Абортована духовність

або Чи заборонять в Україні аборти?

Акція духовного відродження України «Збережи і захисти життя дитини», що відбулася 1 червня на Театральному майдані міста Луцька, викликала широкий резонанс серед громадськості. Її мета – молитовне звернення до Господа про припинення в Україні дітовбивства у лонах матерів та початок збору підписів під Відкритим листом-зверненням до Президента України Віктора Ющенка, Голови Верховної Ради України Арсенія Яценюка, Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко з вимогою на законодавчому рівні заборонити аборти в Україні…

Очолював молитовне звернення о. Віталій (УПЦ КП). Із проникливими словами до присутніх звернулися також о. Сергій (УПЦ МП), о. Терентій (ЧСВВ, УГКЦ), о. Роман (УАПЦ), о. Василь (РКЦ, м. Ківерці).

Страшна офіційна статистика свідчить, що за роки незалежності наша нація недорахувалася більше 30 мільйонів новонароджених… Фахівці рекомендують цю цифру множити на 3… Стає боляче за нас, українців, європейську цивілізовану націю, яка, наче плем'я людоїдів, нещадно, байдуже і системно винищує сама себе вступаючи в ІІІ тисячоліття. Дивна, погодьтесь, цивілізованість і європейськість.

Запитую себе вкотре і пропоную Вам, шановний читачу, відповісти на кілька запитань:

 «Чому ми, українці, які пережили завоювання, війни, голодомор, геноциди та етноциди сьогодні СВІДОМО знищуємо самі себе, лицемірно ховаючись за убивчо-коротким слово «АБОРТ»? Чи не час Україні дійсно духовно відродитися шляхом заборони дітовбивства?

Аборт. Це коротке слово… А які страшні наслідки: лише 2 відсотки жінок дітородного віку не робили абортів продовж життя; на 430 тисяч новонароджених припадає 420 тисяч абортованих дітей; а згідно інших даних – на 100 новонароджених 137 абортованих дитини; кожна 4 пара стає бездітною після аборту…

Гріх убивства, що волає про помсту до неба, як відомо, однаково лягає на жінку-убивцю, батька дитини, на лікаря, на державу, на кожного з нас. Тому Волинська обласна громадська організація «Християнський рух за життя» й ініціювала початок збору підписів усіх, небайдужих до цієї проблеми українців, під Зверненням до наших найвищих державних очільників із вимогою заборонити аборти в Україні й, цим самим, припинити ганебну практику дітовбивства в лонах матерів.

Проблема життя і смерті є засадничим і визначальним стрижнем будь-якої культури. Більше того, лакмусовим папірцем духовності того чи іншого суспільства. Тому дуже дивною є позиція деяких політиків, які називають себе патріотами, але проблему абортативного винищення української нації ігнорують і проблемою не вважають. Звісно, вони ж, ті абортовані діти, вже ніколи не стануть електоратом, який, можливо, насправді лише й цікавить тих горе-патріотів. І відсотків, які дадуть можливість дорватися до годівниць різних розмірів, вже точно, не дадуть… Дійсно, яка ж це проблема…

Дивною є позиція лікарів акушер-гінекологів, які, у переважній більшості, проти заборони легальних абортів, бо, ніби-то, зросте кількість, так званих, кримінальних, а це, мовляв, призведе до зростання смертності жінок дітородного віку. Але хіба вже сьогодні жінки не помирають від наслідків абортів, внаслідок різних захворювань? Напевне, помирають, і їм, лікарям, як нікому це відомо. Чи, можливо, вони не знають як усе життя страждають жінки від усвідомлення того, що їм допомогли «цивілізовано» убити власне дитя?

Українське суспільство, ще 500 років тому, запліднене ідеєю гуманізму, яка, насправді, в центрі усього ставить людину, а не Бога-Творця, сьогодні, переважно, байдуже мовчить. Натомість побутує (чи паразитує?) думка, що ми, ніби-то, не маємо права інших позбавляти права на убивство. Жорстоко? Але ж, хто заперечить, що аборт – це дійсно убивство??? Хіба духовний інвалід…

Що це – істинна «свобода», за яку ми мали б «покласти душу й тіло» чи прояв «гуманності»??? Але, перепрошую, навіщо тоді ми виховуємо власних дітей, водимо їх до церкви, якщо миримося із тим, що вони також будуть змушені убивати своїх небажаних дітей (чи посередництвом аборту, чи контрацептивних засобів)? Будуть змушені, бо наслідуватимуть нас. Якщо, звісно, народяться…

Ми, духовно убогі українці ХХІ століття, одягаємо на свято вишиванку, вітаємося «Слава Україні! Героям Слава!», вже, майже, визнали вояків ОУН-УПА героями, вже, майже, навчилися ходити до церкви не лише двічі на рік, вже, майже, «стали господарями на своїй, Богом даній землі»… Майже, буцімто, ілюзорно…

Чому убогі? А тому, що брешемо самі собі й не каємося, коли говоримо про свою любов до Бога і до України. До Бога-Отця і України-Неньки, для яких, переконана, усі діти бажані і рідні, навіть ті, яких ми «цивілізовано відбраковуємо». І, поки, Україна тонутиме у ріках крові абортованих дітей, ми ніколи не відродимося, а помиратимемо й вимиратимемо як нація… Щодня, як ці 700 немовлят, яких щодоби абортують в Україні!

Сьогодні, за тиждень, після старту акції духовного відродження України, зібрано лише трохи більше 1000 підписів. Ми плануємо, хоча б 1000 000… Вірю, що на нашому нелегкому шляху Бог поблагословить мене й моїх однодумців більшою, ніж мільйон, кількістю духовно здорових людей по всій Україні, які поставлять свій підпис під гаслом «Ні абортам! Ми – за життя!»

P.S. Чому саме мільйон? Цифра, насправді, абстрактна. І важливий кожен голос небайдужого українця, а не лише той, що ближче до мільйонного. Нас не цікавить прохідне місце в парламенті чи у місцевих органах влади. Нас цікавить місце в Царстві Божому, а воно здобувається не кількісними, а якісними показниками. Нас цікавить системна трансформація суспільної свідомості українського суспільства, тому ми звертаємо увагу усіх, що, не вимагаючи заборонити аборти, ми, тим самим, катастрофічно зменшуємо свої шанси на спасіння душі. Та й на майбутнє української України також (це для тих патріотів, які можуть «рятувати» Україну лише на мітингах чи у стінах ВР, а збирати підписи про заборону абортів не збираються. Напевне, для них аборт – не убивство!).

Хочеться пересвідчитися, що ще не вмерла духовно Україна! Що Україна розуміє, що наша вимога про заборону абортів – не ілюзія і не міф, не якась чергова кампанія для галочки, не відмивання грошей, а життєва необхідність УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ!!!

А Ви поставите свій підпис?

Інформація за тел.: 8-067-64-888-22

Антоніна ЄВТОДЮК,
голова ВОГО «Християнський рух за життя»,
кандидат філософських наук,
доцент кафедри філософії
Луцького національного технічного університету

Свої зауваження можете залиши тут.