До 2015 року кожне дитя на Україні виховуватиметься в сім’ї

Кого і як усиновляють в Україні  чи знаходять діти нових батьків?

30 вересня в Україні наголошувалося нове свято - День усиновлення. Минулий, 2008, рік був офіційно оголошений Роком прийомної сім’ї і розвитку родинних форм виховання. А яка ситуація склалася в 2009-м-році і чого чекати в майбутньому? На ці питання відповідали українські чиновники і самі усиновителі.

  Долі в цифрах
“Чотири роки тому ми не могли точно сказати, скільки саме сиріт у нас в країні. Називалися цифри і 250 тис., і 400 тис. Але сьогодні ми знаємо, що в 103 тис. дітей немає сім’ї”, - сказав президент Віктор Ющенко рік тому на Всеукраїнському форумі усиновителів. Всього за роки незалежності України усиновили 35 тис. сиріт, і зараз на обліку для усиновлення знаходяться 32 тис. дітей. Причому до 2004 року наші співвітчизники не дуже активно усиновляли дітей, стверджують чиновники. Для порівняння: якщо в 2004 році нову сім’ю знайшло всього 121 дитина, то в 2008-му році - вже 2351. Всього ж у 2008 році 20 тис. дітей було взято на різні форми виховання.

2008 рік став переломним, відзначив міністр у справах сім’ї, молоді і спорту Юрій Павленко. Українці почали усиновляти набагато більше, і ця динаміка вже незворотня.

Крім того, говорить міністр, вже зараз деякі заклади перепрофілювалися через те, що всі їх вихованці знайшли батьків. Наприклад, дитячий інтернат в Тернопільської області тепер став військовим ліцеєм.

“Коли запитують про причини усиновлення, самою кращою відповіддю, яку я чув, є зустрічне питання: а чому ви вирішили народити дитину? Наші люди набагато кращі, ніж про них думають деякі чиновники”, - посміхається Павленко..

Приймне дитя = рідне дитя

З 1 січня 2009 року виплата при усиновленні дитини прирівняна до виплати при його народженні і складає 12 тис. 240 грн. Адже не важливо, чи народжується в сім’ї дитина чи усиновляється, потреби у нього однакові.

Тому, окрім одноразової виплати, таким батькам надається і відпустка в 56 днів для адаптації дитини в сім’ї.  Проте зі всіх сімей, що усиновили, 600 навіть не звернулися за цією матеріальною допомогою.  “Набагато легше народити дитину, чим пройти через всі труднощі з родичами, які мене не зрозуміли”, - розповіла мама-вихователька дитячого будинку родинного типу з Донецька Влада Ул’янцева, що удочерила двомісячну дівчинку, коли сама була на четвертому місяці вагітності. “Мені багато близьких людей говорили жорстокі слова, від яких хотілося ридати, аж до “Віднеси ЦЕ назад”. Але із збором документів на усиновлення Влада впоралася в рекордyj короткі терміни - всього за місяць.

“Всі були дуже до нас налаштовані, можливо, із-за мого положення. Серцем мені дуже не хочеться говорити донечці, що вона прийомна, але я розумію, що сказати доведеться, оскільки вона все одно дізнається. І зараз мені здається, що дуже несправедливо, що це не я її народила”, - розповіла інтернету-газеті “ЗАРАЗ” Ульянцева.

Кого хочуть батьки?

Зараз стали усиновляти більше старших дітей-сиріт, чим раніше, говорить Людмила Волинець, директор держдепартаменту по усиновленню і захисту прав дитини. За 2008 рік було усиновлено 155 дітей у віці від 6 до 18 років, а за поточний період 2009 - 129 дітей цього ж віку.
Також ламається другий стереотип про дитячі притулки, які представляються багатьом страшними кублами, де брудні голодні діти нюхають клей. Але поступово все міняється, і за перші місяці 2009 років з притулків було усиновлено 45 дітей. І остання нова тенденція - популярність усиновлення родинного типу, коли брати і сестри живуть в одній сім’ї.

Володимир Жовтяк, глава координаційної ради Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЧ, відзначив, що, завдяки правильній інформаційній політиці тепер українці не бояться брати навіть дітей з позитивним статусом ВІЧ. У 2008 році 61 дитя з цим захворюванням знайшло сім’ю, тоді як іноземці не узяли собі жодної хворої української дитини.
Тетяна Кондратюк, замміністра у справах сім’ї, молоді і спорту, розповіла інтернет-газеті “ЗАРАЗ” про правила усиновлення в Україні.

- Тетяна Вікторівна, чи усиновляють іноземці наших дітей так часто, як раніше?

- В останні 2 роки українці усиновляють більше, ніж іноземці. Цього року іноземці усиновили на 500 дітей менше, ніж у минулому. І окрім ВІЧ-інфікованіх дітей, наші співгромадяни узяли в свої сім’ї 111 дітей-інвалідів. І можу сказати, що твердження, що іноземці хочуть наших хворих дітей, - це міф. Насправді зарубіжні соціальні служби пишуть в заявках “маленьке здорове дитя до 3-х років”.

- А що потрібно зробити іноземцям, щоб усиновити маленького українця-сироту?

- Коли дитя набуває статусу дитяти-сироти, він потрапляє в базу даних на національне усиновлення. І доки він не може бути усиновленим громадянами інших країн. За минулий рік сталася активізація національного усиновлення настільки, що практично всі діти від 0 до 3-х років вже знаходять сім’ї в Україні. Якщо за рік дитину не усиновили, він виходить на міжнародне усиновлення.  І, як правило, це діти, які дійсно важко хворіють. У 2008 році з України ні з чим виїхало 400 пар, які планували знайти тут дитину.

- Як Ви вважаєте, чому з’явилася тенденція усиновляти більш старших дітей? Адже раніше всі хотіли лише малят?
- Пропаганда усиновлення і соціальна реклама дуже допомагає. Люди бачать, що це - хороші діти, хай вони старші, але їм так само потрібне батьківське тепло і любов. І, коли люди приїжджають в дитячий будинок і бачать дітей, вони вже мало звертають увагу на їх вік.

- Як соціальні служби стежать за тим, щоб з дитиною в новій сім’ї було все добре?
- По-перше, ми ретельно перевіряємо сім’ю, дивимося, чи немає там проблем, наприклад, з алкогольною залежністю у батьків. По-друге, коли дитина вже усиновлена, наші служби мають право раз на рік приходити і дивитися, як вона себе відчуває в сім’ї. Якщо протягом трьох років видно, що дитині з батьками добре, то далі такі візити відбуваються раз в три роки. Але зараз ми відмінили систему заходу в сім’ю у випадку з дитячими будинками родинного типа. Ми розмовляємо з дільничною лікаркою, з вчителями, і дізнаємося у них про стан дитини. І якщо учитель скаже, що дитина пропускає багато уроків в школі, - це дуже тривожний сигнал, на який потрібно звернути увагу.

Світлана МИСЛЯКОВСЬКА

Джерело: газетa "СЕЙЧАС"
http://miloserdie.ru

Свої зауваження можете залиши тут.