Етичні аспекти феномену початку життя людини

Останнім часом явище початку життя людини і перших етапів його розвитку фокусує на собі загострену увагу з одного боку вчених-медиків, та біологів, а з іншого - філософів та моралістів. Досягнення в галузі пренатальної медицини, генетики та імунології та їх технічні застосування мають безсумнівну користь для суспільства в царині покращення здоров’я (Europian Commission - DG Research).

Тим не менше, слід відзначити, що під час такого бурхливого розвитку наук про життя, ми впритул наближаємося да галузів, де межі і напрямки діяльності вченого, а також межі застосування отриманих їм результатів безпосредньо залежать від етичного вибору. Людина, яка є обїєктом наших досліджень, зменшується до розмірів однієї клітини, і в цих умовах необхідні технічні зусилля, і значно більшою мірою філософські пошуки, аби зберегти її гідність, не перетворити в об’єкт маніпуляції.
Часто доводиться чути точку зору, що в умовах вибору між збереженням етичної норми ціною призупинення прогресу в царині знання або технології, слід відмовитися від етики. Така позиція аргументується певною корисністю, покращенням життя людей (Hukudai Sakamoto). Небезпечність утилітарного підходу полягає в тому, що в процесі підкорення людиною світу речей, вона може втратити суттєві компоненти домінування над речами. Людина у різні способи підкорює речам свою людську сутність, і сама стає об’єктом маніпуляції.
Таким чином, в полі нашої уваги опинилися такі технології, пов’язані з початком життя, як запліднення in vivo та in vitro, клонування, зниження плідності за допомогою штучних контрацептивів. Розглянемо припустимість таких методів з позиції персоналізму. Ключем до розв’язання може стати право кожної людини на життя, на щастя, на використання всіх досягнень цивілізації. Виходячи з цього положення, кожна людина має право розпочати своє життя, бути зачатим в найкращих умовах, пов”заних з найменшим ризиком. Таким середовищем, як це підтверджує багатовікова історія людства, є материнське лоно, в якому відбувається взаємодія гамет внаслідок статевого акту, захищенного таїною подружнього життя.
Таким чином, якщо мі, йдучи на поступки бажанням деяких осіб, котрі страждають на безпліддя або не перебувають у шлюбі, наважуємося застосувати штучні технології запліднення, ми позбавляємо майбутню дитину цього права. Навіть якщо, за умови застосування технології, плід імплантується і народиться,він заздалегідь не отримає усієї повноти компонентів фізичного і психічного здоров’я.Хоча ми й досягли певного рівня знань в галузі фізіології початку життя, проте нам айже нічого не відомо про психологію зародка. Ми не знаємо, якою мірою близкість між батьками, а також гармонія між ними впливають на здоров’я дитини.
Таким чином, в процесі розв’язання питання про застосування технології штучного запліднення з’являється негативна відповідь, що базується на твердженні, що саме особистість є мірою і критерієм добра і зла в будь-якому людському вчинку.

Зоя Серебровська, канд. біол. наук.- Всеукраїнський Благодійний Фонд “За Гідність Людини!”

Свої зауваження можете залиши тут.