Як чоловіки почуваються після аборту

Життя після рішення зробити аборт ніколи вже не буде абсолютно вільним від труднощів та болю, спричиненого абортом. З цим важко впоратися і це може мати негативний вплив на ваші майбутні стосунки з жінками та дітьми.

Рон Столтенберг.

Не робіть цього. Чоловік відповідає за свої дії та їх наслідки. Він повинен бути опорою та намагатися захистити життя немовляти й працювати над цим – чого б це не коштувало, включно з фінансовою підтримкою дитини та допомогою матері.

Нелс Семьюелсон

Стів Артерберн - засновник та голова «Центрів опіки над новим життям», християнської програми для роботи з емоційними проблемами, що знаходиться в Лагуна Біч, штат Каліфорнія, та має філії по всій країні. Йому належать численні публікації в журналах, брошури та 14 книг.

Стів Артерберн:

Перед 2200 студентами я зізнався в гріхові: «Двадцять років тому я приїхав до цього університету, аби здобути християнську освіту, але отримав я вагітну дівчину вже в перший рік свого навчання тут.»

Запрошення виступити з промовою від моєї альма матер була для мене великою честю. Коли я думав, як найкраще вразити цих студентів, мені здавалося, що набагато веселіше було б вихвалятися своїми досягненнями. Але я мусив визнати, ким я є насправді і що я зробив.

Двадцять років тому я допоміг своїй дівчині заплатити за аборт. Моєю найпершою реакцією на її новини було те, що це незручність, якої потрібно позбавитись. Я не зупинився, аби подумати про те, що я робив. Я ніколи не думав над тим, що всередині неї було справжнє життя, яке я допоміг створити. Я просто думав, що лікар видаляв якусь небажану тканину.

З роками я усвідомив правду. Я егоїстично зруйнував людське життя, бо не хотів незручностей. Моє жорстоке пробудження було «чоловічим пост-абортним синдромом»-хвилею вини, замішання та заперечення, що часто є наслідком аборту. Пост-абортний синдром типово асоціюється з матерями абортованих дітей, але я був одним з тисяч батьків після аборту, і я теж пройшов крізь це важке випробування. В моєму випадку, це проявилося у 80 виразках, що роз'їдали мій шлунок, кишечник та товсту кишку. Біль був непереносимим і погіршувався усвідомленням того, що це є наслідком мого таємного гріха.

Прийнявши Боже прощення через Ісуса Христа, я отримав диво, якого так потребував. З часом внутрішні фізичні шрами зникли; пізніші тести не виявили жодних слідів травми. Сором за мій таємний гріх зруйнував моє здоров'я. Однак, Бог відновив його.

Незабаром після моєї промови в Бейлорі жінка, яка завагітніла від мене більш ніж два десятиріччя тому, подзвонила мені. Вона чула про мою промову. Було чудово чути, що і вона пережила Боже зцілення від цієї жахливої процедури. В неї була лише одна пропозиція: «Наступного разу, коли розповідатимеш історію, будь більш чесним щодо того, що сталося насправді. Ти не лише допоміг мені заплатити за аборт, ти змусив мене його зробити.»

Це була правда. Вона ніколи не хотіла робити цього. Вона хотіла зберегти дитину. Це моє наполягання нарешті змусило її зробити те, чого вона робити не хотіла. Я стикнувся з тим, ким я був насправді – боягузом, який приніс в жертву іншу людину, аби зробити своє життя простішим.

Дослідження показують, що найбільш важливим фактором у рішенні жінки зробити аборт є брак підтримки з боку чоловіка, аби зберегти дитину. Як не боляче це було чути, я був радий, що ця подруга з минулого мала сміливість протистояти мені.

http://www.lovematters.com/  (переклад Тетяни Счастливенко-Слезінс)

..