Жінка, пані Г. , перенесла хворобу, після якої вже неможливе зачаття нормальним шляхом. Чоловік, пан Т. є вірним католиком і не хоче покинути своєї дружини. Любить він її і боїться Бога. Так и живуть, страждаючи.
Що ж,- скажете Ви,- але існують зараз новочесні технології, які допомагають жінці, та й взагалі родині в такій ситуації. Про це часто бувають передачі по телебаченню. Я домашня господарка, не вчена і то про це знаю.

Багато сімей стає перед безплідністю - хрестом особливо важким. Вони повинні завжди протистояти спокусі дивитися на дитину як на право.

Тепер все дуже легко: беруть якимсь чином у жінки з черева статеву клітину, здається вона має назву “яйцеклітина”, потім шляхом мастурбації (не дуже приємно, але що зробиш?) отримують від чоловіка сперму, після цього все це змішують в особливо створених, дуже дорогих умовах, і ось, на шклі, з’являється дитина, маленький зародок, який залишається тільки підселити в матицю жінки. Потім - дев’ять місяців, і готово! Тепер вже, слава Богу, не часи Авраама, коли він бідний мусив чекати до ста років, поки Сара розродиться сином. Не мусимо чекати дитини як обітниці від Бога. Зараз все простіше: заплатив гроші і отримуй дар від науки. Запропонуйте вашим знайомим звернутися до такої кліники. Адресу можна знайти навіть на рекламі в метро.
Але те, що ви почуєте у відповідь буде тиша, яка народилася від страждання, від солодкого відчуття пережитої жертви, від послуху, від любові. Якщо вам вдасться завоювати довіру моїх знайомих, то ви зможете почути історію їхнього вибору. Звичайно, вони чули про можливості новітньої медицини. Лікарі не одного разу радили їм звернутися в клініку запліднення In Vitro (на склі, лат.). Релігійна інтуіція підказувала пані Г., що в пропозиції штучного запліднення є щось дуже негідне. Але вона не знала що, і дуже хотіла мати дитину. Її чоловік вирішив просто: треба піти до ксьондза. Якщо він дозволить, то скористаємося цим “новітнім” методом. Візит до ксьондза приніс категоричну, однозначну відповідь: Католицька Церква не благословляє і не дозволяє вірним користатися з будь-яких методів штучного запліднення. Висновок з цього зробили такий: до кліники “In Vitro” не підуть, будуть молитися та уповати на Бога, і може з часом знайдуть сміливість, щоб адоптувати дитину.
“Це ж жорстокість!”-Закричите Ви. “Як можна позбавити жінку права мати дитину, якщо це можливо з технологічної точки зору? Чи ви знаєте, як страждає жінка, коли вона не має дітей? Що це діється в Католицькій Церкві?”
Так, на світі є багато страждань, і не у всіх винні ми самі. Ісус - Син Божий - безгрішний, та постраждав за всіх нас, щоб ми мали вічне життя. Католицька Церква охороняє гідність та право на життя кожної людини. І власне тому вона забороняє штучне запліднення. Під час процесу штучного запліднення, який рекламується по телебаченню, далеко не всі людські зародки, а точніше - ембріони приживаються. Тому для гарантії успіху їх “утворюють” багато - десяток чи два. Пізніше декілька з них, знову -таки, для гарантії, підсажують в матицю. І дуже часто трапляється, що приживається більше, ніж один. Часто буває четверо, п’ятеро, або навіть восьмеро. Тоді лікарі абортують всіх, виключаючи тільки одного, якому пощастило. А ми з вами знаємо, що людське життя починається в молменті запладнення, коли чоловіча та жіноча статеві клітини зливаються в одну, зливаються їх нуклеоси - ядра, і утворюється абсолютно новий генетичний код, унікальна біологічна істота, яка ніколи ще не існувала, і ніколи не повториться.В цей момент це нове створіння отримує безсмертну душу, і стає людиною, дорогоцінною в очах Божих, однією з тих, за кого Господь Ісус помер на хресті. Але абортування “зайвих” людських ембріонів - це не єдина проблема, яка існує при застосуванні технології In Vitro. Багато з утворених ембріонів залишається “невикористаними”. Вони зберігаються в холоді, їх набагато більше, ніж потрібно, і їх використовують для медичних дослідів, виготовлення ліків, а простіше кажучи, іх вбивають. У багатьох країнах світу існують закони, які захищають права емріонів, але ці закони недосконалі, а в Україні вони взагалі відсутні.
“Але,- скажете Ви, - технологія йде вперед, і може скоро вже непотрібно буде вбивати “зайві” ембріони. Чи може тоді Церква змінить своє ставлення до In Vitro?”
Ні, бо ніхто не знає, що переживає дитина під час перших годин, днів та тижнів розвитку. Науці зараз відомо тільки небагато про те, як важливими є умови початку життя. Але і того, що відомо, достатньо для того, щоб розглядати материнське лоно як єдине відповідне і достойне місце розвитку нової людини. Бог, який є всемогутній і стоворив всесвіт і людину, коли послав Свого Сина на землю не знайшов нічого кращого як лоно жінки, Діви Марії, для Його зачаття.
Ця проблема дуже тісно пов’язана ще з однією - з чистотою иа святістю подружнього життя. Тільки поєднання в любові, в інтимному зв’язку подружнього статевого акту є гідним людини виразом своєї плідності. Якщо цей статевий акт не супроводжується дітородством, не можемо запросити в нього третьої, або четвертої особи для допомоги, навіть якщо ці особи носять назву та дипломи лікарів. Мусимо як вірні католики дякувати за все і чекати на милість від Бога.
Мої знайомі ще не адоптували дитину, але знайшли себе в служінні ближнім. Ціле їх життя є знаком страждання і, одночасно, глибокого почуття власної гідності. Ісус навнює їх життя, якби кажучи: “Чи я не краще для тебе багатьох синів?” (1Сам). Побажаємо їм щастя в Господі, повноти життя в Ньому, а для нас самих більш глибокого переживання нашої гідності згідно стану, в якому ми знаходимось.

Зоя Серебровська, канд. біол. наук.- Всеукраїнський Благодійний Фонд “За Гідність Людини!”

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНУ ПОЧАТКУ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ
Останнім часом явище початку життя людини і перших етапів його розвитку фокусує на собі загострену увагу з одного боку вчених-медиків, та біологів, а з іншого - філософів та моралістів. Досягнення в галузі пренатальної медицини, генетики та імунології та їх технічні застосування мають безсумнівну користь для суспільства в царині покращення здоров’я (Europian Commission - DG Research).
Тим не менше, слід відзначити, що під час такого бурхливого розвитку наук про життя, ми впритул наближаємося да галузів, де межі і напрямки діяльності вченого, а також межі застосування отриманих їм результатів безпосредньо залежать від етичного вибору. Людина, яка є обїєктом наших досліджень, зменшується до розмірів однієї клітини, і в цих умовах необхідні технічні зусилля, і значно більшою мірою філософські пошуки, аби зберегти її гідність, не перетворити в об’єкт маніпуляції.
Часто доводиться чути точку зору, що в умовах вибору між збереженням етичної норми ціною призупинення прогресу в царині знання або технології, слід відмовитися від етики. Така позиція аргументується певною корисністю, покращенням життя людей (Hukudai Sakamoto). Небезпечність утилітарного підходу полягає в тому, що в процесі підкорення людиною світу речей, вона може втратити суттєві компоненти домінування над речами. Людина у різні способи підкорює речам свою людську сутність, і сама стає об’єктом маніпуляції.
Таким чином, в полі нашої уваги опинилися такі технології, пов’язані з початком життя, як запліднення in vivo та in vitro, клонування, зниження плідності за допомогою штучних контрацептивів. Розглянемо припустимість таких методів з позиції персоналізму. Ключем до розв’язання може стати право кожної людини на життя, на щастя, на використання всіх досягнень цивілізації. Виходячи з цього положення, кожна людина має право розпочати своє життя, бути зачатим в найкращих умовах, пов”заних з найменшим ризиком. Таким середовищем, як це підтверджує багатовікова історія людства, є материнське лоно, в якому відбувається взаємодія гамет внаслідок статевого акту, захищенного таїною подружнього життя.
Таким чином, якщо мі, йдучи на поступки бажанням деяких осіб, котрі страждають на безпліддя або не перебувають у шлюбі, наважуємося застосувати штучні технології запліднення, ми позбавляємо майбутню дитину цього права. Навіть якщо, за умови застосування технології, плід імплантується і народиться,він заздалегідь не отримає усієї повноти компонентів фізичного і психічного здоров’я.Хоча ми й досягли певного рівня знань в галузі фізіології початку життя, проте нам айже нічого не відомо про психологію зародка. Ми не знаємо, якою мірою близкість між батьками, а також гармонія між ними впливають на здоров’я дитини.
Таким чином, в процесі розв’язання питання про застосування технології штучного запліднення з’являється негативна відповідь, що базується на твердженні, що саме особистість є мірою і критерієм добра і зла в будь-якому людському вчинку.