Запутане життя Кортні

   Кортні було 19 років, коли вона зробила перший аборт. Вона любила Боба, і коли вона зрозуміла, що вагітна, потайки сподівалась, що він захоче одружитись із нею і виховувати їх дитину. Але Боб цілком очевидно дав зрозуміти, що перспектива мати дитину його не радує. Ображена, відкинута і злісна, Кортні вирішила зробити аборт. Боб прийняв цю новину із зітханням полегшення. Незважаючи на свій гнів і злість на Боба, вона продовжувала зустрічатись із ним, намагаючись виправдати втрачену вагітність через посвяту себе цим стосункам. Через дев’ять місяців історія повторилась, і Кортні завагітніла вдруге.

   Проте до настання другої вагітності Кортні також почала таємно зустрічатись із Джастіном. Він був чутливим, уважним до її почуттів, захищав її. Оскільки вона мала інтимні стосунки також із Джастіном, Вона сказала Джастіну, що всередині неї росте його дитина.
   Після цього вона зробила другий аборт. Вона вчинила так тому, що відчувала, що іі стосунки з Джастіном кращі для неї, і думала, що він буде готовий вислухати її горе і почуття, пов’язані з абортами. Після аборту Кортні відчувала огиду до себе, глибоку депресію і занепокоєння. Джастін знав про її біль після аборту і як міг, намагався заспокоїти її. Він порадив Кортні піти на консультацію.
Коли настав день, якого мала народитись її дитина, Кортні впала у велику депресію і занепокоєння. Вона часто думала про самогубство, і часто фантазувала про те, щоб завагітніти знову. І хоча Джастін не був батьком її дитини, Кортні дозволяла йому вірити в те, що він несе відповідальність за те, що відбулося. Вона відчувала велике задоволення, коли він говорив про своє почуття вини за те, що трапилось.
Кортні виливала значну частину свого гніву і образи на Джастіна в якості покарання, водночас прив’язуючись до нього. Вона проявляла підозру і ревнивість кожного разу, коли він контактував із іншою жінкою. Джастін через почуття провини і відповідальності залишався в цих погіршених стосунках, сподіваючись допомогти Кортні.
Власницькі звинувачення Кортні врешті-решт  стали основною, але не усвідомленою причиною, через яку Джастін віддалився від неї до такої міри, що покинув її. Однак відразу ж після розриву Кортні повідомила Джастіну, що вона знову від нього вагітна. Через прагнення переграти трагедію, брехня Кортні почала переростати у фантазію, яка їй самій здавалась реальною. Використовуючи свою уявну вагітність вона звинувачувала Джастіна в тому, що він її відкидає, хоче щоб вона зробила ще один аборт, що він говорить їй неправду про свою любов і вірність. Вона пропонувала зробити ще один аборт у якості можливого рішення їхньої проблеми.
І хоча Джастін знав про те, скільки болю Завдав Кортні попередній аборт, він говорив їй, що це її вибір і що він підтримає будь-яке її рішення. Одного вечора Джастін дав їй гроші на всі її витрати. Це розізлило її ще більше, тому що цим вся відповідальність за прийняття рішення знову покладалась на неї.
Насправді Кортні хотіла почути, що Джастін любить її і ніколи не дозволить їй знову пройти через такий біль. Вона хотіла, щоб він був поруч, коли народиться ця дитина, плід їхньої любові, яка насправді існувала лише в її уяві.
ЇЇ злість через те, що Джастін не виступив проти аборту, примусила її поводитись ще противніше. Вона повідомила Джастіну, що навіть якщо вона збереже дитину, то не дозволить йому її бачити. Він благав її не робити цього, оскільки він виріс в сім’ї,  в якій батька не було, присягнув собі брати активну участь у вихованні дитини. Кортні відчула, що володіє ситуацією і продовжувала  його мучити. Вона повідомила Джастіну, що якщо їхня дитина коли-небудь запитає її про нього, то вона віддасть дитині гроші, щоб вона сама знайшла свого батька. Вона розповість синові, що це ті ж гроші, які дав його батько, щоб його вбили в лоні.
Спроби Кортні передати реальність того, як вона переживала аборт, були відчайдушними. І хоча вагітність була фантазією, її психічна травма змусила її створити ситуацію, в якій вона могла б виплескувати на Джастіна всю свою злість і горе за колишні аборти, які не мали виходу і зводили її з розуму. Межа між реальністю і фантазією ставала все більш нестійкою. Кортні почала вірити в те, що вона справді вагітна, і що це стало репетицією її попередніх абортів. 
Стрес Кортні підштовхнув її до того, щоб домовитись про третій аборт. Вона попросила Джастіна поїхати з нею. Намагаючись підтримати її, він домовився зустріти її в лікарні. Але коли Кортні не приїхала, він розізлився і пришел в смятение.
Вони назначили іншу дату. Цього разу Джастін не брав участі. Пізніше ввечері подруга Кортні подзвонила Джастіну і повідомила йому, що аборт не відбувся і Кортні все ще вагітна.
На протязі наступних місяців Кортні продовжувала думати, що вагітна. Вона часто мріяла про те, як настануть дні її родів. Вона одягала светри і майки великого розміру, щоб підкреслити, що вона чекає дитину. Ця ілюзія захищала її від горя, породженого пустим животом.
Історія Кортні - гіркий приклад важкого горя.  Її фантазії, якими б вони не були дивними, мали значення, як спроба боротись із своєю втратою. Ця уявна вагітність дозволила Кортні знову пережити загрозу втратити її і таким чином виразити невиражений гнів, сум, горе, страх і сором, які росли в ній після двох попередніх абортів. Уявна вагітність і її “втеча” від аборту також допомогли Кортні встановити зв’язок із утраченими дітьми і проявити турботу, любов і сильний сум за ними.
Із розвитком уявної драми, Кортні почала відновлювати свою материнську сутність і навіть побачила в собі героїню, яка захищає свою уявну дитину, сміливо виношуючи її без мужчини, який відмовився від неї. Завдяки цій фантазії вона змогла перекласти всю провину за свій біль на Джастіна і таким чином заперечувати, притуплювати, уникати почуття втрати, біль провини, пов’язані з її минулими абортами. Уся іі фантазія була покликана на те, щоб відновити трагедію і встановити над нею контроль.  Це було повторне пережиття, через яке вона відчайдушно намагалась створити щасливий кінець історії, який зміг би стерти біль її колишніх абортів. Врешті-решт, все, чого вона хотіла була дитина.
Її заперечення і проекція почуття провини і гніву були достатньо сильними. Кортні була чутливою, турботливою молодою жінкою, яка дуже хотіла поруч із нею був хтось особливий, хто б її любив і  турбувався про неї. Вона завжди любила дітей, і її аборти глибоко ранили її материнську сутність. Коли ж заперечення вже не могло більше продовжуватись завдяки цій складній фантазії, її горе поглинуло її. Вона годинами плакала, скрутившись в позу ембріона і оплакувала втрату двох своїх дітей і вагітність, яка була всього лише її фантазією. На щастя, завдяки консультуванню Кортні нарешті змогла повернутись до реальності і оплакати свою втрату,  водночас прийнявши на себе відповідальність за все, що трапилось.
Декілька років по тому після цієї визначної мильної опери Кортні знову прийшла на консультацію. Вона розповіла про те, як приймання і розуміння допомогло їй зрозуміти, наскільки божевільною була її поведінка, - зцілитись від досвіду абортів, а також завершити школу медсестер. До того часу вона вже зустрічалась із люблячим чоловіком, який витримав усі її численні перевірки його безумовного кохання. Кортні швидко зрозуміла, що ці перевірки пов’язані з її почуттям незахищеності і минулими травмами. З допомогою додаткового консультування вона змогла прийняти відповідальність за свої почуття і навчилась не переносити в майбутнє недовіру і біль, якими були сповнені її колишні відносини.
Выдержка из книги:
“Forbidden Grief: The Unspoken Pain of Abortion,”
by Theresa Burke, David C. Reardon. 2002

http://www.viktoran.atfreeweb.com  (переклад Ірини Гілей)

Свої зауваження можете залиши тут.