Аборт і «важкі випадки»

    Архієрейський Ювілейний Собор, що проходив в серпні цього року, прийняв нову соціальну доктрину Церкви, в якій дана оцінка гострим проблемам сучасності. Не була залишена без уваги і проблема абортів, як одна з найважливих в Росії. На жаль, в світській пресі з’явилися вельми вільні тлумачення доктрини, зокрема, твердження про те, що Церква нібито благословляє аборти в так званих важких випадках.
Дана стаття, покликана прокоментувати нову соціальну доктрину, звичайно, не претендує на те, щоб врахувати все різноманіття життєвих ситуацій, які завжди вимагають індивідуальної розмови з духівником.

   Слід підкреслити, що необхідно розрізняти заборони юридичну і етичну. Перша обмежує свободу людини, тоді як друга залишає йому свободу вибору. Прийнятий Собором документ не носить юридичного характеру, а розглядає проблему абортів в рамках етичних категорій.
Віруючій людині важко чути, коли Церкву звинувачують в різних гріхах, зокрема в жорстокості по відношенню до жінки. Особливо гостро стоїть питання довкола позиції Церкви з приводу так званого переривання вагітності, яке засуджується і беззастережно прирівнюється до вбивства 2-м правилом святого Василя Великого і правилами Уселенських Соборів.
    Серйозні словесні баталії розгораються навколо “важких випадків” - зокрема, абортів за медичними показаннями, які складають приблизно 1% від загальної кількості абортів. Проте будь-який священник зі стажем може пригадати десяток-другой прикладів зі своєї практики, коли лікарі відправляли жінку на переривання вагітності, передбачаючи їй неминучу смерть пологами, а він благословляв народжувати - і переконувався, що все пройшло добре.
Річ у тому, що, кажучи про загрозу  життю, медики часто мають на увазі небезпеку для здоров’я, підвищений ризик ускладнень. Але пологи - складний фізіологічний процес, у будь-якому випадку зв’язаний з певним ризиком для жінки. Ця форма служіння (як служба в армії для чоловіків) завжди містить якусь небезпеку для життя матері, навіть якщо вагітність і підготовка до пологів проходять благополучно.
Ці два подвиги – народження дітей і захист Вітчизни, - пов’язані з необхідністю жертвувати собою, благословляються Церквою, оскільки без них неможливе існування народу і держави. Причому на службу в армії, яка навіть в мирний час містить в собі загрозу  життю, у військовий час суспільство посилає солдат примусово.
Розглядаючи випадки, коли вагітність реально загрожує життю матері, ми повинні усвідомлювати те, що є різниця між ризиком для здоров’я і ризиком для життя, а також між ризиком для життя і неминучою смертю при збереженні вагітності.
Саме про такі випадки прямої загрози життю матері сказано в “Основах соціальної концепції РПЦ”, прийнятої на Ювілейному Архієрейському Соборі. Хоча Церква не може благословити аборт, але при загрозі неминучій смерті жінка не примушується до мучеництва, яке може бути тільки добровільним. В цьому випадку рішення Собору рекомендує священикам деяку поблажливість при призначенні епітімії: “У випадках, коли існує пряма загроза життю матері при продовженні вагітності… у пастирській практиці рекомендується проявляти поблажливість”.
Сучасна медицина дозволяє в такому ступені забезпечити жінку, що скоріше можна говорити про виняткові, надзвичайно окремі випадки смерті при пологах, що зазвичай супроводжуються і загибеллю плоду. Є цілий арсенал засобів, що дозволяють врятувати життя матері і дитини навіть при важкій патології, - це кесарев розтин, що став звичайною операцією навіть в районних лікарнях; сучасні способи зупинки кровотечі, використання кровозамінників; можливості  виходжувати недоношених дітей з масою менше 1 кг і багато чого іншого.
Чому ж жінку направляють на аборт? Причина в бажанні лікаря застрахуватися і поліпшити статистику в ситуаціях підвищеного ризику, адже за смертність від абортів, якою б високою вона не була, він не відповідає, тоді як навіть за одиничний випадок смерті породіллі йому загрожують великі неприємності. Але подібна логіка перестраховки абсолютно не враховує, що аборти часто приводять до летального результату, причому жінка може померти не тільки відразу після переривання вагітності, є і його віддалені наслідки, що також спричиняють за собою загибель: постабортний синдром, що супроводжується спробами самогубства; різні жіночі захворювання, особливо онкологічні, - так, через декілька років після аборту можлива смерть від раку молочної залози.
Патології, пов’язані з реальною загрозою для життя матері, зазвичай чреваті і неминучою, невідворотною загибеллю дитини, що робить допустимим переривання вагітності, оскільки воно не є причиною смерті дитини - його життя врятувати не можна. (Наприклад, позаматкова вагітність).
Але розглянемо ситуацію, коли виникає проблема вибору між життям матері і дитини. Практика показує, що думки жінки, яка, як правило, знаходиться в несвідомому стані, ніхто не питає. Якщо ж уявити собі (надзвичайно рідкісний) випадок, коли православна жінка, знаходячись в подібному положенні, просить ради священика, то чи можливо благословити її на аборт? І чи може мати з погляду церковної православної свідомості добровільно померти, надавши жити дитині? Чи буде цей крок прирівняний до самогубства? Відповідь знаходимо в жітіях святих.
Священномученик єпископ Серпуховськой Максим (Михайло Олександрович Жіжіленко) народився в сім’ї, в якій було 9 дітей. Будучи студентом Медичного факультету Московського університету, він одружився, але прожив з дружиною не більше напівроку: вона померла в наслідок неможливості перенести вагітність. Вони ні під яким виглядом не захотіли перервати цю вагітність, хоча знали, що вона загрожує смертю, і по законах Російської імперії в таких випадках вирішувався аборт. Після закінчення університету Михайло Олександрович був лікарем-психіатром, потім головним лікарем таганськой в’язниці в Москві. Він спав на голих дошках, харчувався тюремною їжею і всю свою платню роздавав ув’язненим. Ставши єпископом, він не міг не привернути до себе уваги радянській владі і в 1929 році був арештований, а 6 липня 1931 року розстріляний.
Чи є смерть його дружини самогубством? Очевидно, що, хоча за її загибеллю від важкого токсикозу вагітності послідувала і загибель дитини, цей вчинок є добровільно прийнятим на себе мучеництвом і вищим християнським подвигом, не меншим, ніж той, який через декілька років зробив сам священномученик Максим.
Виникає питання: а чи має право священик штовхати жінку на смерть? Відомо, що благословення духівника носить рекомендаційний характер і ніяк не порушує існуючої “свободи” робити аборти, тому ніхто не може звинуватити Церкву в обмеженні чиїхсь “прав”. І якщо жінка захоче померти, відмовившись від аборту, вона це зробить тільки по своєму бажанню, добровільно.
На закінчення відзначимо: хоча випадки дійсної загрози для життя жінки бувають, слід віддавати собі звіт, наскільки вони рідкісні, щоб концентрувати на них увагу і через їх призму розглядати проблему абортів в цілому. Проте аргумент про смертельний ризик - найважливіший і такий, що часто вживається в бурхливій полеміці між прихильниками і супротивниками абортів. За нашими спостереженнями, сьогодні рідко зустрічаються явні і відкриті апологети переривання вагітності, та ж РАПС ніколи не виступає в її підтримку. Її представники говорять приблизно так: “Ми проти абортів, але треба розуміти, що в певних випадках вони неминучі. Тому необхідно забезпечити їх виробництво в максимально сприятливих для жінки умовах. Крім того, жінка повинна мати “свободу вибору”. Проте якщо перекласти слово “аборт” російською мовою, то її дійсне значення - “дітовбивство” - відразу виявить порочність цієї логіки.
Тверда позиція Церкви з даного питання, відсутність в ній яких би то не було компромісів украй важливі. Якщо усередині Церкви відбудеться хоч щонайменший поворот у бік лібералізації, це означатиме капітуляцію перед прихильниками абортів, перехід в їх табір. Свідоцтво Православ’я і православний рух, що існує в нашій країні, в захист життя втратять свою основу, що неминуче спровокує збільшення числа абортів.
Чи багато зараз здорових жінок? Майже у кожної можна виявити медичні показники  для вбивства дитини в чреві. Всі, у кого виникають хоч якісь проблеми із здоров’ям, тлумачитимуть ліберальний підхід в розширювальному сенсі і сприймуть його як церковне благословення на дітовбивство, а засоби масової інформації типу “МК” їм в цьому допоможуть.
Звичайно, немає можливості  врахувати безліч індивідуальних “важких випадків”, але з усією певністю слід сказати, що церковні правила, осуджуючі аборт, перегляду не потребують.

Керівник Православного медико-просвітницького центру “Життя” священик Максим Обухов
http://orthomed.ru      (переклад Наталії Ошуркевич)

Свої зауваження можете залиши тут.