“Плід дитини бореться за своє життя”

Розмова із Зеновією Івасівкою, заступником директора Львівського обласного центру репродуктивного здоров'я населення, головним позаштатним спеціалістом ГУОЗ із питань планування сім'ї.

Про аборти в нашій державі, та й у світі загалом, мовиться дуже багато. Дехто вже втомився перечитувати то сухі статистичні дані, то повідомлення про те, як і хто повсякденно бореться з цим
явищем. Утім, можливо, саме перманентний інтерес до проблеми абортів став причиною зменшення їх кількості в Україні.

Водночас лікарі стурбовані чисельністю випадків штучного переривання вагітності у першовагітних, якими часто виявляються дівчатка у віці 15-17 років. Чимало молодих жінок, котрі або бояться проконсультуватися в лікаря, або ж просто соромляться, відважившись на аборт, наївно вірять, що ця операція не завдасть серйозної шкоди здоров'ю. Як усе буває насправді та що таке аборт, "Газеті" розповіла спеціаліст із питань планування сім'ї.

– Зеновіє Михайлівно, в Національній програмі "Репродуктивне здоров'я 2001-2005" наголошували на потребі вжити низку заходів, аби зменшити кількість абортів. Як спрацювала програма в цьому напрямі?

– Національна програма "Репродуктивне здоров'я 2001-2005" завершує свою дію, але Міністерство охорони здоров'я вже опублікувало проект нової програми – "Репродуктивне здоров'я сім'ї 2006-2015". Такі програми – це хороший підхід, тому що увагу населення концентрують на збереженні репродуктивного здоров'я, а також наголошують на тому, що один із найбільших чинників, який впливає на стан здоров'я, – це аборт.

Якщо говорити про проблему абортів, то її ставили у державній програмі планування сім'ї. Ще не надто давно Україна посідала одне з перших місць у Європі за кількістю абортів. Лише Росія переганяла нас. На той час – 1995 року, коли стартувала національна програма планування сім'ї, фактично в Україні було близько мільйона абортів. Цими цифрами часто оперують досі. Але це не так. У нашій державі значно зменшилося число абортів, і це завдяки згаданій програмі.

1995 року роботу з планування сім'ї вели надзвичайно активно. Нині це вже планомірне завдання лікарів. Але постійну поінформованість людей не може забезпечувати лише акушерська служба, адже виховання здорової дівчинки – проблема не тільки медиків, вона соціальна. Навчити людей ставлення до свого здоров'я, звісно, мусимо разом. Бо кожна жінка, перш ніж завагітніти, мала б подумати: чи потрібна їй ця дитина? Коли вона хоче народити? У нашій державі жінка має право до 12 тижнів перервати вагітність за власним бажанням. У деяких країнах, як відомо, жінки змагаються за таке право, а в нас воно є. Не будемо наразі розмірковувати, добре це чи зле. Але жінка, крім конституційного права, мала б замислюватися над тим, що хоче зробити.

Багато хто говорить про особливість Львівської області, – на сході, в Центральній Україні про нас кажуть, мовляв, консерватори, буцім у нас краще ставлення до сім'ї, менше розлучень. Однак аборти все ж є. Хотілося б, щоб жінки ставилися до цього питання дуже виважено.

– Відомо, що аборт – технічно складна операція. Лікарі часто звертають увагу на велику частоту ускладнень після неї. То якими можуть бути ускладнення?

– Після першого аборту найстрашніші ускладнення – віддалені. Це безпліддя та невиношування плоду. Аборт – технічно складна операція насамперед у першовагітних. Адже це сліпе гостре оперативне втручання. У жінок, котрі вагітні вперше, шийка матки ще не відкривалася природним шляхом. Під час аборту лікар відкриває її рукою, так би мовити, насильницьки, зі застосуванням певних інструментів.

Аборти згодом уможливлюють ускладнення в матці, бо після втручання можуть утворюватися рубці. Крім цього, аборт може спричинити позаматкову вагітність, самовільні викидні, завмерлі викидні, а найстрашніше – безпліддя.

Вагітність – це не лише вагітність у матці. На вагітність працює серйозна ендокринна система. І коли раптово гостро переривати її, то це стрес для всієї гормональної системи. Для більшості це також серйозний психологічний стрес. Просто наші жінки ще не звикли ділитися цим. Вони не хочуть говорити, як перенесли це, наскільки було важко. Ми звикли, що за виховання дитини відповідає вихователь, за навчання – вчитель, а за здоров'я – лікар. Це не так. Жінка насамперед має сама відповідати за власне здоров'я, а завдання лікарів – допомогти їй у цьому. Було б добре, якби бажанням жінки було запобігти вагітності, якщо вона не планує народжувати дитинку. Але нині чомусь це ще не спрацьовує. Є багато реклами, тривають дискусії про те, чи потрібна в школі інформація про статеве виховання. Проте інформації насправді є дуже багато. Залишилося прийняти її. Мабуть, наша проблема в тому, що не завжди можемо вчитися і робити висновки.

– Якою нині є ситуація в Україні з кількістю перших абортів?

– За перше півріччя 2005 року в області у віковій категорії15-17 років 31 особа перервала вагітність. Із них першовагітних було 20. Тобто були й такі, що робили аборти вже не вперше. Одна дитина до 14 років мала аборт за медичними показами, але це не важливо – все одно це аборт. Не думаю, що ця молода дівчинка не перенесла цього психологічно. Та й ризик безплідності в такій ситуації великий.

Я давно працюю з безплідними жінками. Серед них чимало таких, які перервали першу вагітність штучним абортом. Дуже багато жінок, сидячи в цьому кабінеті, щиро кажуть: "Господи, якби я знала, що таке чекає, ніколи не перервала б тієї вагітності, навіть якби хлопець зі мною не одружився".

Нині питання небажаної вагітності стоїть дуже гостро. Ви подивіться, вік шлюбу зростає. Наші дівчата одружуються дедалі дорослішими. А статеві стосунки достатньо ранні.

Аборт тісно переплітається з проблемою добровільного обстеження пар, які вступають у шлюб. Знаєте, там немає черг. А медицина готова допомогти, пройшли через низку семінарів, визначилися, хто та як має обстежувати, але молодь не користає з цього. Ми – дуже цікава нація: боїмося не того, чого треба. От виходити заміж вагітною, з вінцем на голові, не страшно. Прийти до лікаря на обстеження – страшно.

– Чи правда, що після аборту є ризик виникнення злоякісних пухлин?

– Після першого аборту великого ризику не існує. Але коли жінка робить один аборт, другий, третій, то це призводить до збою ендокринної системи. Такі органи, як грудна залоза, яйники, тіло матки, яке постійно травмують, і стресова ситуація зумовлюють порушення функції яйників, що потім може бути причиною онкологічних захворювань. Трапляються й випадки смерті від раку шийки матки вже в 23 роки.

– Противники штучного переривання вагітності часто розповідають про те, що
навіть 12-тижневий зародок відчуває страх під час аборту…

– Сучасні дослідження у сфері розвитку вагітності є надзвичайно цікавими та водночас дуже моральними. Держава дозволяє жінці перервати вагітність до 12 тижнів, бо в цей період немає великої загрози для її життя. Вже після 12 тижнів це є небезпечним. Але жінка мусить розуміти: це життя, яке вона перериває. І, звичайно, від тієї інтервенції таке життя тікає. Є такий документальний фільм, де дитя відкриває ротик, хоче крикнути, ховається, тікає в кут матки. Тобто воно бореться за своє життя. На превеликий жаль, ми, медики, не маємо права судити жінку. Ми маємо право надати допомогу. Але говорити людям про те, що є альтернатива аборту, мусить кожен лікар, незалежно від його спеціальності. Дуже часто медпрацівників звинувачують у пропаганді презервативів. Але ж ідеться не про пропаганду, а про те, щоб захистити тих, хто, нікого не питаючись, ризикує власним здоров'ям. Якби вони знали, що треба прийти і порадитися, то все було б гаразд. На жаль, питаннями планування сім'ї починають цікавитися вже після аборту.

– Те, що аборти шкідливі і для жінки, і для її майбутніх дітей, – факт очевидний. Але, водночас, чи є корисними заклики до повної заборони абортів?

– Я як лікар думаю, що робити все за один день чи одну ніч не можна. Те, що останніми роками поменшало абортів, – це вже перемога. Але в один момент заборонити штучні легальні аборти… Боюся, щоб потім ми не розплачувалися за це. Це слід робити поступово. Найкраще, коли запобігання небажаній вагітності витіснить необхідність аборту і він стане одним із невідкладних методів. Є контрацепція і є аборт – це гарна альтернатива. До того ж краща, ніж одразу заборонити аборти, дати їм змогу піти в підпілля та втрачати жінок.

Розмовляла Віра Карпінська

Львівська газета

..