Кримінальні аборти-1

Уривок з книги.
Ліричне есе про аборт легальний, стерильний, медичний
Ну от і сталося, Ви залетіли, моя чудова фея. А красень-чоловік, біологічний співавтор, татком бути зовсім не радий… Схоже, рішення прийнято остаточне й незворотнє. Ви подумали трошки, може навіть поплакали у подушку й винесли остаточний вердикт маленькому створінню, що безтурботно плаває у нірвані десь там, глибоко у Ваших надрах.

Вирок гласить: життя власної малесенької дитини перервати шляхом четвертування і без усяких філософій та моралізаторства. Ну й правильно! Дітей треба вбивати, нас і так шість з копійками мільярдів на планеті. Але запам'ятайте, мій янголе, кінцеве рішення завжди приймає жінка! Згвалтування зустрічаються всюди, а от насильні аборти… Я, чесно кажучи, з таким не стикався. Тут вже жодних сумнівів – добровільно ноги розставляєте. Тому підпис на вироку завжди Ваш, тонка й чутлива жіноча душа. Значить завтра це й станеться, і аналіз крові вже здано, і сеча в порядку. Час «до Сочі на три ночі». Ну це ми на роботі так скажемо. Знаю, знаю, яке огидне становище склалося. Та не розповідайте нічого, і так зрозумілою є уся безвиходь, і так ясно, що справа погана і що випадок з ряду геть, а не як у всіх. Ну не маєте Ви права через цю дурну помилку самій собі, Йому та всім своїм рідним життя псути. Хіба я засуджую? Хіба я Вам щось раджу? Та ні…
Просто хочу Вам нагадати, скільки жінок, навіть після золотих рук професійних абортмахерів у суперсучасних клініках, дітородну функцію назавжди втрачають. Ну який майстер дасть гарантію, що відшкрябає він стінку Вашої матки на потрібну глибину? Адже достатньо трошки «перебрати», тобто копнути глибше, ніж слід, і відновлення порожнини піде по типу фіброзного рубця. Ну не ростуть квіти на бетоні, не оселяється яйцеклітина на рубцях. А якщо міометрій (м'язова стінка матки) оголилася з двох боків, то виникає синехія-зрощення порожнини. Зате яка можливість для позаматкової або колозевної вагітності відкривається! Що таке позаматка, Ви, сподіваюся, начуті, хоча заради ілюстрації пару випадків змалюю, а потім вже коротко розповім, як поводиться плацента, що присмокталася до шийки:
Позаматка трубна. Абортик добре перепахав матку у вихода труби, все загоїлося, вмостилося рубцовою бруківкою, а сам вихід на «бруківку» звузився. Думаєте, що яйцеклітина, що почала ділитися, дура? Зовсім ні! Ти не дивися, що розмір її, як у голки вушки, а весь розум будучого генія міститься поки що в сотні клітин, він (вона) вже добре знають, що їм треба. А треба їм терміново імплантуватися-вжитися у м'які тканини. А оскільки матка нагадує пустелю після ядерної війни, то доводиться вдовольнятися малим-дитинка намагається прижитися в трубі. Це їй легко вдається. Всі тести у такої вагітної в нормі, зародок у материнську кров увесь необхідний набір гормонів виділяє. Тільки от в один чудовий момент стає йому тісно, і труба рветься… Кров швиденько ллється в мамин живіт, ситуація невідкладна – як можна швидше така жінка повинна опинитися на операційному столі. Ну а там вже справа техніки-судина перев'язується, а маткова труба з горе-дитинкою, яка любить ховатися де не слід, летять у тазік для хірургічного сміття. З перепаханою маткою та однією трубою Ви ще сподіваєтеся народити? О-оо, Ви невиправна оптимістка. А скільки тих, хто за таких симптомів взагалі про вагітність не знають та вирішують обійтися баралгіном з трійчаткою-п'ятерчаткою? Ну яка дрібниця, внизу заболіло, напевно, «потече» скоро-підкладку товстішу, «Тампакс» у сумочку, таблетку до рота і у справах. А потім їх привозять до нас, молодих та красивих, що «заснули» у вагонах метро і на автобусних зупинках; з книжками ліричних віршів та дорогою парфюмерією у сумочках; з нотами та квітами, які дістають з заклякших рук; скрипками та тубами креслень, підібраними поруч.
Позатрубна позаматкова вагітність. Ну це коли зародок шустрий трапляється. Коли в матці, на місці призначення, післяабортний місячний пейзаж, то подібно Колумбу, відправляється наш юний герой мандрувати у невідоме. Я от, наприклад, добре пам'ятаю труп однієї двадцятитрьохрічної провідниці, в якої зародок імплантувався у печінку і там примудрився розвинутися до доволі пристойних розмірів, щоправда, цим він і вбив свою матір. Печінка виявилася смачною, і плацентарний хоріон зародка так глибоко в неї в'ївся, що «перегриз» великі кровоносні судини. Зрозуміло, що сама дитинка нічого не гризла, а слухняно плавала у рідині амніотичного міхура, з'єднуючися пуповиною з плацентою-годівницею. От вона й «гризла», виділяючи розчиняючі ферменти у тканини печінки.
А що буде, коли зародок як Амундсен виявиться? Той до полюса дійшов, от і наш малий візьме й мужньо подолає усі тороси післяабортної маткової Антарктиди. І за труди свої знайде він собі Землю Саннікова-його чекає теплий, м'який та родючий грунт зіву, що розташований біля найнижчого полюсу матки. Там він і оселиться. Вагітність спочатку зовсім нормально перебігає, а от в кінці… В кінці, незалежно від долі плода, основний жіночий скарб треба безжально різати під корінь. Точніше, під зведення піхви. Без надпіхвенної ампутації матки жінка неминуче помре від кровотечі, коли неправильно прикріплена плацента розгризе матковий зів, відшарується та пустить мамці кров потоком. Тому не чекатимемо такого фіналу у вигляді блискавичного ендшпіля-завчасно повеземо жінку до операційної. Після цього народити вже, звичайно, неможливо-куди ж народжувати, якщо рожалки немає. Дякуй, сама живою лишилася (якщо лишилася). А причина ж проста-давно позабутий і, здавалося б, благополучно перенесений, такий безневинний аборт. Дрібниця.

Андрій Анатольович Ломачинський

Джерело: http://www.proza.ru/texts/2004/09/21-17.html   (переклад  Тетяни Счастливенко-Слезінс)

Свої зауваження можете залиши тут.