Вийти заміж по любові

Більшість молодих людей, напевно, збираються одружитися, і всі сподіваються зробити це тільки по любові. А якщо хтось припускає для себе інше, то лише як вимушений і украй небажаний варіант. Ну, скажімо, вік підтискає або «на десять дівчат — дев’ять (вісім, шість) хлопців»… Тут вже хто перший зробить пропозицію, той і чоловік.

Але я хочу повідати вам одну важливу істину, незнання якої є причиною майже всіх розлучень: одружитися по любові — неможливо! Щоб ви зрозуміли, чому це так, давайте спочатку домовимося про терміни. Дуже часто люди, вимовляючи одні і ті ж слова, вкладають в них абсолютно різний сенс. Наприклад, слово «любов». Воно зустрічається і у віршах Пушкіна, і в текстах сучасних пісеньок, в яких три акорди і чотири слова, три з яких — про любов.

Окрім любові існує поняття закоханості. Слова схожі, але зміст у них різний, і плутати їх не потрібно. Розглянемо кожне з них детально. Простіше почати із закоханості, потім що у кожного старшокласника, швидше за все, вже є досвід закоханості. Коли я вчився в школі, вперше закохувалися в другому-третьому класі. Зараз, наскільки мені відомо, це трапляється вже в дитячому саду.

 Ось декілька характерних ознак закоханості.

І перший з них — егоїзм. Тобто людина закохана (не та, що любить, а тільки закохана!) думає перш за все про себе, про свої радощі і зручності. Наприклад, кожному автомобілістові хочеться мати хорошу машину, скажімо, 600-тий «Мерседес», наймогутнішу і найкрасивішу. І закохуються найчастіше в «самих-самих» — гарних, струнких. Але щасливий володар «Мерседеса» їде на дачу до друга, звертає на путівець і на першій же ковбані починає заздрити володареві джипу, що промчав повз нього. У результаті людина приходить до висновку, що машин треба багато і різних, і, якщо засоби дозволяють, він здобуває одну машину для міста, іншу — для дачі, третю — для перевезення вантажів.

Так само і при закоханості. Чоловік легко доходить до стану, коли у нього дві або три «дружини». Одна народжує дітей, готує обід, пере, з другою можна сходити в ресторан, з третьою — в оперу або на балет…

 Друге: закохуються зазвичай у щось. У красиве обличчя (які у неї очі!), фігуру; у більш піднесеному варіанті це хороший характер, розум і тому подібне. Чи може таке відчуття бути міцною основою шлюбу? Навряд чи. Адже з часом зовнішність міняється. Багато жінок після перших пологів так і не можуть повернути собі дівочу стрункість, і не тому, що «запустили» себе. Для жіночого організму цілком природно мати деяку повноту — так влаштував Господь для кращого виношування дитини. Господь зовсім не хотів, щоб дитина розвивалася в колючій, твердій і незграбній клітці з кісток матері.

Міняється не тільки фігура. Обличчя, волосся, шкіра також втрачають свій первинний вигляд, особливо якщо їх прагнули поліпшити штучним чином. У п’ятнадцять років дівчина починає користуватися косметикою, щоб виглядати старше — років отак на двадцять. В результаті в двадцятирічному віці їй дають двадцять п’ять, а в двадцять п’ять без гриму — все тридцять, а то і більше. Губи, що не знали помади, довше будуть свіжими. Якщо ж почати їх фарбувати, то через рік без помади не обійтися. Те ж саме стосується і волосся: будь-яка хімічна обробка залишає на ньому свій слід, який не змити ніякими лікувальними шампунями.

Отже, молода людина захоплюється зовнішністю дівчини, закохується в неї, робить пропозицію і одружується. Через три-чотири роки, коли дитині буде вже рік-два, ця молода людина поглядатиме на сторону, оскільки зовнішність дружини, що колись приголомшила його, дещо зблякнула, а навколо стільки дам, блискучих своєю красою…

Навіть якщо причиною закоханості була не зовнішність, а, наприклад, великий розум, легкий характер, то і тоді відчуття не можна вважати надійним, оскільки напевно в житті будуть зустрічі і з розумнішими, і приємнішими людьми. Крім того, розум і характер можуть змінитися не в кращу сторону, наприклад, в результаті захворювання або травми. Невже через це можна з чистою совістю розлучатися? Совість підказує, що щось тут не так.

Читати повністю

..