Тіште жінок частіше!

автор: Татьяна Тарабрина
Багатьом знайома така ситуація: «Коли ми почали зустрічатися, мій чоловік був такий уважний, дбайливий, часто дарував мені квіти, весь час намагався мене чим-небудь потішити. Я була така щаслива! Але незабаром після весілля все змінилося. Тепер він дарує подарунки тільки на великі свята — Різдво, день Ангела. А в інші дні йому і в голову не прийде зробити мені приємне» . Такі скарги можна почути від багатьох дружин, які переживають, що чоловіки, здається, не люблять їх так, як раніше. Чоловіки ж, у свою чергу, вважають, що до них ставляться несправедливо. Їм теж є на що поскаржитися: «На початку наших відносин дружина була такою покірливою, такою люблячою, вдячною, а зараз вона стала вибагливою, капризною і образливою».

Психологи часто стикаються з такою проблемою і прагнуть знайти їй пояснення. Дійсно, адже таке трапляється не в одній і не в двох сім’ях, а майже у всіх! Можливо, саме тому про цю проблему так багато пишуть психологи. На думку фахівців, витоки подібних двосторонніх звинувачень легко з’ясувати, якщо взяти до уваги різні принципи оцінки у чоловіків і жінок.
Наприклад, американський психолог Дж. Грій говорить про те, що чоловік і дружина постійно ставлять собі і один одному «оцінки», але вся складність в тому, що сама система постановки оцінок особлива у кожної статі. Чоловік вважає, що, коли він оплачує сімейну поїздку на курорт або купує дружині золоту прикрасу на свято, він записує в свій актив багато балів. В той же час він вважає, що незначні, із його точки зору, знаки уваги (наприклад, відкрити дружині дверцята машини, подарувати недорогий букетик квітів без приводу або просто ніжно обійняти) не принесуть йому багато балів. Таким чином, чоловік робить висновок, що йому треба зосередити свої зусилля на чомусь грунтовному. Він повністю занурюється в роботу, прагне заробити більше грошей, на які потім можна буде купити улюбленій дружині дорогий і красивий подарунок. Та і просто він упевнений, що принесена ним в кінці місяця зарплата дає йому, скажімо, тридцять очок. Коли ж цей чоловік отримує підвищення по службі або відкриває свою власну фірму і його дохід збільшується вдвічі, він записує на свій рахунок вже шістдесят очок. Він і не здогадується, що його дружина, незалежно від ціни подарунка або розміру принесеної ним зарплати, кожного разу зараховує йому всього одне очко.
Виявляється, у жінок зовсім інша система оцінки. Для жінки рівно важливі всі прояви турботи і уваги незалежно від їх значущості. Вона однаково радіє і маленькій шоколадці, і красивій троянді, і золотому перстеню, і зарплаті, що віддається чоловіком, — і за все це нараховує по одному очку. Щоб відчувати себе коханими, жінкам потрібно отримувати багато знаків уваги. Їх не можуть задовольнити одне або два прояви любові, незалежно від їх значущості. І якщо чоловік не бере в розрахунок цієї жіночої особливості, то жінка починає відчувати себе недостатньо улюбленою і, бажаючи звернути на себе увагу чоловіка, стає вимогливою і починає відстоювати свої права.
Який же вихід пропонує нам психологія? Тільки один — відкрити один одному таємниці свого серця і пояснити своїй половинці, як ми насправді оцінюємо ті або інші подарунки і знаки уваги. «Щоб прожити в злагоді, подружжя повинне, перш за все, покласти в основу життя любов — ту дорогоцінну любов, яка полягає в духовному благородстві, в жертвенності, а не любов помилкову, мирську, плотську. Якщо присутня любов, то одна людина завжди ставить себе на місце іншої, розуміє її», — говорить афонський старець Паїсій. На сімейній нараді треба спробувати знайти мудрий компроміс, який допомагав би сім’ї зберігати теплі стосунки.
Роздумуючи про роздробленість сучасної сім’ї і про безрадісність спільного життя багатьох подружь, митрополит Антоній Сурожський вбачає причину такого плачевного явища в тому, що ідеал шлюбу, що колись існував, зараз виявився для людей незрозумілим. 
«Шлюб — диво на землі, — говорить в одній з своїх бесід митрополит Антоній . — В світі, де всі і все йде урозбрід, шлюб — місце, де дві людини, завдяки тому, що вони одне одного полюбили, стають єдиними, місце, де ворожнеча закінчується, де починається втілення єдиного життя». 
Одна людина запитала старця Паїсія: «Герондо, що більш за все сполучає чоловіка з дружиною?» — «Вдячність», — відповів старець. — «Одна людина любить іншу за те, що та їй дарує. Дружина дає чоловікові довіру, відданість, слухняність. Чоловік дає дружині впевненість в тому, що вона знаходиться під його патронатом, захистом».
Якщо для чоловіка головне — проявляти постійність в своєму бажанні потішити дружину, то жінці потрібно приймати ці знаки уваги з вдячністю. Усмішка дружини і слова вдячності дають чоловікові зрозуміти, що йому поставили гарну оцінку. Діяльність чоловіка стимулюють схвалення і підтримка. Йому необхідно відчувати, що його зусилля виявилися успішними. Але якщо чоловік побачить, що все зроблене ним приймається як належне, він відмовиться від своїх старань. Дружина обов’язково повинна показувати чоловікові, що цінує все, що він для неї робить. Зустрічаючи схвалення і підтримку, чоловік поступово почне вважати однаково важливими як «дрібниці», так і «вагомі» прояви уваги і любові.
Дмитро Леонтьев, доктор психологічних наук, професор МДУ ім. М. В. Ломоносова, пише в одній зі своїх статей: «Насправді разом з подарунком ми даруємо свій емоційний стан, настрій, які визначаються багатьма чинниками: і самою річчю, і настроєм адресата, і відносинами між нами, і — не в останню чергу — самим процесом дарування. Це добре видно на прикладі квітів: швидше за все, вони швидко пов’януть, але даровані за їх допомогою відчуття збережуться довше. Проте результат не гарантований: потрібні щирість і психологічна чуйність, щоб відчуття, які передаються, дійшли до адресата разом з подарунком, а не загубилися по дорозі. Варто ще пам’ятати, що будь-який дар, зроблений від душі, дає тому, хто дає, анітрохи не менше, ніж тому, хто одержує. Ніщо не викликає у нас таку радість і душевний підйом, як щось, зроблене для інших. Багато хто це знає, у інших є шанс випробувати. Отже подарунок має подвійний сенс. Для того, хто дарує,- це переживання своєї сили і потрібності, здатності трохи змінити світ. Для того, хто одержує,— знак уваги, носій почуття. І для обох — підтвердження свого буття, своєї невипадковості в цьому світі».
http://www.pravmir.ru

Свої зауваження можете залиши тут.