоро не ладен буде й наймати, тому що його звільнили і він другий місяць не може знайти роботи за фахом (з доброю оплатою). Він такий потайливий, іноді любить покурити травку, нещодавно його друг натякав мені, що він не тільки травку курить.
Він мене не забере в Єкатеринбург, він може покинути мене одну з дитиною. Ніде не працює, грачує на машині, приносить копійки й постійно спить або десь пропадає.
Якщо я залишу цю дитину, то може приїхати його батько й відсудити в мене її (велика шишка). Або його не в міру набожна сестра поселить нас разом, навіть якщо ми будемо ненавидіти одне одного…
Я не хотіла заміж за цього чоловіка й навіть не думала про це. Тим більше, що наші стосунки котилися в прірву.
І я наважилася…

Того ж дня записалася на аборт у приватній клініці (строк уже підходив до 8 тижнів), а наступного дня мала прийти на «консультацію» до лікаря… Моя впевненість у правильності прийнятого рішення зміцнилася ще й тому, що мати дала мені якийсь коктейль із ліків для вигнання плода, але плід не вийшов.
Зі мною поїхала бабуся, щоб в разі чого була підтримка.
І ось я біля кабінету. Переді мною було ще 2 чи 3 жінки. І ось моя черга підійшла. Зробили УЗД, показали плід, строк 8 тижнів. Потім знову:
- Ти точно робитимеш аборт?
- Так, точно!
Чомусь ця калюжка на екрані мені тоді нічого не говорила: що це моя дитина, що вона у мені, що це вже життя! Мама мені сказала, що душа з'являється у зародку тільки на 5-тому місяці, так що нічого страшного зараз в аборті немає, що зі мною нічого не станеться, я навіть нічого не відчую… Я їй повірила… І тому думала так само, що він ще нічого не відчуває, що він амеба…
Так ось. Лікарка зітхнула, сказала, щоб я сходила до туалету й взула капці, потім мене провели в палату, де лежали ще 3 жінки. Ми не розмовляли. Одній із них подзвонив чоловік, вона казала, що все нормально і хай він її забере після операції, що вона через це сьогодні ще й запізниться на роботу, а, може, взагалі не піде… і знову тиша… Першу запросила медсестра. Через 20 хвилин її привезли на каталці  з льодом на животі, вона спала. Запросили другу… Теж хвилин через 20 привезли, вона стогнала й була дуже бліда. Мені ставало страшно. Перша жінка, щойно отямилася, подзвонила чоловікові й пішла геть. Тут запросили мене.
Сліпучо білий кабінет, чисте біле крісло, як у гінеколога, і скрізь світло… начебто нічого, що може викликати жах. Навіть інструментів не було. Я спокійно лягла в крісло. У вену штрикнули анестезію, все, що я пам'ятаю, - біла стеля й лікар:
- Матка зовсім маленька, дай інший інструмент, він в запасах лежить…
Темрява…

Просинаюся в тому ж таки білому кабінеті. Права рука вся сколота (3 чи 4 проколи), з лівої стирчить крапельниця. Страшенно холодно, аж ноги затерпли… Хвилин через 10 прийшла медсестра:
-    З тобою все гаразд?
-    Так… начебто так… Тільки мені холодно… А що це капає?
-    Це, щоб коли ти отямишся, не було боляче.
-    Зрозуміло, можна мені встати, бо холодно?
-    Звісно, давай я тобі допоможу.
Потім на живіт мені поклали лід, хоч мені і так було холодно. В палаті лежала ще та жінка. Мене хилило в сон. І вже в напівсні я чула розмову лікарів в коридорі:
-    На половині операції вона зігнула руку в лікті і стала кричати: «Не треба!». Довелося вкотити подвійну дозу, і те, бачиш, вона сама прийшла.
-    Та-ак, жахливо… Братимемо як за подвійну дозу?
-    Так…
І тиша…
Прокинулася я, коли вже нікого не залишилося в палаті, на вулиці було темно. Я одягнулася й вийшла у коридор. На лавці так само спокійно сиділа бабуся:
-    Все гаразд?
-    Так. А скільки часу минуло?
-    Близько трьох годин.
-    Ого! І це ти мене стільки чекала?
-    Так…
І ми побрели до метро, тому що я відмовилася їхати машиною.
У голові порожньо, всередині якось моторошно. Я йду й жартую, щоб хоч якось розрядити обстановку, щоб заспокоїтися. Бабуся провела мене до будинку. Я прийшла і без зайвих слів вклалася спати. Якісь жахливі картинки, жахлива музика… і так всю ніч…
Тільки наступного ранку я зрозуміла, що після цього я можу залишитися безплідною. Знову проплакавши кілька годин у подушку, я набрала номер подруги й запросила її посидіти попити пивка. Цього дня я напилася, щоб відволіктися. І це в мене вийшло. Кілька тижнів депресняку й відриву в тому ж дусі.
У Антона справи йшли дедалі гірше. Він став знімати кімнату в комунальній квартирі. В ній жив ще хлопець, хворий на тромбофлебіт.
Антон зачинявся з тим хлопцем на кухні, й вони там куховарили, причому дуже сильно тхнуло розчинником (тоді я не розуміла, що вони там робили). Антон став роздратований, злий, гроші взагалі перестав приносити, крав булки з крамниці, я дурна, гадала, що в нього депресія.
Через два місяці такого життя до нас стукає міліція. Хлопець у паніці, його друг теж, а Антон наважується на «подвиг» - стрибає з 4-го поверху і зі  стогоном і криками кудись відповзає.
Я стала допитуватися, що тут робила міліція і чому всі так злякалися. І тут з'ясовується, що  вони нарики. Наступного дня я зібрала речі й поїхала. Антон опинився у лікарні з переломом хребта (ходив, слава Богу). Він мені так і не признався, що він вживає, відмовлявся, та ще й з такою істерикою, мовляв: «Та як ти взагалі могла подумати?». Потім уже почалися плями крові на одягу, й тут мої очі розплющилися. Я хотіла йому допомогти, але він казав, що йому не потрібна ні допомога, ні я.
І я вирішила від нього піти.
Перевірилася на СНІД, гепатит – нічого не виявили…

Наступний мій чоловік був Віталік, мені вже виповнилося 18. Він був уважний й турботливий. Я боялася вдруге залетіти, тому вживала контрацептиви. Минуло півроку, як ми з ним зустрічалися, і тут знову затримка… Малеееесенька, два дні (таке і раніше траплялося, але чомусь я на те не зважала, а тут…). Пішли, купили тест… Позитивний… «Боже! Ні! Я не піду більше на аборт!!! Моя совість не витримає!!! Хоч би він сприйняв новину… а якщо ні? Ну і фіг тоді з ним!!!»
Зі сльозами на очах я влітаю на сходи і падаю навколішки, простягаючи йому тест з двома смужками. Він мовчить 10 секунд, і тут я бачу, як з його ока котиться сльоза:
- Дурненька, ти чому плачеш, у нас дитина буде!!! Маленький згорток щастя!!!
Тут вийшла мама на сходи:
-    Ну що, позитивний?
-    Так.
І тут вона мені й Віталіку стала розповідати, як виганяти плід. А він викотив свої вічно примружені очі на неї так, що аж ледве вони з орбіт не повискакували:
- Взагалі-то, я сина хочу.
Ми пішли до нього додому. Розповіли його мамі, а вона теж стала давати нам народні поради. На це Віт відреагував так:
-    Ти що, дурна?! Я що, теж невдалий аборт?!!!
-    Ні, ми тебе хотіли.
-    Ми теж хочемо цю дитину і крапка.
-    Гаразд, тільки батькові поки що не кажіть. Він розгнівається.

Через 2 тижні дізнався і його батько. Він зрадів, всупереч очікуванням матері. Витяг пляшку й сказав, що треба відсвяткувати цю подію.
Через 2 місяці ми одружилися…
Перший раз я ходила на УЗД в ту саму клініку, де робила аборт. Мені показали клубочок 8 тижнів. Вдруге я потягла чоловіка на строку 19 тижнів, він дивився заворожено на згорточок, який стрибав і перевертався у мене в животі, і тут йому об'явили й показали, що буде ХЛОПЧИК!!! Чоловік був безмірно радий, і знову я побачила на його обличчі сяючу усмішку й сльозу на лівому оці…
Зараз моєму животику вже 7 місяців, я з ним розмовляю, співаю йому пісень, ми гуляємо у лісі. Чоловік безкінечно любить мене, а маленький штовхає мене зсередини ніжками.
Я себе часто осуджувала за ненароджену дитину й зараз продовжую докоряти. Та все ж таки мені здається, що я тій дитині не змогла б дати все те, що можу зараз дати цій. Антон мене б забив або жила б я одна, без нього. Наскільки я знаю, він помер від передозу чи ще від чогось, але факт, що він мертвий. Його сестра мені дзвонила й звинувачувала, що це я його підсадила, але ж я боюся наркотиків і усілякого такого.
Не знаю: чи ненавидіти себе, бичувати до кінця днів. Просто не знаю… А ви що на це скажете? Чи мала я право на потенційне щастя чи ні?

http://www.liveinternet.ru

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Щаслива сім’я, у якій народилася трійня (+відео)

5:49 AM 1 Comments

 333

Мати дітей — це щастя. А трьох одразу — це потрійне.

 Для Тетяни та Юрія Куксів троє дітей - це потрійне щастя. Анастасії, Єлизаветі та Олександрі вчора виповнилося 9 місяців. Мама дівчаток каже: щоденні турботи — це ніщо порівняно з радістю, яку приносять діти. Тетяна говорить, що всі її дівчатка абсолютно різні. Поки батько на роботі, жінці допомагають родичі й кума. А от субота-неділя – це батьківські дні. Тетяна Кукса каже: добре було б народити ще й синочка через кілька років, адже дівчатка у вихованні допомагатимуть.

У пологовому будинку номер два щодня дарують таке щастя рівненським сім'ям. Дякуючи акушеру-генікологу Сергію Сулімовському народилося до п'яти тисяч дітей. Сергій Сулімовський вважає, що його професія - поклик душі. Адже, коли народжується нове життя, це неймовірне щастя не лише для батьків, а й для лікарів.

Тетяна Закордонець, “Новини Рівного”

відео тут: rivne1.tv

..

1 comments:

Евтаназія

3:56 AM 0 Comments

Прийнято вважати, що соціальна сфера у нас існує: людина пропрацювала все своє життя, забезпечив собі старість і тепер має право на заслужений відпочинок. Саме так. Але давайте уявимо собі, що з цього моменту діти перестануть народжуватися. Тоді звільниться безліч дитячих лікарів, вчителів і колосальна кількість приміщень. Приміщення можна здавати в оренду, а вчителів та лікарів, направляти в торгівлю чи в будь-які виробничі сфери. Як стверджують автори програм планування сім’ї, кожен долар, вкладений в ці програми, приносить шістнадцять доларів прибутку. Однак коли пройде років двадцять, хто працюватиме в промисловості або в сфері обслуговування і реально забезпечувати безбідну старість і заслужений відпочинок тих, хто зараз відмовився від того, щоб народжувати дітей? Хто буде вносити гроші в пенсійний фонд, на відрахування з якого утримуються люди похилого віку? Адже пенсія виплачується за рахунок того, що трудяться молоді покоління. А якщо їх не буде?

   Чи не легковий автомобіль відвезе старого немічного людини в лікарні, а той, хто сяде за кермо. Рахунок у банку не подасть склянку води і не поправить подушку, - потрібні руки люблячої людини. Але що ж робити, якщо просто не буде кому працювати?

У 1961 році на одного пенсіонера припадало дев’ятнадцять працюючих, а в наш час - менше двох. Це означає, що частка людей похилого віку непропорційно велика, отже, постане питання про прямому і непрямому підвищення пенсійного віку. У Японії вже зараз пенсійний вік піднятий до 70 років. Побічно підвищити пенсійний вік дуже просто: платити маленьку пенсію і дозволити пенсіонерам працювати. Крім того, доведеться запрошувати іноземну робочу силу, якій абсолютно нецікаві люди похилого віку, мови яких, вони часом не розуміють, яких вони не знають і знати не хочуть. Чужі люди похилого віку їм не потрібні.

Тоді природно постане питання про евтаназію. Причому, зараз, як в закордонній, так і у вітчизняній пресі постійно мусується ця проблема. В «Ізвестия» від 15 травня 2002 року була опублікована стаття про англійку Діану Претто, яка була смертельно хвора і відчувала тяжкі болі. Нещасна жінка просила свого чоловіка, щоб він позбавив її від мук, давши їй отрути. У такому разі її чоловік, Брайан, став би співучасником самогубства і відповідно до британського законодавства був би засуджений до тюремного ув’язнення строком на чотирнадцять років.Тому подружжя Претто звернулися до суду, щоб суд дозволив чоловікові отруїти вмираючу дружину. Замість того щоб скрасити її останні дні, «люблячий» чоловік брав участь в тяжбі, щоб отримати право безкарно вбити свою дружину. Суд позов відхилив. Характерно, що автор газетної статті з жалем пише про те, що суд виніс таке «негуманне» рішення, так як Діана Претто все одно померла через два тижні, але в стражданнях, а якби чоловік отримав дозвіл дати їй отруту, то померла б швидко і легко. І це не поодинокий випадок. У тижневику «Цілком таємно» (№ 5 2002 р.) наводиться інтерв’ю з відомим німецьким адвокатом Матіасом Принцом:

- Ви пам’ятаєте перший процес?
- Так, це було найцікавіше справа, пов’язана з Юліусом Хакеталем - самим знаменитим в той час німецьким лікарем-революціонером, які намагалися змінити існуючу медичну систему та й хотіли на порядок обслуговування смертельно хворих. У нього спостерігалася пацієнтка, яка страждала на рак. Жінка перенесла одинадцять операцій. У неї було знівечене обличчя, а злоякісна пухлина на особовому нерві терзала постійними пекельними болями. Юліус Хакеталь дав нещасної пацієнтці ціаністий калій, і вона добровільно його прийняла. Лікар зняв її відхід з життя на відеокамеру, а у свідоцтві про смерть написав, як є: «Отруєння ціаністим калієм». Поліція відразу завела кримінальну справу, лікарська палата намагалася відібрати у нього ліцензію. Хакеталя повинен був захищати Йозеф Аугштайн - один з найбільш знаменитих адвокатів. Але так сталося, що він раптово помер від інфаркту за своїм робочим столом. У Хакеталя з’явилася ідея-фікс знайти молодого, здібного адвоката. Мені було тоді двадцять вісім років. Ми разом розробили лінію захисту і виграли справу в обох інстанціях. Хакеталь повернувся до практики, а я придбав популярність.

Цікаво відзначити, що кара Божа наздогнала Йозефа Аугштайна, який взявся захищати лікаря-вбивцю. Але навіть ця смерть не стала наукою для тих, кому популярність і гроші понад усе. Ці та подібні факти свідчать, що активно формується громадська думка про допустимість і, більше того, необхідність евтаназії.

Таким чином, в сучасній Німеччині створено юридичний прецедент, а Голландія стала другим після Німеччини державою, в якій евтаназія законодавчо дозволена. Очевидно, що це буде мати подальше поширення, можливо, дійде до Росії. Тоді і у нас будуть приймати подібні закони. Але хочеться запитати: «Чи хочете ви, дорогі люди похилого віку, щоб людину, який важко хворіє і страждає, або якщо лікар вважає, що медицина безсила, або ж його спадкоємцям не терпиться скоріше вступити в спадок, можна було б на законній підставі отруїти або приспати як собаку?» Крім того, необхідно замислитися над таким тривожним фактом, як скорочення кількості молодих людей, яке призводить до того, що наша армія буде комплектуватися з людей, які не належать до російської культури ні за мовою, ні з виховання, ні за освітою. Що солдатами наших Збройних Сил в більшості своїй будуть люди, яким любов до Росії чужа, що не є її патріотами. І хтозна, чи не захоче чи хто-небудь використати ці Збройні Сили, забезпечені першокласної бойовою технікою, проти нашого ж народу?

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Право лікаря на відмову від здійснення аборту

3:54 AM 0 Comments

Протоієрей Олександр Ільяшенко
Джерело: Православ’я та світ

Трохи історії
У наш розмовний побут давно і міцно ввійшло слово “аборт”, таке ж коротке і жорстоке, як слово “кара”. Сучасне суспільство ставиться до аборту дуже легко, так само як, наприклад, до видалення зуба. Насправді, аборт - це такий же злочин, як смертна кара невинної людини.
Страта - це позбавлення життя злочинця, який грубо посягнув на закони суспільства. Для здійснення страти потрібно суддя, що виносить смертний вирок, і кат, що приводить цей вирок у виконання.

Аборт – це позбавлення життя (із згоди і схвалення суспільства) безпорадної, крихітної людської істоти, чия "провина" полягає лише в тому, що його батько і мати не бажають появи на світло своєї дитини. Роль судді, що ухвалює смертний вирок, грає мати, а роль ката – лікар-гінеколог.

Питання про перешкоду народженню дітей стояв у всі часи, характерно, що моральними людьми в усі часи воно вирішувалося однаково.

Батько древньої медицини Гіппократ розглядав аборт як аморальний вчинок, не достойний лікаря. У присязі, яку приймали лікарі школи Гіппократа, сказано: «… я не дам ніякій жінці абортивного пессарія». У Римській імперії “жінка і особи, які сприяли здійсненню аборту суворо каралися».

Церква завжди відносилася до аборту, як до смертного гріха. «Тому і препарати, що дають, для виверження зачатого в утробі, суть вбивці, рівно і приймачі дітовбивчої отрути» (Святий Василь Великий. Правило 8). Правила цього великого святого прийняті як Церковні канони, якими керуються віруючі впродовж більше півтора тисяч років. В середні віки аборт кваліфікувався як тяжкий злочин, аналогічний вбивству родича. «У XVI в. майже у всіх європейських країнах (Англія, 1524; Німеччина, 1533; Франція; 1562) здійснення аборту каралося стратою, яка згодом була замінена каторжними роботами і тюремним ув’язненням. Таке положення збереглося в багатьох країнах аж до першої половини ХХ століття».

У дореволюційній Росії аборт був заборонений. Проте, в РРФСР покарання за здійснення аборту були фактично відмінені в перші ж дні після Жовтневої революції. Демагогічно прикриваючись прагненням захистити здоров’я жінок від шкоди кримінальних абортів, більшовицьке керівництво в листопаді 1920 р. узаконило відміну покарання за здійснення абортів. Тим самим це, по суті, антинародний уряд, що оголосив Церкву і Православ’я ворогами пролетарської революції і що обрушило на віруючих нечувані гоніння, першим в світі законодавчого дозволило аборти.

Важкі втрати, які поніс наш народ в результаті Громадянської війни, голоду, розкуркулення, репресій, привели до того, що в тридцяті роки політика партії і уряду змінилася на прямо протилежну. Офіційно це пояснювалося зростанням добробуту трудящих. «В результаті зростання добробуту радянського народу і з метою підвищення народжуваності 27 червня 1936 р. було прийнято ухвалу ЦВК і СНК СРСР «Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановленні державної допомоги багатосімейним і т.д.» Особи, що порушували закон, притягувалися до кримінальної відповідальності».

Єдиний раз за всю історію Радянського Союзу народжуваність в СРСР вийшла на дореволюційний рівень. Це було після закінчення Великої Вітчизняної війни, коли в країні панував незвичайно високий патріотичний і духовний підйом. Перемога у Великій Вітчизняній війні була досягнута не тільки завдяки напрузі всіх людських сил, але і завдяки чудовій Божій допомозі. Саме тому і виявилося можливим те, чого ніяка інша країна світу зробити була б не в змозі. Ні Англія, ні Франція, ні Америка не могли зупинити жахливу потужність фашистської Німеччини. Це було під силу тільки російському народу.

Духовний підйом, який був пов’язаний з перемогою, взятою в цій важкій, кровопролитній війні, був обумовлений ще і тим, що Російська Православна Церква отримала деяку свободу, і благотворний вплив православної віри на народ зріс, для багатьох ставши таким, що визначає. Ці етичні чинники сприяли зростанню народжуваності і швидкому відновленню чисельності населення. Необхідно відзначити, що в зростанні народжуваності значну роль зіграло і те, що в той період аборти були законодавчо заборонені. На сьогоднішній день ми маємо абсолютно іншу картину. І в нашій країні, і за кордоном, приймаються закони, що все більш лібералізували, по духу тотожні більшовицьким. Громадська думка, що формується законодавцями і ЗМІ, підштовхує жінку до аборту, схвалює її рішення, як єдино правильне, прагне позбавити і її, і медиків від докорів сумління, тому що, те, що вони здійснюють, дозволене державними законами і міністерськими інструкціями.

«Це була моя дочка»

Припустимо, як це часто буває, жінка йде на аборт під тиском важких життєвих обставин. Хай все, навіть найближчі люди, навіть батько дитини, штовхають її на цей фатальний крок, все одно, остаточне рішення приймає вона сама, і всю тяжкість розплати їй доводиться нести самій, і, як правило, наодинці.

«Моя трагедія почалася в той нещасливий день, коли я убила свою дитину, дівчинку, зробивши так званий пізній аборт. Я була вагітна вже п’ять з половиною місяців. Звернулася до лікаря, оскільки моя сім’я наполягала на аборті. Я постійно чула від них: «Ненсі, може, ти ще передумаєш?». Аборт — це була із самого початку тільки їх ідея. Мій чоловік покинув мене і більше не повернувся.
Узяти на себе відповідальність за троє дітей він не зважився.

Тоді я пішла до лікаря і запитала: «Що мені робити?». Він подивився на мій живіт і сказав: «Я видалю небагато рідини і трішки введу знову. У вас почнуться сильні перейми, які виштовхнуть зародок». Я запитала: «І це все?». Те, що я почула, звучало обнадійливо. У лікарні мені відкачали небагато навколоплідної рідини і ввели гіпотонічний розчин солі. Як тільки голка проникла в нижню частину мого живота, я зненавиділа себе. Що було сили, я хотіла закричати: «Перестаньте, будь ласка, не робіть цього!». Але я не промовила ні слова. Було вже надто пізно що-небудь змінити. Наступних півтори години моя дитина в агонії бурхливо і різко ворочався в мені, труївшись і задихаючись. Але про все це я не мала тоді ані найменшого розуміння. Пригадую, як я з ним говорила: говорила, що не хотіла цього, що хотіла, щоб він жив. Але він вмирав. Пам’ятаю його останній різкий поштовх в лівому боці. Після цього сили покинули його. Потім мені зробили внутрішньовенну ін’єкцію для стимуляції перейм. Дванадцять годин мене мучили сильні болі. Рано вранці я народила мертву дитину. У неї вже було волосся на голові; очі її були розплющені. Я сама народила свою дівчинку, і я винна в тому, що її кинули в судно. Після цього медсестра привела в палату ще одну вагітну жінку. Вона народила здорового хлопчика. Це було як ножем по серцю. Тільки тепер, після аборту, з’явилися сором, розкаяння і відчуття провини.».

Бувають випадки, коли аборт, що викликає у жінки сильний стрес, є одночасним поштовхом, стимулюючим розвиток хвороби, що вже є у неї, яка може мати смертельний результат. Подібний приклад, ми знаходимо в книзі французького лікаря-дерматолога А. Магир «Шкірні хвороби як вісники душі». Автор повідомляє про 22-річну жінку, що страждала на важке шкірне захворювання і депресію, яка померла від хвороби шкіри, але фактично від аборту, що спровокував гострий розвиток захворювання. Для багатьох медиків подібні наслідки аборту є повною несподіванкою.

Як аборт впливає на подружжя?

Існують етичні закони, усвідомлене або неусвідомлене порушення яких з неминучістю приводить до тяжких і навіть катастрофічних наслідків для тих, хто їх переступає. Ці закони строгі і незмінні, але їх порушення не завжди карається по законах людським. "Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь"(Рим.12:19). Бог покарав Каїна, що убив свого брата Авеля, поклавши знак на обличчя його. Каїнів знак — це деяка духовна реальність, яку уважна людина може безпомилково розпізнати. Душа людини, що зробила вбивство, затемнюється настільки, що це позначається навіть на його зовнішньому вигляді. Аборт, адже аборт — це завжди вбивство, міняє і внутрішній і зовнішній стан жінки.

Нерідко в храм приходять і старі, і молоді жінки, які плачуть і каються в тому, що неодноразово здійснювали аборти. Дивишся на немолоду жінку, на її великі, натруджені руки, питаєш: "Адже ти ж все життя трудилася і важко трудилася. Невже не змогла б підняти ще трьох-чотирьох хлоп’ят?". Плаче і відповідає: "Змогла б. Якби я тільки знала! Але я була молода, нікому було мене навчити тоді".

Уявимо собі фільм жахів, в якому який-небудь маніяк приходить до матері, протягує їй гостро нагострений ніж і говорить: "Заріж свою дитину! А якщо ти його не уб’єш, я уб’ю тебе!". Упевнений, що будь-яка мати погодиться скоріше померти самій, ніж позбавити життя своє дитя. Але чим же дитина, що не народилася, відрізняється від того, що народився? Як же можна позбавляти його життя?

Кожна жінка, що зважилася на цей крок, повинна знати, що аборт – це не просто хірургічне втручання, а дія, що вбиває дитину, що живе усередині неї. На превеликий жаль, в сучасній медичній літературі майже неможливо знайти які-небудь відомості про негативні наслідки аборту. Ось і виходить, що жінки йдуть на операцію під назвою «штучне переривання вагітності», практично не маючи уявлення про тяжкі наслідки цього нелюдяного втручання в їх життя. Вони не знають, що аборт часто приводить до безпліддя, викиднів, передчасних пологів, і що діти жінок, що робили аборти, мають проблеми із здоров’ям.

Міняється відношення жінки і до себе самої. Вона починає переживати почуття сорому і розкаянь совісті, туги, безнадійності, її переслідують жахи. З часом жінка починає усвідомлювати себе винуватицею загибелі своєї дитини. Це усвідомлення викликає справжні етичні муки, які приводять до так званого постабортного синдрому. Це медична назва емоційного і психічного порушення, що виникає у багатьох жінок, що перенесли аборт. Ці етичні муки посилюються ще і тим, що жінка вбиває в собі прекрасне, глибоке, Богом прагнення бути матір’ю, що даровано їй. Безумовно, аборт — це тяжка наруга над жіночою природою.

Часом міняється її відношення і до чоловіка; мабуть на рівні підсвідомості, жінка відчуває, що він зрадив своє покликання бути батьком і захисником, штовхнувши її на злочин і допустивши загибель своєї дитини. Під впливом цих емоційних переживань багато жінок впадають в глибоку депресію і потребують психологічної, медичної і соціальної підтримки.

Унаслідок доступності абортів жінка дістає брехливу можливість безкарно міняти партнерів, але безкарність ця тільки здається. Як правило, жіноче безпліддя наступає в результаті регулярної зміни партнерів. П’ять-сім таких змін приводять до необоротних змін в жіночому організмі, що перешкоджають зачинати нове життя, навіть, якщо жінка цього і захоче. Крім того, вільні статеві зв’язки мають ще один страшний наслідок – так званий телегенез.

Звичайно, не завжди буває так, що саме чоловік штовхає свою дружину на здійснення аборту. Сучасна мораль, що дозволяє жінці самостійно ухвалювати рішення про переривання вагітності, повністю ігнорує право чоловіка стати батьком зачатої ним дитини. Зневага цим природним правом часто є причиною важких переживань чоловіка. Все це приводить до порушення гармонії подружнього життя, а часом і до розлучень. Аборт руйнує особу чоловіка і дружини і їх любов один до одного, руйнує їх сім’ю. Про це говорить і статистика розлучень. На початку ХХ століття в Росії розлучалося менш одного відсотка сімей, а зараз в 70 разів більше – більше 70%. Тоді аборти були заборонені і вважалися злочином, а зараз дозволені і стали нормою.

Відповідальний за 75 000 абортів

Кілька років тому з’явився відеофільм «Безмовний крик». Сучасна ультразвукова апаратура дозволяє отримувати чітке зображення плоду в материнській утробі. Можна розрізняти риси його обличчя. Видно, як він рухається, як смокче пальчик, як в безмовному крику відкриває рот, коли до нього наближається інструмент, щоб зруйнувати його плоть і витягнути з утроби матерів. Уривок з лекції доктора медицини Бернарда Натансона,
автора цього фільму, ми пропонуємо увазі наших читачів.

«Багато хто з вас вже чув про мене як про директора найбільшої в світі клініки абортів, відомою під «красивою» назвою «Центр репродукції і сексуального здоров’я». Знаходилася вона в Нью-Йорку. За ті два роки, коли я керував клінікою, ми провели в ній 60 000 абортів. Особисто я в приватній клініці зробив додатково ще близько 15 000 абортів. Таким чином, я особисто відповідаю за 75 000 абортів. Гордості у мене від цієї статистики, звичайно, не додається, але думаю, що лекція на цю тему з моїх вуст буде авторитетною і достовірною.

Я був засновником національної асоціації по відміні закону про аборти «NARAL» (National Association for Repeal of Abortion Laws), яка пізніше була перейменована в Лігу акції за право на аборти (National Abortion Rights Action League).

На той час це було надзвичайно сміливо — заснувати подібний рух. Як я вже сказав, сподіватися на реформування законів про аборти не могло бути і мови. Якби тоді було об’єктивно вивчено громадську думку, то 99,5% американців висловилися б проти легалізації абортів. Але маленька група у складі чотирьох чоловік зуміла за короткий час добитися скасування закону про аборти, який діяв в штаті Нью-Йорк 140 років. Через три роки після цього Верховний суд США опублікував рішення про легалізацію абортів у всіх 50 штатах США.

Як ми добилися цього? Тактику, яку ми вибрали, використовують з великими або меншими відмінностями у всьому західному світі. Наша група «NARAL» знала: якщо буде проведено об’єктивне вивчення громадської думки щодо абортів серед американців, то ми потерпимо нищівну поразку. І тоді ми вчинили так: розіслали в засоби масової інформації, дані фіктивного опитування, в результаті якого 50—60% американців ніби то висловилися на користь проведення абортів.

Ця тактика була дуже успішною, і вона виправдала наші очікування. Якщо громадськості тривалий час вселяти думку про те, що більшість людей виступають за легалізацію абортів, то з часом майже кожен висловиться на користь цього. Дуже мало знайдеться людей, які захочуть опинитися в меншині. Це був один з наших добре продуманих прийомів. Ми використовували абсолютно надумані, фіктивні числа. Мені б хотілося порадити своїм слухачам, бути дуже обережними і критично відноситися до всіх опитів громадської думки в засобах масової інформації.

Врахували ми і те, що шляхом драматизації ситуації швидше привернемо до себе увагу, а разом з цим легко здійснимо свою програму легалізації абортів. Тому ми зробили ось що: надали фальшиві дані про щорічну кількість проведення абортів в США. Цифра, яку ми опублікували через засоби масової інформації, досягала одного мільйона, хоча насправді вона дорівнювала приблизно 100 000. Якщо хто-небудь довго і наполегливо повторює явну брехню, вона починає звучати переконливо. Нам була відома статистика про кількість жінок, померлих в США протягом року під час проведення нелегальних абортів. Цифра коливалася між 200 і 250 чіл. Цифра, яку ми постійно пред’являли засобам масової інформації, досягала 10 000. Ці надумані числа зіграли свою роль. Громадськість Америки була упевнена: закони про заборону абортів необхідно відмінити. Якщо зіставити реальні 100 000 абортів з підробленою кількістю — 1,55 мільйона (15-кратне збільшення), то ви можете собі представити, які міфи, вигадки і брехню поширюють серед американської громадськості.

Наступне наше твердження було таке: якщо аборти і надалі будуть заборонені, то нелегально їх проводитиметься ще більше.

Звичайно, це було не так! Якби ми сьогодні заборонили аборти, то нелегально їх не проводилося б більш того кількості, яка проводилася до цього. Ми також стверджували, що з наукової точки зору неможливо довести початок життя з моменту зачаття. Питання про те, коли починається людське життя, — це питання теологічне, юридичне або філософське, вважали ми, тільки не науково-біологічний. Це також улюблена тактика груп, виступаючих за проведення абортів. Вони постійно стверджують, що неможливо дізнатися, коли починається життя, і що про це ми взагалі ніколи не дізнаємося.

Проте визначити початок життя ми, врешті-решт, змогли. Воно починається під час зачаття, і з цих пір плід є людською істотою. А дозвіл на аборти означає не що інше, як планове, не заборонене знищення людського життя. Аборт — це непробачне зло, смертельне насильство. Я згоден, що небажана вагітність — це дуже складна дилема. Проте шукати її рішення в знищенні життя означає ганебне схвалення насильства. Як учений, я знаю, що людське життя починається із зачаття. І хоча я не релігійна людина, в глибині серця я вірю в існування Бога, який закликає нас сказати цьому сумному і невимовно жахливому злочину проти людства рішуче і незаперечне «Ні!»

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments:

Не вбивайтедітей!

2:11 AM 0 Comments

Виправдань немає ні причин – Цю дитину послано із неба. Слухай, як вона в тобі кричить: „Мамо, не вбивай мене, не треба

Свої зауваження можете залиши тут.

0 comments: