Підвищити народжуваність цілком реально

   Підвищити народжуваність цілком реально. Просто треба цим займатися…
Заперечення прихильникам імміграції як основного засобу виведення Росії з демографічної кризи, виголошене на засіданні Клубу світової політичної економіки у ВШЕ (10.10.2007)

Володимир Махнач (1948-2009) - історик, педагог, православний публіцист, професор кафедри світової політики Вищої школи економіки

Передусім мені взагалі незрозуміло, чому нам нема ким поповнювати населення, як тільки мігрантами, гастарбайтерами?

По-перше, є одне конкретне зауваження, що стосується саме гастарбайтерів. Коли французи ввозили алжирців, вони гадали, що ті пороблять чорну роботу, потім виїдуть назад, забравши із собою солідну для арабських світів зароблену суму. А ті їхати не схотіли. Французи прийняли самогубне рішення у 1976 році, я маю на увазі закон про возз'єднання родин, і тепер у них араби не працюють - тільки машини палять. Щойно розпочалася друга хвиля спалення машин.

Я не маю жодних претензій до того, що ввозять кулі, як це називалося у XIX - на початку XX століття. Тому що, як з'ясувалося ще в XIX столітті, і це помітив один німецький історик, - китайці, як то кажуть, «прилипають», і їх дуже важко відірвати від місця, де вони приросли.

Тому скрізь були законодавчі та поліцейські заходи стосовно кулі: відпрацював, справно одержав за договором, скільки тобі належить, - срібний міст вільний!

Завозити - будь ласка, тільки в жодному разі, за жодних умов не надавати громадянства!

Спробуйте отримати громадянство у Швеції. Його отримати там практично неможливо. Якщо наша дівчина вийде заміж за шведа, вона набуде обмежених громадянських прав. Якщо розлучиться з ним, її видворять зі Швеції.

У Японії, перенаселеній на цих скелях крихітних, на островах, була нещодавно сенсація, коли чемпіон країни з національної боротьби сумо отримав громадянство. А він не японець, він гаваєць. То про це писали всі газети, всі телекомпанії - громадянство дали. Але він національний герой. Це не означає, що й інший гаваєць отримає японське громадянство.

Це один бік справи. Другий, із нею ж пов'язаний. Найвидатніший француз XX століття Шарль де Голль вирішив проблему народжуваності, але ці норми перестали виконуватися за президентства Помпіду де-факто, а за президентства Міттерана де-юре.

Де Голль просто запровадив прогресивне оподаткування, те, що в нас колись називалося бездітним податком. Тільки в нас він не працював, а в них працював. Тому що повнолітній француз сплачував великий бездітний податок, який знижувався, здається, вдвічі у разі появи однієї дитини і ліквідувався, зникав із появою двох, а починаючи з третьої дитини прогресивно зростали дотації.

Він у багатьох відношеннях видатний, але в цьому, можливо, особливо видатний: він змусив бездітних оплачувати дітей багатодітних. Молодець, генерале! Відчувається генеральська воля. Французи вирівняли тоді падіння демографічної кривої…

Причому в нас є можливість використовувати на підтримку державної політики громадські ресурси. А найголовніше, можна використовувати колосальний церковний ресурс, бо це таке починання уряду, яке наша церква підтримуватиме всім своїм потенціалом. А він немаленький.

І це єдине, в чому нині церква підтримуватиме уряд. Уряд ображається, що церква не підтримує, а церква не хоче підтримувати, бо нема чого, із православної точки зору, підтримувати в нинішньому режимі. А це підтримуватимуть. Тож цю проблему можна вирішити…

Не треба забувати, що екстраполяцію робили незалежно одне від одного. Навряд чи знали викладки одне одного. На 60-ті роки XX століття екстраполяцію зростання чисельності Російської імперії робили французи. На межі століть робив Дмитро Іванович Менделєєв. І ті, й інші цифри збігаються: приблизно півмільярда.

Мій колега Марочкін дозволяє собі не погоджуватися з Менделєєвим, бо Менделєєв не міг передбачити появи банального пеніциліну, тобто зниження дитячої смертності. Це сталося тільки в епоху антибіотиків. Ніяк на межі XIX-XX століть не могли передбачити цього. Тож, можливо, мало бути 600-650 млн., із яких приблизно 500 млн. становили б росіяни. Дуже непоганий демографічний, етнічний баланс, етнокультурний. То це все реально.

Коли ці викладки я озвучував у присутності високопосадовця пана Кірієнка, він слухав зацікавлено, і перепитував, і не заперечив. Запитав, скільки знадобиться часу. Кажу: століття, приблизно сто років, щоб досягти півмільярда. Це реальність. Тим більше, що це я бачу як людина, котра викладає четвертий десяток років.

Я не демограф, не статистик, не соціолог. Я історик, але через мене пройшло 9 тис. слухачів, переважно це студенти. І що примітно?

Що в людей мого покоління скрізь одна-єдина дитина. Ця одна-єдина дитина незалежно від статі зараз має мінімум двох дітей. У нас зростає народжуваність. Вона ще не досягла балансу. 23 дитини на 10 пар - такого поки немає, але вона зростає. Хоча й не підтримується законодавчо, не підтримується широкою громадською ідеологічною програмою.

Як на мене, підвищити народжуваність цілком реально. Просто треба цим займатися…

Джерело: wpec.ru

Свої зауваження можете залиши тут.