Евтаназія

Прийнято вважати, що соціальна сфера у нас існує: людина пропрацювала все своє життя, забезпечив собі старість і тепер має право на заслужений відпочинок. Саме так. Але давайте уявимо собі, що з цього моменту діти перестануть народжуватися. Тоді звільниться безліч дитячих лікарів, вчителів і колосальна кількість приміщень. Приміщення можна здавати в оренду, а вчителів та лікарів, направляти в торгівлю чи в будь-які виробничі сфери. Як стверджують автори програм планування сім’ї, кожен долар, вкладений в ці програми, приносить шістнадцять доларів прибутку. Однак коли пройде років двадцять, хто працюватиме в промисловості або в сфері обслуговування і реально забезпечувати безбідну старість і заслужений відпочинок тих, хто зараз відмовився від того, щоб народжувати дітей? Хто буде вносити гроші в пенсійний фонд, на відрахування з якого утримуються люди похилого віку? Адже пенсія виплачується за рахунок того, що трудяться молоді покоління. А якщо їх не буде?

   Чи не легковий автомобіль відвезе старого немічного людини в лікарні, а той, хто сяде за кермо. Рахунок у банку не подасть склянку води і не поправить подушку, - потрібні руки люблячої людини. Але що ж робити, якщо просто не буде кому працювати?

У 1961 році на одного пенсіонера припадало дев’ятнадцять працюючих, а в наш час - менше двох. Це означає, що частка людей похилого віку непропорційно велика, отже, постане питання про прямому і непрямому підвищення пенсійного віку. У Японії вже зараз пенсійний вік піднятий до 70 років. Побічно підвищити пенсійний вік дуже просто: платити маленьку пенсію і дозволити пенсіонерам працювати. Крім того, доведеться запрошувати іноземну робочу силу, якій абсолютно нецікаві люди похилого віку, мови яких, вони часом не розуміють, яких вони не знають і знати не хочуть. Чужі люди похилого віку їм не потрібні.

Тоді природно постане питання про евтаназію. Причому, зараз, як в закордонній, так і у вітчизняній пресі постійно мусується ця проблема. В «Ізвестия» від 15 травня 2002 року була опублікована стаття про англійку Діану Претто, яка була смертельно хвора і відчувала тяжкі болі. Нещасна жінка просила свого чоловіка, щоб він позбавив її від мук, давши їй отрути. У такому разі її чоловік, Брайан, став би співучасником самогубства і відповідно до британського законодавства був би засуджений до тюремного ув’язнення строком на чотирнадцять років.Тому подружжя Претто звернулися до суду, щоб суд дозволив чоловікові отруїти вмираючу дружину. Замість того щоб скрасити її останні дні, «люблячий» чоловік брав участь в тяжбі, щоб отримати право безкарно вбити свою дружину. Суд позов відхилив. Характерно, що автор газетної статті з жалем пише про те, що суд виніс таке «негуманне» рішення, так як Діана Претто все одно померла через два тижні, але в стражданнях, а якби чоловік отримав дозвіл дати їй отруту, то померла б швидко і легко. І це не поодинокий випадок. У тижневику «Цілком таємно» (№ 5 2002 р.) наводиться інтерв’ю з відомим німецьким адвокатом Матіасом Принцом:

- Ви пам’ятаєте перший процес?
- Так, це було найцікавіше справа, пов’язана з Юліусом Хакеталем - самим знаменитим в той час німецьким лікарем-революціонером, які намагалися змінити існуючу медичну систему та й хотіли на порядок обслуговування смертельно хворих. У нього спостерігалася пацієнтка, яка страждала на рак. Жінка перенесла одинадцять операцій. У неї було знівечене обличчя, а злоякісна пухлина на особовому нерві терзала постійними пекельними болями. Юліус Хакеталь дав нещасної пацієнтці ціаністий калій, і вона добровільно його прийняла. Лікар зняв її відхід з життя на відеокамеру, а у свідоцтві про смерть написав, як є: «Отруєння ціаністим калієм». Поліція відразу завела кримінальну справу, лікарська палата намагалася відібрати у нього ліцензію. Хакеталя повинен був захищати Йозеф Аугштайн - один з найбільш знаменитих адвокатів. Але так сталося, що він раптово помер від інфаркту за своїм робочим столом. У Хакеталя з’явилася ідея-фікс знайти молодого, здібного адвоката. Мені було тоді двадцять вісім років. Ми разом розробили лінію захисту і виграли справу в обох інстанціях. Хакеталь повернувся до практики, а я придбав популярність.

Цікаво відзначити, що кара Божа наздогнала Йозефа Аугштайна, який взявся захищати лікаря-вбивцю. Але навіть ця смерть не стала наукою для тих, кому популярність і гроші понад усе. Ці та подібні факти свідчать, що активно формується громадська думка про допустимість і, більше того, необхідність евтаназії.

Таким чином, в сучасній Німеччині створено юридичний прецедент, а Голландія стала другим після Німеччини державою, в якій евтаназія законодавчо дозволена. Очевидно, що це буде мати подальше поширення, можливо, дійде до Росії. Тоді і у нас будуть приймати подібні закони. Але хочеться запитати: «Чи хочете ви, дорогі люди похилого віку, щоб людину, який важко хворіє і страждає, або якщо лікар вважає, що медицина безсила, або ж його спадкоємцям не терпиться скоріше вступити в спадок, можна було б на законній підставі отруїти або приспати як собаку?» Крім того, необхідно замислитися над таким тривожним фактом, як скорочення кількості молодих людей, яке призводить до того, що наша армія буде комплектуватися з людей, які не належать до російської культури ні за мовою, ні з виховання, ні за освітою. Що солдатами наших Збройних Сил в більшості своїй будуть люди, яким любов до Росії чужа, що не є її патріотами. І хтозна, чи не захоче чи хто-небудь використати ці Збройні Сили, забезпечені першокласної бойовою технікою, проти нашого ж народу?

Свої зауваження можете залиши тут.