Щоденник ненародженої дитини

5 жовтня. Сьогодні почалося моє життя, хоча мої батьки про це поки що не знають. Я дівчинка, у мене буде світле волосся і блакитні очі. Усе вже визначено, навіть те, що я буду любити квіти.

19 жовтня. Дехто вважає, що я ще не людина. Але я вже справжня людина, так само як маленька крихітка хліба - все ж таки справжній хліб. Моя мама існує, і я теж існую.

23 жовтня. Я вже вмію відкривати рот. Подумати тільки, через рік я навчуся сміятися, а потім говорити. Я знаю, що моїм першим словом буде “мама”.

25 жовтня. Сьогодні почало битися моє серце.

2 листопада. Я кожного дня потрошку росту. Мої руки і ноги починають набирати форми.

12 листопада. У мене формуються пальчики - смішно, які вони маленькі. Я зможу гладити ними мамине волосся.

20 листопада. Тільки сьогодні лікар сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Яка вона, мабуть, щаслива!

23 листопада. Мої мама і тато, мабуть, думають, як мене назвати.

10 грудня. У мене росте волосся, воно гладеньке, світле і блискуче.

13 грудня. Я вже трішки бачу. Коли мама принесе мене в світ, він буде наповнений сонячним світлом і квітами.

24 грудня. Цікаво, чи чує моя мама тихий стук мого серця? Воно б`ється так рівно. У тебе, мамо буде здорова маленька донька!

28 грудня. Сьогодні моя мама мене вбила.

 Під час аборту дитина кричить і намагається втекти

Понад десять років тому американський лікар Бернард Натансон зняв фільм “Німий крик”. Це документальний відеозапис абортування 12-тижневого малюка. У лоні матері, яка зважилася на аборт, живе дитя послідовно розривають, четвертують, розчавлюють холодні стальні інструменти.

Спочатку на екрані з`являється картинка. Ось голова дитини, ось її тільце. Маленька ручка тягнеться до ротика. На зображенні можна побачити не лише ротик, очі, носик, але навіть те, що голівка заповнена мозком. Біля самого низу екрана розмістилися маленькі ніжки. Сердечко б`ється рівно - 140 ударів на хвилину. Час від часу дитятко трішки змінює своє положення. Усі його рухи спокійні: воно відчуває затишок і безпеку. Раптом на екрані з`являється зловіща тінь - це вакуум-кюретка (спеціальний інструмент, приєднаний через вакуумну трубку до електронасоса). Вона повільно і невмолимо наближається до дитини. Вона вже відчуває небезпеку: намагається відсунутися від чужорідного тіла, в її активних, але зовсім безпомічних рухах з`являється панічний страх. Вакуум-кюретка нащупує дитину. Збудження і жах дитини досягають апогею. Її маленький ротик розкривається в німому крику. В останньому пориві відчаю вона беззахисно відсовується в ліву частину матки. Серце б`ється все швидше і швидше: 200 ударів на хвилину. Плодний міхур розривають, утробні води, які були її затишним теплим світом, швидко зникають. Кюретка безжалісним шулікою впивається в тільце дитини і буквально відриває її від крихітної голівки. Тепер усе…Через секунду лікар вводить аборцанг. Він міцно охоплює маленьку голівку. Слабенькі кісточки маленького черепа розчавлюються і розплющуються в одну мить. Те, що кілька хвилин тому було голівкою, видаляється. Тепер на екрані видно лише шматки тканин і осколки - усе, що залишилося від крихітної і безпомічної людської істоти. Описане вище - це так званий аборт, що вважається найбільш “гуманною” операцією подібного роду.

Цей фільм жахнув світ. Однак, на жаль, таке страшне явище, як убивство беззахисних істот в утробі, не зникає.

В Росії лише два відсотки жінок ніколи не робили аборти. В Україні щороку через аборти не народжується близько 300 тисяч дітей. Вдумайтеся: 300 тисяч дітей у відчаї волають німим криком про помилування. І залишаються непочутими.

Ембріон в утробі - це унікальний і неповторний індивід

“Це ще не людина. Лише ембріон, який нічого не відчуває”. Такими думками виправдовують свій вчинок жінки, які відважилися на аборт. Наука сьогодні доводить протилежне. Ось що пише професор кафедри ембріології біологічного факультету МГУ Д.В.Попов. “Чим починається людське життя? Визріла яйцеклітина, потрапляючи у фолієву трубу і повільно опускаючись нею протягом кількох днів у матку, зустрічається зі сперматозоїдом. Його ядро проникає всередину, і після складного руху всередині яйцеклітини її ядро, що містить генетичну інформацію, взяту матір`ю від своїх батьків, і ядро сперматозоїда, що містить інформацію, взяту батьком від своїх батьків, зливаються в єдине і утворюють ядро (зиготу) з подвійним набором хромосом, яке містить комбінований генетичний матеріал. З цього моменту ми не лише вправі говорити про те, що маємо справу з окремим організмом, але просто зобов`язані не вважати по-іншому. Цей організм має унікальну, індивідуальну, притаманну лише йому одному на земній кулі генетику. За теорією ймовірності двох генетично однакових організмів бути не може.

Висловлюється думка, що ембріон є частиною тіла матері. Це не так з багатьох причин. По-перше, генетично він відмінний від матері. По-друге, плацента не вростає в стінку матки матері - існує плацентарний бар`єр, який не дає змоги більшості захворювань матері проникнути через нього, і зараження дитини зазвичай трапляється лише з моменту родів. Кров матері не може проникнути всередину ембріона. За її складом і групою, за генетикою кожної клітинки свого тіла ембріон відрізняється від матері. Мати гріє його, захищає, виводить вуглекислий газ, дає кисень і складові цеглинки, з яких будуть складатися його білки. А ось складати їх у кожній своїй клітинці він буде за власною неповторною генетичною програмою.

Чи є штучне переривання вагітності вбивством? Так, хоча непосвяченій людині може здаватися, що ця крихітна істота, яка на початковій стадії свого розвитку менша за голівку булавки, ще не живе, що вона не думає, в ній не має тих рис, що з`являться згодом. Але що може змінитися опісля, протягом її життя? Дуже небагато. Може змінитися її зріст, колір її шкіри, маса мускулатури. Але найголовніше - її генетична суть - залишиться незмінною”.

 Убиваючи дитину, жінка вбиває й себе

Разом з убивством дитини відбувається й убивство здоров`я жінки. Скотт Соммервіль стверджує, що медики довели зв`язок абортів з раком молочної залози. Це захворювання поширюється дуже швидко, що стало загадкою для вчених. Медичні дослідження показали, що причиною зростання захворюваності може бути аборт. Вагітність жінки зумовлює гормональні зміни, які, в свою чергу, змінюють структуру її грудей. Естроген та інші гормони наповнюють організм матері. Під їхнім впливом грудні клітини потужно ростуть. Мережа молочних проток починає розвиватися, щоб потім перетворитися в справжні молочні залози. У цей час клітини найчутливіші до впливу деяких чинників, що спричинюють рак. Передчасне припинення вагітності залишає мільйони клітин грудей призупиненими в розвитку, в перехідному стані. У такому вигляді вони мають надзвичайно високий ризик перетворення на ракові.

Наслідки від переривання вагітності справді всеруйнівні. Організм жінки відчуває шок. Усі органи і системи, які налаштувалися на розвиток ембріона, після його видалення відчувають “розгубленість”. Настає баланс гормональної, імунної, нирково-печінкової функцій, регуляції артеріального тиску, об`єму циркулюючої крові. Жінка стає роздратованою, погіршується сон, підвищується втомлюваність. Це означає, що виникає “ідеальний стан” для розвитку інфекційних хвороб та запальних процесів. Наслідком запалення придатків найчастіше стає непрохідність труб. Жінка не застрахована від позаматкової вагітності чи безплідності.

Крім того, сліпе вишкрібання слизової матки під час медичного аборту часто супроводжується мікротравмами: з`являються стоншені ділянки, які недостатньо постачаються кров`ю, утворюються рубці. Усі ці зміни порушують нормальне живлення зародка під час наступної вагітності. Звідси вади розвитку, викидні чи передчасні пологи.

У розвинутих країнах жінки, яким робили аборт проходять курс психологічної реабілітації. Бо речовини, призначені для розвитку ембріона, після цього умертвіння все ще виробляються організмом і згубно впливають на нервову систему жінок. Розвивається так званий “синдром переживання аборту”.

Після смерті батьки зустрічаються з душами вбитих ними дітей

Це короткий опис суто фізичних змін у фізичному тілі жінки. Проте існують ще духовні й енергетичні. “Жінка, що зробила викидень, є вбивцею і дасть відповідь перед Богом, бо зародок в утробі є живою істотою, яка перебуває на попечительстві у Господа», - писав апологет ІІ століття Афінагогор. Святитель Іван Золотоуст називав жінок, що роблять аборт, гіршими за вбивць.

Згідно зі Святим Писанням, гріх дітовбивства волає до Бога про відомщення і вважається гірше смертного. Тому, вбиваючи ненароджене дитя, батьки вбивають себе. Оскільки ненароджена людина, як і доросла, має безсмертну душу, то після смерті відбудеться зустріч батьків з душами убитих ними дітей.

Учення церкви сьогодні повністю підтверджене сучасними фізичними дослідженнями. Про це розповідають російські вчені В. Ю. Тихоплав і Т. С. Тихоплав у своїй книзі “Фізика віри”, яка стала бестселером. За допомогою апаратури науковці виявили, що під час убивства відбувається енергоінформаційний зрив: від людини відділяється фантом його генетичного апарату. Він ушкоджує генетичний апарат убивці (мстить), спричиняючи в нього психосоматичні розлади. Якщо його не замучать хвороби тіла, то буде загрожувати божевілля й самогубство. Виявляється, що вбивця наражає на виродження і свій рід. Його ушкоджений генетичний апарат продукуватиме собі подібних. Не менш страшний злочин за людиновбивство - аборт. Багато хто знає, що таке фантомний біль: ногу відрізали, але в погану негоду місце продовжує боліти, наче там усе ще є хвора кінцівка. Виявляється, дещо подібне відбувається, коли вбивають дитину в утробі матері. Фантом убитого ембріона залишається в матці, хоч як би його вичищали. Біологічна активність цього фантома така велика, що він ушкоджує генетичний апарат жінки, а далі й чоловіка, який матиме з нею фізичну близькість. Хоча через сорок днів щільний каркас фантома розпадається, цього часу достатньо, щоб у матці утворилася хвильова (енергетична) рана, яка на відміну від тілесної не заживає.

Якщо жінка знову зачне і зародок прикріпиться до хворого місця, то її дитина буде приречена на тяжку хворобу і передчасну смерть. Навіть, якщо їй пощастить і зародок прикріпиться до здорового місця, все одно буде відчувати руйнівну дію, тільки слабшу. “Фантом немовляти постійно буде скаржитися матері на свою нещасну долю, - каже академік Горяєв, - розповідати про неї своїм молодшим братам і сестрам, батьку чи іншим чоловікам, які його “відвідають”. Тільки свої промови він виголошуватиме мовою генетичних кодів, які спричинюють розлади тіла і душі всіх, хто їх чує”. Наслідки аборту значно сильніші за дію на фізичне тіло. Адже плід - це вмістилище для Духа, Душі, які опікують його, очікуючи свого воплотіння у фізичному тілі.

Далі в книзі “Фізика віри” наводиться дивовижна історія. Молода вагітна жінка розлучалася з чоловіком. Уявляючи, які труднощі очікують її, відважилася на аборт. Перед операцією їй приснився сон: ніби зранку вона вже збирається на операцію і заглядає на хвилинку до своєї кімнати. В потоці сонячного світла, що лилося з вікна, стояла тоненька струнка дівчина в усьому білому. Тендітна, майже прозора, вона, молитовно склавши руки на грудях, дивилася на жінку. З її великих очей текли сльози. І стільки горя, відчаю було на її обличчі, що жінка, прокинувшись, вирішила: “Не піду”. Народилася дівчинка, яку назвали Вірою.

Минуло сімнадцять років. Вірочка, збираючись на випускний бал, красива, тендітна, крутилася біля дзеркала. Мати заглянула в кімнату й мало не зомліла: в потоці сонячного світла, що лилося з великого вікна, стояла та само тендітна, тоненька дівчина вся в білому, але зі щасливими очима. Їй стало зле. Донька помітила це, підбігла, посадила на стілець, і тут мати розповіла все: “Донечко! Це ж душа твоя приходила до мене. Яке щастя, що я не загубила її”. Минуло кілька років. Вірочка стала чарівною діловою жінкою, яка завжди й у всьому дотримується високоморального принципу: “Якщо Господь дав мені можливість народитися, це означає, що я повинна зробити на Землі щось таке, з чим було б не соромно прийти до Бога”.

http://health.unian.net/