Recents

Ірод вимагає нових жертв

Знищенням дітей в Росії займеться держава. Пріоритетний національний проект «Здоров'я»

З 2005-2006 рр. в Росії ввели нову форму загальнодержавних соціальних заходів – пріоритетні національні проекти, які мають свою ідеологію й за задумом, ні мало ні багато, повинні перерости в національну ідею. Одним з таких проектів є пріоритетний національний проект «Здоров'я».

Завдання, поставлені в цьому проекті, а також в Концепції демографічної політики Росії на період до 2025 року, сприймаються з надією, серед них: «скорочення рівня… смертності дітей, … створення умов та формування мотивації для ведення здорового способу життя, … покращення якості життя… інвалідів».
Водночас, в документах загального характеру не згадується, яким чином мають розв'язуватися ці завдання, і чи засноване їх виконання на беззастережній повазі до будь-чийого людського життя. Враховуючи ключове значення цього питання, спробуємо в ньому розібратися.
В посібнику для акушерів і гінекологів, виданому під грифом «Національний проект «Здоров'я», крім медичної допомоги, докладно розбираються методи проведення аборту й варіанти контрацепції, до яких зараховано також стерилізацію.
В рамках проекту «Здоров'я» за пологовими сертифікатами передбачено матеріальну винагороду медичних працівників жіночих консультацій. Існує список критеріїв, за якими винагорода може бути зменшена, проте кількість абортів до цього списку не включили.
Не входить кількість абортів і до звітних показників національних проектів «Здоров'я» та «Демографія».
Але зате і аборти, й контрацепція, й стерилізація зазначені серед основних завдань перинатальних центрів, які розгортаються по всій країні у відповідності з національним проектом «Здоров'я».
Особливу увагу слід приділити абортам, передбаченим для жінок, які збираються стати матерями. Цілеспрямоване збільшення кількості таких абортів, як буде показано нижче, дозволяє покращити один із стратегічних показників добробуту нації.
Ця сфера діяльності вважається профілактичною медициною та входить під назвою пренатальна діагностика до складу «перинатальних технологій, які зменшують», як декларується в програмних документах, «ризик неблагополучного результату вагітності й пологів», або, за іншим формулюванням, - до складу «високотехнологічних методів діагностики й профілактики спадкових захворювань й вроджених вад розвитку дітей». Відділення пренатальної (допологової) діагностики в перинатальних центрах вважаються обов'язковими за штатним розкладом.

Пренатальна діагностика: плід як пацієнт

Пренатальна діагностика складається з двох напрямків, які на практиці застосовуються у складі єдиного алгоритму обстеження вагітної жінки, але переслідують діаметрально протилежні цілі.
Один із них полягає у виявленні у ненародженої дитини тих захворювань, які піддаються лікуванню, і служить для проведення в подальшому самого лікування. Але в переважній більшості випадків під пренатальною діагностикою розуміють інший напрямок.
Основою цього напрямку, розробленого медичними генетиками, за їхнім власним визначенням, «є рання діагностика й попередження народження дітей з важкими вродженими й спадковими захворюваннями, які не піддаються коригуванню». Для цього роблять «штучний внутрішньоутробний відбір (елімінацію) генетично дефектних плодів».
У даній статті мова піде саме про другий напрямок пренатальної діагностики. Заходи з пренатальної діагностики, згідно з наказом МОЗ РФ №457 від 28.12.2000, мають бути масовими й здійснюватися наступним чином.
Спочатку всіх вагітних жінок піддають ультразвуковому обстеженню й аналізу крові на біохімічні маркери; цей етап називається скринінгом.  За його результатами частину жінок виділяють у групу ризику за наявністю у дитини вродженої й спадкової патології ( в першу чергу – синдрому Дауна). У жінок із групи ризику шляхом інвазивних процедур (прокол стінки матки, плаценти, оболонок плода або пуповини) отримують проби, в яких аналізують генетичний апарат дитини.

Пренатальна діагностика: знищення пацієнта

Залучаючи вагітних до обов'язкового скринінгу, зазвичай не питають їхньої згоди та не повідомляють про його мету. Проте процес вишукування невиліковних хвороб у дитини дуже шкідливий для її розвитку, тому що розриває її нерушимий зв’язок  з матір'ю і формує стан психологічного стресу.
Інвазивні процедури, які призначають після скринінгу жінкам з групи ризику й всім жінкам, старшим за 35 років, є оперативним втручанням і самі по собі можуть призвести до виникнення вад розвитку в дитини або навіть до її загибелі.
Вказують, що ризик викидня становить 0,5-2%, але реально він може досягати навіть 10%. В широкомасштабному дослідженні за участі 9 європейських країн підтверджено чіткий зв’язок генетичного амніоцентезу (аналіз навколоплідних вод – одна із інвазивних процедур) з передчасними пологами, після яких, як відомо, у новонародженого різко зростає вірогідність мозкових порушень, зокрема й ДЦП. Іншими словами, якщо лікар на скринінгу лише запідозрив щось, наприклад, якесь не таке обличчя в дитини («найдрібніші лицьові дизморфії») або профіль («зміна лицьового профілю») – жінку направляють на небезпечну хірургічну процедуру (інвазивну діагностику), в результаті якої дитина може загинути або стати тяжким інвалідом.
В тих випадках, коли інвазивні процедури або УЗД підтверджують побоювання про наявність у ненародженої дитини хромосомної аномалії або важкої вади розвитку, жінці пропонують зробити аборт, тобто нав'язують абсолютно протиприродний, страшний вибір: погодитися на вбивство своєї дитини або ні. Важливо підкреслити, що такий аборт (за так званими «медичними показаннями») дозволяють проводити на будь-якому строку вагітності, зазвичай – у другому триместрі, коли дитина вже достатньо добре розвинута й може бути життєздатна навіть поза материнською утробою.
Формально право приймати рішення про аборт належить самій жінці. Проте низка фактів (див. нижче) свідчить про те, що в дійсності відмова вагітної жінки від даного варіанта аборту не передбачена.
В бланку інформованої добровільної згоди  на проведення інвазивної пренатальної діагностики ні слова не сказано про те, що її метою є не лікування, а аборт, причому аборт пізній, тобто найнебезпечніший.
Безпліддя, невиношування наступних вагітностей, рак молочної залози, порушення психіки, спроби самовбивства і навіть загибель – це цілком реальні перспективи для жінок, які погодилися на аборт за результатами пренатальної діагностики.
Однак нормативів, які зобов'язують попереджати жінок про це, не існує. Не повідомляють матерів і про те, в яких страшних муках буде гинути їхня беззахисна дитина, коли їй внутрішньоутробно розтрощуватимуть голівку спеціальними щипцями (абортцангом), спостерігаючи, як починає витікати мозкова тканина (метод дилатації та евакуації). Або, якщо її витягнуть живою після аборту, що імітує пологи, - як залишать вмирати, не надаючи допомоги (права новонародженого й дії медичного персоналу в такій ситуації наказами ніяк не регламентовані, а у відділенні, де переривають вагітність, найімовірніше, може не бути засобів для реанімації).
Більшість жінок, які потерпають від наслідків колишніх абортів, свідчать про те, що хотіли б, аби їх сповістили про всі факти перш, ніж вони пішли на аборт.
Однак в існуючій практиці замість формування у матерів позитивних настановлень на доношування вагітності жінок зумисне консультують так, щоб зменшити їхню тривожність з приводу аборту. Такі настановлення навіть зафіксовані в «Посібнику для практикуючих лікарів та організаторів охорони здоров'я».

«Рентабельність» абортів

Розрахунки фінансових вигод від вбивства хворих немовлят публікуються в монографіях і навіть в навчальних і методичних посібниках «для підвищення кваліфікації» лікарів та «виховання» студентів-медиків: «Вважається, що пренатальна діагностика належить до високорентабельних напрямків профілактичної медицини, де віддача за кожний витрачений рубль становить не менше ніж 9-10 рублів».
Члени президіуму РАМН (Російської академії медичних наук) на черговому засіданні із зацікавленістю вислуховують кредо прихильників абортів у доповіді директора НДІ акушерства та гінекології ім. Д. О. Отта РАМН (Санкт-Петербург) академіка РАМН Е. Айламазяна: «…сучасну пренатальну діагностику спадкової та вродженої патології й елімінацію хворого зародка та плода вважаю актом гуманним і тому обов'язковим… в нашому інституті ми запобігли народженню 356 плодів…»

Євгеніка, включена до державних програм

Служба пренатальної діагностики спочатку фінансувалася в рамках федеральної цільової програми «Діти-інваліди», спрямованої на «покращення становища дітей Росії» та «створення умов для їх повноцінного життя». Щоб контролювати, наскільки в результаті пренатальної діагностики «покращилося становище дітей», і в якій мірі для них «створено умови», був обраний зовсім несподіваний показник – «зменшення на 20-25% випадків народження дітей з вродженими й спадковими захворюваннями, вадами розвитку, які призводять до інвалідності», тобто кількість абортів.
Про перші результати цієї програми звітував у 1999 році на ІІІ Пироговському з'їзді лікарів міністр охорони здоров'я  Ю. Л. Шевченко. Адресуючи свою доповідь тим, у кого, за словами М. І. Пирогова, «не охололо ще серце для високого й святого», міністр спочатку нагадав, що «немає нічого дорожчого за життя». Проте озвучені ним результати показують, що до дітей-інвалідів ці принципи не прикладаються: «За рахунок використання цитогенетичних і пренатальних досліджень вдалося запобігти народженню 14200 дітей з генетичними та вродженими захворюваннями».
Характерно, що результат першого етапу підтримуваних державою заходів з пренатальної діагностики практично співпав за змістом і масштабом зі злодіянням царя Ірода (14 тисяч вбитих у Вифлеємі  дітей). Посилаючись на такі «успіхи», медичні генетики тепер вимагають від уряду затвердження власної федеральної цільової медико-соціальної програми для розширення фронту своєї діяльності, «з одночасним збільшенням зарплати співробітників федеральних лабораторій і центрів, зайнятих пренатальною діагностикою».
Ідея «рентабельності» внутрішньоутробного знищення дітей-інвалідів справила таке враження на організаторів охорони здоров'я, що вони надали заходам з пренатальної діагностики статус державного пріоритету й обов'язково включають їх в президентську програму «Діти Росії». Згідно з «логікою» цієї державної програми, чим більше дітей буде абортовано, тим кращими стануть умови існування й турбота про здоров'я народжених дітей. Це називають «комплексним підходом».

Аборти як спосіб «зменшення» дитячої смертності

Одним із головних показників, які характеризують добробут й міжнародний статус нації, є дитяча смертність. Тому даний показник включено до всіх державних програм – національних проектів «Здоров'я» і «Демографія», президентської програми «Діти Росії» тощо, а його зниження контролюється на вищому державному рівні. У відповідності з цим підходом, немовлят, які могли б померти природною смертю від своєї аномалії (та «зіпсувати» статистику), знищують шляхом абортів. Такі аборти не фігурують як показник неблагополучності в жодних звітах і тому служать такою собі «чорною дірою», дуже зручною для бюрократичних підтасувань.
Слід зазначити, що за наявності у дітей, що розвиваються, летальних аномалій, вони в більшості випадків не доживають до народження, а гинуть в результаті мимовільного викидня на різних строках внутрішньоутробного розвитку. Чому лікарі не застосовують «очікувальну» тактику, а піддають беззахисну дитину жорстокому, болісному вбивству шляхом аборту, а жінці калічать репродуктивну систему? Можна здогадуватися, що причин тут декілька. Це, по-перше, названі вище звітні показники смертності, які начальство вимагає покращувати, по-друге, стереотипи у свідомості лікарів і, нарешті, по-третє, фактор їхньої матеріальної зацікавленості, доданий національним проектом «Здоров'я».
Розглянемо таку ситуацію. Лікар не виявив (випадково чи навмисне) вроджені аномалії розвитку в дитини вагітної жінки (або виявив, а жінка відмовилася від аборту), а потім дитина вмерла природною смертю в результаті викидня (антенатальна загибель) або після 7-го дня в пологовому будинку. Згідно з пологовим сертифікатом, у першому випадку доплату буде знижено гінекологові жіночої консультації (одразу за двома критеріями: невиявлені аномалії та антенатальна загибель), а в другому – і гінекологові, і акушеру пологового будинку.
Якщо ж вагітну направлять на аборт, (пізній, тобто найбільш варварський!) – доплату в цьому разі нікому зменшено не буде.
Підвищенню кількості пізніх абортів сприяє також кримінальний бізнес – постачання так званого ембріонального матеріалу для фармацевтичної та косметичної промисловості та використання абортованих дітей для науки.

Ослаблення мотивації лікувати хворих дітей

І закордонні, і наші вітчизняні спеціалісти підкреслюють, що розвиток пренатальної діагностики як технології призводить до ослаблення мотивації лікування ненароджених дітей.
Так, згідно з оцінкою в монографії «Новонароджені високого ризику», «… близько 40-50% вроджених вад плода піддаються успішній корекції у разі вчасного її проведення. Водночас, … нині досить часто за порадою районного акушера-гінеколога чинять невиправдане переривання вагітності за наявності вади розвитку у плода».
У «чудовому новому світі» дослідників цілком слушно слід боятися, що не буде допускатися існування будь-якої людини, яка чим-небудь відрізняється від інших.

Чи не час бити на сполох?

Для просування у суспільстві діяльності, яка не продукує нічого, окрім страху у вагітних жінок та подальших абортів, медичним генетикам, звісно, доводиться багато працювати. Зусилля їхні спрямовано на штучне формування у населення потреби в пренатальній діагностиці, якої насправді немає.
Згідно з повідомленням В. Л. Іжевської, «проведення генетичного скринінгу захворювань, які нині не піддаються лікуванню, у багатьох країнах заборонено законодавчо». Власне, проводиться маніпулювання свідомістю майбутніх батьків, яке має на меті привести їхні оцінки й поведінку до наперед наміченого результату. Ця пропагандистська кампанія вже іде. Жінок усіляко залякують перспективою стати матір'ю хворої дитини. У суспільстві посилено поширюють страхітливу й неадекватну інформацію про інвалідів та батьків дітей-інвалідів, яку самі вони називають страхами, міфами й хибними стереотипами, що не мають нічого спільного з їхнім реальним життям.

Вагітним жінкам нав'язано вибір із запланованим результатом

Практично всі впливи на вагітну жінку підчас пренатальної діагностики спрямовані на те, щоб схилити її до аборту.
До «потрібного» рішення підштовхує саме по собі проведення цієї діагностики як цілеспрямованої дії, а також специфічна термінологія: слово «ризик» (а не шанс).
Крім того, фахівці з пренатальної діагностики у своїх методичних рекомендаціях та монографіях радять застосовувати й прямий психологічний тиск на жінок у консультаціях.
Згідно зі спеціально проведеним опитуванням медичних генетиків, значна їх частина  (від 24% до 87% - залежно від патології, що підозрюється в плода) віддають перевагу наданню «негативної» поради (тобто радять зробити аборт) в директивному стилі.
Служба пренатальної діагностики в Росії, за задумом її організаторів, очолюваних Е. К. Айламазяном і В. С. Барановим, має соціальний і навіть управлінський характер. Максимальне охоплення вагітних скринінгом з наступними абортами потрібні і для згаданого вище «зниження» дитячої смертності – щоб за цим показником «не впасти лицем у багно» на міжнародній арені. Форсують ці заходи за допомогою пологових сертифікатів, державних програм та наказів (із позначкою «забезпечити неухильне виконання»). А тепер уявімо  розташування сил: з одного боку – розгублена вагітна жінка (одна чи з чоловіком), з другого – члени «авторитетного» консиліуму з абортивним мисленням, яких, до того ж, матеріальне заохочення, показники й накази роблять вкрай зацікавленими у перериванні її «неправильної» вагітності. Якщо жінка не «стоїть як скеля», вирок її дитині цілком очевидний.
Можна уявити, що відчуття у «репродуктивно неблагонадійної» вагітної (яка не збирається позбавлятися дитини з відхиленнями) перед трійцею консиліуму схожі на те, що відчували «політично неблагонадійні» перед трійцею чекістів.

Війна проти беззахисних

Серед повідомлень про недавні події  в Південній Осетії особливо всіх вразили свідчення, як озброєні до зубів агресори закидали гранатами беззахисних жінок і дітей, які ховалися в підвалі. Здавалося, що більшого зла просто не може бути! Але такі звірства й сприймалися всім світом як звірства, а не як норма, і це дало можливість придушити геноцид. Водночас, організоване знищення беззахисних дітей, які перебувають в материнській утробі, через «неправильні» гени, вади чи просто свої особливості, тобто аналогічний геноцид, проводиться у нас в Росії систематично як пріоритетний захід загальнодержавного значення.
В Росії в ситуації демографічної катастрофи форсується «профілактика народження» дітей. Під різними назвами як пріоритет її включено до державної та всіх регіональних програм, і регіони змагаються між собою у кількості перерваних вагітностей.

Який результат війни під назвою «пренатальна діагностика»?

В цьому геноциді гинуть і діти з відхиленнями, і здорові малюки (як ускладнення й помилки методу), а матерів калічать найбільш звірськими пізніми абортами, після яких багато з них вже ніколи не народять. Молодих лікарів, яких навчають робити такі аборти, фактично вчать коїти вбивство з особливою жорстокістю. Аборт підносять з рангу особистих вчинків окремих жінок, які досі відкрито не заохочувалися державою, в ранг державно важливої соціальної політики. Існують, вочевидь, духовні причини нездійсненності цілей пренатальної діагностики. Ця діяльність сприяє зростанню у суспільстві жорстокості й цинізму, і тому хворі діти будуть знову й знову посилатися нам, щоб ми стали добрішими, чуйнішими й жертовнішими… За прогнозами західних вчених, наступним кроком після прийняття суспільством євгенічних абортів буде законодавче виправдання евтаназії  хворих дітей, які встигли з'явитися на світ. Вже й зараз практика таких абортів відображається на ставленні до новонароджених з патологією. Відомо багато випадків, коли лікарі «змушували помирати» новонароджених з аномаліями (або тільки зі схильністю до них), які не гинули самі.
Примушування вагітних до діагностики невиліковних хвороб у їхніх дітей і практика абортів, а також невиправдані випадки кесарева розтину, поряд із брутальним, цинічним ставленням, відштовхують деяких жінок від консультацій і пологових будинків, і вони йдуть до приватних шкіл підготовки до пологів, що зазвичай закінчується пологами вдома, і найчастіше – у воді. Цей рух несе у собі значну небезпеку і в медичному, і в духовному планах. В першому аспекті – через підвищену інвалідизацію та смертність новонароджених і матерів у зв'язку із неможливістю надання невідкладної допомоги в екстрених випадках. У другому аспекті – через долучення родин до шаманства й окультизму під виглядом звичайних психотренінгів  в таких школах. Цим шляхом зайшли вже дуже далеко. Яскравий приклад – цинізм, з яким генетики люблять згадувати святого царевича Олексія Романова, що хворів на спадкову гемофілію. Появу його на світ, на честь чого його родина царствених страстотерпців пожертвувала повивальному інституту (нині – «колиска» пренатальної діагностики – НДІ акушерства та гінекології ім. Д. О. Отта) велику суму, вони розцінюють як подію, яка послужила створенню служби знищення ненароджених дітей з таким само, як у царевича (гемофілія), та з іншими захворюваннями. При цьому вони по-блюзнірському натякають, що нашим сучасникам пощастило набагато більше і шляхом їхньої методики народженню таких дітей, як царевич, тепер можуть запобігати!
Отже пренатальна діагностика – це і обґрунтування застосування скотарської селекції до таємниці приходу в світ нової людини, і фашистська ідеологія, яка викликає зловісні зміни в громадській свідомості, медицину зобов'язала проводити геноцид та підточує основи нашої державності.

Ще не пізно: всією громадою становище можна виправити!

Глибокий аналіз пріоритетних національних проектів (з акцентом на нацпроекті «Здоров'я») проведено архієпископом Єкатеринбурзьким і Верхотурським Вікентієм. Ним зазначено, зокрема, що нинішні проблеми Росії не можуть бути розв'язані одним підвищенням фінансування й організаційними заходами, тому що вони мають духовно-моральну основу. Владика навів слова Святішого Патріарха Алексія ІІ:
«Росія не відродиться, якщо духовно-моральні цінності не стануть наріжними…»
У сфері дітонародження владика запропонував оцінювати роботу акушерсько-гінекологічних служб за збільшенням співвідношення кількості народжених до кількості абортованих дітей, а також терміново провести ревізію та подальшу реорганізацію діяльності всіх центрів планування родини із забороною проведення там абортів, пропаганди контрацепції й стерилізації та з переорієнтацією пренатальної діагностики з аборту на лікування патологій вагітності.
«Головним критерієм ефективності діяльності таких центрів має бути кількість новонароджених дітей, яким надано медичну допомогу ще в пренатальному періоді розвитку». За виконанням цієї вимоги владика запропонував встановити державно-громадський контроль.
Наведені заходи хотілося б доповнити наступними:
1.    Розсекретити дані по Росії про аборти й замінити демагогічну термінологію: «профілактика дитячої інвалідності», «запобігання народженню дітей із вродженими вадами», «створення умов для народження здорових дітей», «заходи, спрямовані на народження тільки здорової дитини» тощо – на слово «аборт».
2.    Скасувати передбачене пологовими сертифікатами зменшення матеріальної винагороди лікарям жіночих консультацій й пологових будинків за невиявлення ними невиліковних вроджених і спадкових аномалій у ненароджених дітей, за антенатальну загибель дітей з аномаліями та за загибель новонароджених з аномаліями з 7-го до 27-го дня життя.
3.    Переглянути існуючі показники діяльності акушерів-гінекологів та ввести таку систему  показників, щоб лікарям було невигідно робити аборти.
4.    Виключити з переліку медичних показань для аборту вроджені й спадкові аномалії дитини (плода).
5.    Ревізії також слід піддати нацпроекти «Здоров'я» та «Демографія», президентську програму «Діти Росії» та діяльність перинатальних центрів, щоб видалити з проектів і програм нормативні положення, які стосуються абортів, а з діяльності перинатальних центрів – і саму практику абортів.
6.    Відмовитися від практики «зниження» показників дитячої смертності за рахунок абортів (за так званими «медичними показаннями») й вийти із відповідною пропозицією на міжнародний рівень. Змагання за показники не може бути важливіше за людські життя.
7.    Пренатальну діагностику переорієнтувати повністю на виявлення тих захворювань у дітей, які піддаються лікуванню. Спрямовану на аборти пренатальну діагностику зняти з державного фінансування й обов'язкового медичного страхування й перевести її в сектор приватних послуг. Кошти, що звільняються, переадресувати на допомогу батькам дітей з аномаліями, яких стане більше після скасування програм їхнього пренатального знищення, та на  інші форми допомоги інвалідам.
8.    Вжити заходів, щоб у засобах масової інформації не проводилася кампанія з дискредитації образу інваліда, щоб були вилучені із вжитку та не видавалися посібники й монографії для медпрацівників з розрахунками рентабельності допологового знищення інвалідів. Притягувати до судової відповідальності осіб, які застосовують на адресу інвалідів вислови, що принижують їхню людську гідність, як-то: «безперспективні із соціального та медичного погляду», «генетичний тягар», «соціальний тягар» тощо.
Відродження у суспільній свідомості безумовної цінності життя кожної людини, незалежно від стану її здоров'я, прийняття з любов'ю кожної дитини, яка приходить у світ, та формування милосердного, християнського ставлення до інвалідів – ось ті заходи, що сприятимуть духовному зміцненню нашого народу, а через це – і життєствердному розв'язанню соціальних та економічних проблем. Державні ж програми знищення ненароджених хворих дітей – це війна, в якій ми завдаємо поразки самі собі та якою можемо перекреслити всі здорові заходи держави в інших галузях. Подолати демографічну кризу можуть такі прості та ясні дії, як пропаганда цнотливості, зміцнення родини, відновлення в суспільстві традиційних моральних ідеалів з одночасним розвінчанням гедонізму, боротьба на державному рівні з абортами, алкоголізмом, курінням, наркотиками тощо. Саме такі програми, що встановлюють духовно-моральні орієнтири, можуть ослабити вплив найбільш значних шкідливих факторів на здоров'я  нинішнього та майбутнього поколінь, знизити частоту народження хворих дітей (без їх знищення) й забезпечити стабільний приріст населення.
Через засоби масової інформації слід формувати позитивні образи материнства, багатодітності й служіння ближньому, включаючи догляд за інвалідами, а також розповідати про життя інвалідів, про те, що в них – особливий, дорогоцінний шлях в цьому світі, своє, насичене життя. Треба показати, що проблема захисту слабких, хворих, безпомічних – це проблема самого сенсу, самої мети життя кожної людини.

Демографія.ру

Соколова Ніна Олександрівна,
кандидат  біологічних наук, старший науковий співробітник ВІНІТІ РАН, відповідальний редактор наукових журналів: «Фізіологія людини та тварин», «Клінічна ендокринологія»

Массіно Юлія Сергіївна,
кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту вищої нервової діяльності й нейрофізіології РАН

Свої зауваження можете залиши тут.

Ірод вимагає нових жертв Ірод вимагає нових жертв Reviewed by fryevhen on 12:53 PM Rating: 5

No comments:

Facebook

Powered by Blogger.