Recents

Ті, що не мають гробу

   Поштовхом до написання цієї статті став суботній похід на каву з давньою знайомою. Вікторія Р. за волею батьків у двадцятирічному віці зробила аборт. Батько дітей (Віка чекала двійнят) був чорношкірим, і її мати наполягала на аборті, аргументуючи це рішення так: «Що скажуть сусіди про чорношкірих онуків?». А Вікторія мріяла стати мамою, незважаючи ні на рішення батьків, ні на втечу батька. Однак мати не зупинилась ні перед чим, примусово відвезла доньку до лікарні, наполягаючи на перериванні вагітності. Від усіх переживань, нервів та стресів вагітність завмерла на третьому місяці… А сьогодні лікарі констатують, що Вікторія завагітніти більше не зможе. 

І таких історій з різноманітними причинами, обставинами та сюжетними лініями безліч. Тема абортів доволі складна і багатопланова, розв'язати її миттєво неможливо, але перший крок до цього — не мовчати.
Сьогодні ніхто не тикає пальцями на матерів-одиночок, не називає їх покритками та не обмазує паркан смолою. Суспільство з роками стало більш цивілізованим, засобів контрацепції побільшало, проте кількість абортів все ж не зменшується. Вони є для багатьох жінок єдиним, на їх думку, шляхом вирішення проблеми. Тим часом Церква категорично засуджує таке насильне переривання вагітності і розцінює це як вбивство.

Щоправда, заборона абортів, навіть на державному рівні, — це ще не вихід. До заборон рідко прислухаються. Приміром, у Польщі немає абортів, бо є заборона на них. Проте, за повідомленнями польської преси, кількість охочих позбутись небажаної вагітності не зменшилась — лише тепер для цього полячки їдуть за кордон.

За нашими ж законами кожна жінка може перервати небажану вагітність, якщо вона не більше 12 тижнів. Хоча не завжди закон сприймається як табу, в деяких випадках термін вагітності не відіграє ролі, адже мати вже вирішила, що дитина не повинна з'явитися на світ.

Мовою цифр

Як пишуть інтернет-видання, у нашій державі на 100 пологів припадає 94 аборти. За цими підрахунками, Україна щорічно втрачає майже мільйон потенційних українців. І водночас ми бідкаємося, що можемо зникнути з земної кулі як нація!

За результатами адміністративної звітності, в нашій області за 2007 рік зроблено 4 444 аборти. Погодьтеся, цифра вражаюча. Окрім цього, вік жінок, що зробили аборт, доволі юний — від 15 до 34 років.

В Україні лише 2% жінок віком до 40 років не зробили жодного аборту. Щороку аборти роблять 22 з 1000 жінок дітородного віку, повідомляють сайти, посилаючись один на одного. Такий показник у 10-20 разів перевищує показник розвинутих країн Європи. За даними Всеукраїнської громадської організації «Доля», лише за роки незалежності українки зробили 30 млн. абортів!

Щодо причин абортів, то можна виділити три групи жінок, які свідомо вбивають своє потомство:

15% загальної кількості абортів роблять недосвідчені молоденькі дівчатка-підлітки, які недавно пізнали смак «дорослого» життя. Як правило, вони матеріально, психологічно і соціально залежні від батьків і тому вибирають аборт, бо бояться покарання й осуду з їх боку. У дівчат віком 15-17 років 75% вагітностей закінчується абортом, тобто на одні пологи припадає в середньому п'ять абортів.

Другу групу можна умовно назвати «жінки з безвихідною ситуацією». До цієї групи входять зрілі жінки, аборт яких зумовлений незапланованою вагітністю, що виникла в результаті неефективності контрацептивів, згвалтування, через хворобу, яка забороняє народжувати чи за відсутності соціальних умов для виховання дитини.

Є ще жінки, які свідомо використовують аборт як засіб для «запобігання вагітності».

Вважають, що матір має право вибору — народжувати чи ні, але чомусь усі мовчать про те, що дитина теж має право, — право на життя. Іван-Павло II дуже влучно сказав про ненароджених дітей: «…ті, які не мають гробу, бо ніколи не мали колиски». Тож чому ми все-таки позбавляємо малюків права на життя — щасливе дитинство та спокійний спочинок? Не хотілося б, щоб це питання залишилося риторичним, так і не дочекавшись відповіді.

Аборт через призму історії

Перші відомості про способи переривання вагітності можна знайти в єгипетському папірусі Еберса (1760 р. до народження Христа). Народам Сирії, Вавилону, Індії, Китаю, Персії та інших стародавніх країн також були відомі різноманітні способи знищення ненароджених.
У деяких стародавніх країнах аборти суворо карались законом. За часів царювання інків, у Перу, за аборт призначалась смертна кара. У Стародавній Індії переривання вагітності було заборонене лише особам привілейованих каст, а для нижчих каст заборони не існувало.
У Стародавньому Римі, навпаки, аборти були дозволені, поширювались серед рабинь, щоб вони могли ефективніше виконувати свої обов'язки. Знатні римлянки йшли на аборти заради збереження краси. Однак вічна краса ціною невинних життів не заворожує, а, навпаки, відлякує, бо пахне смертю…

У стародавньому світі погляди на аборти були вже тоді протилежними: батько медицини Гіппократ вважав аборт злочином і виступав проти нього, в той час як лікарі Стародавньої Греції мотивували їх медичними показаннями.

Законодавства різних країн у середні віки передбачали суворі покарання за аборти, проте зменшити прагнення матерів позбутися своїх дітей так і не змогли. Приміром, згідно з кодексом іспанського короля Карла V смертна кара призначалася не лише особам, які виконували аборт, але й горе-матерям. В Англії до 1837 року за аборт, здійснений після того, як були відчутні рухи дитини, призначались тюремне ув'язнення, бичування і навіть смертна кара.
Аборти не є візитною карткою сучасності. Як бачимо, аборти — це проблема, яку не можна вирішити забороною.

Аборти очима релігії

Церковні канони незмінно захищають людське життя з моменту його зачаття, аборт вважається одним з найтяжчих гріхів. Аборт заборонений більшістю світових релігій — християнством, ісламом, іудаїзмом, буддизмом тощо.

Згідно з християнським вченням свідомо вчинений аборт є вбивством людини, порушенням однієї з Десяти Заповідей — «Не вбивай». Дідах — трактат ранніх християн, вчення 12 апостолів прямо забороняє аборт. Натомість Біблія не робить спеціальних згадок власне про аборт, однак неодноразово згадує про ненароджене життя.

З релігійної точки зору, аборт не може бути виправданий ні медичними, ні соціальними показниками, навіть у разі коли, на думку лікаря, доношування плоду до кінця вагітності пошкодило б здоров'ю матері. Лікарі ж також можуть помилятися. У випадку якщо під час пологів доводиться вибирати між життям матері чи дитини, то вибір повинні робити ті, кого це безпосередньо стосується, а не лікарі.

Отець Стефан Жолоб'юк УАПЦ сіл Забережжя та Іваниківки Богородчанського району розповідає: «Від Господа Бога походить кожне людське життя, наділене безсмертною душею. Тільки Бог дає життя і має право його відібрати. Ніхто з людей не має права вбивати в лоні матері невинну дитину — ані мати, ані лікар, ані найвищий суд держави. Дітовбивство накладає на родину «пляму Каїна» і тягне прокляття на цілий рід. Убивство дитини в лоні є тяжким злочином, злочином, тяжчим від убивства людини, бо дитина в утробі беззахисна, невинна й немічна».
Аборт — однозначно вбивство. Проте чомусь меншим гріхом вважається відмова матері від дитини вже після родів. Так, вона виносила дитину, привела її на світ, а потім залишила її десь на смітнику, а в кращому разі — в лікарні або під дверима монастиря. Тому свідомо привести в світ нове життя без надії на світле майбутнє — теж злочин, і не меншої ваги. Отець Стефан продовжує: «Аборт вчинити — це тяжкий гріх за канонами Церкви. Покинути дитину після народження теж вважається гріхом. Але найоптимальніше — народити і здати її в дитячий будинок. Держава виховає, знайдуться люди, які захочуть це немовля усиновити».
Життя — це вічна нерозгадана таїна. Діти — це диво. І як боляче, що матері вирішують не долучати маленьке диво до цього таїнства. І перспектива тяжкого гріха їх не зупиняє. І часто річ не в силі віри чи безвір'ї, в життєвих переконаннях, просто дитина з якихось причин небажана.
Про що мовчить медицина?

Аборт є складною операцією, після якої часто виникають різноманітні ускладнення (від 2 до 3%). Таку операцію можна здійснити як у державних, так і в приватних медичних установах, причому кількість останніх з роками збільшується.

За роз'ясненням щодо специфіки абортів я звернулась до лікаря-гінеколога Богородчанської центральної лікарні Віталія Семенчука: «У нашому районі на аборт зважуються одиниці, крім того, ми стараємося відмовляти матерів від цієї процедури. А після 20-тижневого терміну вагітності жінку направляємо до Івано-Франківська. Так, є окремі випадки, коли аборт є необхідністю, — це важкі захворювання матері, несумісні з вагітністю. А щоб зменшити кількість абортів в Україні, я вважаю, що державі потрібно подбати про створення відповідних умов, за яких у жінок виникатиме бажання народжувати дітей, адже найпоширеніша причина абортів — фінансові та побутові проблеми життя».

Головний лікар міського клінічного пологового відділення Михайло Прутніков заявляє: «Ми категорично проти абортів, кожну жінку намагаємося відрадити. Особисто я вважаю, що аборт — великий гріх. Але попри це абортів більше, ніж пологів».

Очима чоловіків

Аборти не є виключно жіночою проблемою, як звикли її сприймати. Чоловіки мають безпосередній стосунок до цієї болючої теми. За власними спостереженнями можу ствердити, що частина представників чоловічої статі вважає аборти звичайною процедурою… Під впливом таких думок згадався вислів Флорина Кеннеді: «Якщо б чоловік міг завагітніти, аборт був би церковним таїнством». Можливо, тоді чоловіки змінили б своє ставлення до абортів. А ниніѕ Звичайно, що відмахнутися, втекти, залишити вагітну наодинці з проблемою, звалити все на тендітні жіночі плечі легше. Проте не гуманніше і не чесніше перед собою. Життя майбутньої дитини все-таки залежить передусім від обох батьків, а тоді вже від лікарів, священиків та суспільства.

Роман, 28 років, розповідає: «Коли мені було дев'ятнадцять моя перша дівчина завагітніла і після моїх довгих умовлянь зробила аборт. Я зрадів, адже позбувся тягаря, втік від відповідальності. Через кілька місяців ми розлучилися. А через три роки я одружився. З моєю теперішньою дружиною не можемо мати дітей, а мені здається, що це розплата за молодечі гріхи. Я був молодий і не розумів, що діти — це радість, яка не може бути небажаною».

А насамкінець хочу процитувати слова американського гінеколога
Б. Натансона: «Хочу сказати, чим насправді є переривання вагітності. Особисто я винен у 75 тисячах операцій аборту, здійснених у клініці, якою я керував. Нині я виступаю на захист людського життя. Я не якась неосвічена, примітивна людина. Не католик, не протестант. Я атеїст. Моє переконання не продиктоване мотивами релігійними чи етнічними: це винятково науковий результат. Я прийшов до висновку, що немає жодної різниці між 12-тижневим і 28-тижневим плодомѕ Аборт — це дітовбивство. Під час операції дитина відчуває ті самі муки, що й доросла людина, яку четвертують».

http://www.vezha.org

Свої зауваження можете залиши тут.

Ті, що не мають гробу Ті, що не мають гробу Reviewed by fryevhen on 3:38 AM Rating: 5

No comments:

Facebook

Powered by Blogger.