Рак молочної залози

    Існує загрозливий зв'язок між абортом та пізнішим розвитком раку молочної залози.
Чи це доведено?

   Ні, але існує дуже тісне співвідношення, яке було продемонстровано у великій кількості наукових досліджень. Якщо подальші дослідження будуть продовжувати демонструвати цей зв'язок і не буде знайдено жодної іншої характерної причини, дуже ймовірно, що одного дня це буд розглядатися як причинно-наслідковий зв'язок.
Чи збільшується число випадків раку грудей?
Згідно Американського Товариства Раку, в 1962-му було зареєстровано63 000 випадків.
В 1972-му – 90 000.
В 1982-му – 120 000.
В 1992-му – 180 000.
З тих пір, кількість не зросла. Напевно, причиною тому є кращі діагнози з маммограмами. Навіть якщо так, приріст є дуже великим. В 1960-му рак молочної залози розвивався у однієї жінки з чотирнадцятьох. Сьогодні це співвідношення одна до восьмох.
Є й інші певні фактори ризику, чи не так?
Основними добре визнаними факторами ризику є:
• Сімейна історія рідних першого кола
• Ранній початок та пізнє закінчення менструації
• Жіноча стать (в чоловіків рак грудей, хоча й рідко зустрічається, не зріс)
• Жінка, яка ще не народжувала
Чи є інші припускаємі фактори ризику?
Так, один з них-дієта. Постулюється, що багата на жири їжа може спричинити захворювання. Токсичні хімікати, пестициди та забруднюючі речовини, а також недостача антиоксидантів у харчування також вважаються такими факторами. Алкоголь, куріння та наркотики також можна згадати. Електромагнітні поля, наприклад, проживання під лініями високої напруги або контакт з електронними дісплеями, також підозрюються. Певна генетична схильність. Звичайно, дію жодного з цих факторів не було доведено. Згадуються пгулки-контрацептиви. Загалом, однак, від 60% до 70% всіх випадків раку грудей стаються у жінок, які не мають жодного класичного фактора ризику.
Чи допомагає захиститися вагітність?
Так, однозначно. Жінки, які ніколи не були вагітні, мають вдвічі більше шансів захворіти на рак грудей, ніж ті, хто має дітей. Жінки, які відкладають свою першу вагітність на вік понад 30 років, мають практично вдвічі більші шанси на захворювання, ніж ті, хто народив дітей в 15-25 років. Можливо також, що грудне вигодовування може дати додатковий захисний ефект, але реальних доказів цього немає.
Коли аборт вперше запідозрили як причину?
Д-р М. К. Пайк в Університеті Південної Кароліни 1981-го року опублікував перше серйозне наукове дослідження, яке показало прямий зв'язок скоєного аборту з пізнішим розвитком раку грудей. Він досліджував 163 жінок, в яких рак грудей розвинувся у віці до 33 років, і порівняв їх з контрольною групою з 272 жінок. Він показав, що якщо жінка абортувала першу вагітність, її шанси на розвиток згодом раку зростали в 2,4 рази.
Дайте мені інші авторитетні дослідження.
Певно, одне з авторитетних досліджень було проведено Г. Л. Хоуі. Її дослідження проводилося у північній частині Нью Йорка з використанням офіційної статистики Департаменту охорони здоров'я штату Нью Йорк. Це було чудове дослідження за своїми епідеміологічними стандартами і не піддавалося жодним вибірковим відхиленням від даних, вказаних опитаними людьми. Воно використовувало лише тверді дані. Вона досліджувала всіх жінок у цій місцевості, в яких розвинувся рак грудей у віці до 40 років і перевіряла, чи робили вони аборти. Висновок був таким, що жінки, які абортували першу вагітність мали в 1,7 раза вищий ризик виникнення захворювання. Ті, хто зробили аборт другої та/або третьої вагітності, мали в 4 рази вищий ризик.
Інше дослідження проводилося у штаті Вашингтон: кілька досліджень цього питання отримали увагу з боку медіа. Ця інформація поширилася світом і зламала де-факто заборону на пов'язування абортів з раком молочної залози. Джанет Дейлінг провела дуже професійне дослідження, яке не можна недооцінювати. Воно показало:
• Зроблений аборт підвищує шанси жінки мати рак грудей до віку 45 років на 50%. Якщо аборт зроблено до 18 років, ризик зростає на 150%; якщо після 30 років, ризик зростає на 110%.
• Жінка, в родині якої є хтось з раком грудей, і яка зробила перший аборт після 30 років, збільшила свої шанси на 270%.
• Всі 12 жінок у дослідженні з сімейною історією раку грудей, які зробили аборт до 18 років -–всі 12— мали рак грудей до 45 років.
Інші дослідження, проведені з того часу, включають:
Греція: Повідомляється загальне зростання ризику на 51% у жінок, які робили аборти, порівняно з тими, хто не робив. Дослідження включало 850 пацієнток у Афінах.
США: Вважається, що статистично значне підвищення ризику раку грудей на 23% має відношення до зробленого аборту. Для жінок віком понад 60 років ризик становив 80%.
Париж: «Проведення щонайменше двох абортів асоціюється з підвищенням ризику виникнення раку грудей в 2,1 рази.»
До середини 2002 року, «з 37 незалежно опублікованих досліджень, 28 показують випадковий зв'язок, з них 17 дають позитивний зв'язок, що сягає статистично значних 95% ймовірності.»
Чи досліджував хтось повторне виникнення попередньо вилікуваного раку молочної залози?
Так, д-р Г. Оунбі зробив це у 1983 році. Це було дослідження жінок, які мали рак грудей, який було вилікувано і переведено у стадію ремісії. Оунбі досліджував, у скількох з цих жінок повторно розвинувся рак. Його дослідження показало, що серед жінок, які доносили свою першу вагітність до кінця, у 10% рак повторно виник протягом трьох років. З тих жінок, які абортували першу вагітність, повторно хвороба виникла у 20%. Серед тих, хто також абортував другу та/або третю вагітності, рак повторно виникав у 30%.
Як щодо агресивності пухлини?
1991 року Г. Олссон вівчав агресивність та схильність до метастаз діагностованого раку молочної залози. Його дослідження показало, що якщо жінка абортувала першу вагітність і пізніше в неї розвинувся рак грудей, то такий рак був більш агресивним та скорше призводив до летального результату, ніж рак у жінок, які доносили першу вагітність до кінця.
Ген-маркер, який асоціюють з раком грудей, 1NT2, у жінок, що робили аборт, виявився у 18 разів вищим, ніж у нормальних жінок.
Чи є якісь етнічні відмінності?
Це досліджували дві наукові роботи. В 1978 Чоі вивчав різницю між групами жінок-протестанток та католичок в Канаді і дослідив, що в жінок-протестанток рак грудей траплявся частіше. Гелмріх у 1981-му досліджував різницю між жінками-єврейками та католичками і його висновком було, що у єврейок рак був більш поширеним. Чи означає це різницю через етнічне походження? Чи, може, жінки-католички роблять менше абортів? З впевненістю не можна робити жодних висновків, але це може бути частиною непрямих доказів.
Чи є різниця в соціальних класах?
У штаті Вашингтон проводилося два дослідження, які є переконливими, але, знову ж таки, не дють жодних твердих доказів. Цей штат узаконив аборти в 1969 шляхом загального референдуму. Протягом перших п'яти років штат не платив за аборти з міркувань недостатнього матеріального добробуту, але пізніше, з 1974-го штат почав платити за такі аборти. З огляду на цей факт, ось що було досліджено. У жінок з більш високим соціальним та економічним статусом, яким робили аборт, зріс рівень захворюваності на рак грудей, який пізніше знизився. Серед бідних жінок такого зросту не спостерігалося, аж поки 5 років по тому їхній коефіцієнт захворюваності не виріс до відмітки. Якої раніше досягли багаті жінки. В 1990-му подібне дослідження проводив Крігер у Каліфорнії, яке показало такі ж результати.
Якщо навмисний аборт є проблемою, чи може спонтанний викидень мати аналогічний ступінь ризику?
Раніше дехто думав, що так, але нещодавні дослідження продемонстрували значно нижчий рівень жіночого гормону у тих, у кого стався викидень, порівняно з тими, хто обмірковано зробив аборт. Всі подібні дослідження показали, що невиношування  не пов'язане з підвищенням ризику.
А як щодо грудного вигодовування? Якщо вагітність захищає, чи забезпечує воно подальший захист?
Це здається цілком логічним. Якщо захист забезпечує дозрівання грудей, і якщо лактація в будь-який спосіб завершує дозрівання молочних залоз, тоді логічно, що грудне вигодовування мало б бути додатковим фактором захисту. Насправді, з цього питання немає достатньої кількості досліджень, тому ми не можемо зробити ніяких твердих висновків. Але проводився спільний повторний аналіз 47 досліджень у 30 країнах із залученням 50 302 жінок з раком грудей і 96 973 без. Висновки: «Якщо жінки у розвинених країнах мали, в середньому, від 2 до 5 дітей, але годували б кожну дитину на 6 місяців довше, ніж вони це зараз роблять, то приблизно 25 000 (5%) випадків раку грудей можна було б запобігти. Якби кожну дитину годували грудьми додаткові 12 місяців, то майже 50 000 (11%) випадків можна було б запобігти.»
Як щодо різниці між афро-американською та білою расами?
Університетом Говарда у Вашингтоні, округ Колумбія, проводилося два дослідження, які стосувалися цього питання. Це були перші дослідження з порівняння рас. Леінг з'ясував, що чорні жінки, які робили аборт, мають більшу частоту захворюваності на рак, причому це збільшення спостерігається переважно серед жінок віком понад 50 років. Він також помітив зростання захворюваності на рак серед чорних жінок, які застосовували пігулки-контрацептиви, але не після спонтанного викидня, який було названо «фактором захисту».
Чи це генетично-етнічна різниця, чи, може, цьому є інше пояснення? Важко ігнорувати той факт, що чорні жінки в США, де проводилося це дослідження, роблять втричі більше абортів, ніж білі жінки. Високий відсоток цих абортів відбувається у підліткові роки, що, само-собою, означає, що більшість з них були першими вагітностями. Якщо аборт є фактором, що спричиняє хворобу, і якщо чорні жінки роблять втричі більше абортів, ніж білі, тоді логічним здається, що вони повинні мати вищий рівень захворюваності на рак грудей, що насправді так і є. На жаль, чорні жінки майже вдвічі частіше помирають від раку грудей, ніж білі.
Це дослідження виявило відносно підвищений ризик в 50% до віку 40 років, 180% у віці від 40 до 50, і 370% для жінок у віці понад 50 років.
Як щодо харчування? Воно згадувалося як фактор, що може спричинити хворобу.
Так, дійсно. Журнал Time у 1994-му присвятив цьому головну тему одного з випусків, рішуче припускаючи, що вживання великої кількості жирів та червоного м'яса можуть підвищити ризик виникнення раку грудей. Фактом є те, що жіночий гормон – естроген -, який звинувачують у спричиненні раку грудей, міститься у жировій тканині. Таким чином, ці жінки можуть мати більші шанси захворіти. Але хвилюватися, однак, треба не через ожиріння як таке, але більше про харчування.
Знову ж таки, немає жодних доказів. Але цікаво відмітити, що рак грудей в Японії також стрімко зріс, і було припущено, що, з їхніми високими стандартами життя, це відбулося через збільшення споживання ними червоного м'яса та жирної їжі. В США частота виникнення раку грудей також стрімко зросла, і це тривало протягом останніх 10-20 років, коли споживання червоного м'яса та жирів різко скоротилося. Ми можемо порівняти ситуацію з країною третього світу, Радянським Союзом до закінчення «холодної війни». Там частота абортів зростала значно швидше, але там споживання червоно м'яса та жирів було мінімальним. Робити якісь висновки буде не по-науковому, оскільки інші фактори, поза сумнівом, також відіграють певну роль, але, якщо жири можуть спричинити хворобу, можна думати, що в Японії її рівень зріс, тому що вони почали більше вживати жирів в їжу; що в США її рівень зріс, тому що американці зменшили споживання жирів; і що в СРСР рівень захворюваності зріс ще більше через недостачу цих продуктів у харчуванні.
Чи може стрес спричинити рак грудей?
Дослідники з Університету Вісконсіна не знайшли такого зв'язку. «Хоча жінки з раком грудей часто посилаються на стрес або депресію, ми не знайшли жодних свідчень такого зв'язку.» Вони обстежували 617 жінок без та 258 з раком протягом 5 років.
Ці дослідження зв'язку абортів з раком грудей доволі переконливі. Але якщо вони правдиві, як ви поясните механізм виникнення цього ракового захворювання?
Найкраще е можна зрозуміти, поглянувши на жіночі груди на трьох різних стадіях їх дозрівання.
Незріла фаза: Це 5-річна дівчинка, чиї груди навіть під мікроскопом не можна відрізнити від грудей її 6-річного брата. Груди її брата ніколи не дозріють. Її-так.
Стадія дорослої жінки, яка не народжувала: Протягом зростання відбувається приплив жіночих гормонів, які змушують її груди збільшуватися та формуватися. Ззовні її груди дозрілі, але ще не можуть виробляти молоко, а внутрішня їхня структура залишається відносно нерозвиненою.
Груди жінки, яка родила: Це третя стадія, груди після вагітності. Більшість жінок, які були вагітні, пам'ятають, що їхні груди набухли та стали чутливими незабаром після затримки місячного. Після приблизно 3-х місяців вони вже не відчували цього так сильно. Те, що відбулося,–остання фаза росту та дозрівання їхніх грудей. Протягом цієї фази внутрішні молочні залози завершили свій розвиток та підготували її до виробки молока.
То який це має стосунок до пізнішого розвитку раку?
Напевно, значний. Ми не знаємо всіх причин, які запускають ріст пухлини, але ми називаємо такі причини канцерогенними агентами. Ми знаємо, що незрілі клітини грудей є відносно стійкими до таких впливів. Ми знаємо, що після першої фази росту клітини більше піддаються ризику і що після вагітності та повного дозрівання клітини знов стають більш стійкими.
На ранніх стадіях вагітності відбувається швидкий ріст та зміна цих клітин. Якщо він раптово перерветься, в грудях залишиться багато перехідних клітин в стані зміни, на півдороги між незрілими та зрілими клітинами  в проміжних стадіях. Саме через це ці клітини більш нестабільні та менш стійкі до канцерогенного впливу – до виникнення раку.
А що, якщо жінка народила дитину, але абортувала другу?
Дослідження показує підвищений ризик, але трохи менший.
Якщо все це правда, скільки жінок насправді помруть від раку грудей?
В США щорічно проводиться приблизно 1,4 вимушених абортів. Більше половини, або 750 000 з них, це перші вагітності. За консервативними оцінками, у однієї з десяти таких жінок розвинеться рак грудей – це становить 75 000 випадків. Приблизно чверть з тих, у кого розвинувся рак грудей, тобто 18 750 жінок, помруть від цієї хвороби.
Насправді, аборт першої вагітності підвищує шанси жінки на рак грудей від 1 до 1,5, тоді ми маємо спостерігати не 75 000, а 112 500 випадків раку серед цієї групи населення. Якщо частота смертності серед них залишиться на рівні 25 відсотків (але може бути й вище), тоді не 18 750, а більше 28 000 жінок помруть.
Серед цієї групи, однак, якби, замість аборту першої вагітності, ці 750 000 жінок доносили вагітність до кінця та народили, вони б знизили свої шанси захворіти з 1 до 0,75.
Відповідно, очікувані 75 000 випадків знизились би до ¾ від цього числа, або приблизно 56 000 випадків, а 18 750 смертей знизились би до 14 000.
Головним дослідженням, яке заперечує ваші тези, є дослідження Ліндефорда-Харріса зі Швеції. Що ви скажете про нього?
З наукової точки зору, воно містить некоректні дані, а висновки його авторів неточно відображають деякі досліджені факти. Д-р Брінд, згаданий вище, назвав його «шведським масажем даних». Дослідження порівнювало жінок з раком грудей з усім населенням Швеції, яке включає тих самих жінок з раком грудей. Таким чином, таке порівняння з контролюною групою є неправильним.
Навіть у цьому дослідженні, однак, є доказ тих речей, які автори заперечують. У висновках їхньої статті, автори стверджують, що немає ніякого загального ризику раку грудей від аборту. Однак, в самому звіті, таблиця результатів показує, що жінки, які робили аборт після народження дитини, мали 58% середньостатистичного ризику раку грудей, а жінки, які робили аборт до перших пологів, мали 109% середньостатистичного ризику. Це зростання ймовірності раку на 88%, і це чітко демонструється в самому дослідженні, яке зазвичай підтримують як таке, що доводить цілком протилежне.
Але існує багато інших досліджень, які намагаються заперечити ваші звинувачення.
Вони й заперечують, але, за малим виключенням, їхніми помилками є: неналежне співвідношення вікових категорій або підробка контрольних результатів (головна проблема); інтерпретація як статистично незначних деяких попередніх контрольних випадків з низькою статистичною потужністю; заниження дійсних результатів, отриманих у їхніх висновках; та віднесення результатів до «упередженого ставлення» пацієнтів до дослідження, хоча детальна перевірка спростовує такі звинувачення.
Але я не бачила такої критики у жодних відкритих громадськості звітах.
В ЗМІ це замовчувалося, як і вченими, які, подібно шведському дослідженню, ховали справжні здобутки і робили протилежні висновки, тобто були передові статті в журналах, які описували неймовірно велику кількість причин раку грудей, але ніколи не згадували про аборт, наприклад, JAMA від 21 липня 1993 року, New England Journal of Medicine за січень 1994 року, а також журнал Time від 14 січня 1991 року.
Д-р Ременнік зробив висновок, що «початкове ставлення дослідників до абортів зазвичай визначає те, як вони тлумачитимуть результати».
Чи хтось порівнював всі дослідження?
Так, на щастя, компетентний мета-аналіз перевірив 61 опубліковане дослідження і піддав їх критичному порівняльному аналізу. Висновки були наступні: «Результати підтримують зазначення вимушеного аборту серед значних незалежних факторів ризику розвитку раку грудей, незважаючи на наявні пологи чи час аборту по відношенню до першої вагітності. Хоча підвищення ризику було доволі невелике, високий відсоток раку грудей та вимушених абортів наводять на думку про суттєвий вплив на тисячі додаткових випадків щороку зараз і потенційно набагато більший вплив у наступному сторіччі, коли перше покоління жінок, які пішли на легальний вимушений аборт, продовжуватиме старіти».
В огляді 23 правдивих досліджень, у 18 було підтверджено підвищений ризик. До 2002 року з 37 досліджень, проведених в усьому світі, опублікованих з часів 1957-го року, 28 виявили підвищений ризик.
А як щодо пігулок-контрацептивів? Напевно, багато з тих, хто вживає пігулки, також роблять аборти. Чи може бути так, що пігулки, а не аборти, спричиняють рак?
Є три основних дослідження, з Росії, Естонії та Радянської Грузії, які було проведено до закінчення «холодної війни». Протягом тих років практично не існувало протизаплідних пігулок, які використовували ці нації. В ті роки аборти були методом контролю народжуваності. І що ж відбувалося з раком грудей? Він виріс приблизно на 300 відсотків.
Випадково, вищенаведене обгрунтування можна також застосувати для припущення, що харчові добавки та вуличні наркотики є частиною причини зростання захворюваності. До моменту, коли опустили «залізну завісу», в Радянському Союзі не було суттєвої кількості харчових добавок, як не було і великої кількості вуличних наркотиків. Рак грудей, однак, як відмічалося, стрімко зростав в  цих країнах. В такому випадку саме аборти варто розглядати як причину, а такі добавки—лише як обтяжуючий фактор.
Не беручи до уваги аборти. Чи можуть пігулки спричинити рак?
Наразі найкращим таким аналізом є проведений Крісом Каленбомом, д.м., в його книзі «Рак грудей, його зв'язок з абортами та протизаплідними пігулками».
11 з 17 глав цієї книги досліджують ризики раку від «пігулки». Демонструється, що жінки, які застосовують «пігулки» чотири чи більше років до першої вагітності, мають на 72% більший ризик раку. Пігулки знижують ризик раку матки або яєчників, але підвищують ризик раку грудей, печінки та шийки матки. За оцінками, налічується 40 000-80 000 додаткових випадків раку з 25%-ю смертністю.
Які з них найгірші?
Жінки, що вживали Depo Provera протягом принаймні двох років до 25-річчя, мають втричі більший ризик захворіти.
Дайте мені принаймні одне дослідження.
Мета-аналіз показав, що 18 з 21 дослідження, проведеного з 1980 року, демонструють на підвищення ризику на 72% (дивись вище).

Джерело: http://www.lifeissues.org/AbortionQandA/chapters/c24.pdf

(переклад Тетяни Счастливенко-Слезінської)

Свої зауваження можете залиши тут.