ЩО ТАКЕ “ПРИРОДНЄ ПЛАНУВАННЯ СІМ’Ї”

Регулювання народження дітей у природний спосіб ґрунтується на природі плідності подружньої пари, зумовленої циклічністю процесів у жіночому організмі. Потенційна плідність чоловіка і жінки суттєво відрізняються. Якщо чоловік плідний постійно від моменту досягнення статевої зрілості і до глибокої старості, то на плідність жінки припадає лише 2% від тривалості її життя.

Чому так мало? Фізіологічна неплідність жінки охоплює період до статевого дозрівання та після настання менопаузи. Парадоксально, але жінка неплідна також упродовж суттєвої частки дітородного віку. Зачаття дитини може відбутися лише протягом однієї доби у менструальному циклі жінки, оскільки після овуляції яйцеклітина живе лише 24 години. Чоловічі статеві клітини, сперматозоїди, можуть за наявності певних умов жити у статевих шляхах жінки пересічно упродовж трьох (до семи) днів. Таким чином, плідність подружньої пари обмежується кількома днями менструального циклу жінки: це загалом день овуляції плюс кілька днів до її настання. Бажаючи відкласти зачаття, подружжя планує статеве співжиття тільки на неплідний період циклу, натомість, прагнучи народити дитину, подружня пара може обрати для співжиття оптимальний час, коли ймовірність зачаття найвища.

Які є методи природного планування сім’ї?
Згідно з поділом ВООЗ, розрізняють такі методи природного планування сім’ї: метод ритму, або календарний, (Огіно-Кнауса); однопоказникові методи — температурний (вузький і розширений) та овуляційний (Біллінгса); багатопоказникові, чи, інакше, симптомо-термальні, методи.
У найдавнішому із методів природного планування сім’ї, календарному методі, який розробили у 30-х роках японський хірург К. Огіно і австрійський патолог Г. Кнаус, період плідності намагалися елементарно підрахувати на основі тривалості останніх 12 попередніх циклів, виходячи, з того, що тривалість другої фази циклу (від овуляції до початку наступної менструації) завжди стала і становить 12-16 днів. Цей метод непридатний після пологів, після викидня, при нерегулярних циклах і в період пременопаузи.
Названі далі методи, на відміну від календар­ного, передбачають індивідуальну інтерпретацію кожного циклу та поточне визначення плідного та неплідного періодів. Ці методи ВООЗ рекомендує називати методами розпізнавання плідності (fertility awareness methods, а fertility awareness based methods) (за «FERTILITY AWARENESS METHODS», World Health Organization Regional Office For Europe Copenhagen, 1987, с. 38-40 )
Температурний метод полягає у щоденному вимірюванні базальної температури тіла (температури відпочинку, яку вимірюють після щонайменше 3 годин сну, не встаючи з ліжка) та її занотовування із дотриманням кількох простих правил. Це найпростіший тест на визначення функції яєчників.  У здорової дорослої жінки базальна температура двофазна. У першій фазі (фазі дозрівання яйцеклітини) вона утримується на низькому рівні, натомість у другій (фазі жовтого тіла) її показники підвищуються на 0,2-0,5° С. Треба зауважити, що абсолютні значення високих і низьких температур можуть коливатися в досить широких межах, що залежать від індивідуальних особливостей організму жінки та низки обставин, які супроводжують вимірювання температури (йдеться про те, що базальна температура після овуляції зовсім не обов’язково мусить бути вищою за 37° С). Фаза високих температур починається, як звичайно, за 12-16 днів до наступної менструації. Метою вимірювання базальної температури є розпізнавання овуляції, яка найімовірніше настає у перші 1-2 дні високих температур.
Вузький температурний метод дає змогу визначити лише період неплідності після овуляції (наприкінці циклу). У розширеному температурному методі за допомогою підрахунку визначають також період відносної передовуляційної неплідності. Треба зауважити, що вимірювання базальної температури (незалежно від методу, у рамках якого воно практикується) має ще одну додаткову перевагу – дає змогу дуже рано розпізнати вагітність. Утримування температури на високому рівні впродовж 18-20 днів після підтвердженого стрибка з дуже високою ймовірністю вказує на можливість вагітності, яку пізніше можна підтвер­дити іншими методами.
Овуляційний метод Біллінгса базується на щоденному спостереженні за слизом, який утворюється в шийці матки, та відчуттям, яке виникає у присінку піхви. Протягом циклу залози шийки матки постійно утворюють слиз, який змінюється відповідно до процесів, які відбувають­ся у яєчниках. За даними ВООЗ, близько 97% жінок, незалежно від культурного і освітнього рівня, спроможні за три цикли навчитися спостерігати за слизом та інтерпретувати його зміни. Метод розробили і впровадили у 1960-х роках подружжя лікарів Джон і Евелін Біллінгс, які в той час жили і працювали в Австралії. Під час спілкування з австралійськими аборигенами вони виявили цікаву річ: діти у сім’ях цієї спільноти народжувалися з  великими перервами, через кілька років. Роз­питуючи, як цього вдається досягнути, вони довідалися, що жінки вміють розпізнавати плідний і неплідний періоди свого циклу на основі відчуття, яке у них виникає у присінку піхви: відчуття вологості або мокроти вони трактують як плідність, натомість відчуття сухості – як неплідність. Ці знання дівчатка отримували від матерів у період дозрівання. Водночас у цій спільноті хлопців-підлітків також інформували про таку властивість жіночого організму, і те, що при бажанні відкласти зачаття треба стримуватися від статевих стосунків у плідну фазу циклу, молоді чоловіки сприймали цілком нормально.
Симптомо-термальний метод полягає у спо­сте­­реженні більш ніж за одним проявом плідності для визначення як початку, так і кінця фази потенційної плідності. Це вимірювання базальної температури, спостереження за слизом, та інколи, спостереження за шийкою матки. Дані спо­стережень позначають на спеціально роз­робленій карті та інтерпретують за допомогою кількох простих правил. Відомо кілька різновидів симпто-термального методу, зокрема, австрійський (Ретцера), бірмінгемський (Дж. Кіплей та А. Флинн), американський (ліги Подружжя Подружжю) та ін.

 Яка надійність методів розпізнавання плідності?
Надійність різних методів природного планування сім’ї відрізняється настільки ж, як і різних методів контрацепції. Подібно до того, як не можна ставити на один щабель надійність перерваного статевого акту та гормональних контрацептивів, неправомірно говорити про надійність природних методів загалом.
Із усіх методів природного планування сім’ї найменш надійний – календарний метод, який тепер втратив свою актуальність і має лише історичне значення. Все ж треба зауважити, що у тридцяті роки, коли він тільки з’явився, надійність його була вищою. Це зумовлювалося, в першу чергу, розміреністю ритму життя жінки, яка тоді переважно займалася домашнім господарством і вихованням дітей. Відсутність необхідності (та й традиції) праці поза домом давала змогу в значній мірі уникати стресових ситуацій та сприяла стабільності циклу.
Надійність різних методів природного планування сім’ї з вказівкою на дослідження подається у таблиці. Треба зауважити, що ефективність овуляційного методу у різних культурах дещо відрізняється. Якщо у країнах третього світу ефективність його дуже висока, то у країнах Європи вона дещо нижча, що спричинене низкою гігієнічних особливостей. Зокрема, носіння білизни утруднює спостереження за слизом. Вважають також, що симптоми слизу слабше виражені, якщо жінка п’є менше рідини.
Поява нових методів природного планування сім’ї – спочатку температурного, а потім овуля­ційного і симптомо-термального – дала можливість досягнути у природному плануванні сім’ї надійності порівняної з надійністю найдосконаліших на теперішній час методів контрацепції. У нещодавно завершеному у Гейдельберзькому університеті дослідженні із вивчення ефективності симптомо-термального методу (спостереження за слизом + вимірювання базальної температури), яке проводили з 1985 року і яке охоплювало 900 жінок із вивченням їх 17638 циклів, засвідчено, що за умови досконалого дотримання правил методу (тобто за відсутності співжиття із презервативом у плідну фазу циклу) індекс Перла для нього становив 0,6 на 100 пар на 13 циклів. ( за P.Frank-Herrmann, J.Heil, C.Gnoth, E.Toledo, S.Baur, C.Pyper, E.Jenetzky, T.Strowitzki, G.Freundl. The effectiveness of a fertility awareness based method to avoid pregnancy in relation to a couple’s sexual behaviour during the fertile time: a prospective longitudinal study. Human Reproduction pp. 1–10, 2007).

Вимірювання температури, спостере­ження за слизом, а далі … необхідність стримування. Це старомодно, до того ж створює масу незручностей. Хто ж цікавиться такими методами?
За різними даними, природні методи практикують у різних країнах до 11% подружжів, а з урахуванням застосування також бар’єрних контрацептивів у плідну фазу циклу – до 35% подружжів (R.H. Gray and R.T. Kambic Epidemiological studies of natural family planning. Human Reproduction, Vol. 3, No. 5, pp. 693-698, 1988).
Подружжя обирають природне планування сім’ї через різні причин, зокрема, нешкідливість для здоров’я, високу надійність, узгодженість з моральними та релігійними переконаннями. Обравши метод через ту чи іншу конкретну причину, подружжя пізніше виявляє, що він має й інші переваги, про які вони раніше не здога­дувалися, – це розуміння та акцептація свого тіла (як жінки, так і чоловіка), поглиблення сприйняття себе як особистості, поглиблення подружнього зв’язку тощо.
У нещодавно завершеному великому дослід­женні із вивчення надійності симптомо-термального методу найбільшу групу учасниць становили жінки віком від 20 до 30 років. Для цього покоління, як відзначила д-р Петра Франк-Германн, «гормо­нальна таблетка – це вже пережиток минулого, а контрацептивна революція 60-70-х років – лише історія. Натомість альтернативні методи, зокрема, симптомо-термальний, вони вважають цікавими і новаторськими. У процесі дослідження жінки здобули глибокі знання про свою плідність і вміння спостерігати за своїм організмом. Їх тіло перестало бути для них «чорною скринькою», яку знає лише гінеколог. (за «Klinik Ticker» 03/2007).
Під час проведення цього дослідження від методу у зв’язку з незадоволенням ним, відмовилися всього 9,2% на 100% жінок, що досить мало, якщо врахувати, що від гормональних контрацептивів у перший рік застосування відмовляються близько третини жінок.

Якщо метод розпізнавання плідності застосовують для уникнення зачаття, то чим це відрізняється від контрацепції? Адже мета в обох випадках одна і та ж.
Відмінність між природним плануванням сім’ї і контрацепцією можна пояснити лише в контексті партнерства і любові. Дійсно, на перший погляд тут є багато спільного: сучасні методи природного планування сім’ї і контрацепція (зокрема, гормональна) мають однаково високу, хоч і не стовідсоткову надійність; в обидвох випадках треба прикласти зусиль, щоби щось зробити заради регуляції зачаття (безумовно, при застосуванні методів природного планування сім’ї ці зусилля треба прикладати постійно і більшою мірою), зрештою, досить невелика шкідливість контра­цепції для здоров’я (ускладнення від неї не мусять виникати у кожної жінки) тощо.
Безаперечно, що статеве співжиття — це важливий чинник, який єднає подружжя і поглиблює подружній зв’язок. Радість, яку дає вдале статеве співжиття, має величезне єднальне значення і є своєрідним «барометром» подружньої любові. Але трапляються ситуації, коли від нього треба тимчасово відмовитися, наприклад, при вагітності, особливо ускладненій, у післяпологовий період, при хворобі, вимушених від’їздах тощо. Статеві потреби людини не вимагають задоволення під загрозою втрати життя. Вміння у цьому почекати – це суттєвий елемент зрілості людини, навичка, яку можна здобути лише у молодому віці. Важливою рисою подружньої любові є повага до чоловіка чи дружини, вміння прийняти їх разом з усіма обмеженнями.
Розуміння плідності, що виражається у прагненні її знищити, порушує подружній зв’язок: наприклад, чоловік не помічає, що дружину від гормональних таблеток нудить або через «спіраль» вона має тривалі болючі місячні. Виникає питання: чи дійсно він її любить? Культ спонтанності, який наполегливо намагаються впровадити у статеве співжиття і який трактують як «свободу», вимагає постійної сексуальної доступності жінки, чого можна досягнути лише шляхом її знепліднення,– для цього застосовують контрацептиви. Проте знепліднення принизливе для людини, навіть якщо для його виправдання знаходять цілком переконливі за своєю раціональністю аргументи.

Вважають, що слабкою стороною природ­них методів є необхідність періодів вимушеної відмови від співжиття, а також те, що чоловік мусить співпрацювати з жінкою, хоч і не хоче цього. Як же насправді?
Опоненти природних методів дійсно вважають, що період вимушеної абстиненції руйнує подружжя, навіть називають таку відмову від співжиття неприродною. Через цю саму причину припускають, що широке застосування контра­цептивів поліпшує стосунки у подружжі та зміцнює сім’ю. Насправді розповсюдження легкодоступних оральних контрацептивів супроводжувалося масовим руйнуванням подружжя та сім’ї (B.Ryder, H.Campbell. Natural family planning in the 1990s Lancet 1995; 346: 233-34). Дж. Біллінгс коментує це таким чином, що сподівання від штучної контра­цепції щодо «неперервної спроможності до статевого співжиття … які насправді у подружжі нереальні, створює передумови для розпаду подружжя» (Billings J. Natural methods have cross cultural appeal. BMJ 1993; 307: 1357.) Натомість необхідність співпраці чоловіка з дружиною є не слабкістю, а силою природних методів. «Для того, щоб природний метод «працював», потрібна співпраця, але вона потрібна і для стабільності самого подружжя. У парах, де жінка примушує чоловіка до співпраці у близьких стосунках… статевий акт є вираженням глибоких почуттів, вільним вибором, а не використанням іншого для задоволення своєї «непереборної» фізіологічної потреби» (Jarvis G. It makes sense and empowers couples. BMJ 1993; 307: 1358).

Що я говорю, коли питають, які методи контрацепції пропоную?
Я пояснюю, що не можу запропонувати контрацепції ні зі своїх моральних, ні з суто лікарських переконань. Добре відомо, що Церква вважає контрацепцію гріхом, а я намагаюся дотримуватися науки Церкви також у своїй фаховій праці. Натомість я пропоную вивчити, як провадити самоспостереження з метою розпізнавання плідності. Якщо у людей є таке бажання, я допо­магаю їм у цьому, якщо все ж хочуть, наприклад, поставити «спіраль», то мусять звернутися до когось іншого. Все ж найчастіше до мене звертаються жінки, які або вже практикують природні методи планування сім’ї, або хочуть цього навчитися.

Чи можуть якимось чином допомогти методи розпізнавання плідності у тих випадках, коли подружжя не може зачати дитину?
Це можливе у тих випадках, коли немож­ливість зачаття зумовлена так званою зниженою плідністю чи дуже коротким періодом плідності у циклі жінки, який іноді обмежується буквально одним днем. Вміння розпізнати сприят­ливий для зачаття день часто дає можливість швидко досягнути довгоочікуваної вагітності, проте це можливо лише у випадках, коли нема якоїсь іншої фізичної причини для неплідності.

Зореслава Городенчук

лікар-психолог 

http://gospodija.osbm.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=42&Itemid=45

..