Вакцинація проти … українського народу?

Філософські роздуми з приводу так званої Національної кампанії вакцинації

Уже декілька днів мою увагу привертає інформація, яку можна сміливо назвати своєрідними новинами з поля бою. Ні, це не новини з паралізовано-заблокованої так званої Верховної Ради, – уже давно не надіюся на «князів і на синів людських», бо знаю, що «у них немає спасіння». Тому спокійно віддаю Богові – Боже, а політикам – політичне, бо для мене практично усі вони були і є – «збіговисько брудних людей» (згідно з визначенням, яке давалось у Стародавній Греції членам політичних партій)…

Членам, бо жінок і рабів тоді до влади демосу (читай демократії) не допускали. І ще – з часів останнього «помаранчевого» спалаху, свідомо забороняю собі підтримувати будь-яку політичну силу (чи безсилля), бо як людина з історичною освітою знаю, що мета кожної боротьби – боротьба за владу, а влада дає можливість заробляти великі гроші. Відтак, усяка політична боротьба, для мене особисто є очевидною примітивною боротьбою за гроші. Втрачають усякий зміст барвисті гасла про нібито боротьбу за краще життя українців. Знаю, краще буде хіба що тим, які прорвалися й отаборились у стінах Верховної Ради. Хоча справжніх українців там, кажуть, дуже мало…

Мою увагу привертають новини, які безпосередньо стосуються так званої «Національної кампанії вакцинації проти кору та краснухи», яку Міністерство охорони здоров'я України планувало провести 26 травня – 9 червня 2008 року. За декілька останніх днів практично всі ЗМІ почали висвітлювати тіньову сторону цієї «національної» кампанії, спонукаючи до гірких роздумів про перспективи здоров'я та життя українців.

На Донеччині вона розпочалася чомусь раніше і вже принесла перші трагічні наслідки. Залишу медикам можливість давати фахову та експертну оцінку якості цієї злополучної індійської вакцини. Маю на меті висловити власні судження щодо соціально-моральних аспектів цієї воістину революційної кампанії, яка, на мою думку, має всі шанси ввійти в історію України, як СПРОБА Національної кампанії щодо системного генетичного та етнічного винищення українців.

Мудрі люди кажуть, що добрими намірами вистелена дорога в … пекло. За роки незалежності на теренах України відбувалося вже чимало «національних кампаній», покликаних усякими способами «рятувати» українців. Одні з останніх – уроки статевого виховання (розбещення), контрацептивне (абортативне) регулювання народжуваності та боротьба зі СНІД посередництвом одноразових шприців та презервативів, пори яких, як відомо у 50-разів більші від вірусу, що вбиває імунітет людини…

Нам, українцям, впродовж усіх 16-ти років незалежності хтось із нав'язливою настирливістю спочатку «вчасно» підкидав проблему, а потім «учив», як із неї «правильно» (на їхню думку) вибратись. І наше суспільство, як не дивно, чомусь покірно, а іноді навіть із захопленням, приймало і приймає ці фальшиві повчання, жертвуючи тисячами зруйнованих людських доль.

А тим часом хитрі маніпулятори суспільною свідомістю українців, під егідою «європеїзації» ЄВРОПЕЙСЬКОЇ УКРАЇНИ придумали, як запустити черговий людиновбивчий механізм напередодні футбольного Євро-2012. Наших високих очільників із Міністерства, яке покликане охороняти ЗДОРОВ'Я УКРАЇНЦІВ, напевне, переконали якимись незаперечними фактами, що «Україна – інфекційні ворота Європи». Відтак, у МОЗ України, не зважаючи на загрозливе зростання чисельності хворих на СНІД, туберкульоз, онкозахворювання, а також, ігноруючи катастрофічні наслідки Чорнобиля, вирішили всю молодь фертильного віку добровільно-примусово (у дусі кращих традицій совєцького минулого) прищепити від кору та краснухи.

На сайті www.privivka.in.ua заради чи то агітації, чи то самовиправдання допитливому читачеві повідомляють, що «за наслідками 2005-2006 років, коли цими хворобами перехворіли 45 тисяч людей, померло 5». Як на мене, статистика співвідношення летальних випадків і тих, хто одужали, вражаюча. У цьому контексті все більше незрозумілою стає така форсована увага ООН та Міністерства охорони здоров'я України саме до цих інфекцій. Не вдаватимусь і до економічної доцільності закупівлі саме індійської вакцини (не сертифікованої та не апробованої на теренах України) ООН – хоча висновки напрошуються невтішні, як і аналогії з якістю та терміном придатності інших партій «гуманітарної» допомоги. Вони, переконана, нанесли вже чималу і, на жаль, невиправну шкоду як фізичному, так і духовному здоров'ю не одній сотні українців.

Мене як християнку, маму дитини, що за віком підпадає під цю вакцинацію, а також викладачку університету, не байдужу до духовного і фізичного здоров'я студентів, – лякає й обурює, що ця, безкоштовно запропонована (чи нав'язана?) вакцина, як зазначається у службових інструкціях МОЗ України (www.life.pravda.com.ua), окрім обіцяного нібито укріплення імунітету, чомусь може спричинити і до 32 (!) можливих серйозних ускладнення після вакцинації. Серед них – анафілактичний шок, артрит, менінгіт, параліч, абсцес…

Ознайомлення з цими фактами спонукає до закономірних запитань: Що ж відбувається насправді? Чому малоефективній, на думку незалежних експертів індійській вакцині, хтось наполегливо торує шлях в Україні? Чиї інтереси при цьому лобіюються? Проти чого (кого) насправді спрямована ця псевдовакцинація? Кому насправді вигідне свідоме порушення Конституції України, а також Закону про охорону здоров'я, який забороняє будь-яку примусову інтервенцію в організм людини… Що ж, шановні українці, відбувається насправді? Дуже хочеться отримати відповіді на ці насущні запитання.

Дякувати Богу, що вольовим рішенням наш президент 16 травня призупинив початок примусової вакцинації, давши розпорядження з'ясувати, що ж насправді приховується в тих 9 мільйонах ампул, які безкоштовно надійшли в Україну з Індії, як одноразова (!) «гуманітарна допомога», і яку мету насправді переслідувала ООН, надсилаючи її… Але страшно навіть уявити, що ж чекало б сотні молодих українців, якби не помер мученицькою смертю Антон Тищенко, а майже сотня примусово вакцинованих на Донеччині не потрапила б у лікарні? Можливо, штучно спровокований «прививковий» Чорнобиль, наслідки якого, як і радіоактивного, проявилися б посередництвом статистичних даних щодо збільшення смертності та народження хворих дітей?

Сучасна наука стверджує, що будь-яка рідина здатна передавати інформацію, закладену в неї. Індійська вакцина це не просто рідина, це найсправжнісінька отрута, яка, при попаданні у водогін чи водойми, здатна спричинити епідемію! А, можливо, у цю вакцину була закладена ще якась інша інформація, яку потрібно було терміново передати УСЬОМУ МОЛОДОМУ НАСЕЛЕННЮ УКРАЇНИ? Пам'ятаючи про генетично-модифіковані продукти та досліди щодо клонування, чомусь дуже хочеться, щоб ця «національна кампанія вакцинації проти кору та краснухи» завершилася, не розпочавшись!

До з'ясування всіх обставин ініціюю проведення Національної Кампанії, покликаної очистити нашу свідомість від рабської покори, комплексу меншовартості та безмежної довіри до тих, хто сидячи у високих міністерських та депутатських кріслах, починають відстоювати інтереси не Українського народу, а свої власні, забуваючи, що за усе доведеться відповідати, якщо не перед людьми, то обов'язково перед Богом…

Вірю, що вона набере всеукраїнського розмаху і таки об'єднає всіх українців, незалежно від політичних уподобань, заради достойного Життя нас і наших дітей. Бо, переважно, ми усі чиїсь діти і чиїсь батьки – теперішні чи потенційні, тому нас нестерпно болить, коли до всіх уже існуючих лих, які вже існують в Україні (духовна деградація, СНІД, наркотики, алкоголізм, аборти, радіація, катастрофічний стан екології, негативний приріст населення тощо), комусь дуже хочеться добавити ще й примусову інвалідизацію населення дітородного віку!!! А то, напевне, на думку отих горе-рятувальників з ООН та UNICEF і тих псевдо-українців, які їх підтримують, ми щось занадто повільно вимираємо… Але перед смертю, як відомо, усі рівні!

Закликаю свідомих українців висловлювати свої думки з приводу цієї критичної ситуації. Гріх мовчати, коли цинічно порушується Божа заповідь «Не вбий», коли духовно здеградовані слуги злих сил вкотре намагаються розіп'яти Україну, спостерігаючи, чи ж воскресне вона цього разу!?

Антоніна ЄВТОДЮК,
голова Волинської обласної громадської організації
«Християнський рух за життя»,
кандидат філософських наук, доцент
http://www.pravda.lutsk.ua

Свої зауваження можете залиши тут.