Найбільший руйнівник миру сьогодні – це крик невинної ненародженої дитини

“Нації, які легалізували аборти, - це найбідніші нації. І вони скоро це відчують”.
Цитати з виступу Матері Терези з нагоди вручення їй Нобелівської премії в Осло

З часу остаточної легалізації абортів на території України (у 1955 р. Микитою Хрущовим) і до сьогодні в абортаріях загинуло більше тридцяти трьох мільйонів українців, що значно перевищує жертви голокостів та воєн (і це не враховуючи жертв ранньоабортивних засобів!)

Лише за середніми підрахунками близько ста мільйонів українців (матерів, батьків, лікарів,…) впродовж 52-х років брали безпосередню участь у цьому масовому терорі.

Такий аналіз подій допоможе усвідомити, чому в серцях багатьох українців немає миру, і чому ми до сьогодні є бідною нацією, хоча й з великими можливостями.

Ще більше можна зрозуміти, коли відкривається правда про наслідки абортів для особи (деградація особистості, ПАС, узалежнення, …), для сім'ї (жорстоке ставлення до дітей, насильство над жінкою, розлучення, …), для суспільства (емоційне зачерствіння щодо вбивства та насильства, тенденції до евтаназії та евгеніки, спотворення правди, геноцид, старіння націй, збільшення нечесності та недовіри, …), для держави (зменшення захисту слабких, закон вже не є моральною директивою, цілковита втрата довіри до юридичних та економічних структур, корупція в структурах охорони здоров'я, безвідповідальність влади, демографічна криза, …), для Церкви (спотворений образ Бога в людей, святотатські Сповіді, лицемірство, …)

Це жахливо! Але без цієї правди не можна виправити ситуації, не можна збудувати міцної спільноти чи правової держави.
Рух людей доброї волі „За життя" виник у відповідь на потребу захисту життя та гідності людини у сучасному світі.
Метою руху „За життя" в Україні є заборона вбивства, а також поширення гідного ставлення до людини протягом усього її життя: від зачаття і до природної смерті.

Рух „За життя" – це не професія, не хоббі, не політична партія, і не спільнота чи товариство – це християнське переконання усіх неупереджених людей, що в сучасному світі з його „цивілізацією смерті" існує необхідність стати на захист життя та гідності людини, що означає – стати на захист Христа та Його Євангелії, яка є Євангелією життя. Тому кожен, хто має Бога в серці, незалежно від конфесії чи національності, місця праці чи політичних симпатій, має людський обов'язок – захищати життя людини, пропагувати „культуру життя".

„Церква, захищаючи право на життя, покликається на ширшу, універсальнішу площину, яка зобов'язує всіх людей. Право на життя не є тільки світоглядним переконанням, не є тільки релігійним правом, але є правом людини" – говорив блаженної пам'яті папа Іван Павло ІІ. І ще: "Турбота про дитину ще перед її народженням (…) є першою і основною перевіркою ставлення людини до людини".

Др. Марія А. Петерс (інститут прогнозів, Париж): "Вбивство невинної істоти лягає прокляттям на нові покоління. Якщо не будемо чути крику беззахисної істоти – втратимо людство".
Праця руху „За життя" охоплює різні напрямки:

? молитовне служіння та його організація і підтримка (молитви за збереження життя ненароджених дітей; вшанування, пам'ять і молитва за абортованих; молитва за працю руху „За життя" та його учасників),
? поширення правди про аборт та його наслідки через просвітницьку діяльність, різні акції для молоді і старших (створення фондів відповідної аудіо- відео- та друкованої продукції),
? створення, розвиток і підтримка освітньо-виховних програм за напрямками: статеве виховання (для молоді та дорослих) і пропагування руху чистих сердець, приготування до Таїнства Подружжя, подружня етика, народження та виховання дітей, спільноти родин і т. п.
? створення можливостей для духовної, психологічної, медичної, юридичної, матеріальної, та інш. допомоги особам з кризових сімей, жінкам з кризовою вагітністю, особам з постабортним синдромом та синдромом вцілілих від аборту,
? особлива програма для співпраці з духовенством та спеціалістами, які можуть надавати допомогу,
? створення юридичних підстав для захисту життя та гідності людини на рівні державного законодавства,
? розвиток співпраці і пропагування „культури життя" на суспільному, державному, міжконфесійному, міжнародному рівнях.

Праця руху „За життя" сьогодні потребує всесторонньої підтримки і кожен, хто має добру волю, може долучитися до неї у свій спосіб та відповідно до своїх можливостей.

Ми не маємо права бути байдужими християнами, громадянами, людьми!

Від цього залежить наше майбутнє і наше теперішнє.

Від цього також залежить наша вічність.

Свої зауваження можете залиши тут.