Мій візит до абортивної клініки

   Кілька місяців тому я дізналася, що вперше вагітна. Хоча ми хотіли почекати з дітьми, чоловік і я зраділи Божому сюрпризу. Але мені було цікаво, як інші жінки з незапланованою вагітністю сприймають цю новину.
 Протягом наступних тижнів я ставала, як Аліса, "все більш і більш цікавою". Чи радить хто-небудь в абортивній клініці жінці зберегти її дитину? Чи доступна консультація, чи пропонуються альтернативи аборту?

 У пошуках відповідей, я вирішила відвідати (як "потенційний клієнт") найбільшу і найповажнішу абортивну клініку в метрополії, де я жила.
 Я трохи знала про аборт, ще менше про рух за вибір, і абсолютно нічого про клініку, яку збиралася відвідати. Я сподівалася, що це допоможе мені залишитися об’єктивною і неупередженою, наскільки можливо. Я призначила по телефону зустріч. Я була вже на 4-му місяці вагітності, але ще не почала додавати у вазі. Я ретельно склала план. Я поясню консультантам в клініці ситуацію настільки чесно, наскільки можливо: щасливе заміжжя, хороша робота, чоловік працює, "але не впевнена, що готова завести сім’ю". Моєю метою було дізнатися про процедуру і консультативні послуги в клініці. Мені було цікаво побачити, які альтернативи запропонують його співробітники.
 Перші враження
 Я увійшла до клініки в туманний ранок у понеділок. Просторе фойє було розкішно оформлене: плюшеве килимове покриття під зелений мох, м’які крісла з подушками, яскраві жовті столики, купа рослин в горщиках. Тоді мені прийшло в голову, і це враження посилилося пізніше, коли я дізналася про вартість аборту, що аборт не є неприбутковим, гуманітарним сервісом. Це великий бізнес!
 Реєстраторка зустріла мене з посмішкою, перевірила моє ім’я в своєму списку і передала аналіз сечі, який я принесла з собою, жінці в білому в сусідньому приміщенні. Я сіла і почала читати літературу на столі переді мною. Вона описувала клініку, в яку я прийшла:
 "Старе, найдосвідченіше і поважане ім’я в консультуванні проблемної вагітності і абортивних послугах. Наша програма консультування проблемної вагітності покликана забезпечити обстановку підтримки, де жінка може зосередитися на своїх особистих потребах, розібратися зі своїми відчуттями про вагітність і зібрати інформацію про можливі альтернативи."
 "Отже, - подумала я, - консультація можлива". Я відчула полегшення.
 Перевірка
 "Рут?" Я поглянула на високу сивоволосу жінку в дверях. "Будь ласка, ходіть зі мною".
 Я пройшла за нею по вузькому коридору в маленьку перевірочну кімнатку. "Просто зніміть нижній одяг і лягайте на стіл".
 "Навіщо?" - запитала я. Ніхто не сказав мені про результати аналізу сечі.
 "О, вибачте. Тест виявився позитивним. Ми повинні провести внутрішнє обстеження."
 Вона покинула кімнату раніше, ніж я запитала, хто проводитиме перевірку. Через хвилину увійшла інша жінка. Я подивилася на її іменну табличку. Вона була медсестрою.
 "Вітаю. Лягайте на спину, будь ласка." Вона натиснула на мій живіт і спохмурніла, дивлячись на стелю. "М’який живіт. дуже м’який живіт. гм. розміром з грейпфрут. так". Вона обернулася до мене і сказала: "Ви приблизно на п’ятнадцятому тижні. Вдягніть штани і займіть місце в кімнаті очікування, будь ласка".
 Коли я увійшла до залу, жінка в білому чекала мене. Мене провели в маленьку кімнатку, де я перегорнула брошуру про сексуальну освіту, поки мене не покликала касирка.
 "Рут. Подивимося. Ви приблизно на п’ятнадцятому тижні". Вона вивчаюче подивилася на моє обличчя. "Що ви думаєте про свою вагітність?"
 "Вважаю, я здивована”, - сказала я. - "Я не думала завагітніти так скоро. Я не впевнена, що готова завести сім’ю зараз".
 "Ну, не проблема покінчити з цим. Вам необхідно пройти ультразвук".
 "Правда?" - запитала я, щиро здивувавшись. - "Я не взяла з собою додаткових грошей".
 "Все гаразд”, - швидко відповіла касирка. - "Ми просто додамо це до вартості аборту. Ви можете заплатити все відразу".
 "Я не впевнена, що хочу зробити аборт", - сказала я. - "Не могла б я спочатку поговорити з консультантом?"
 "Ви побачите консультанта сьогодні, красуню, але він не може допомогти вам, поки у нас не буде результатів ультразвука".
 Гм. Цікаво. "Скільки коштує ультразвук?" - запитала я.
 "Сорок доларів”, - відповіла вона і щось записала в жовтому бланку. - "Будь ласка, займіть місце у фойє, поки хто-небудь не покличе вас."
 Вид моєї дитини
 Я б не стала проходити ультразвук, якби могла спочатку поговорити з консультантом. Сорок доларів - це багато, і я пройшла ультразвук кілька тижнів тому за порадою свого доктора. Але я прийшла сюди, щоб записати, як проходять процедури і консультативні послуги клініки, тому я повинна була пройти це. Я повернулася у фойє і зайняла місце.
 Я закрила очі, згадуючи, в якому захваті я була під час попереднього ультразвуку. Сорок п’ять хвилин я витріщалася на маленький ТБ-екран поряд із столом, поки оператор сканувала лінії тіла моєї дитини, що росте.
 "Дивіться! Бачите, як б’ється серце дитини? Воно б’ється дуже швидко, немов тріпотить. Ось його хребет і голова. Якщо ви подивитеся ближче, то зможете розрізнити його риси. Так, так - ось його ніс і щока, а ось його ручки і ніжки. Подивіться! Він смокче свій пальчик!"
 Я була настільки заворожена, що майже забула дихати!
 "Ми готові, Рут", - Голос повернув мене до реальності. - "Приміщення ультразвука в кінці залу, справа".
 Я пройшла в тому напрямі, думаючи, як пройде цей ультразвук.
 У перевірочній кімнаті мене чекали дві жінки в білому. "Ви не заперечуєте, якщо мій асистент буде присутній під час процедури?" - запитала рудоволоса жінка.
 Я кивнула.
 Вона попросила мене лягти на спину на вузький столик, розтерла мазь по моєму животі, щоб полегшити ковзання сканера, і включила світло. Цей ультразвук зовсім не був схожий на попередній. Я не могла бачити зображення через своє положення на столі, а дві жінки, що вивчали екран, не описували його зображення. Я пильно дивилася на їхні невиразні обличчя, спочатку із зачарованістю, потім з роздратуванням, тоді як їх односкладові слова і таємничі кивки головою виключали мене з процедури.
 "Ось. Бачите? Ні. Це не хороше зображення. О'кей. Тут. Добре. Бачите parietals?"
 "Що таке parietals?" - запитала я, сподіваючись включитися в обговорення.
 "Ви знаєте ці кісточки збоку вашої голови? (тім’яні кістки черепа)" - відповіла жінка, вказуючи на місце над своїм вухом. "Це і є ваші parietals." Вона подивилася на асистентку і відвернулася до екрану.
 Чому вона сказала про кісточки на моїй голові, а не на голові плоду? Врешті-решт, це про нього йде дискусія. Я не чекала, що вона скаже: "О, подивіться на цю милу дитину", але я хотіла одержати хоч якесь уявлення про те, що було на екрані.
 "О'кей. Тепер тут і там. Добре. Зробіть зображення."
 Ультразвук закінчився менш, ніж за п’ять хвилин. Я заповнила короткий бланк, і мені сказали почекати у фойє ще.
 "Можна мені зараз побачити консультанта?" - запитала я.
 "Так, люба, ми пришлемо кого-небудь за хвилину."
 Консультування
 На мій великий подив, моя консультантка була не в білому. На ній був жовтий пуловер, коричневі штани і туфлі.
 "Вітаю, Рут. Я Елен. Будь ласка, сідайте." Вона посміхнулася мені, перегортаючи якісь папери. "Згідно сонограми, ви зараз на 18-20 тижні. Ви ще можете перервати вагітність. Вам просто необхідно звернутися в іншу клініку. Я дістану вам інформацію."
 Чекайте, подумала я. Я ще не сказала, що хочу зробити аборт. Поговоріть зі мною. Давайте обговоримо, що краще для мене. Елен повернулася з різноколірним інформаційним пакетом. Я почала нову розмову. "Я хотіла б поговорити про це більше. Я ще не обдумала все."
 "О, у вас є два тижні, щоб подумати про це. Ви можете перервати вагітність до 24 тижня. Вам не потрібно призначати час прямо зараз. Є якісь фінансові проблеми?"
 "Ні, у мене є гроші. Я просто не знаю, чи буде це краще для мене. Хіба не небезпечно робити аборт на такому терміні?"
 "О, ні. Ризик менший, ніж якби ви виносили вагітність."
 "Правда?" Нещодавно я прочитала декілька статей доктора Бернарда Натансона та ін., всі вони спростовували цей аргумент. Хтось повинен був помилятися. "Я думала, можуть бути проблеми, наприклад, доктор може випадково проткнути мою матку."
 "Ні, такого не відбувається. Тканина видаляється відсмоктуванням і кюреткою. Ось кюретка, вона поміщається в порожнину матки." Вона витягнула зразок кюретки. "У неї немає гострих країв. Доктор використовує її, погладжуючи внутрішню поверхню вашої матки, тому після процедури вона повернеться до колишнього розміру."
 Мої думки швидко бігли. Повинен був бути ризик. Вона або не поінформована, або не зацікавлена в мені, якщо я не робитиму тут аборт. Я впиралася.
 "Чи може що-небудь ще трапитися?"
 Вона коливалася, постукуючи кюреткою по долоні. У мене з’явилося смутне враження, що вона не багато знає про ризик.
 "Ну, може бути кровотеча”, - відповіла вона, - "але це рідко."
 Вона сперлася ліктем на крісло, повторюючи з особливим наголосом: "Ризик менший, ніж якби ви виносили вагітність." Потім на її обличчі з’явилася тінь спогаду. "Це як вирвати зуб."
 Я вирішила спробувати по-іншому.
 "Ви можете описати процедуру?"
 Вона описала процедуру, на моє задоволення, за допомогою мімеографічного листка. Я запам’ятала тільки її фразеологію: вміст матки, видалення тканини і переривання вагітності, не аборт.
 Я чекала можливості обговорити мою ситуацію (заміжжя, фінансове благополуччя), щоб побачити, що вона запропонує альтернативи аборту. Вона почала ставити мені питання, включаючи ті, яких я чекала.
 "Яке ваше віросповідання?"
 "Католичка”, - відповіла я.
 "Ви були раніше вагітні?"
 "Ні. Це вперше." Вона записувала мої відповіді.
 "Ви заміжня?"
 "Так. Щасливо." Вона подивилася на мене.
 "Що ваш чоловік думає про вагітність?"
 "Ну, ми хотіли почекати рік або біля того, перш ніж завести сім’ю”, - пояснила я, - "але не знаю, чи хоче він, щоб я робила аборт." Я чекала її відповіді. Зараз вона запропонує можливість альтернативи, думала я.
 Вона повернулася до своїх записів. "Ваш чоловік працює?"
 "Так. У нас у обох хороша робота." На моє розчарування, вона продовжувала свої рутинні питання.
 "Ваша домашня адреса і номер телефону?"
 "Чи потрібно давати їх вам?" - запитала я. - "Мене важче застати удома."
 "Чудово. Я просто хочу записати своїх клієнтів для подальшого спостереження. Ми хочемо знати, як ви поживаєте після аборту."
 Матері в тьмі
 Коли я вийшла з клініки, на вулиці падав дощик. Я відчувала глибокий сум. Кілька місяців тому мій чоловік і я сказали б, що ми не готові завести сім’ю. Потім я завагітніла. Я пішла до свого доктора і багато дізналася про вагітність і про розвиток плоду. Я пройшла ультразвук і побачила биття серця моєї дитини, і як він махає ручками і штовхається ніжками на маленькому ТБ-екрані. Через декілька тижнів я відчула ворушіння в утробі. Що я могла, окрім як зрадіти?
 Але як же та жінка, яка в розпачі, дізнавшись про несподівану вагітність? Чи буде у неї шанс побачити, на кого схожа її дитина, відчути її рух в утробі? Чи дізнається вона, що навіть якщо вона не може виростити свою дитину, існують безпечні альтернативи?
 Або її примусять повірити, що найприродніший і безпечніший вибір - це "перервати вагітність", спустошити матку від "потенційно небезпечного вмісту"? Чи переконають її, що "ризику більше, якщо виношувати вагітність"? Чи вирішить вона, що ця "тканина", як ракова пухлина, повинна бути видалена?
 Як дитина в її череві, так і молода мати може бути залишена в пітьмі, замість того, щоб побачити обидві сторони картини; замість того, щоб поважний доктор переконав її, що виносити дитину безпечно; замість того, щоб їй дозволили побачити сонограмму, побачити самій, що у "вмісту матки" є ручки і ніжки і сердечко, що б’ється. Тоді, поза сумнівами, вона дізнається, що ця "тканина" - це людина, у якої є всі права, щоб жити.

 Алісія вам Стамвітц

http://www.viktoran.atfreeweb.com (переклад Тетяни Счастливенко-Слезінс)

Свої зауваження можете залиши тут.